Рішення

від 10.03.2017 по справі 265/6868/16-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №265/6868/16-ц

Провадження №2/265/262/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Козлова Д. О.,

при секретарях - Азаровій А. О., Байрачній І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу Спринтер про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа: Маріупольська міська рада, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом до ГК Спринтер з вимогами про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та витребування майна з чужого незаконного володіння. В обґрунтування поданого позову ОСОБА_1 вказувала, що 8 жовтня 2013 року помер її чоловік, ОСОБА_2, який мешкав із нею на момент смерті АДРЕСА_1. На день смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з гаражу № 7, розташованого на території гаражного кооперативу Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі. Зазначала, що ОСОБА_2 повністю сплатив внески на будівництво такого гаражу, а також членські внески, тому за час свого життя набув право власності на такий гараж, бо повністю виплатив за нього пай. Оскільки після смерті ОСОБА_2 єдиним спадкоємцем майна померлого є лише вона, то вона на підставі переліченого успадкувала такий гараж. Однак адміністрація ГК Спринтер не приймає її у члени такого кооперативу замість померлого ОСОБА_2, чинить перешкоди у користуванні належним їй гаражем № 7 на території ГК Спринтер , незважаючи на те, що вона після смерті свого чоловіка сплатила членські внески за 2013-2016 роки в касу ГК Спринтер . При цьому в гаражі № 7 без її відома був замінений замок, внаслідок чого вона не має змоги ним користуватись. Членство ОСОБА_2 О було припинено у ГК Спринтер на підставі протоколу засідання правління відповідача від 14 червня 2014 року. Однак вважала, що вона є членом такого кооперативу замість ОСОБА_2, який помер. Також вказувала, що після смерті її чоловіка, ОСОБА_2, вона перевезла до гаражу № 7 в ГК Спринтер 13 грудня 2013 року майно медичного центру, де вона із чоловіком працювали, тому з цього часу таке майно зберігалось у приміщенні гаражу № 7. Натомість в листопаді 2015 року вона дізналась, що замки на цьому гаражі були замінені, двері до гаражу були переварені. Від голови ГК Спринтер , ОСОБА_3, вона дізналась, що її гараж використовується адміністрацією кооперативу на власний розсуд, а майно, що там перебувало було вивезено до Червоного кутка . Одна при огляді майна у Червоному кутку ГК Спринтер виявилось, що там зберігається лише третя частина речей ОСОБА_1, внаслідок чого вона була змушена звернутись до поліції за фактом крадіжки її майна. Так поліція 7 листопада 2015 року засвідчила факт заміни замків та петель на гаражі № 7 в ГК Спринтер . Також виявилось, що у її гаражу зберігався зі згоди правління ГК Спринтер автомобіль громадянина ОСОБА_4 При цьому вважала, що зникле майно з гаражу № 7 перебуває у незаконному віданні ГК Спринтер , члени якого без її дозволу проникли до її гаражу, звідки винесли та приховали від неї цінне майно, що там перебувало. При цьому замки на гараж № 7 в ГК Спринтер були поміняні саме представниками ГК Спринтер . Коли ж вона з дозволу ГК Спринтер потрапила у гараж № 7, то виявилось, що він порожній, а там залишилась лише шафа. На підставі наведеного у неї з гаражу було викрадено шість анаскопів на 1500 грн., два прилади для промивання кишечника, які складаються з ємностей, фільтрів, провідникової системи, водонагрівачів, двох кушеток та тумби, загалом на суму 5230 грн., тумбочка в комплекті на 1000 грн., стіл лабораторний зі стільцем на 1000 грн., аквадисцилятор на 5800 грн., чотири лампи бактерицидні на 752 грн., ректоскоп на 8500 грн., шість тубусів до ректоскопу на 3000 грн., дві жалюзі горизонтальні на 400 грн., дві жалюзі вертикальні на 500 грн., два стільці офісні на 340 грн., два крісла офісні на 1000 грн., кріплення під телевізор на 50 грн., інвентар для кабінету (два відра з кришкою, три відра без кришки, чотири відра для підлоги, чотири відра для сміття, чотири швабри, п'ять медичних лотків) на загальну суму 200 грн., два стаціонарних телефони Самсунг на 1748,40 грн., а загалом було викрадено майна на 31020 грн. Зауважувала, що більша частина документів на викрадене у неї з приміщення гаражу майна не збереглось, бо було викрадено разом з таким майном. На підставі переліченого просила суд усунути перешкоди в користуванні належним їй гаражем № 7, зобов'язавши ГК Спринтер звільнити його, передати ключі від нього та повернути майно, що було у неї викрадено з гаражу, а саме: шість анаскопів, два прилади для промивання кишечника, тумбочка в комплекті, стіл лабораторний зі стільцем, аквадисцилятор, чотири лампи бактерицидні, ректоскоп, шість тубусів до ректоскопу, дві жалюзі горизонтальні, дві жалюзі вертикальні, два стільця офісні, два крісла офісні, кріплення під телевізор, інвентар для кабінету (два відра з кришкою, три відра без кришки, чотири відра для підлоги, чотири відра для сміття, чотири швабри, п'ять медичних лотків), два стаціонарних телефони Самсунг . Також просила, в разі відсутності у відповідача вказаного майна, стягнути з ГК Спринтер його вартість в розмірі 31020 грн.

Згідно із уточненими позовними вимогами ОСОБА_1, заявленими до ГК Спринтер , остання просила суд також визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на гараж № 7, розташований на території ГК Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі. На обґрунтування доповнених вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що через сплату її чоловіком пайових внесків на користь ГК Спринтер , останній набув у власність гараж № 7 в ГК Спринтер . Вказаний гараж № 7 був прийнятий у експлуатацію в 2011 році на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Оскільки ОСОБА_2 помер 8 жовтня 2013 року, то вона, як його єдиний спадкоємець, успадкувала такий гараж. Натомість через існування спору між нею та ГК Спринтер щодо розміру сплати пайових внесків її чоловіком за побудований гараж № 7, вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріуса, через що змушена звертатись за захистом своїх спадкових прав саме до суду.

В судовому засіданні позивачка, ОСОБА_1, наполягаючи на задоволенні поданого нею позову вказувала, що її чоловік, ОСОБА_2, був членом гаражного кооперативу Спринтер , у якого був у користуванні гараж № 7, за який він регулярно сплачував усі необхідні платежі. В тому числі він сплатив вступний внесок в сумі 100 грн. Врешті він повністю виплатив за свій гараж усі пайові внески, після чого довів до ладу вказаний гараж, де зберігався його автомобіль. Так він сплатив за будівництво гаражу десь 26000 грн. Проведення загальних зборів ГК Спринтер від 15 серпня 2004 року та від 10 січня 2008 року позивачка при цьому заперечувала, вказуючи, що таких загальних зборів ГК Спринтер не було, бо їх немає в реєстрі протоколів загальних зборів ГК Спринтер , наданих самою ОСОБА_3 Натомість 8 жовтня 2013 року ОСОБА_2 помер, після смерті якого вона прийняла спадщину на усе майно, що залишилось після смерті чоловіка позивачки. Через смерть ОСОБА_2 фактично вона була змушена припинити діяльність спільного із чоловіком товариства Проктос , з проктологічного кабінету якого по пр. Перемоги 107/21 в м. Маріуполі медичне обладнання вона наприкінці 2013 року перевезла до гаражу № 7 в ГК Спринтер . ОСОБА_5 того вона навідувалась до свого гаражу аж до весни 2014 року, де все було добре. При цьому зазначала, що у 2014 році була нестабільна ситуація у місті Маріуполі, бо відбувся початок проведення антитерористичної операції. Також зважала, що спірний гараж розташовується на мікрорайоні Східний , який є наближений до межі міста Маріуполя, де залишається найбільший ризик небезпеки. Нагадала, що 24 січня 2015 року саме мікрорайон Східний постраждав від артилерійських обстрілів. Тому через смерть свого чоловіка вона не одразу мала з об'єктивних причин змогу зайнятися оформленням спадкових прав на гараж № 7 в ГК Спринтер . Зазначала, що після смерті ОСОБА_2 їй не казали представники ГК Спринтер , що необхідно платити за гараж № 7 якісь борги, хоча ОСОБА_3 знала її номер телефону. Вона навідувалась до свого гаражу 1 червня 2015 року, де був поставлений нею новий замок, тоді ще у гаражі все було на місці. Натомість, коли вона відвідала гараж № 7 в ГК Спринтер в листопаді 2015 року, то виявилось, що петлі на її гаражі були переварені, замки були поміняні. Від представників ГК Спринтер вона дізналась, що майно, що перебувало у її гаражі було перенесено до червоного кутка в приміщення ГК Спринтер для збереження, бо проводилась перевірка працівниками збройних сил приміщень гаражів на факт можливого зберігання заборонених речей. Також вона дізналась, що її гараж був переданий іншій особі, якомусь ОСОБА_4 На підставі цього вона звернулась до поліції за фактом викрадення її майна. У присутності свідків та поліції, коли опечатувались двері гаражу № 7, ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_6 дозволила йому користуватися таким гаражем наприкінці літа 2015 року. Поліцейські того дня опечатали гараж № 7, однак наступного дня хтось розпечатав гараж № 7 та відчиняв його без дозволу. Того дня вона побачила, що у гаражі відсутнє майно, що їй належить, яке перелічене у позовній заяві та якого немає у червоному кутку ГК Спринтер , бо до її гаражу протиправно проникли та викрали її речі. Зазначала, що у червоному кутку ГК Спринтер залишилось лише частина того обладнання, що перебувало у гаражі № 7 до його викрадення. Вважає, що саме ОСОБА_3 винна у крадіжці медичного обладнання, яке позивачка привезла на зберігання до гаражу № 7, бо територія кооперативу охоронювана, а замки замінювали саме з вказівки керівництва ГК Спринтер , яке не зверталось до міліції за фактом проникнення у приміщення гаражу № 7. Зазначала, що документації на викрадене майно зберігалось у сейфі, з якого усі документи на обладнання зникли також. При цьому ОСОБА_3 відчиняла її гараж своїми ключами, що перебували у ОСОБА_3 З моменту звернення позивачки до поліції ОСОБА_3 їй погрожувала, що прийме її до членів ГК Спринтер лише після того, як вона забере заяву з поліції. Тому вважала, що ГК Спринтер повинен сплатити їй суму викраденого у неї майна з гаражу № 7. Додавала, що ОСОБА_3 обіцяла їй, що прийме її до ГК Спринтер , як спадкоємицю ОСОБА_2, за відповідною заявою позивачки, для чого вона сплатила, а ОСОБА_3 прийняла від неї квитанції про заборгованість за гараж № 7 за 2013-2015 роки. Додавала, що членські внески за 2016 рік вона сплатила також шляхом переказу через банк. Вказувала однак, що до теперішнього часу вона не має змоги потрапити до свого гаражу, бо їй не надають доступу до нього, оскільки були поміняні замки, а належність позивачці гаражу № 7 ГК Спринтер не визнає, хоча вона неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з проханням дати їй доступ до гаражу. При цьому ключі від замків її гаражу перебувають досі у ОСОБА_3 Просила на підставі наведеного суд задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивачки, яка діє на підставі договору, адвокат ОСОБА_7, підтримуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 вказувала, що чоловік позивачки, ОСОБА_2, сплатив усі пайові внески на будівництво гаражу № 7, а також сплатив усі необхідні членські внески, що визначені протоколом загальних зборів 13 листопада 2005 року, тому не мав боргів перед ГК Спринтер . При цьому ОСОБА_2 сплатив пайові внески навіть у більшому розмірі за свій гараж ніж це було визначено загальними зборами ГК Спринтер . Додавала, що право на свій гараж № 7 ОСОБА_2 не оформлював, бо це було його право, а не обов'язок. Таким чином через спадкування позивачкою спадкових прав ОСОБА_2, вона набула право власності на0 гараж № 7 в ГК Спринтер . Зазначала, що у 2005 році була визначена вартість пайових внесків на гаражі в ГК Спринтер , які будуть закінченими будівництвом. При цьому, що стосується типу гаражу, яким користувався ОСОБА_2, то така вартість становила 18897 грн., що визнавало керівництво ГК Спринтер , тобто було встановлено розмір цільових внесків на будівництво такого гаражу-боксу. Саме затвердженням проекту Маріупольцивільпроект було визначено загальну вартість робіт по будівництву гаражів-боксів в ГК Спринтер , яка сягнула 7 300 000 грн. та була підтверджена декларацією про готовність такого об'єкту у 2011 році. Також був визначений порядок внесення пайових внесків на будівництво таких гаражів. Наведені рішення були прийняті на загальних зборах ГК Спринтер . Заперечувала однак, що відбувалась зміна нумерації гаражів з номерів об'єкту будівництва. Не погоджувалась із висновком експерта від 16 січня 2017 року, який не ґрунтувався на фактичних обставинах справи. Додавала, що ОСОБА_2 був виданий саме ОСОБА_3 членський білет та ордер на будівництво гаражу. Оскільки спочатку не було ані штампів, ані печаток у ГК Спринтер , то членам відповідача видавались документи на Автомотолюбитель . Так ОСОБА_2 спочатку сплатив 4000 грн. при вступі до ГК Спринтер , потім виплатив залишок пайових внесків, а загалом 26000 грн. згідно встановленого графіку платежів до 2008 року. Будівництво гаражів тривало протягом 2007-2009 років. Такий гараж № 7 разом з усіма наявними гаражами боксами в ГК Спринтер були прийняті до експлуатації у 2011 року на підставі декларації про готовність об'єкту будівництва. Вказувала, що раніше при розгляді інших справ у судах керівництво ГК Спринтер визнавало факт прийняття у експлуатацію усіх гаражів, що маються у ГК Спринтер , насамперед, коли справи розглядались про стягнення з членів кооперативу боргу зі сплати вартості таких гаражів. Тому вважала, що будівництво спірного гаражу було закінчено. Зауважувала, що до теперішнього часу не висувались претензії щодо наявності заборгованості ОСОБА_2 перед ГК Спринтер за гараж № 7. При цьому також заперечувала існування протоколу загальних зборів від 10 січня 2008 року, бо таких зборів не проводилось. Додавала, що жоден з членів кооперативу не сплачував 7000 грн. вступного внеску при вступі до кооперативу. Просила задовольнити позов повністю.

