Постанова

від 10.03.2017 по справі 803/192/17

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року Справа № 803/192/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Сметані Т.В.,

за участю представника позивача Кіндратів Я.М.,

представників відповідача Березної Т.О., Сальнікової І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес СВ до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес СВ (далі - ТзОВ Антарес СВ , позивач, товариство) звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року №6476/10/03-18-12-02, зобов'язання Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області прийняти висновок про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю Антарес СВ бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року в загальній сумі 220 021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2016 року поштовим відправленням на адресу позивача надійшов акт Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №5550/12/-02/25084707 від 21 листопада 2016 року Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2016 року, згідно висновків якого товариством порушено вимоги абз. б п.200.4 ст.200 та п.п.200.19.2 п.200.19 ст.200 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) чим завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 220 021,00 грн.

Не погодившись із висновками акта перевірки ТзОВ Антарес СВ направило 30 листопада 2016 року на адресу контролюючого органу свої заперечення, та станом на дату написання позову відповіді на заперечення товариство не отримувало.

В подальшому на підставі вищевказаного акту відповідачем було сформовано податкове повідомлень-рішення від 23 грудня 2016 року № 6476/10/03-18-12-02 та надіслано 26 грудня 2016 року кур'єрською службою на адресу ТзОВ Антарес СВ яке повернуто з відміткою, що за вказаною адресою останнього не знайдено.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, з тих підстав, що предметом камеральної перевірки є дані, що містяться у податковій звітності, поданій платником податків. Разом з тим, в акті перевірки податковим органом зазначено, що з метою підтвердження заявлених сум бюджетного відшкодування ПДВ податковими ревізорами-інспекторами зроблено вихід за юридичною адресою позивача з метою вручення листа. Оскільки, представників товариства за юридичною адресою не було, документів надано не було, то податковий орган зробив висновок про завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ. Вважає, що працівники контролюючого органу у неналежний спосіб звернулись із запитом про отримання податкової інформації. Відсутність доказів відправлення листа про надання інформації свідчить про відображення неправдивої інформації в акті перевірки щодо його існування.

Крім того, позивач зазначає, що посилання в акті перевірки на порушення товариством п.п.200.19.2 п.200.19 ст.200 в результаті чого відмовлено у отриманні бюджетного відшкодування є також безпідставними, оскільки дана стаття ПК України не позбавляє у отриманні бюджетного відшкодуванні, а стосуються отримання сум бюджетного відшкодування по Реєстрах, які веде Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику. Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених законодавством, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року №6476/10/03-18-12-02, а також зобов'язати відповідача прийняти висновок про виплату товариству бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року в загальній сумі 220 021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

В судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року №0023631202 та зобов'язати відповідача прийняти висновок про виплату ТзОВ Антарес СВ бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року в загальній сумі 220 021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області. Адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд його задовольнити.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову та у судовому засіданні представники відповідача адміністративний позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що з метою підтвердження суми ПДВ фактично сплачені отримувачем товарів/послуг, що підлягає бюджетному відшкодуванню платнику підготовлено лист, щодо надання підтверджуючих документів. У зв'язку із обмеженим терміном камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2016 року та з метою вручення листа платнику, 15 листопада 2016 року було здійснено виїзд за юридичною адресою платника м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 68. За вказаною адресою працівниками податкового органу складено акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності, згідно якою було встановлено що ТзОВ Антарес СВ вивіска відсутня та місцезнаходження не підтверджено. Відсутність позивача за юридичною адресою підтверджується такою рапортом оперативного управління ГУ ДФС у Волинській області, інформацією з баз даних Державного реєстру речових плав на нерухоме майно та поясненнями гр. Терещук І.Г. яка є головним бухгалтером ПП Лерта м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 68. Отже, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження суми сплаченої постачальникам товарів/послуг та відсутністю платника за місцезнаходженням, за результатами камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ Антарес СВ неможливо підтвердити суму від'ємного значення податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за вересень 2016 року та внести заяву про повернення суми бюджетного відшкодування такого платника до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Також представник відповідача зазначає, що необхідною умовою формування висновку та направлення його до Державної казначейської служби є надходження з центрального органу державної податкової служби відповідно узагальнених матеріалів та узагальненої інформації (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Таким чином, враховуючи відсутність висновку про повернення з Державного бюджету України ПДВ відповідного відшкодування, тому вимога про надання ГУ Державної казначейської служби висновку про таке відшкодування не може бути задоволена. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог (а.с.50-52).

