Рішення
від 07.03.2017 по справі 914/3313/16
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2017р. Справа№ 914/3313/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Кияк І.В.

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів,

до Відповідача: Громадської організації Львівської обласної молодіжної організації Сокіл , м.Львів,

про виселення та стягнення боргу

ціна позову: 2898,95 грн.

Представники:

Позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність від 03.01.2017 року №18-11-00002);

Відповідача: не з'явився

Суть спору.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Громадської організації Львівської обласної молодіжної організації Сокіл про виселення та стягнення 774,32 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 410,13 грн. пені, 154,86 грн. штрафу та 1559,64 неустойки. Ціна позову 2898,95 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 30.12.2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2017р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах від 23.01.2017 року, від 07.02.2017 року та від 21.02.2017 року у справі, зокрема у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду у справі, зокрема, щодо подання відзиву на позовну заяву. Строк розгляду спору продовжено з причин та підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області по даній справі від 21.02.2017р.

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам судового процесу, в тому числі Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та бланки оголошення ухвали про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 27, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, в судовому засіданні надала усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду у справі не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.62.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Поштова кореспонденція із процесуальним документом суду (від 03.01.2017 року №7901410957380), яка надсилалася Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.62, повернулась на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку №49 м.Львова: немає будівлі .

Як встановлено судом та вбачається із поданого Позивачем ОСОБА_2 з ЄДРЮОФОП та ГФ від 10.01.2017 року №1001964437, станом на 10.01.2017 року Громадська організація Львівська обласна молодіжна організація Сокіл знаходиться за адресою: 79018, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.62.

З підстав наведеного суд витребовував від відділень поштового зв'язку №18 та №49 м.Львова, а також від Голови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради в порядку статті 38 ГПК України письмову інформацію щодо факту існування чи відсутності будівлі №62 по вул.Антоновича у місті Львові з метою вирішення питання щодо повідомлення правоохоронних органів про внесення завідомо неправдивих відомостей до документів.

На виконання вимог пункту 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 23.01.2017 року у даній справі від Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на адресу суду надійшов лист від 06.02.2017 року вих. №35-вих.-848 (вх. №5057/17), у якому повідомляється, про те, що, згідно Довідки ЛКП Львівський Ліхтар від 06.02.2017 року б/н, будинок №62 по вул. Антоновича перебуває на балансі ЛКП Львівський ліхтар .

Крім того, ухвалою від 07.02.2017 року у справі суд звертався до керівника Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта з необхідністю забезпечення виконання вимог ухвал Господарського суду Львівської області по даній справі вищезазначеними поштовими відділеннями.

На виконання вимог пункту 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 07.02.2017 року у даній справі 13.02.2017 року від Львівської дирекції УДППЗ Укрпошта на адресу суду надійшов лист від 06.02.2017 року вих. №08-573 (вх. №5650/17), у якому повідомляється, про те, що, під час доставки поштового конверта із процесуальним документом суду листоношею опитано мешканців будинку №62 по вул.Антоновича у м.Львові та не встановлено місця знаходження Відповідача у справі. З підстав наведеного поштовий конверт скеровано на ВПЗ №49 у м.Львові. Згідно пояснень начальника ВПЗ, будинок №62 по вул. Антонича у м.Львові відсутній, про що зазначено на поштовому конверті із процесуальним документом суду.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач втретє не забезпечив явку представника в судове засідання та не виконав вимог ухвал суду, в тому числі про подання відзиву, та не повідомив суд про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 4 -3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) ГПК України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгулу справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому, з врахуванням вимог ст.69 ГПК України, суд зазначає про відсутність правових підстав до подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач просить суд виселити Відповідача із орендованого державного майна - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 24,2 м.кв., яке розташоване на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі за адресою: Львівська область, м.Камянка-Бузька, вул.Незалежності, буд.41, яке перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ Укрпошта , а також стягнути з Відповідача на користь Позивача 774,32 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 410,13 грн. пені, 154,86 грн. штрафу та 1559,64 неустойки.

Судом встановлено, що 04.10.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (надалі - Позивач, Орендодавець) та Громадською організацією Львівською обласною молодіжною громадською організацією Сокіл (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно - вбудоване нежитлового приміщення загальною площею 24,2 кв.м. на першому поверсі 2-поверхової адміністративної будівлі, реєстровий номер 21560045.1400.ААЖЕЕ 450, за адресою: Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул.Незалежності, 41 (надалі - ОСОБА_3) та перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ Укрпошта .

Згідно п. 1.2. ОСОБА_3 передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Орендар вступає у строкове, платне користування Майном у термін, вказаний у ОСОБА_3, але не раніше підписання Сторонами цього ОСОБА_3 та акту приймання-передавання ОСОБА_3 (п. 2.1. ОСОБА_3).

Положеннями пункту 3.1. ОСОБА_3 встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку за серпень 2013 року 94,74 грн. Орендна плата за перший (повний) місяць оренди - вересень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місць оренди серпень 2013 року на індекс інфляції за вересень 2013 року. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно пункту 3.3. ОСОБА_3 орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5. ОСОБА_3 Сторонами погоджено, що орендна плата перераховується до Державного Бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 70% до Державного Бюджету на рахунок визначений ДКСУ, а саме: Одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку -31114092702002 (код 22080300); - 30% на рахунок Балансоутримувача.

Пунктом 3.7. ОСОБА_3 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В пункті 3.8. ОСОБА_3 Сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Згідно пункту 3.11. ОСОБА_3 у разі припинення (розірвання) ОСОБА_3 Орендар сплачує орендну плату до дня повернення ОСОБА_3 за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку діє ОСОБА_3 е звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного Бюджету та Балансоутримувачу.