Представник відповідача, ГК Спринтер , яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_8, в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, вказувала, що ОСОБА_1 не є членом ГК Спринтер , бо після смерті ОСОБА_2 вона не сплатила вступний внесок в сумі 7000 грн., що є перешкодою для її вступу до такого кооперативу. Вказувала також, що ОСОБА_1 не має ані права користування, ані права власності на гараж № 7 в ГК Спринтер . Відповідно до цього ГК Спринтер не порушив її права. У теперішній час спірний гараж № 7 ніким не зайнятий. Ключі від такого гаражу належать ГК Спринтер , тому підстав для їх надання позивачці немає. Заперечувала також наявність майна, вказаного ОСОБА_1 у позові. Посилалась на недоведеність перебування такого майна у гаражі № 7, його вартість та причетність до його викрадення ГК Спринтер . Стверджувала, що мається у наявності лише майно, вказане у акті складеному за участі представників ГК Спринтер , та яке досі зберігається у червоному курку , яке не бажає забирати сама ОСОБА_1 Таке майно було вилучено з гаражу № 7, бо відбулось несанкціоноване проникнення до нього, що було виявлено, тому для збереження такого майна було прийнято рішення про необхідність його перенесення. ОСОБА_5 цього на гараж № 7 поставили новий замок 4 серпня 2015 року за рахунок коштів кооперативу. За збереження майна членів кооперативу ГК Спринтер не відповідає. Таким чином вимоги щодо повернення майна та сплати його вартості не можуть бути задоволені через їх необґрунтованість. Додавала також, що ОСОБА_2 не виплатив необхідні суми на будівництво гаражу, тому не набув право власності на гараж № 7 в ГК Спринтер . При цьому права на гараж № 7 не було оформлено в реєстраційній службі, як того вимагає закон для державної реєстрації прав на нерухоме майно, тому право власності за ОСОБА_1 не може бути на такий гараж визнано. Зазначала, що ОСОБА_2 був прийнятий до ГК Спринтер у 2005 році, однак затвердили таке рішення лише у 2008 році. Посилалась на те, що ОСОБА_2 взагалі не сплачував пайові внески за гараж № 7 в ГК Спринтер . Таким чином за відсутності проведення оплат пайових внесків ОСОБА_2 не набув у власність гараж № 7, тому ОСОБА_1 не успадкувала такий гараж. При цьому позивачка відмовилась від пропозиції ГК Спринтер про отримання суми внесених поворотних коштів померлим ОСОБА_2 в сумі 26000 грн. Стверджувала, що ОСОБА_2 не сплачував взагалі вступний внесок в сумі 7000 грн., який за нього також не сплатила позивачка. Борг по членським внескам ОСОБА_2 погасила позивачка, яка також сплатила борг ОСОБА_2 з електроенергії. Також ОСОБА_2 сплачував цільові внески, які йшли на будівництво гаражу № 7 та усієї інфраструктури ГК Спринтер . Зазначала, що будівництво гаражів-боксів було розпочато у 2007 році та досі триває, бо у експлуатацію введені лише три будівлі на території ГК Спринтер . Вказувала, що у 2007 році було складено новий проект будівництва, де було вказано номер об'єкта будівництва та тип гаражу, бо тоді номерів у гаражів ще не було, а загальні збори ГК Спринтер у 2008 році затвердили нову смету вартості будівництва гаражів-боксів. Додавала також, що у сметі за 2005 рік не було посилання на витрати на будівництво гаражу. Вказувала, що тоді членів кооперативу було десь 200, а гаражів 297. При проведенні жеребкування гаражів у 2008 році серед членів кооперативу була нумерація об'єктів будівництва, а не номера самих гаражів. Тому у протоколі загальних зборів від 10 січня 2008 року було вказано не номера самих гаражів, а номера об'єктів будівництва. При цьому проводилось два жеребкування після проведення загальних зборів ГК Спринтер , бо у 2005 році було вісім типів гаражів, а у 2007 році вже 24 типи гаражів. Додавала, що досі ГК Спринтер не розрахувався по боргах за проведені роботи та надані йому від ПАТ ММК імені ОСОБА_5 матеріали. Зазначала, що ОСОБА_2 вніс на будівництво гаражу загалом 26500 грн., що пішло на роботи та матеріали. Натомість загальна вартість на будівництво гаражу № 7 складає 48598,46 грн., що підтверджено висновком експерта. Тому ОСОБА_2 не доплатив залишок внесків на будівництво гаражу в сумі 22098,46 грн. Додавала, що висновок експерта також підтвердив, що гараж № 7 будівництвом не завершений та не прийнятий до експлуатації. При цьому вказувала, що експерт ОСОБА_9 у своєму висновку не врахував вартість адміністративних витрат на будівництво гаражів, а ОСОБА_10 врахував такі витрати. Посилалась також на те, що у декларації за 2011 рік немає посилань на будь-які гаражі. При цьому зауважувала, що вартість спірного гаражу досі не була визначена. Таким чином просила відмовити у задоволенні позову повністю.

Згідно із письмовими поясненнями голови правління ГК Спринтер , ОСОБА_3, вбачається, що вартість пайового внеску на спірний гараж № 7 не визначалась, а пайовий внесок ОСОБА_2 не вносив, бо не був засновником кооперативу. Вказувала, що ОСОБА_2 була надана відстрочка у сплаті вступного внеску в сумі 7000 грн., який однак його досі не сплачено. Також у ОСОБА_2 була заборгованість по сплаті членських внесків за 2005-2007 роки, яку він не погасив. Також він мав борг з оплати витрат на електропостачання. За ОСОБА_2 заборгованість з членських внесків та з електропостачання сплатила позивачка. При цьому у квитанціях позивачки помилково вказано, що ОСОБА_1 сплатила членські внески за 2014-2015 роки. ОСОБА_2 при цьому вніс цільові внески в сумі 26000 грн. на проектні роботи та придбання матеріалів на будівництво гаражу. Однак на будівництво гаражу ОСОБА_2 ГК Спринтер витратив загалом 48598,46 грн. Зазначала також, що гараж ОСОБА_2 незавершений будівництвом. Також ОСОБА_3 вказувала, що книг реєстрації протоколів загальних зборів членів кооперативу та протоколів засідання правління в ГК Спринтер немає. Наявні у матеріалах справи записи про проведені зібрання ГК Спринтер велись неофіційно членом кооперативу ОСОБА_11, який вже помер. Додавала при цьому, що допитані у суді як свідки члени ГК Спринтер з 2011 року приймали участь у засіданнях кооперативу через свого представника за довіреністю.

Представник Маріупольської міської ради, яка діє на підставі довіреності, ОСОБА_12, в судовому засіданні вказувала, якщо ОСОБА_2 виплатив пай за свій гараж, то виділити йому під нього землю не має можливості, бо земля, що займає за договором оренди ГК Спринтер має особливий статус. Таким чином неможливо провести реєстрацію права власності на такий гараж у реєстраційній службі. Просила винести рішення суду відповідно до чинного законодавства.

Представник Маріупольської міської ради, який діє на підставі довіреності, ОСОБА_13, вказував, що починаючи з 2013 року земельна ділянка по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі перебуває в оренді у ГК Спринтер на підставі договору оренди згідно із відповідним рішенням Маріупольської міської ради. Вказував, що рішення про відведення земельної ділянки під окремий гараж № 7 в ГК Спринтер не прийнято, а цільове призначення земельної ділянки не було змінено. Просив розглянути справу у відсутність представника третьої особи, ухваливши рішення згідно із законом.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За ст. 2 ОСОБА_14 України Про кооперацію (далі за текстом рішення - Спеціальний закон) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до ст. 2 Спеціального закону зазначено, що пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;

вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;

членський внесок - грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується членом кооперативного об'єднання для забезпечення поточної діяльності кооперативного об'єднання;

цільові внески - грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації (в редакції Спеціального закону до 20 листопада 2012 року);

цільовий внесок - грошовий чи інший майновий внесок члена кооперативу, що вноситься понад пай до спеціального фонду кооперативу для забезпечення виконання конкретних завдань кооперативу (в редакції Спеціального закону від 20 листопада 2012 року).

Згідно із ст. 6 Спеціального закону за напрямами діяльності кооперативи можуть бути гаражними.

На підставі ст. 7 Спеціального закону кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами.

Відповідно до ст. 8 Спеціального закону статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність, який повинен містити, крім іншого, такі відомості: мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок скликання загальних зборів;

За ст. 10 Спеціального закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

На підставі ст. 11 Спеціального закону вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Відповідно до ст. 13 Спеціального закону членство в кооперативі припиняється у разі, крім іншого, несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу, а також смерті члена кооперативу.

