Рішення

від 06.03.2017 по справі 910/23411/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017№910/23411/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/23411/16

за позовом публічного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод , м. Івано-Франківськ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум , м. Київ,

про стягнення 435 684,22 грн.,

за участю представників:

позивача - Шипова К.Ю. (довіреність від 25.10.2016 №20/07-3153);

відповідача - не з'явився.

Публічне акціонерне товариство Івано-Франківський арматурний завод (далі - Завод) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум (далі - Підприємство): 387 072 грн. заборгованості, що утворилася в зв'язку неналежним виконанням відповідачем умов договору від 22.02.2016 №03/12-16 (далі - Договір); 41 029,42 грн. втрат від інфляції; 7 582,80 грн. 3% річних, а всього 435 684,22 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі.

Відповідач 30.01.2017 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке: 22.02.2016 Завод та Підприємство уклали Договір; 13.04.2016 виписана видаткова накладна №59, відповідно до якої постачальник (Завод) відвантажив, а покупець (Підприємство) отримав партію продукції за специфікацією №1 до Договору на суму 387 072 грн.; оплата поставленої продукції здійснюється покупцем відповідно до пункту 4.2 Договору протягом 50 робочих днів після відвантаження партії продукції; перебіг строку на оплату розпочався 14.04.2016 та закінчився 04.06.2016; відповідно до розрахунку відповідача сума пені становить 5 901 грн., а сума втрат від інфляції 23 224,40 грн., що є в два рази нижчими від сум в розрахунку позивача; на думку Підприємства, позивач навмисно вказав неправильні строки виконання зобов'язання, проте в позовній заяві зазначив строк, протягом якого зобов'язання мало бути виконаним.

Підприємство 30.01.2017 подало суду клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи з метою перевірки правильності нарахування сторонами втрат від інфляції та 3 % річних, мотивоване тим, що для визначення нарахування втрат від інфляції та 3 % річних необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерського обліку.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.02.2017 підтримав клопотання директора Підприємства та просив суд його задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання, заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відклав розгляд даного клопотання до встановлення фактичних обставин справи та розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача наголосив на доводах відзиву, долученого до матеріалів справи, проти задоволення позовних вимог заперечив частково.

Відповідно до частини першої 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання Підприємства про призначення у справі бухгалтерської експертизи, оскільки перевірка правильності нарахування сторонами втрат від інфляції та 3 % річних не потребує спеціальних знань, а може бути здійснена судом в процесі розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 20.02.2017 подав суду розрахунок штрафних санкцій, який представник позивача просив вважати заявою про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві Завод просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 387 072 грн. боргу; 5 615,72 грн. 3% річних; 24 772,60 грн. втрат від інфляції, а всього 417 460,32 грн.

Судом встановлено, що фактично подана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Судом перевірено дотримання позивачем вимог статті 22 ГПК України та ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2017 прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судове засідання 06.03.2017 представник відповідача не з'явився, подав клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку із відрядженням представника, а також клопотання про надання відповідачу додаткового часу для отримання від позивача заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 06.03.2017 без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України) з огляду на таке:

- про дату, час та місце проведення судового засідання, призначеного на 06.03.2017, представника відповідача ОСОБА_2 було повідомлено у судовому засіданні 20.02.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.02.2017 ухвалою суду від 20.02.2017, а також підписом вказаного представника у розписці;

- відповідно до частин першої і третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації;

- відповідач, маючи достатньо часу для підготовки до судового засідання, у разі неможливості участі його представника у судовому засіданні не був позбавлений права надати довіреність іншій особі для представлення інтересів відповідача у справі №910/23411/16;

- слід також зазначити, що розгляд справи 20.02.2017 було відкладено у зв'язку із заявою відповідача для надання представнику часу ознайомитися з матеріалами справи; проте представник відповідача так і не з'явився до суду для ознайомлення з матеріалами справи; крім того, суд у судовому засіданні 20.02.2017 надав можливість представнику відповідачу ознайомитись з поданою позивачем заявою про зменшення розміру позовних вимог;

- разом з тим, у підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представник позивача у судовому засіданні 06.03.2017 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

22.02.2016 Заводом (постачальник) і Товариством (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, виготовити та поставити арматуру трубопровідну (далі - продукція), кінцевим споживачем якої є відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених Договором, прийняти і оплатити продукцію (пункт 1.1 Договору);

- найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);

- сума Договору становить 387 072 грн., у тому числі ПДВ 20% - 64 512 грн. (пункт 3.1 Договору);

- ціна на кожну одиницю продукції встановлена в національній валюті України і зазначена в специфікації (пункт 3.2 Договору);

- в ціну продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням, проведення технічного приймання у відповідності до вимог до даного виду продукції, упаковкою і маркуванням (пункт 3.3 Договору);

- ціна продукції може бути зменшена за взаємною згодою сторін (пункт 3.4 Договору);

- покупець сплачує вартість продукції за ціною, зазначеною в специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1 Договору);

- оплата поставленої продукції за специфікацією здійснюється покупцем протягом 50 робочих днів після відвантаження партії продукції (пункт 4.2 Договору);

- строк поставки продукції зазначений в специфікації; за погодженням з покупцем допускається дострокова поставка продукції (пункт 5.1 Договору);

- поставка продукції згідно із специфікацією здійснюється на умовах FCA - м. Івано-Франківськ відповідно до Інкотермс 2000 (пункт 5.2 Договору);

- датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує передачу продукції згідно з пунктом 5.2 Договору (пункт 5.4 Договору);

- покупець зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленої продукції; приймати поставлену продукцію у відповідності до умов Договору (пункт 6.1 Договору);

- постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені Договором (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.12.2016, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку (пункт 10.1 Договору).

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частин першої і другої статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Суд дійшов висновку про те, що укладений сторонами Договір за своєю природою є змішаним договором (про поставку і підряд), за яким у сторін виникли відповідні зобов'язання.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 387 072 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.04.2016 №59.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печаткою позивача.

Таким чином, товар вважається поставленим позивачем і отриманим відповідачем без будь-яких зауважень.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої і другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що пунктом 4.2 Договору передбачено порядок розрахунку за товар, поставлений позивачем; відповідач, отримавши від позивача товар, не виконав умови Договору та не здійснив оплату товару на суму 387 072 грн., у зв'язку з чим у Підприємства виникла заборгованість перед Заводом, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 387 072 грн. заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 24 772,60 втрат від інфляції та 5 615,72 грн. 3% річних за період з 15.06.2016 по 09.12.2016.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та період їх нарахування та встановлено, що він неправильний.

За перерахунком суду за період з 25.06.2016 (оскільки 24.06.2016 останній день оплати відповідачем поставленої позивачем продукції за видатковою накладною від 13.04.2016 №59) по 09.12.2016 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума втрат від інфляції становить 23 643,48 грн., а 3% річних - 5 344,78 грн., які підлягають стягненню з відповідача; у стягненні ж решти сум втрат від інфляції (1 129,12 грн.) і 3% річних (270,94 грн.) слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Альфа-Преміум (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 8, кв. 58; ідентифікаційний код 33098273) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Івано-Франківський арматурний завод (76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Євгена Коновальця, буд. 229; ідентифікаційний код 00218271): 387 072 (триста вісімдесят сім тисяч сімдесят дві) грн. заборгованості; 23 643 (двадцять три тисячі шістсот сорок три) грн. 48 коп. втрат від інфляції; 5 344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) грн. 78 коп. 3% річних і 6 240 (шість тисяч двісті сорок) грн. 91 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.03.2017.

Суддя О. Марченко