Постанова

від 15.03.2017 по справі 911/5019/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року Справа № 911/5019/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівРогач Л.І., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиВасильківської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі№911/5019/15 Господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер" до 1.Васильківської міської ради Київської області 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот" 3.Публічного акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" провизнання недійсним договору

за участю

- позивача: - відповідача-1: - відповідача-2: 1) Каденко А.С. (довіреність від 18.02.2016) 2) Тупало О.П. (директор) Корчинський Б.І. (довіреність від 27.09.2016) Краснящих Б.М. (довіреність від 10.03.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер" (далі - позивач) просило визнати недійсним договір про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 09.02.2011 за № 321070004000002, який укладено 30.06.2015 між Васильківською міською радою Київської області (далі - відповідач-1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Оцелот" (далі - відповідач-2) та Публічним акціонерним товариством "Промислово-будівельна група "Антарес" (далі - відповідач-3).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір порушує права позивача, як власника об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці, яка є об'єктом оренди спірного договору, оскільки позивач своєї згоди на його укладання не давав та він був укладений за відсутності відповідного рішення відповідача-1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.08.2016 (суддя Шевчук Н.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді - Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), вказане рішення суду скасовано, позов задоволено.

У касаційних скаргах відповідач-1 та відповідач-2 просять скасувати вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-3 не використав наданого законом процесуального права на участь свого представника у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Васильківський завод холодильників" (продавець), яке в подальшому перейменоване на Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес" та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав належне продавцеві на праві колективної власності нежиле приміщення І-11 корпусу 101, загальною площею 1128,4 кв.м, що знаходиться у місті Василькові Київської області по вул. Соборній, 72. Право власності на вказане майно було зареєстровано 25.04.2008.

31.12.2004 між Васильківською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Васильківський завод холодильників" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування, зокрема земельну ділянку несільськогосподарського призначення по вул. Соборній, площею 11,114 га під існуючими об'єктами нерухомого майна, а саме: під виробничою будівлею - 4,9686 га, під гаражами 0,0198 га, під проходами, проїздами та площадками - 6,1256 га, яка знаходиться в м. Василькові Київської області, згідно рішення 8-ої сесії 24-го скликання відповідача-1 від 13.02.2004 №16-08-ХХІV. Того ж дня означена земельна ділянка, яка знаходиться по вул. Соборній, 72 була передана в оренду за актом приймання-передачі.

09.02.2011 між відповідачем-1 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Промислово-будівельна група "Антарес" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв згідно акта приймання-передачі, у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 3210700000:11:025:0013), яка знаходиться по вул. Соборна, 72 у м. Василькові Київської області, згідно рішення 6-ої позачергової сесії 6-го скликання Васильківської міської ради від 27.01.2011 №08.06 п/ч-VІ.

Пунктами 2, 3 цього договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,114 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежилі приміщення та нежитлові будівлі, які належать орендарю на праві власності, а саме: ремонтний цех корпусу №101, частина №5 корпусу №101, корпус №106 заводоуправління, корпус №102, корпус №102 цех 10, корпус №102 цех 18, склад, котельня, побутові приміщення корпусу 104, нежитлова будівля корпусу №104, склад балонів корпусу №118, будівля трансформаторної підстанції, цокольний поверх будівлі корпусу №107, нежитлова будівля корпусу №107, майновий комплекс корпусу №101 цех 12.

В подальшому за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2015, укладеного між відповідачем-3 (продавець) та відповідачем-2 (покупець), та згідно акту від 14.04.2015 останній набув у власність нерухоме майно, перелік та місцезнаходження якого відповідає переліку та місцезнаходження майна, яке вказане у зазначеному вище договорі оренди від 09.02.2011.

Судами встановлено, що 30.06.2015 між відповідачем-1 (орендодавець), відповідачем-3 (орендар), та відповідачем-2 (орендар-2), відповідно зокрема до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2015, укладено спірний договір про заміну сторони в договорі оренди земельної ділянки, зареєстрованого 09.02.2011 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №321070004000002, відповідно до умов якого сторони погодились замінити одну із сторін у договорі оренди від 09.02.2011, а саме: передати орендарю-2 усі права та обов'язки орендаря за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованого 09.02.2011 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №321070004000002.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13.07.2015, орендарем земельної ділянки зазначено відповідача-2, підставою виникнення права вказано договір оренди землі від 09.02.2011 та договір про заміну сторони в цьому договорі від 30.06.2015.

Також встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.07.2015, позивач є власником нежитлових приміщень, складів за адресою: Київська область, місто Васильків, вулиця Соборна, будинок 72, а саме: склад - літера СА, загальною площею 981,4 кв.м, матеріал стін: метал; склад - літера СА-1, загальною площею 1726,1 кв.м, матеріал стін: метал; склад - літера СА-1, загальною площею 498 кв.м, матеріал стін: метал; реєстрація права власності на вказане майно здійснена 10.06.2015 на підставі установчого договору, серія та номер: 1-152, виданого 15.05.2015.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову свій висновок мотивував тим, що спірний договір не суперечить чинному законодавству, а обраний позивачем спосіб захисту свого права є неналежним, відтак відсутні правові підстави для визнання недійсним спірного договору.

Скасовуючи вказане рішення суду, апеляційний суд виходив з того, що оскільки відповідачем-1 не приймалося рішення про передачу в оренду відповідачу-2 земельної ділянки, як того вимагає стаття 124 Земельного кодексу України, спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частини 1-ї статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже оренда землі передбачає, що орендар платно володіє і користується земельною ділянкою, необхідною йому для підприємницької та інших видів діяльності.

Відтак таке користування не може передбачати використання землі, яка знаходиться під нерухомим майном, що належить іншій особі без волевиявлення останньої, тому право на оренду виникає стосовно тієї земельної ділянки, яка вільна від забудови, що належить іншій особі.

Судами встановлено, що позивач із 29.04.2004 є власником нерухомого майна, що знаходиться у місті Василькові Київської області по вул. Соборній, 72, тобто за тією ж адресою, що і передана в оренду відповідачу- 3, а в подальшому відповідачу-2.

Згідно рішення місцевого господарського суду з метою встановлення обставин щодо того, чи розміщені об'єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстроване за позивачем, на земельній ділянці кадастровий номер 3210700000:11:025:0013 за адресою місто Васильків Київської області вулиця Соборна, 72, яка є об'єктом оренди по спірному договору, судом ухвалою від 25.02.2016 була призначена судова експертиза, проведення якої доручено судовому експерту Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" Лісниченку Сергію Васильовичу, проте судова експертиза не була проведена у зв'язку з неодноразовою відмовою у доступі експерту на об'єкт дослідження - вказану земельну ділянку, орендарем якої є відповідач-2, що підтверджується повідомленнями судового експерта про неможливість надання висновку від 10.06.2016 та від 08.08.2016 (т. 2 арк. спр. 51-54, 78-79).

Відповідно до приписів статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 215 вказаного кодексу вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За вказаних обставин у разі, якщо в оренду передано земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно іншої особи, та поза волевиявленням останньої, право такої особи, чи охоронюваний законом інтерес, може вважатися порушеним.

Згідно із приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Разом з тим, із встановлених судами обставин справи вбачається, що задоволений судом апеляційної інстанції позов призводить до того, що відповідачі у даній справі повертаються у попередній стан, за яким орендарем спірної земельної ділянки буде відповідач-3, між яким та відповідачем-1 будуть існувати відповідні права і обов'язки за договором. При цьому у правах позивача не відбудеться змін щодо прав чи охоронюваного законом інтересу на земельну ділянку.

Таким чином судом апеляційної інстанції не враховано, що задоволення заявленого у даній справі позову не призводить до захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, а відтак висновки місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту свого права є неналежним, відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наведених нормах права.

Витрати із сплати судового збору відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.6, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Васильківської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі Господарського суду Київської області №911/5019/15 скасувати, а рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2016, залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер" на користь Васильківської міської ради Київської області 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЗХ-Полімер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оцелот" 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) гривні 60 копійок витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Київської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Г.А. Кравчук