За ст. 15 Спеціального закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить, крім іншого, визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються простою більшістю голосів членів, присутніх на загальних зборах.

Згідно із ст. 19 Спеціального закону кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до абз. 1 ст. 19-1 Спеціального закону член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

На підставі абз. 2 ст. 19-1 Спеціального закону (в редакції після 4 серпня 2013 року) у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Натомість згідно із абз. 2 ст. 19-1 Спеціального закону (в редакції, яка діяла до 4 серпня 2013 року) у разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

За ст. 21 Спеціального закону пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. При цьому право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

Факт створення ГК Спринтер та те, що ОСОБА_3 є керівником ГК Спринтер , підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 21 листопада 2016 року на ГК Спринтер , який займається комплексним обслуговуванням об'єктів та був зареєстрований 22 червня 2004 року, а також протоколом про створення ГК Спринтер та свідоцтвом про державну реєстрацію ГК Спринтер (т. 1, а. с. 103, 149-151, 198; т, 2, а. с. 71).

Відповідно до статуту ГК Спринтер , затвердженого загальними зборами кооперативу від 17 травня 2004 року, вбачається, що ГК Спринтер створений для спільного збереженням автотранспортних засобів в гаражах, які є особистою власністю членів кооперативу.

Членами ГК Спринтер можуть бути власники автомобілів, які виявили таке бажання, облік яких веде кооператив та кожному з яких видає посвідчення про членство, прийом та вихід яких з членів ГК Спринтер здійснює Правління кооперативу. При цьому така особа, що бажає вступити до кооперативу повинна сплатити протягом місяця вступний внесок, визначений загальними зборами, рішення про вступ яких повинно бути також затверджено загальними зборами кооперативу. Члени кооперативу повинні сплачувати визначені статутом внески.

Загальні збори кооперативу є вищим органом управління ГК Спринтер , про проведення яких члени кооперативу повідомляються не пізніше ніж за 10 днів, та до компетенції яких відноситься питання визначення розміру вступного, членського та інших внесків.

При цьому у статуті вказано, що кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, список уповноважених та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначають безпосередньо загальні збори кооперативу.

Джерелами майна кооперативу є вступні, членські та цільові внески його членів.

Членство в ГК Спринтер припиняється, крім іншого, у разі несплати вступних, членських або цільових внесків, у встановлений термін, а також в разі смерті (т. 1, а. с. 152-160).

За новою редакцією статуту ГК Спринтер , затвердженою загальними зборами кооперативу від 18 січня 2007 року, наведені вище положення статуту від 17 травня 2004 року по своїй суті не зазнали змін (т. 2, а. с. 75-81).

Згідно із новою редакцією статуту ГК Спринтер , затвердженою загальними зборами кооперативу вже 7 березня 2012 року, було додатково зазначено, що членами ГК Спринтер можуть особи, які згодні вносити цільові внески (паї). При цьому з моменту прийняття рішення правлінням про вступ особи у члени кооперативу та до моменту його підтвердження загальними зборами така особа має ті ж прав і обов'язки, що й інші члени кооперативу.

Доповнено статут також тим, що член кооперативу також вносить пайові внески, окрім цільових, вступних та членських.

У випадку ж смерті члена кооперативу право на гараж має особа - спадкоємець за законом. При цьому новий власник такого гаражу автоматично становиться членом кооперативу.

Також у новій редакції статуту визначено, що пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового (вступного) внеску або часток протягом певного періоду (членські або цільові внески).

Також у статуті вказано, що цільовий внесок - внесок на формування колективного майна кооперативу, які вносяться протягом певного періоду. Такі внески (паї) зараховуються новому члену кооперативу замість вибулого члена (т. 1, а. с. 27-34; т. 2, а. с. 82-95).

Допитана у суді свідок ОСОБА_14 вказувала, що є членом ГК Спринтер , до членів якого почали записувати з 2004 року, а членський квиток їй ОСОБА_3 видала у 2005 році. Згодом ОСОБА_3 видала їй новий членський квиток, коли кооператив отримав печатку. При цьому вона сплатила членський внесок при вступі до ГК Спринтер у сумі 4500 грн. Свідок підтвердила, що 20-й номер її гаражу був присвоєний одразу, а після відкриття гаражів ГК Спринтер у 2007 році вона почала користуватись цим гаражем. Заперечувала, що вона була присутня або ставила свій підпис під протоколом загальних зборів 10 січня 2008 року, зазначивши, що таких зборів в ГК Спринтер не проводилось, тому прийняті рішення не доводились до відома членів кооперативу.

Свідок ОСОБА_15 надала аналогічні показання тим поясненням, які були надані свідком ОСОБА_14, додавши, що вона спочатку від ОСОБА_3 отримувала членський квиток на Автомотолюбитель , а потім у 2008 році вже квиток ГК Спринтер , як користувач гаражу № 65. Також заперечувала, що вона була присутня або ставила свій підпис під протоколом загальних зборів від 10 січня 2008 року. Крім цього заперечувала підпис у такому протоколі Кандиба, який є її чоловіком, а також підписи ОСОБА_16, батька такого свідка, та ОСОБА_17, який є діабетиком.

Членство ОСОБА_15 у ГК Спринтер підтверджується ордером № 6/ІІІ від 28 березня 2007 року, членським квитком від 28 березня 2007 року та посвідченням від 23 листопада 2008 року (т. 2, а. с. 178, 179).

Свідок ОСОБА_18 вказував, що він також не ставив свій підпис під протоколом загальних зборів 10 січня 2008 року, про існування якого лише зараз дізнався, бо вартість його гаражу № 18 була визначена ще раніше в сумі десь 12000 грн., після чого в ході будівництва була збільшена до 16000 - 18000 грн. Він володілець гаражу № 18, яким він користується саме з 2007 року.

Членство ОСОБА_18 у ГК Спринтер підтверджується посвідченням від 31 грудня 2008 року (т. 2, а. с. 182).

Свідок ОСОБА_19 надав аналогічні покази свідченням ОСОБА_18, зазначивши, що загальних зборів 10 січня 2008 року не проводилось, він свій підпис під протоколом таких зборів не ставив, хоча не заперечував, що десь чотири роки потому ОСОБА_3 збирала підписи для вирішення якихось побутових питань. Він є володільцем гаражу № 19, номер якому був присвоєний одразу після будівництва, яке завершилось щодо 250 гаражів вже у 2007 році, в чому допомагав ПАТ ММК імені ОСОБА_18 . Зауважував, що усі роботи у самому гаражів виконували на власні кошти члени кооперативу, бо була побудована одна коробка гаражу з воротами.

Членство ОСОБА_19 у ГК Спринтер підтверджується посвідченням від 17 січня 2009 року (т. 2, а. с. 185).

Свідок ОСОБА_20 вказував, що у нього у користуванні знаходиться гараж в ГК Спринтер , членом якого він є з 2005 року. При вступі до гаражного кооперативу він сплатив внесок в сумі 4250 грн., після чого ОСОБА_3 видала йому посвідчення члена кооперативу. Вказував, що гараж був побудований ще у 2007 році, після чого відбулось відкриття та він почав ним користуватись. При цьому відділочні роботи у самих гаражах проводились членами ГК Спринтер за власний кошт, бо побудовані були лише коробки-бокси гаражів. Заперечував свою присутність на загальних зборах 10 січня 2008 року, вказавши, що підпис стоїть його, однак він підписувався на прохання ОСОБА_3 на багато пізніше 2008 року для вирішення інших побутових питань ГК Спринтер . Лише нещодавно він дізнався, що вартість будівництва гаражів для членів кооперативу безпідставно зросла за вимогою ОСОБА_3

Членство ОСОБА_2 у ГК Спринтер підтверджується ордером № 174 від 23 грудня 2005 року, виданим на об'єднання Автомотолюбитель , на будівництво гаражу по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі в ГК Спринтер ; членським квитком від 21 грудня 2005 року № 174 товариства Орджонікідзевський автомотосоюз , де зазначено, що ОСОБА_2 сплатив вступний внесок в сумі 100 грн.; а також посвідченням ГК Спринтер № 003 від 23 листопада 2008 року на гараж № 7. Факт членства ОСОБА_2 в ГК Спринтер визнавалось також представником відповідача, яка вказувала, що рішення про його прийняття до лав кооперативу було затверджено у 2008 році (т. 1, а. с. 11).

Згідно з квитанціями, що маються у матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_2 сплатив на користь ГК Спринтер на проектно-дослідні роботи, будівельні матеріали та будівництво гаражу № 7: 23 грудня 2005 року - 4150 грн., 25 травня 2006 року - 2000 грн., 29 липня 2006 року - 2000 грн., 28 лютого 2007 року - 4000 грн., 5 квітня 2007 року - 2000 грн., 19 травня 2007 році - 2000 грн., 26 червня 2007 року - 2000 грн., 27 жовтня 2008 року - 4000 грн., 23 листопада 2008 року - 3850 грн., внаслідок чого ним було загалом на будівництво гаражу сплачено 26000 грн., що також підтверджується його особовим рахунком в ГК Спринтер .

За наданими квитанціями ОСОБА_2 сплатив ГК Спринтер членські внески: у 2008 році - 400 грн., у 2011 році за три роки - 1200 грн., у 2012 році - 400 грн., а загалом сплатив таких внесків за 2008-2012 роки.

Крім цього матеріали справи містять відомості про прийняття від ОСОБА_2 оплати членських внесків за 2013 рік ще 30 листопада 2012 року згідно письмової заяви ОСОБА_21

Також матеріали справи містять розписку ОСОБА_22 від 16 серпня 2007 року про отримання ним від ОСОБА_2 на користь ГК Спринтер ще 880 грн.

Також суд зазначає, що вже від ОСОБА_1 ГК Спринтер 27 листопада 2015 року було прийнято 1610 грн. в рахунок погашення заборгованості за гараж № 7 за 2013, 2014, 2015 роки (т. 1, а. с. 10а, 16-18, 20).

Враховуючи данні особового рахунку ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 внесла на сплату членських внесків 1200 грн. та 410 грн. в рахунок боргу з електропостачання (т. 2, а. с. 223).

Також позивачкою були сплачені членські внески в сумі 400 грн. за 2016 рік, які однак були повернуті ОСОБА_1 ГК Спринтер (т. 1, а. с. 69).

Згідно особового рахунку в ГК Спринтер на ОСОБА_2 вбачається також, що останньому була надана відстрочка спочатку до 2008 року, а потім до 2010 року у проведенні оплати ним вступного внеску на користь відповідача. Також у такому рахунку вказано, що ОСОБА_2 було внесено на будівництво гаражу загалом 26000 грн. шляхом проведення 9-х платежів. Також ним було проведено оплату членських внесків за період з 2008 року по 2012 рік, де зазначено, що оплату таких внесків за 2006 рік, 2007 рік та 2013 рік було проведено ОСОБА_1

При цьому суд зауважує, що нумерація проведення оплати членських внесків ОСОБА_2 у такому особовому рахунку порушена, бо 2006 рік та 2007 рік вказані після 2012 року (т. 2, а. с. 223).

Суд також зауважує, що у особовому рахунку іншого члена ГК Спринтер , ОСОБА_23, не міститься відомостей про сплату нею або відстрочення такої сплати вступного внеску на користь ГК Спринтер на відміну від особового рахунку ОСОБА_2

Також з рахунку ОСОБА_23 вбачається, що вона не вносила членські внески за 2006-2007 роки, оскільки внесення таких внесків розпочалось з 2008 року (т. 2, а. с. 210).

Також суд зауважує, що при поданні до суду позову представниками ГК Спринтер до ОСОБА_23 про стягнення боргу зі сплати внесків голова кооперативу, ОСОБА_3, не ставила питання про проведення стягнення з ОСОБА_23 боргу зі сплати вступного внеску та членських внесків, а стягувалась заборгованість лише за будівництво гаражу (т. 2, а. с. 208).

Враховуючи наведені відомості у особових рахунках ОСОБА_23 та ОСОБА_2, квитанції про проведення оплати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 членських внесків, членські квитки ОСОБА_2, зважаючи на надані свідчення свідків з боку позивачки, в тому числі членів ГК Спринтер , а також через відсутність відомостей у реєстрі засідань загальних зборів ГК Спринтер про протокол від 15 серпня 2004 року - суд дійшов висновку, що сплата членських внесків для членів ГК Спринтер була передбачена в сумі 400 грн., починаючи саме з 2008 року, тому посилання представника відповідача про сплату боргу з членських внесків ОСОБА_1 за ОСОБА_2 за 2006-2007 роки, як зазначено у особовому рахунку останнього, суд не приймає, бо це не ґрунтується на зібраних у справі доказах у їх сукупності.

Таким чином суд встановив, що у ОСОБА_1, як у спадкоємиці ОСОБА_2, представники ГК Спринтер прийняли у 2015 році оплату членських внесків за гараж № 7 саме за 2013-2015 роки, які не були сплачені свого часу чоловіком позивачки через його смерть.

Також суд зауважує, що за свідченнями допитаних у судовому засіданні свідків, членів ГК Спринтер , відсутності у особовому рахунку ОСОБА_23 відомостей про сплату вступних внесків, наявність у матеріалах справи членських квитків членів кооперативу, в тому числі ОСОБА_2, де вказано, що такими членами ГК Спринтер було сплачено вступні внески на суму 100 грн., за відсутності відомостей у реєстрі проведення загальних зборів відповідача інформації про протоколи, де нібито було встановлено вступний внесок у розмірі 7000 грн., то таким чином судом було встановлено, що вступний внесок при вступі до ГК Спринтер для ОСОБА_2 дорівнював саме 100 грн., який ним був вже сплачений.

Вказане також підтверджується перевіркою діяльності ГК Спринтер , проведеною ПАТ ММК імені ОСОБА_18 на підставі акту від 1 квітня 2008 року (т. 1, а. с. 163-166).

Таким чином суд встановив, що у ОСОБА_2 при житті не було заборгованості перед відповідачем зі сплати ані вступного внеску, ані членських внесків.

Суд встановив, що ГК Спринтер було погоджено розташування земельної ділянки площею 0,9628 га для будівництва гаражів-боксів по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі за рішенням від 15 грудня 2004 року виконкому Маріупольської міської ради, а також було затверджено проект землевпорядкування з відводу та надання строком на 10 років в оренду такої земельної ділянки за рішенням від 16 вересня 2005 року Маріупольської міської ради, що також підтверджується договором від 11 січня 2005 року резервування за ГК Спринтер такої земельної ділянки, довідкою про присвоєння їй кадастрового номеру (т. 1, а. с. 205, 206; т. 2, а. с. 110, 111).

На підставі договору оренди земельної ділянки від 19 жовтня 2005 року, укладеного між ГК Спринтер та Маріупольською міською радою, вбачається, що земельна ділянка площею 0,9628 га була передана у користування ГК Спринтер строком до 16 вересня 2015 року на розміщення на ній гаражів-боксів для колективного гаражного будівництва (обслуговування та розширення гаражного кооперативу) (т. 1, а. с. 209-210; т. 2, а. с. 113-116).

При цьому відповідно до договору оренди землі від 27 вересня 2007 року ГК Спринтер уклав угоду із Новоазовською районною державною адміністрацією Донецької області про надання відповідачу у користування земельної ділянки площею 1,3107 га для обслуговування гаражів-боксів строком на 25 років, що також підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки, її планом, експлікацією на місцевості, актом узгодження меж такої землі (т. 2, а. с. 117-119, 120, 121, 122, 123).

Використання ГК Спринтер у теперішній час земельної ділянки по пр. Захисників України (ОСОБА_24) 94 в м. Маріуполі площею 2,8367 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування та розширення гаражного кооперативу) строком до 18 червня 2023 року підтверджується договором оренди земельної ділянки від 9 липня 2013 року, укладеного між ГК Спринтер та Маріупольською міською радою, рішенням такої міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3349, планом-схемою вказаної земельної ділянки, викопіюванням з кадастрового плану на місцевості, актом встановлення та узгодження меж такої ділянки, актом приймання-передачі земельної ділянки, а також витягом від 20 липня 2013 року про реєстрацію речового права на земельну ділянку (т. 1, а. с. 111-115, 116-117, 118, 119, 120, 121).

При цьому судом було встановлено, що на підставі розпорядження голови Новоазовської районної державної адміністрації від 22 жовтня 2007 року № 779 ГК Спринтер було надано дозвіл на будівництво гаражів-боксів. Також ГК Спринтер був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт від 25 жовтня 2007 року № 12 на будівництво гаражів-боксів по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі строком дії до 31 грудня 2009 року (т. 1, а. с. 213, 214).

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області 1 липня 2011 року, вбачається, що були прийняті до експлуатації збудовані гаражі-бокси в ГК Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі, що також підтверджується кодом об'єкта згідно із державним класифікатором будівель та категорією складності, яка була виготовлена на замовлення гаражного кооперативу Спринтер . При цьому генеральним підрядником виконання будівельних робіт був ФОП ОСОБА_25, а генеральним проектувальником ТОВ Інститут Маріупольцивільпроект . Вказане будівництво здійснювалось на підставі наказу замовника про затвердження проекту № 27 від 26 жовтня 2007 року про позитивний комплексний експертний висновок Донецької обласної служби української державної інвестиційної експертизи Доноблінвестекспертиза № 406/2 від 28 липня 2005 року, а також на підставі дозволу на виконання будівельних робіт Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Новоазовського району від 25 жовтня 2007 року. Також у декларації вказано, що початок будівництва розпочався у жовтні 2007 року, яке закінчилось у грудні 2009 року, а гаражі були введені до експлуатації у червні 2011 року. З декларації вбачається, що загальна площа усіх будівель складає 8723,40 кв. м.

Також у декларації наведено характеристику інших, крім гаражів боксів, нежитлових приміщень на території ГК Спринтер , де саме зазначено наявність сторожки, майстерні, нежитлової прибудови, загальна площа яких становить 166,8 кв. м.

Крім цього у декларації зазначено, що на готовому до експлуатації об'єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку. Заходи з охорони праці, забезпечення вибухової безпеки, пожежної безпеки, охорони навколишнього природного середовища і антисейсмічні заходи, передбачені проектом, проведені в повному обсязі. Відомостей про роботи з оздоблення фасадів та благоустрою території, виконання яких перенесено, в такій декларації не зазначено.

При цьому кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією складала 7 500 000 грн., а вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію також дорівнювала 7 500 000 грн.

На підставі наведеного інспекцією було прийнято рішення вважати такий закінчений будівництвом об'єкт готовим до його експлуатації, з чим погодилась голова такого кооперативу, ОСОБА_3 (т. 1, а. с. 104-108).

Інформація, вказана у такій декларації, також підтверджується дозволом № 112 від 25 квітня 2006 року на виконання ГК Спринтер будівельних робіт з будівництва гаражів-боксів по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі, ліцензією на будівельну діяльність на ОСОБА_25, копією договору № 6162 на виконання будівельних та кровельних робіт від 25 березня 2007 року, а також генеральним планом Маріупольцивільпроект щодо забудови гаражами-боксами ГК Спринтер за 2005 рік (т. 1, а. с. 211, 212; т. 2, а. с. 169, 209).

При цьому суд зауважує, що відповідно до позову, поданому до суду ще у 2013 році ГК Спринтер до ОСОБА_23, представники кооперативу вказували, що у відповідачки мається борг перед кооперативом з будівництва гаражу № 196, зазначаючи натомість, що 1 липня 2011 року будівництво ГК Спринтер було закінчено та вже була проведена процедура здачі кооперативу до експлуатації (т. 2, а. с. 208).

Отримання ГК Спринтер на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 1 липня 2011 року свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю (приміщення 373, 374), яка складається зі сторожки, нежилої прибудови та сараю, розташованих в ГК Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі, підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 17 квітня 2012 року та свідоцтвом на нерухоме майно виконкому Маріупольської міської ради від 17 квітня 2012 року (т. 1, а. с. 109, 110).

Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (в редакції на момент прийняття до експлуатації гаражів-боксів ГК Спринтер ), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів від 13 квітня 2011 року № 461 (далі за текстом рішення - Порядок прийняття в експлуатацію ), зазначено, що такий Порядок визначає процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

За п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація) (відповідно до Додатку 1 до Порядку прийняття в експлуатацію ).

На підставі п. 9 Порядку прийняття в експлуатацію на об'єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією згідно із державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи, а також змонтоване і випробуване обладнання.

Згідно із п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

За п. 13 Порядку прийняття в експлуатацію зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для оформлення права власності на нього.

Крім цього відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого Наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, пункт 1242.1 Класифікації будівель та споруд свідчить про класифікацію саме гаражів наземних.

Таким чином на підставі перелічених доказів та правових норм посилання представника відповідача, що були прийняті до експлуатації на території ГК Спринтер 1 липня 2011 року лише сторожка, майстерня, нежитлова прибудова, а не гаражі-бокси такого кооперативу, суд відхиляє, бо це не ґрунтується на законі та встановлених судом обставинах справи.

Розташування на території ГК Спринтер безпосередньо гаражу № 7 ОСОБА_2 підтверджується планом земельної ділянки ГК Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі Маріупольцивільпроект (т. 2, а. с. 130).

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що гараж № 7 ОСОБА_2 також був прийнятий до експлуатації 1 липня 2011 року, як завершений будівництвом.

Суд також зазначає, відповідно до сметно-розрахункової вартості будівництва гаражів боксів на території ГК Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі, виконаної Інститутом Маріупольцивільпроект у травні 2005 року, вбачається, що вартість будівельно-монтажних робіт, обладнання, інших витрат, з врахуванням податку, за таким кошторисом становить 4 388 885 грн. (т. 1, а. с. 122-127).

Офіційне відкриття ГК Спринтер у вересні 2007 року підтверджується інформацією з газети Іллічівець за 18 вересня 2007 року (т. 2, а. с. 159).

Факт продовження робіт по благоустрою території ГК Спринтер у 2008 році підтверджується копією книги реєстрації та обліку кооперативу (т. 2, а. с. 193-198).

На підставі акту від 1 квітня 2008 року перевірки діяльності ГК Спринтер , проведеної ПАТ ММК імені ОСОБА_18 за фактом проведення будівництва гаражів, вбачається, що було встановлено, що вартість, крім іншого, гаражів без підвалу складала станом на квітень 2008 року - 18847,66 грн. Також у акті було зазначено, що загальна сума затрат на будівництво гаражів в ГК Спринтер становила 5 631 554,22 грн.

Також для такої перевірки ОСОБА_3 було надано довідку про вартість незавершених робіт на загальну суму 1 639 400 грн.

Ще у акті було наголошено, що проект будівництва гаражів боксів розроблявся на 223 гаража, а було побудовано 244, внаслідок чого збільшилась сума витрат.

При цьому через незавершеність таких робіт було зазначено, що вартість кожного гаражу зросте лише на 500 грн.