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що у період з 17 жовтня 2016 року по 21 листопада 2016 року головним державним ревізор-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління податків і зборів з юридичних осіб Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області Сальніковою І.С. проведено камеральну перевірку з питань підтвердження правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2016 року ТзОВ Антарес СВ згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 17 жовтня 2016 року №9194486700 з усіма додатками, за результатами якої складений акт №5550/12/-02/25084707 від 21 листопада 2016 року (а.с.8-10).

За результатами проведення камеральної перевірки відповідачем встановлено, що ТзОВ Антарес СВ в порушення абз. б п.200.4 ст.200 та п.п.200.19.2 п.200.19 ст.200 ПК України завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 220 021,00 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаними в акті перевірки, товариством до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області 30 листопад 2016 року було направило заперечення №7 з обґрунтуванням правомірності відображення податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за вересень 2016 року (а.с.13-15).

В подальшому на підставі вищевказаного акту відповідачем було сформовано податкове повідомлень-рішення від 23 грудня 2016 року №0023631202, яке надіслано 26 грудня 2016 року кур'єрською службою на адресу ТзОВ Антарес СВ та повернуто з відміткою, що за вказаною адресою товариства не знайдено.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Відповідно до п.75.1 ст.75.1 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

З матеріалами справи вбачається, що згідно акту перевірки №5550/12/-02/25084707 від 21 листопада 2016 року, в якому зазначено про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, посилаючись на пп. 200.19.2. п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням.

Таке твердження податкового органу спростовується відомостями, які містяться в Єдиному державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент проведення перевірки. В силу положень ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такі відомості є достовірними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21 лютого 2017 року за №1002211558. в Єдиному державному реєстрі відсутній запис про відсутність юридичної особи ТзОВ Антарес СВ за місцезнаходженням.

Положеннями п. 200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 201 ПК України встановлений порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні і податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4).

Отже, в акті перевірки відповідач не заперечує проти того, що позивач склав та подав до ДПІ податкові декларації з ПДВ за вересень 2016 року, які містять всі необхідні реквізити та за формою відповідають встановленим законодавством вимогам. Акт перевірки не містить висновків про те, що в декларації про ПДВ за попередні податкові періоди різниця між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту мала позитивне значення.

В актах перевірки зазначено, що ТзОВ Антарес СВ відповідає вимогам законодавства щодо наявності права на отримання бюджетного відшкодування, перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість порушень не встановлено.

Стосовно висновку, що міститься в вищезазначеному акті перевірки, про порушення позивачем вимог п. 200.19 ст. 200 ПК України, суд зазначає наступне.

Пунктом 200.19 ст. 200 ПК України визначені критерії за умови відповідності яким платник ПДВ набуває право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ. Однак відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування не позбавляє платника податку отримати бюджетне відшкодування у загальному порядку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ним винесені повідомлення-рішення на підставі п.п. 200.19.2 п. 200.19 ст. 200 ПК України позбавлення права на автоматичне бюджетне відшкодування в зв'язку відсутністю юридичної особи за місцезнаходженням не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за юридичною адресою ТзОВ Антарес СВ - Волинська обл., м. Луцьк, вул. Ковельська, 22, фактично здійснює свої функції директор товариства.

Також суд акцентує увагу на тому, що Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (чинного на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір; далі - Порядок). Відповідно до пункту 9 цього Порядку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

За змістом норм пункту 200.15 ст. 200 ПК України, пункту 9 Порядку бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ Донагроімпекс до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ; в постанові від 31.05.2016 у справі за позовом ТОВ Аскоп-Україна до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з правовою позицією Верхового Суду України, викладеною в зазначених вище постановах, способом захисту права платника ПДВ на відшкодування за рахунок бюджетних коштів суми надмірно сплаченого податку є зобов'язання контролюючого органу виконати встановлений правовими нормами обов'язок прийняти висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, та направити такий висновок до органу державної казначейської служби.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

З наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2016 року №0023631202, зобов'язання Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області прийняти висновок про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю Антарес СВ бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2016 року в загальній сумі 220 021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на користь ТзОВ Антарес СВ слід стягнути судовий збір в сумі 4900,33 грн., сплачений відповідно до платіжних доручень № 214 та 215 від 10 лютого 2017 року (а.с.2,3).

Керуючись статтями 2,11,17,71,94,158,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року N 39, Закону України Про судовий збір , суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0023631202 від 23 грудня 2016 року.

Зобов'язати Луцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області прийняти висновок про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю Антарес СВ бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень 2016 у загальній сумі 220 021,00 грн. та надати цей висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Антарес СВ (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 22, ідентифікаційний номер 25084707) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) 4900,33 грн. (чотири тисяча дев'ятсот гривень тридцять три копійки) понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 березня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський