Ухвала

від 17.03.2017 по справі 908/1951/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 березня 2017 року Справа № 908/1951/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу від 29.12.2016 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 908/1951/16 господарського суду Запорізької області про банкрутствоДочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Титан-Дніпро", м. Запоріжжя ліквідаторТкач І., м. Запоріжжя

ВСТАНОВИВ:

Подана 19.01.2017 Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - заявник ) касаційна скарга на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2016 у справі № 908/1951/16 не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) з наступних підстав.

Відповідно до п. п. 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 05.01.2017 № 1404-VIII, далі - Закон) ставка судового збору з касаційної скарги на ухвалу суду складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається, заявником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги та одночасно заявлене клопотання про звільнення від його сплати. У якості підстави для звільнення від сплати судового збору заявник вказує на свій майновий стан, що унеможливлює сплату судового збору. Зазначене, на думку, заявника, є підставою для звільнення його від сплати судового збору за оскарження ухвали апеляційного суду.

У той же час за нормою статті 8 Закону суд, враховуючи майновий стан сторони , може своєю ухвалою, зокрема, звільнити її від сплати судового збору.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони . Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У даному випадку орган доходів і зборів з 01.09.2015 Законом позбавлений пільг щодо сплати судового збору. У зв'язку з чим з огляду на приписи ст. 58 Конституції України при зверненні до суду після зазначеної дати заявник повинен сплачувати судовий збір на загальних підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому заявником не додано до касаційної скарги належних та допустимих доказів, які б вказували на майновий стан, котрий унеможливлював би сплату ним судового збору у встановленому порядку та розмірі.

З огляду на зазначене та враховуючи приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Також згідно зі ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Перевіривши подану касаційну скаргу, колегія суддів встановила, що вона подана з пропуском встановленого процесуального строку для її подання, про що свідчить відбиток штампу вхідної кореспонденції Дніпропетровського апеляційного господарського суду - 19.01.2017.

Разом з касаційною скаргою заявником подано клопотання про поновлення пропущеного строку, з огляду на отримання копії оскаржуваної ухвали від 29.12.2016 тільки 04.01.2017, що позбавило його можливості своєчасного звернення з касаційною скаргою.

Відповідно до ст. 53 ГПК України Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку. При цьому, виходячи зі змісту згаданої статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Враховуючи, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску, виходячи із наступного.

Як вбачається, копія оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції була надіслана учасникам провадження у справі 29.12.2016 у чотирьох екземплярах, тобто з дотриманням строку, визначеного ст. 87 ГПК України (відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвали).

Між тим, заявник стверджує, що копію ухвали Донецького апеляційного суду від 29.12.2016 ним було отримано 04.01.2017.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, як належних доказів несвоєчасного отримання копії ухвали (зокрема, поштовий конверт, у якому постанова надійшла заявнику), так і жодних інших обставин, які б об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з касаційною скаргою, заявником не зазначено.

Таким чином колегія суддів, не визнавши наведенні в клопотанні причини пропуску встановленого законом процесуального строку для звернення з касаційною скаргою поважними, відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про відновлення цього строку. У зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2016 у справі № 908/1951/16.

2. Відмовити Державній податковій інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 29.12.2016 у справі № 908/1951/16.

3. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повернути її заявнику.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М.Коваленко

О.Є.Короткевич