Також в ході проведення такої перевірки було встановлено факт недостачі на суму 266 068,83 грн. (в тому числі поставлених таким комбінатом 155 308,83 грн.), хоча основні загально-будівельні роботи вже були завершені. В акті при цьому зазначено, що ПАТ ММК імені ОСОБА_18 безоплатно поставив ГК Спринтер будівельних матеріалів на суму 47019,40 грн. (т. 1, а. с. 163-166).

Висновком експерта ОСОБА_10 від 15 листопада 2010 року було визначено кількість витрачених матеріалів на будівництво 257 гаражів-боксів ГК Спринтер , що визначені 24 типами (т. 1, а. с. 135-146).

За висновком експерта ОСОБА_9 від 7 квітня 2010 року вартість використаних матеріалів на будівництво гаражу ОСОБА_23 № 196 в ГК Спринтер за даними ПАТ ММК імені ОСОБА_18 становить 16040 грн. (т. 1, а. с. 170-172).

Крім цього на підставі висновку такого судового експерта № 24/п від 22 грудня 2015 року було визначено, що вартість на момент його будівництва гаражу № 196 в ГК Спринтер , що належить ОСОБА_23, з урахуванням робіт та механізмів, витрачених на його будівництво (без врахування витрат на благоустрій кооперативу та матеріалів на його будівництво) становить 8682 грн. разом із ПДВ.

При цьому судовий експерт ОСОБА_9 однозначно зазначив у своєму висновку, що визначення загальних витрат кооперативу на благоустрій, відведення земельної ділянки, проектних витрат, водопровід та інші загальні витрати не є компетенцією експерта будівельно-технічної експертизи, бо передбачає дослідження бухгалтерської документації ГК Спринтер (т. 1, а. с. 173-174; т. 2, а. с. 232-240).

Натомість за висновком експерта ОСОБА_10 від 16 січня 2017 року № 2 за наслідком огляду гаражу № 7 в ГК Спринтер , враховуючи теперішні ціни на матеріали, вбачається, що експертом при візуальному огляді гаражу № 7 в ГК Спринтер було виявлено деякі дефекти, що свідчать про невідповідність технічного стану конструкцій вимогам ДБН, а також визначено, що загальні затрати на будівництво гаражу № 7 в ГК Спринтер становлять 41287,46 грн., де експертом було враховано загальні затрати на будівництво кооперативу із 257 гаражів-боксів (5447747,49 грн.), через що витрати на 1 гараж відповідно становлять 41287,46 грн. (21197,46 + 20190 = 41287,46), де експертом також було враховано ціни на придбані будівельні матеріали, виконанні роботи, а також на роботи з благоустрою, вартість проектних робіт, експертизи проектної документації, проектно-дослідні роботи, інші затрати до моменту здачі кооперативу до експлуатації (т. 2, а. с. 26-37).

Суд при цьому зазначає, що на момент введення в експлуатацію усіх гаражів-боксів ГК Спринтер у 2011 році завершений будівництвом гараж № 7 відповідав вимогам ДБН, тому посилання сторони відповідача на висновок експерта, проведеного вже у 2017 році, за минуванням 6 років з моменту здачі об'єкта в експлуатацію, є недоречними та не приймаються судом.

Також суд зазначає, що висновок від 16 січня 2017 року був наданий експертом за відсутності належного підтвердження наведеного ним у висновку обрахунку цін на будівельні роботи та матеріали, на роботи з благоустрою кооперативу, вартість проектних робіт, експертиз проектної документації, проектно-дослідних робіт, інші затрати до моменту здачі до експлуатації, бо він при наданні своїх висновків щодо такої вартості проводив лише візуальний огляд гаражу № 7 без дослідження будь-якої документації, пов'язаної із будівництвом ГК Спринтер , що знайшло своє відображення у дослідній частині висновку № 2, а також який враховував при цьому теперішні ціни на матеріали.

При цьому суд зауважує, що представником відповідача не було надано суду документів, на яких ґрунтувався висновок експерта від 16 січня 2017 рок, які стосуються вартості проектних робіт, експертиз проектної документації, проектно-дослідних робіт, інших затрат до здачі в експлуатацію.

Крім цього за висновком експерта ОСОБА_9 № 24/п від 22 грудня 2015 року вбачається, що надавати оцінку вартості гаражу з урахуванням загальних витрат кооперативу на благоустрій, відведення земельної ділянки, проектних витрат, водопровід та інші загальні витрати не є компетенцією експерта будівельно-технічної експертизи, яким саме є експерт ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 173-174; т. 2, а. с. 38-40).

Таким чином суд не приймає до уваги висновок експерта ОСОБА_10 щодо визначення витратної вартості гаражу № 7, який належав ОСОБА_2 в ГК Спринтер .

Відповідно до листа ПАТ ММК імені ОСОБА_18 від 26 листопада 2013 року вбачається, що у ГК Спринтер мається борг перед таким заводом за використання автомобілів на суму 12616,86 грн., що підтверджується інвентарними сповіщеннями, де також вказано, що у відповідача малась ще заборгованість перед ПАТ ММК імені ОСОБА_18 в сумі 3573,11 грн. (т. 1, а. с. 131, 132-133, 134).

Також відповідно до акту звіряння від 1 серпня 2014 року ПАТ ММК імені ОСОБА_18 навів суму витрат такого заводу, поставленої продукції до ГК Спринтер на суму 1 281 420 грн. (т. 1, а. с. 129-130).

В той же час відповідно до відповіді ПАТ ММК імені ОСОБА_18 від 10 лютого 2016 року в рамках кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 185 ч. 5 КК України, по якому досі проводиться досудове розслідування, слідству була надана відповідь, що станом на 1 лютого 2016 року заборгованість ГК Спринтер перед комбінатом відсутня, а бухгалтерські документи до 2010 року по взаємовідносинам із ГК Спринтер були знищені внаслідок закінчення їх строку зберігання (т. 1, а. с. 162; т. 2, а. с. 227-228).

Суд при цьому не приймає посилання представника відповідача на відповідь ПАТ ММК імені ОСОБА_18 від 27 січня 2017 року про відсутність перерахунку на користь такого комбінату з боку ГК Спринтер грошових коштів, бо це не свідчить про наявність або відсутність як такої заборгованості кооперативу перед ПАТ ММК імені ОСОБА_18 (т. 2, а. с. 155).

Таким чином судом було встановлено відсутність заборгованості ГК Спринтер перед ПАТ ММК імені ОСОБА_18 по будівництву гаражів-боксів по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі.

Також суд зазначає, що на підставі протоколу загальних зборів засновників ГК Спринтер від 26 березня 2005 року було вирішено визначити щорічні членські внески для членів ГК Спринтер в розмірі 400 грн. Також було вирішено надати можливість відстрочки строком на 3 роки членам кооперативу у внесенні членських внесків в разі їх скрутного майнового стану (т. 1, а. с. 207-208).

Відповідно до виписки з протоколу загальних зборів ГК Спринтер від 13 листопада 2005 року вбачається, що було вирішено затвердити виготовлену Маріупольцивільпроект в травні 2005 року проектно-економічну смету витрат на будівництво кооперативу, а також було встановлено порядок сплати членами кооперативу цільових внесків (паїв) на будівництво гаражів шляхом внесення грошових коштів до ГК Спринтер по 1000 грн. щоквартально, починаючи з 2006 року із кінцевим строком сплати таких пайових внесків саме 1 січня 2008 року.

Також на вказаних загальних зборах ГК Спринтер було вирішено інформувати членів кооперативу про місце та час проведення зібрання або засідання правління за 8-10 днів шляхом розміщення оголошення на інформаційній дошці кооперативу та вважати таке повідомлення належним (т. 2, а. с. 4-6).

Вказане також було встановлено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 лютого 2016 року, за наслідком розгляду скарги на рішення суду першої інстанції по справі за позовом ГК Спринтер до ОСОБА_23, де також було зазначено, що загальними зборами членів ГК Спринтер не визначалась остаточна вартість гаражів та не приймалось рішення про збільшення сум пайових внесків на їх будівництво, бо було встановлено, що лише 13 листопада 2005 року було визначено вартість будівництва одного гаражу незалежно від його типу та незалежно від вартості підвищення будівельних робіт (т. 1, а. с. 167-169).

Крім цього на підставі відповіді від 10 листопада 2008 року голови кооперативу вбачається, що ОСОБА_3 вказувала, що вартість гаражів в ГК Спринтер перебуватиме у межах кошторисної документації ПАТ ММК імені ОСОБА_18 , яка дорівнює 7 713 540 грн., що відповідає декларації готовності кооперативу від 1 липня 2011 року, де зазначено також, що вартість гаражу без підвалу відповідно становила 18 847,66 грн., яка однак внаслідок необхідності проведення низки робіт остаточно для такого типу гаражів дорівнюватиме 26 247 грн. (т. 2, а. с. 212).

Суд зазначає, що на підставі відповіді від 20 вересня 2011 року ОСОБА_3 вказувала, що, виходячи з вартості загально-будівельних робіт інфраструктури та витрат на прийом до експлуатації ГК Спринтер , вартість гаражу без підвалу становить саме 26 247 грн., де також наголошувала, що кооператив був вже прийнятий до експлуатації (т. 2, а. с. 158).

Суд при цьому зауважує, що відповідь керівництва ГК Спринтер від 20 вересня 2011 року не відповідала за своїм змістом протоколу загальних зборів ГК Спринтер , нібито проведеного ще 10 січня 2008 року, на який посилається сторона відповідача, та де було визначено іншу вартість гаражів-боксів.

Суд при цьому не бере до уваги смету № ТИ 11/9015-АС-СМ и СМ 1, смету на 2008 рік ГК Спринтер , а також інформацію про проведення зібрань в ГК Спринтер , оскільки вони належним чином не посвідчені та не підписані (т. 1, а. с. 128; т. 2, а. с. 9, 10).

Суд встановив таким чином, що оскільки на загальних зборах ГК Спринтер від 13 листопада 2005 року було встановлено порядок сплати членами кооперативу цільових внесків (паїв) на будівництво гаражів шляхом внесення грошових коштів по 1000 грн. у квартал з 2006 року до 1 січня 2008 року, то відповідно сума пайових внесків за такий період дорівнювала 8000 грн.

Враховуючи, що прийняття в експлуатацію гаражів-боксів ГК Спринтер відбулось 1 липня 2011 році, а ОСОБА_2 фактично сплатив на користь ГК Спринтер 26000 грн. на будівництво гаражу № 7, що визнавалось також представником відповідача, то відповідно вбачається, що ним пайові внески на такий гараж були внесені у повному обсязі.

При цьому суд враховує висновки проведених експертиз судовим експертом ОСОБА_9 щодо вартості використаних матеріалів на будівництво гаражів, вартість робіт та механізмів, витрачених на їх будівництво; затверджену загальними зборами ГК Спринтер смету Маріупольцивільпроект ; декларацію готовності гаражів-боксів до експлуатації від 1 липня 2011 року, де було визначено вартість побудованих гаражів-боксів; акт ПАТ ММК імені ОСОБА_18 перевірки діяльності ГК Спринтер щодо розміру витрат кооперативу на будівництво гаражів-боксів; відповідями ОСОБА_3 щодо вартості побудованих гаражів боксів; відсутністю заборгованості ГК Спринтер перед ПАТ ММК імені ОСОБА_18 та відсутністю вимог до ОСОБА_2 за час його життя щодо сплати вступних або інших внесків.

Так суд зазначає, що в усіх наведених доказах міститься інформація про те, що вартість побудованого гаражу № 7 ОСОБА_2 не перевищує суми в 26247 грн.