За умовами п. 5.3. ОСОБА_3 Орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

З пункту 10.1. ОСОБА_3 вбачається, що Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 04.10.2013р. по 01.10.2016р. включно.

Актом приймання-передавання нерухомого державного майна від 04.10.2013 року Позивач передав, а Відповідач прийняв ОСОБА_3 за ОСОБА_3. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - Сторін ОСОБА_3.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/425/16 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до Львівської обласної молодіжної організації Сокіл про стягнення боргу по орендні платі, пені, штрафу, розірвання договору оренди нерухомого державного майна №137 від 04.10.2013р., зобов'язання повернути приміщення позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області задоволено частково, вирішено стягнути з Львівської обласної молодіжної громадської організації Сокіл на користь Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області 1620,77 грн. боргу та 383,19 грн. пені; розірвано договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137 від 04.10.2013р., укладений між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та Львівською обласною молодіжною громадською організацією Сокіл ; зобов'язано Львівську обласну молодіжну громадську організацію Сокіл повернути балансоутримувачу - Львівській дирекції УДППЗ Укрпошта об'єкт оренди за договором оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №137 від 04.10.2013р., а саме: вбудоване нежитлового приміщення загальною площею 24,2 кв.м. на першому поверсі 2-поверхової адміністративної будівлі, яке знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Кам'янка-Бузька, вул. Незалежності, 41. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 року Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/425/16 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, вих.№14-11-02202 від 12.04.2016 року (вх. № 01-05/1953/16 від 19.04.2016р.) задоволено; Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2016р. у справі №914/425/16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 324,15 грн. штрафу скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено та стягнено з Львівської обласної молодіжної громадської організації Сокіл на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 324 грн.15 коп. штрафу; В решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2016р. у справі №914/245/16 залишено без змін.

Таким чином, Рішення Господарського суду Львівської області від 28.03.2016р. у справі №914/425/16 набрало законної сили в порядку статті 87 ГПК України 11.07.2016 року., та, у відповідності до частини п'ятої статті 124 Конституції України і ч.1 ст.115 ГПК України, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Приписами ч.1 ст.27 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У відповідності до ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна та п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. N01-06/735/2012 Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 Цивільного кодексу України , що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Згідно абзацу 1 п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14 для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

В Постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19.08.2014 року вказано, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція міститься в Постанові Вищого господарського суду України від 02.09.2014 у справі №927/1215/13 та абз.3 п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.10.2014 №01-06/1666/14, що для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт заборгованості Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати, розірвання рішенням Господарського суду Львівської області від 28.03.2016 року у справі №914/425/16 (набрало законної сили 11.07.2016 року) укладеного між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Львівській області та Львівською обласною молодіжною громадською організацією Сокіл ОСОБА_3 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 04.10.2013р. №137, відсутність належних, достатніх та допустимих доказів повернення ОСОБА_3 за ОСОБА_3 Позивачу, перевіривши розрахунок суми заборгованості зі сплати орендної плати та неустойки, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги виселення Відповідача із орендованого державного майна - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 24,2 м.кв., яке розташоване на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі за адресою: Львівська область, м.Камянка-Бузька, вул.Незалежності, буд.41, яке перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ Укрпошта , а також стягнення з Відповідача на користь Позивача 774,32 грн. заборгованості по сплаті орендної плати та 1559,64 неустойки є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 410,13 грн. пені та 154,86 грн. штрафу .

Позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 410,13 грн. пені та 154,86 грн. штрафу.

Пунктом 3.7. ОСОБА_3 передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В пункті 3.8. ОСОБА_3 Сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування такого виду неустойки як штраф до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлені ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачена ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011р. у справі №42/252, від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012р. у справі №20/246-08.

Здійснивши перевірку розрахунків сум пені та штрафу, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку сплати орендної плати, суд приходить до висновку, що вказані суми нараховані Позивачем вірно, а відтак, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 410,13 грн. пені та 154,86 грн. штрафу є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.03.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 13.03.2017р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 2756,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -3 , 4 -5 , 4 -7 , 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 11, 16, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 4, 17, 18, 19, 22 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Виселити Громадську організацію Львівську обласну молодіжну організацію Сокіл (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.62; ідентифікаційний код 34667980) із орендованого державного майна - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 24,2 м.кв., яке розташоване на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі за адресою: Львівська область, м.Камянка-Бузька, вул.Незалежності, буд.41, яке перебуває на балансі Львівської дирекції УДППЗ Укрпошта .

Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Січових Стрільців, буд.3; ідентифікаційний код 20823070).

3. Стягнути з Громадської організації Львівської обласної молодіжної організації Сокіл (79018, Львівська область, м.Львів, вул.Антоновича, буд.62; ідентифікаційний код 34667980) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (79000, Львівська область, м.Львів, вул.Січових Стрільців, буд.3; ідентифікаційний код 20823070) 774,32 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 410,13 грн. пені, 154,86 грн. штрафу, 1559,64 неустойки та 2756,00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення07.03.2017
Оприлюднено21.03.2017
Номер документу65346395
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/3313/16

Ухвала від 28.08.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Ухвала від 18.08.2023

Господарське

Господарський суд Львівської області

Манюк П.Т.

Рішення від 07.03.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 21.02.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 07.02.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 07.02.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 31.01.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 31.01.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 23.01.2017

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

Ухвала від 30.12.2016

Господарське

Господарський суд Львівської області

Фартушок Т. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні