Ухвала

від 17.03.2017 по справі 202/4392/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1563/17 Справа № 202/4392/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Волошин Є. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

17 березня 2017 року

17 березня 2017 року м. Дніпро

Суддя судової палати з цивільних справ

Апеляційного суду Дніпропетровської області Каратаєва Л.О.,

ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2015 року про відкриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя, про визнання права власності на ? частину квартири, -

в с т а н о в и л а:

ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2015 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розподіл сумісного майна подружжя, про визнання права власності на ? частину квартири.

Не погодившись зі вказаною ухвалою, ОСОБА_3 08.12.2016 року подав апеляційну скаргу, тобто з порушенням передбаченого ст. 294 ЦПК України строку, питання про його поновлення він поставив, проте не зазначив причин поважності пропуску цього строку.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22.12.2016 року зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку - тридцять днів з дня отримання даної копії ухвали для звернення до суду з заявою про поновлення строку.

До апеляційного суду повторно повернулось поштове відправлення з відміткою на конверті - за закінченням терміну зберігання.

Згідно ч.1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Згідно ч.1 ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні в справі "Калашников проти Росії" Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

ОСОБА_3, який подав апеляційну скаргу на судове рішення, протягом тривалого часу не цікавився станом провадження в даній справі.

Відповідно до ч.3 ст. 297 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

На підставі викладеного, прихожу до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2015 року.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя, -

у х в а л и л а:

відмовити ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя Л.О. Каратаєва