Су при цьому враховує надані позивачкою розписки про перерахування ОСОБА_2 не облікованих кооперативом коштів на користь ГК Спринтер , що у сукупності із наведеними доказами свідчить про проведення ОСОБА_2 повної сплати внесків на будівництво гаражу № 7, ще до прийняття його у експлуатацію у 2011 році (т. 1, а. с. 20).

Відповідно до протоколу зібрання уповноважених членів ГК Спринтер від 7 грудня 2007 року було вирішено зібрати загальні збори ГК Спринтер на 10 січня 2008 року з питань затвердження вступних, цільових та членських внесків, а також порядку їх сплати (т. 2, а. с. 224).

Натомість суд зазначає, що реєстрів ведення зібрань уповноважених членів ГК Спринтер суду стороною відповідача не було надано.

Також суд зазначає, що представником відповідача не було надано суду згідно з умовами затвердженого статуту ГК Спринтер рішення загальних зборів кооперативу про кількість членів, які мають право делегувати уповноважених членів, список уповноважених та порядок їх делегування для участі у зборах таких уповноважених.

Таким чином суд при вирішенні наявного спору не приймає до уваги протокол зібрання уповноважених членів ГК Спринтер від 7 грудня 2007 року.

При цьому суд зауважує, що відповідно до протоколу загальних зборів ГК Спринтер від 15 серпня 2004 року було визначено, що розмір пайового внеску становить 500 грн. вступного внеску - 7000 грн., членських внесків - 400 грн. Також було вирішено надати можливість відстрочки строком на 3 роки членам кооперативу у внесенні вступного та членського внеску в разі їх скрутного майнового стану (т. 1, а. с. 201-203).

На підставі виписки з протоколу загальних зборів ГК Спринтер від 10 січня 2008 року вбачається, що було прийнято рішення визначити з 2008 року по 2013 рік розмір членських внесків в сумі 400 грн., в 2014 році - 580 грн., в 2015 році - 610 грн., в 2016-2018 роках в сумі 780 грн. При цьому зазначено, що присутні були лише 81 член кооперативу (т. 1, а. с. 215).

Натомість відповідно до повного тексту протоколу загальних зборів ГК Спринтер від 10 січня 2008 року вбачається, що на його засіданні були присутні 181 член кооперативу.

Також з такого протоколу вбачається, що на будівництво лише сторожки, майстерні, приміщення для адміністрації кооперативу за свідченням ОСОБА_3 було витрачено 7 500 000 грн., яка також скаржилась про виконання усіх робіт лише за кошти ГК Спринтер , бо ПАТ ММК імені ОСОБА_18 надає матеріали та техніку лише без проведення передоплати.

При цьому ніхто не заперечував з присутніх членів про суттєве збільшення вартості цільових внесків. Ніхто не надавав жодних пояснень окрім самої ОСОБА_3 Усі рішення приймались одностайно.

Також було вирішено за заявою члена кооперативу протягом 3-х місяців, що навіть не обговорювалось на зібранні, проводити повернення пайового внеску такому члену ГК Спринтер .

Також згідно протоколу встановлено розмір цільових внесків для кожного члена кооперативу до сплати в сумі 7300 грн. на закупівлю матеріалів на будівництво сторожки, майстерні, адмінбудівлі, огорожі, замощення та встановлення освітлення.

Також встановлено розмір цільових внесків для кожного члена кооперативу до сплати на відповідний гараж по типам, крім іншого, на гаражі-бокси без підвалу № 1-20, відповідно в розмірі 41298,46 грн., що, натомість, дорівнює вартості такого типу гаражу за висновком експерта ОСОБА_10 від 16 січня 2017 року, проведеного ним лише 16 січня 2017 року. Також вирішено залишити розмір вступного внеску в сумі 7000 грн., проти чого ніхто з членів кооперативу також не заперечував (т. 2, а. с. 41-48).

До вказаного протоколу від 10 січня 2008 року представником відповідача суду було надано лист про ознайомлення членів ГК Спринтер з рішенням загальних зборів від 10 січня 2008 року, де наведено напроти підпису члена кооперативу прізвище та номер гаражу.

При цьому у такому листі стоять підписи лише 175 осіб, в той же час коли гаражів було побудовано 257 в ГК Спринтер , а також відсутній підпис самого ОСОБА_2 Також нумерація гаражів в такому листі доходить до номеру 378, перевищуючи загальну кількість гаражів боксів, яка становила на той час в кількості 257 гаражів (т. 2, а. с. 49-53а).

Суд при цьому зазначає, що з наданого раніше по іншій цивільній справі головою ГК Спринтер , ОСОБА_3, посвідченого нею реєстру протоколів загальних зборів, проведених у ГК Спринтер , вбачається, що у такому реєстрі фігурують протоколи засідань членів відповідача, які маються у матеріалах справи, щодо проведення яких не заперечує ані ОСОБА_1, ані допитані в суді свідки, члени ГК Спринтер , тобто засідання від 17 травня 2004 року, від 26 березня 2005 року, від 13 листопада 2005 року та від 26 квітня 2008 року.

В той же час у такому реєстрі відсутні відомості про реєстрацію спірних засідань загальних зборів ГК Спринтер , проведення яких заперечувалось позивачкою, а також не визнавалось допитаними членами ГК Спринтер , а саме: протоколи засідання від 15 серпня 2004 року та від 10 січня 2008 року, щодо яких мались заперечення у позивачки та допитаних членів ГК Спринтер .

Справжність такого реєстру підтверджується тим, що усі загальні збори по затвердженню статутів ГК Спринтер від 17 травня 2004 року, від 18 січня 2007 року та від 7 березня 2012 року відображені у такому реєстрі протоколів загальних зборів ГК Спринтер (т. 2, а. с. 199).

На підставі наведеного, суд враховує, що такий реєстр був наданий безпосередньо ОСОБА_3; про існування засідань загальних зборів ГК Спринтер від 15 серпня 2004 року та від 10 січня 2008 року його керівництво не зазначало при вирішенні раніше судом інших справ щодо визначення боргу зі сплати пайових внесків за будівництво гаражів; де у виписці до засідання від 10 січня 2008 року та у повному тексті такого протоколу є невідповідності щодо кількості присутніх членів кооперативу; де також ОСОБА_3 нібито зазначала, що кооперативом було витрачено лише на сторожку, майстерню, приміщення для адміністрації кооперативу 7 500 000 грн., розмір якого був визначений лише 1 липня 2011 року у декларації готовності ГК Спринтер та стосувався при тому усіх об'єктів, що приймалися до експлуатації; вказівкою у засіданні від 10 січня 2008 року на вартість побудованих гаражів, яка дорівнює вартості таких гаражів за висновком ОСОБА_10, проведеного лише 16 січня 2017 року; відсутністю кошторису в ГК Спринтер , з якого була обрахована така сума вартості гаражів-боксів; відсутністю у засіданні від 10 січня 2008 року жодних заперечень від членів кооперативу про суттєве збільшення вартості їх гаражів, необхідності проведення додаткових оплат цільових внесків та відсутністю жодних пояснень від інших членів кооперативу окрім самої ОСОБА_3, всі рішення у якому приймались одностайно; про існування яких також не було доведено усім членам кооперативу, які заперечували свої підписи у ньому; те, що допитані свідки, члени такого кооперативу, заперечували факт їх проведення та їх участі у ньому; встановленими обставинами справи, за якими не було доведено встановлення вступного внеску в ГК Спринтер в сумі 7000 грн.; рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, якими встановлено, що лише 13 листопада 2005 року було визначено розмір сплати пайових внесків членами ГК Спринтер .

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що такі засідання від 15 серпня 2004 року та від 10 січня 2008 року насправді не мали місце в кооперативі, як це безпосередньо зафіксовано у реєстрі таких засідань ГК Спринтер , тому посилання представників відповідача на ведення такого реєстру померлим ОСОБА_11 та відсутність таких офіційних реєстрів у ГК Спринтер суд не приймає.

При цьому суд не приймає посилання представника відповідача на довіреності, видані на ОСОБА_3 з боку ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_20 щодо представлення інтересів таких членів ГК Спринтер на загальних зборах відповідача, бо такі довіреності були видані свідками лише у 2011 році (т. 2, а. с. 201, 202; т. 3, а. с. 32).

Суд також зазначає, що доводить той факт, що засідання від 15 серпня 2004 року та від 10 січня 2008 року не мали місце в ГК Спринтер , наступне.

Так згідно із протоколом загального зібрання членів ГК Спринтер від 26 квітня 2008 року було вирішено провести наступне зібрання зі звітом ОСОБА_3 внаслідок збільшення вартості гаражів-боксів в ГК Спринтер через результати перевірки кооперативу з боку ПАТ ММК імен ОСОБА_18 , за яким було збільшено вартість гаражів (щодо гаражу без підвалу до суми 18847 грн.) (т. 2, а. с. 7-8).

При цьому матеріали справи містять інший за змістом протокол зібрання членів ГК Спринтер від 26 квітня 2008 року, де зазначено, що було присутніми вже не 132 члена, а 160, головою засідання якого вказаний не ОСОБА_26, а ОСОБА_27, а секретарями не ОСОБА_28 та ОСОБА_29, а ОСОБА_30 (т. 2, а. с. 152-154).

Крім того матеріали справи містять витяг з протоколу загальних зборів від 26 квітня 2008 року за підписом ОСОБА_27 В А. та ОСОБА_30, посвідчений самою ОСОБА_3, який був долучений останньою при розгляді іншої цивільної справи за позовом ГК Спринтер до ОСОБА_23, де мається вже третій варіант змісту засідання від 26 квітня 2008 року зборів відповідача, що підтверджується різним за змістом порядком денним такого зібрання (т. 2, а. с. 160, 213).

Таким чином перелічені невідповідності трьох варіантів засідання загальних зборів ГК Спринтер від 26 квітня 2008 року свідчать про можливість зловживань представниками такого кооперативу при складанні текстів таких протоколів загальних, враховуючи, що допитані члени кооперативу не визнають проведення засідань від 5 серпня 2004 року та від 10 січня 2008 року, а жодний реєстр на ГК Спринтер таких засідань не ведеться, протоколи не прошиті та не пронумеровані.

Щодо наданих суду представником відповідача протоколів засідання правління ГК Спринтер суд зазначає таке.

Згідно із протоколом засідання правління ГК Спринтер від 25 грудня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 було прийнято в члени такого кооперативу із наданням йому відстрочки у проведені оплати вступного внеску до 2008 року (т. 2, а. с. 226).

Суд зауважує, що вказаного протоколу, який заперечувала позивачка ОСОБА_1, немає в реєстрі протоколів засідань правління ГК Спринтер (т. 2, а. с. 200).

На підставі протоколу засідання правління ГК Спринтер від 17 січня 2008 року було вирішено для розподілу гаражів між членами кооперативу провести жеребкування (т. 2, а. с. 139-140).

З додатку, який не є повним, бо не вистачає аркушу № 7, до протоколу засідання правління ГК Спринтер від 17 січня 2008 року вбачається, що ОСОБА_2 внаслідок жеребкування наявних тоді 257 гаражів в кооперативі, та проведеного протягом 20-27 січня 2008 року, дістав гараж № 7, номер якого є номером об'єкта будівництва (т. 2, а. с. 141-149).

Відповідно до протоколу засідання правління ГК Спринтер від 30 листопада 2008 року вбачається, що нібито вирішувалась заява ОСОБА_2 про повернення йому внесених ним 19000 грн. цільових внесків на будівництво гаражу за вирахуванням суму вступного внеску в розмірі 7000 грн., та на якому було вирішено після заслуховування думки самого ОСОБА_2 повернути йому таку заяву без розгляду. Також на засіданні було вирішено надати ОСОБА_2 ще відстрочку до 2010 року по сплаті ним вступного внеску (т. 3, а. с. 2).

Суд зауважує, що вказаного протоколу також немає в реєстрі протоколів засідань правління ГК Спринтер (т. 2, а. с. 200).

Суд при цьому вказує, що з наданого раніше по іншій цивільній справі головою ГК Спринтер , ОСОБА_3, посвідченого нею реєстру протоколів проведення засідань правління ГК Спринтер , вбачається, що у такому реєстрі відсутні відомості про реєстрацію спірних засідань правління ГК Спринтер від 17 січня 2008 року, від 25 грудня 2005 року та від 30 листопада 2008 року (а. с. 200).

На підставі наведеного реєстру та враховуючи зазначені раніше судом обґрунтування щодо не прийняття до уваги наданих суду представником відповідача засідань загальних зборів ГК Спринтер , нібито проведених 15 серпня 2004 року та 10 січня 2008 року, - суд також не приймає до уваги й засідання правління ГК Спринтер від 17 січня 2008 року, від 25 грудня 2005 року та від 30 листопада 2008 року, бо ухваленні на них рішення спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України (в редакції 2004 року) (далі за текстом рішення - ЦК) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За ч. 2 ст. 331 ЦК право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Однак за положення ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

При цьому за п. 6 Постанови Пленуму ОСОБА_31 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав суди повинні мати на увазі, що законом може бути встановлений інший момент (підстава) набуття права власності. Зокрема, у разі повного внесення пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, в осіб, які мають право на частку в пайових внесках, виникає право спільної часткової власності на квартиру, дачу, гараж чи інші будівлі пропорційно розміру частки паю.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року № 5 Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів (далі за текстом рішення - Постанова Пленуму ВСУ № 5), коли встановлені статутом гаражно-будівельного кооперативу правила суперечать законодавству, застосовується чинне законодавство.

За п. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 5 у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно.

Згідно із п. 10 Постанови Пленуму ВСУ № 5, виходячи з того, що внесений в період шлюбу одним з подружжя пай і гараж є їх спільною сумісною власністю і кожен з них має рівне право на це майно, у разі вибуття члена кооперативу переважне право на вступ замість нього до кооперативу належить його дружині, як співвласнику.

На підставі п. 11 Постанови Пленуму ВСУ № 5, якщо виключення з кооперативу проведено не з підстав, передбачених статутом ГБК або коли ці підстави суперечать закону, суд своїм рішенням визнає його неправильним.

Також за ОСОБА_31 від 1 липня 2013 року Верховного Суду України про ОСОБА_11 деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ зазначено з посиланням на ст. 19-1 Спеціального закону, що право власності на гараж члена гаражного кооперативу виникає при повному внесенні цих пайових внесків.

Таким чином на підставі наведених норм та роз'яснень Верховного Суду України було підтверджено, що розглядом суд встановив, що ОСОБА_2 фактично викупив гараж № 7, маючи усі права члена ГК Спринтер , тому відповідно став власником такого гаражу.

Враховуючи, що положення Закону України Про кооперацію спеціальні по відношенню до положень Цивільного кодексу України, а також зважаючи на наведені вище роз'яснення Верховного Суду України, суд дійшов переконання, що при вирішенні наявної справи судом повинні застосовуватись норми саме абз. 2 ст. 19-1 Спеціального закону (в редакції до 4 серпня 2013 року) щодо набуття права власності на гараж в разі його викупу членом кооперативу незалежно від проведення державної реєстрації такого права.

Оскільки ОСОБА_2 сплатив визначенні загальними зборами суми пайових (цільових) внесків за прийнятий до експлуатації гараж № 7 до 2013 року, то таким чином він правомірно набув право власності на такий гараж.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування в разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди.

Згідно із ОСОБА_31 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.

Факт набуття спадкових прав після смерті ОСОБА_2 позивачкою, дружиною спадкодавця, як єдиною спадкоємицею майна померлого, підтверджується заявою ОСОБА_1 від 31 січня 2014 року до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, який помер 8 жовтня 2013 року; свідоцтвом про смерть ОСОБА_2, актовий запис № 1290 від 9 жовтня 2013 року Орджонікідзевського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області; свідоцтвом про укладення шлюбу, актовий запис № 1608 від 5 серпня 1976 року Палацу одруження міста Донецька; паспортом ОСОБА_1 (серія ВЕ № 432617); витягом зі спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи приватним нотаріусом ОСОБА_32; інформаційною довідкою зі спадкового реєстру від 13 грудня 2016 року; відповіддю приватного нотаріусу ОСОБА_32 від 6 грудня 2016 року на запит суду; трьома свідоцтвами про право на спадщину за законом ОСОБА_1 на майно ОСОБА_2, який помер 8 жовтня 2013 року (т. 1, а. с. 7-8, 9-10, 12, 15, 57, 58-60, 67, 96-97).

При цьому надсилання запиту на адресу ГК Спринтер про необхідність надання приватному нотаріусу ОСОБА_32 інформації про розмір сплачених пайових внесків за гараж № 7 спадкодавцем, ОСОБА_2, який помер 8 жовтня 2013 року, підтверджується листом від 6 вересня 2016 року приватного нотаріуса та квитанцією про відсилку такого листа ОСОБА_3 через поштове відділення зв'язку (т. 1, а. с. 13, 14).

Відмова у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 8 жовтня 2013 року ОСОБА_2 на гараж № 7 в ГК Спринтер через відсутність документів на підтвердження належності спадкодавцю такого гаражу № 7 в ГК Спринтер підтверджується постановою приватного нотаріусу ОСОБА_32 від 13 листопада 2016 року (т. 1, а. с. 89).

На підставі перелічених доказів та наведених правових норм, суд дійшов висновку, що гараж 7 в ГК Спринтер по пр. М. Жукова в м. Маріуполі входить до складу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_2, оскільки останній набув свого часу на законних підставах право власності на зазначений гараж, сплативши за нього пайові (цільові) внески.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

При цьому на підставі досліджених доказів суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 правомірно набув за час свого життя право власності на гараж № 7 в ГК Спринтер , розташованого по пр. М. Жукова 94 в місті Маріуполі, оскільки йому місце під такий гараж було надано на підставі ордеру, побудований гараж № 7 був прийнятий до експлуатації, за який ОСОБА_2 провів виплату пайових (цільових) внесків в повному розмірі, визначеному загальними зборами ГК Спринтер , враховуючи вартість витрат на таке будівництво.

Суд також зауважує, що виникнення права власності на такий гараж у ОСОБА_2 не залежало від державної реєстрації такого права згідно із редакцією ст. 19-1 Закону України Про кооперацію до змін, що набули чинності 4 серпня 2013 року.

Враховуючи перелічене, суд дійшов висновку, що на момент набуття права власності ОСОБА_2 на гараж № 7 законодавством України не була передбачена для цього державна реєстрація такого права.

На підставі цього суд не приймає посилання представника відповідача на те, що для набуття ОСОБА_2 права на гараж № 7, таке право він повинен був зареєструвати.

За ст. 392 ЦК власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

На підставі п. 37 Постанови Пленуму ОСОБА_31 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року № 5, з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Виходячи зі змісту наведених норм, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Згідно із п. 77 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553), державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності гаражного кооперативу, проводиться за заявою власника такого майна.

На підставі п. 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно, розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подається, крім іншого, довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Також за п. 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (гараж), будівництво якого здійснювалось у результаті діяльності гаражного кооперативу, крім іншого, подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Відповідно до ОСОБА_31 Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2013 року Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав зазначено, що проблемним є питання оформлення права власності на гаражі у гаражних кооперативах, оскільки немає чіткого законодавчого врегулювання цього питання, відсутній спрощений порядок у тих випадках, коли є факт виділення у встановленому законом порядку земельної ділянки гаражно-будівельного кооперативу (далі - ГБК) для будівництва гаражів, багато років тому побудованих громадянами за власні кошти, встановлено факт прийняття особи членом гаражно-будівельного кооперативу, повної сплати ним пайових внесків, а при переході гаража у власність іншій особі прийнято рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради про переоформлення гаража саме на цю особу, ГБК не заперечує проти права власності цієї особи на гараж. Слід вважати, що таких фактів, особливо за наявності рішення ради, має бути достатньо для отримання громадянином, у тому числі спадкоємцем, безперешкодно, поза судовим вирішенням спору, свідоцтва про право власності та реєстрацію його органом БТІ.

На підставі перелічених норм та роз'яснень ОСОБА_31 Спеціалізованого Суду України суд дійшов висновку, що спадкові права позивачки порушуються, бо ГК Спринтер заперечує проти права власності цієї особи та її померлого чоловіка на гараж № 7, не визнає членства ОСОБА_1 в кооперативі, а також не визнає внесення померлим ОСОБА_2 пайового внеску в повному обсязі за гараж № 7, який позивачка фактично успадкувала, тому не видає на запит нотаріуса довідку про внесення ОСОБА_2 пайових внесків за такий гараж у повному обсязі.

Таким чином суд дійшов висновку, що у позивачки існують перешкоди щодо підтвердження відповідними правовстановлюючими документами її спадкові права на набутий свого часу правомірно ОСОБА_2 гараж № 7 в ГК Спринтер по пр. М. Жукова 94 в м. Маріуполі.

З огляду на перелічене, суд вважає, що спадкові права ОСОБА_1 підлягають судовому захисту, внаслідок чого вимоги позивачки мають бути задоволені шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом після смерті 8 жовтня 2013 року ОСОБА_2 на гараж № 7, розташований в ГК Спринтер , внаслідок проведення її чоловіком, ОСОБА_2, повної сплати пайових внесків за такий гараж.

При цьому суд зазначає, що за протоколом засідання правління ГК Спринтер від 14 червня 2014 року ОСОБА_2 було виключено з членів ГК Спринтер через не проведення ним, як членом ГК Спринтер , членських та інших внесків, а також внаслідок його смерті. При цьому було зазначено, що ОСОБА_2 користувався гаражем № 7, власником якого той не був.

Також на засіданні від 14 червня 2014 року було вирішено почекати до липня 2015 року, щоб з'явився власник майна, що знаходиться в гаражі № 7, після чого туди проникнути для наведення там ладу з перенесенням цінного майна до червоного кутка на тимчасове зберігання зі складенням відповідного акту (т. 1, а. с. 21-26; т. 3, а. с. 9).

Таким чином виключення ОСОБА_2 з посиланням на не проведення ним членських та інших внесків у передбачений строк, як одну з підстав для його виключення з членів ГК Спринтер , за протоколом засідання правління ГК Спринтер від 14 червня 2014 року є неправильним, бо судом було встановлено, що останній справна сплачував усі, передбачені ГК Спринтер внески.

За протоколом засідання правління ГК Спринтер від 9 січня 2017 року ОСОБА_1 було призупинено розгляд її заяви про прийняття у члени ГК Спринтер , бо вона відмовилась сплатити вступний внесок у сумі 7000 грн. та запропоновано позивачці забрати 26000 грн. цільових внесків ОСОБА_2 за будівництво гаражу (т. 2, а. с. 21-23).

Натомість суд встановив, що позивачка фактично набула у спадок гараж № 7 після смерті ОСОБА_2, тому згідно із статутом ГК Спринтер та законом автоматично стала його членом замість свого померлого чоловіка.

Також вирішуючи вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Так відповідно до акту ГК Спринтер від 4 серпня 2015 року вбачається, що при обстежені гаражу № 7 в ГК Спринтер , який був у користуванні ОСОБА_2, було виявлено, що такий гараж не був запертим, мав вільний доступ, тому комісією ГК Спринтер було вирішено провести опис майна, що перебувало у такому гаражі, та перемісти таке майно до приміщення ГК Спринтер .

Згідно до такого акту було виявлено в гаражі № 7 та переміщено наступне майно: відкритий металевий сейф, 2 металевих стола на колесах, 2 металевих стола з оцинкованим металом, 2 медичні кушетки, вмивальник-раковина металева, 2 системи з пластикових водяних труб, 2 столів металевих, гінекологічне крісло, 2 тумби на колесах, холодильна камера, великий стіл, 2 матраци, відро для сміття, 2 металеві триноги на чотири підставки, 2 роллетів віконних, 3 стільців, яке було поміщено на зберігання до приміщення ГК Спринтер .

При цьому виявлені в такому гаражі: шафа, де перебувало 2 важких пакета з металевим приладдям, загорнуті у полотно металеві вироби, а також стаціонарний телефон; металева корзина для сміття, - були залишені в гаражі № 7 (т. 1, а. с. 68).

Наявність такого майна підтверджується фотознімками огляду гаражу № 7, наданими представником відповідача (т. 2, а. с. 188-192).

Наявність холодильника (стерилізатора) ОСОБА_1 в червоному куртку ГК Спринтер підтверджується копією паспорту на такий виріб, а також визнавалось сторонами (т. 1, а. с. 84).

Наявність аквадисцилятора ДЭ-4-2 у ОСОБА_1 підтверджується копією паспорту на такий прилад (т. 1, а. с. 85).

Належність позивачці 3-х бактерицидних ламп і набору меблів, а також їх вартість підтверджується видатковими накладними на ОСОБА_2 та ПП Проктос від 14 листопада 2005 року та від 16 вересня 2005 року (т. 1, а. с. 86, 87).

Належність ОСОБА_1 телефону Самсунг вартістю 874,20 грн. підтверджується чеком, наданим ОСОБА_33 (т. 1, а. с. 88).

Наявність у медичному кабінеті ПП ОСОБА_2 по пр.. Перемоги 107/21 в м. Маріуполі, в тому числі, 10 анаскопів, тубусів в кількості 10 штук, ректоскопу, 3 стільців, столу лабораторного та стільця, аквадисцилятору, 3 бактерицидних ламп, 2 крісел, 6 стільців, телефону, а також двох кушеток з встановленим обладнанням для промивання шлунку - підтверджується табелем оснащення такого кабінету та актами перевірки вказаного проктологічного кабінету Маріупольською міською санепідемстанцією у 2005 році та у 2010 році, а також описом приладу для промивання шлунку, авторства ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з додатками до нього (т. 3, а. с. 3-4, 5-6, 7, 8, 35-40).

Допитана у якості свідка ОСОБА_34 вказувала, що вона працювала у медичному кабінеті ПП Проктос , керівниками якого були ОСОБА_2 та ОСОБА_1, безпосередньо медичною сестрою з 2006 року. Однак після смерті ОСОБА_2 усе майно та обладнання з такого медичного кабінету було перевезено до гаражу ОСОБА_1 Вказувала, що у приміщенні ПП Проктос були 3 акваріуми для очищення організму пацієнтів, 10 анаскопів, які виготовив ОСОБА_2, 20 тубусів, виготовлених ОСОБА_2, 2 кушетки, фільтри для очищення та інше медичне обладнання. Також там були унітаз, біде, ліжко, тумба, тен для нагрівання води, 2 столи, стільці, 4 штатива, медичний стіл, шафа для обробки приладів, гінекологічне крісло, ректоскоп, 2 крісла, шафа для одежі, нагрівачі, вмивальник, аквадисцилятор. Усе перелічене майно знаходилось у медичному кабінеті ПП Проктос до грудня 2013 року, після чого воно було вивезено ОСОБА_1 У вивезенні цього приймала участь вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_35 Тоді ОСОБА_1 також поставила нові замки на такий гараж.

Свідок ОСОБА_35, підтвердивши покази ОСОБА_34, показав, що він також неодноразово бував у медичному кабінеті ПП Проктос , де лікувався. Також він приймав участь у перевезені наприкінці 2013 року майна з медичного кабінету після смерті ОСОБА_2 до гаражу ОСОБА_1, розташованому на мікрорайоні Східний . З перевезеного майна пам'ятає такі речі: стіл, шафа, гінекологічне крісло, стіл медичний, стіл лабораторний, аквадисцилятор, кушетка, 2 металеві столи, 2 приладдя для промивання кішок, стерилізатор, сейф з документами, ректоскопи, тубуси, анаскопи, 2 крісла офісні, 6 стільців, 2 телефони Самсунг , 2 вертикальні жалюзі, 2 горизонтальні жалюзі, 2 ролети, 4 штатива.

Свідок ОСОБА_5 вказувала, що до неї звернулась ОСОБА_1 по допомогу, бо у неї на гаражі в ГК Спринтер без відома були поміняні замки, тому вона викликала поліцію з цього приводу. Виявилось, що медичне обладнання позивачки було викрадено з гаражу, а якийсь чоловік ставив з дозволу керівництва ГК Спринтер свою машину там. Вона безпосередньо була свідком того, як ОСОБА_3 казала ОСОБА_1, що позивачці необхідно сплатити лише невелику заборгованість за ОСОБА_2, після чого ОСОБА_1 за її заявою буде прийнята до членів кооперативу, замість її померлого чоловіка. Це було наприкінці листопада 2015 року. Також вона бачила разом із ОСОБА_1 решту майна, що зберігалось в червоному кутку ГК Спринтер . Зауважувала, що вона лікувалась неодноразово у медичному кабінеті Проктос , тому зазначала, що у червоному куртку було не усе обладнання. Додавала, що у шафі у гаражі ОСОБА_1 залишилось лише 6 тубусів у одному пакеті. ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 документи про спадкування майна ОСОБА_2, сплатила борг та написала заяву. Стверджувала, що у її присутності ОСОБА_3 приймала від ОСОБА_1 оплату внесків за ОСОБА_2 за 2013 - 2015 роки. Інших боргів ОСОБА_3 позивачці не оголошувала. Також не йшла мова про вступний внесок. При цьому ОСОБА_3 казала, що гараж позивачки відчиняли, бо була загроза бомбування мікрорайону Східний . Однак досі позивачку не прийняли до ГК Спринтер , бо ОСОБА_3 вимагала, щоб заяву позивачка забрала з поліції за фактом крадіжки.

Свідок ОСОБА_36 вказував, що він є членом ГК Спринтер з 2005 року, який бачив, що влітку 2015 року власник гаражу № 27 в ГК Спринтер по імені ОСОБА_5, який також працював у кооперативі сторожем, працював болгаркою над верхнім навісом дверей гаражу № 7, який був відчинений. Додавав, що у нього членський квиток на гараж № 136 з 2005 року, ордер на будівництво гаражу, що видавались особисто ОСОБА_3, хоча там зазначено Автомотолюбитель .

Членство ОСОБА_36 у ГК Спринтер підтверджується ордером № 77 від 12 травня 2005 року, членським квитком від 12 травня 2005 року та посвідченням від 31 грудня 2008 року (т. 2, а. с. 162).

Суд при цьому не приймає до уваги посилання позивачки на відомості з мережі Інтернет щодо приблизної вартості викраденого у неї майна з гаражу № 7 в ГК Спринтер , оскільки вказана в наведених ОСОБА_1 джерелах вартість такого майна не є належним доказом його вартості за відсутності офіційно підтверджених доказів про їх ціну у чеках чи квитанціях або висновках експертів (т. 1, а. с. 71-83).

Суд також зазначає, що на теперішній час досі триває досудове розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 від 8 листопада 2015 року щодо факту крадіжки її майна з гаражу № 7 в ГК Спринтер (т. 2, а. с. 2).

При цьому допитаний у такому кримінальному провадженні свідок ОСОБА_37 вказував, що він приймав участь у перенесенні у серпні 2015 року речей в адмінприміщення ГК Спринтер на прохання ОСОБА_3 з одного з гаражів. При цьому він зауважував, що пам'ятає, що на такому гаражі був пошкоджений замок, тому він зрозумів, що речі необхідно зберегти. При цьому в такому гаражі залишилась шафа. Зазначав також, що на двері такого гаражу по завершенні перенесення був поставлений новий замок, ключі від якого зберігались у ОСОБА_3 (т. 3, а. с. 26-28).

На підставі досліджених доказів суд встановив, що ОСОБА_1 не було належним чином доведено належність їй на праві власності деяких речей, зазначених нею у позовній заяві, які вона просила повернути; не було доведено перебування деяких з цих речей станом на літо 2015 року у гаражі № 7 в ГК Спринтер ; не доведено відповідними доказами вартість викраденого у неї майна; а також, найголовніше, позивачка не довела у судовому засіданні, що до викрадення її речей причасна ОСОБА_3 або керівництво кооперативу, бо досі триває слідство у кримінальному провадженні за таким фактом, а в судовому засіданні суд встановив, що переміщення речей з гаражу № 7 ОСОБА_1 було здійснено представниками відповідача для їх збереження, бо речей, визначених позивачкою, у гаражі № 7 вже не було, коли був виявлений сам факт несанкціонованого проникнення туди, а також, оскільки двері такого гаражу не були вже заперті.

Крім цього суд зауважує, що ГК Спринтер за законом та статутом такого кооперативу не повинен нести матеріальну відповідальність за відшкодування вартості викраденого з гаражу № 7 кооперативу майна позивачки, що там перебувало.

Тому вимоги ОСОБА_1 як про повернення зазначеного у її вимогах переліку викраденого майна з гаражу № 7 в ГК Спринтер , так й вимоги про стягнення вартості такого майна з ГК Спринтер , задоволенню не підлягають через їх недоведеність.

Також суд зазначає, що оскільки до теперішнього часу існував спір щодо права власності на гараж № 7 в ГК Спринтер , то відповідно підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо усунення їй перешкод у користуванні таким гаражем немає, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, бо право на такий гараж за нею було визнано судом лише зараз.

При цьому суд зауважує, що розглядом справи було встановлено, що у спірному гаражі наразі зберігають лише речі позивачки, тому вимоги останньої про зобов'язання відповідача звільнити такий гараж також необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Суд зазначає також, що ключі від гаражу № 7 в ГК Спринтер , як було встановлено судом, належать саме відповідачу, який для унеможливлення зникнення речей з такого гаражу поставив на нього новий замок влітку 2015 року.

Таким чином вимоги ОСОБА_1 про надання їй ключів, належних ГК Спринтер , від гаражу № 7, які не належать позивачці, також не підлягають задоволенню.

На підставі ст. 88 ЦПК України через часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 на користь останньої підлягає стягненню з відповідача судові витрати позивачки в розмірі 551,20 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213-215, 223 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Гаражного кооперативу Спринтер про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та витребування майна з чужого незаконного володіння, третя особа: Маріупольська міська рада, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 8 жовтня 2013 року, право власності на гараж № 7, розташований в Гаражному кооперативі Спринтер по проспекту Захисників України (Маршала ОСОБА_24) 94 в місті Маріуполі Донецької області.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Гаражного кооперативу Спринтер , ЄДРПОУ: 32939559, розташованого по пр. Захисників України 94 в м. Маріуполі, на користь ОСОБА_1, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя