Рішення

від 06.03.2017 по справі 908/140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/8/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017 Справа № 908/140/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/140/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування»

до першого відповідача: Запорізької міської ради

до другого відповідача: Комунального підприємства «Паркування»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача: Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради

про стягнення 156549,83 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2017 року

від першого відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 01/02-17/00414 від 14.02.2017 року

від другого відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 03.02.2017 року

від третьої особи - Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» - ОСОБА_4, довіреність № 59 від 06.02.2017 року

від третьої особи - Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради - ОСОБА_2, довіреність № 11-01/467 від 06.12.2016 року

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях 02.02.2017 року та 02.03.2017 року згідно вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 07.02.2017 року та 06.03.2017 року, без винесення процесуальних документів суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради та до Комунального підприємства «Паркування» про стягнення вартості безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 59927,61 грн., трьох відсотків річних в сумі 14128,47 грн. та інфляційного збільшення боргу в сумі 61126,16 грн., що разом складає 135182,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.01.2017 року на підставі приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» .

02.02.2017 року на адресу суду від Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради надійшло клопотання в порядку приписів ст. 27 ГПК України, за змістом якого останнє просить залучити його до участі у справі в якості третьої особи. В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що вирішення даної справи може вплинути на його права та інтереси, оскільки посадові особи Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради координують роботу Комунального підприємства «Паркування» , а також Управління є органом управління майном Комунального підприємства «Паркування» . Зазначене клопотання було підтримано в судовому засіданні 02.02.2017 року представником першого відповідача, про що свідчить фіксація судового засідання.

Вказане клопотання було задоволено судом, про що свідчить винесена ухвала від 07.02.2017 року, якою на підставі приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради.

02.02.2017 року на адресу суду від Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради надійшло клопотання в порядку приписів ст. 24 ГПК України про заміну первісних відповідачів - Запорізької міської ради та КП «Паркування» на належного відповідача - ТОВ «Запоріжжяобленерго» . В обґрунтування вказаного клопотання Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради зазначає наступне:

- Запорізька міська рада (перший відповідач) та КП Паркування (другий відповідач) є неналежними відповідачами, позов про стягнення вартості безпідставно одержаного майна не стосується першого та другого відповідачів, оскільки безпідставно одержане майно Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго (третьою особою);

- Запорізька міська рада та КП Паркування не отримували ніякого майна (в тому числі грошових коштів на рахунки) від позивача;

- позивач визнає та викладає в позові (2 стор., 3,4 абз.), що помилково та безпідставно сплачував кошти за електричну енергію, яка поставлялась на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27, Запоріжжя, за договором № 3565 від 17.10.2007 року, який укладено між ВАТ Запоріжжяобленерго та ТОВ КП Паркування , відповідачі не мають відношення до зазначеного договору, не є сторонами за цим договором;

- Запорізька міська рада та КП Паркування не укладала жодних договорів із ТОВ Паркування щодо постачання електричної енергії, в тому числі на оплату електричної енергії по вул. Компресорна, 27, в м. Запоріжжя;

- позивачем не надано жодних документів, які б доводили про його наміри та бажання виключити вул. Компресорну, 27 із відповідних додатків договору № 3565, за якими здійснювалось нарахування та плата за спожиту електроенергію ВАТ Запоріжжяобленерго ;

- рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.01.2014 року №12/3 Про передачу будівель та споруд, які розташовані по вул. Компресорній, 27 та по вул. Компресорній, 30 в господарське віддання Комунального підприємства Паркування не встановлюється будь-яких зобов'язань відповідачів перед позивачем та не доводить безпідставне отримання майна відповідачами;

- сама належність будівлі по вул. Компресорній, 27 до відання Комунального підприємства Паркування не дає підстав для вимог, які містяться у позовній заяві;

- Запорізька міська рада, КП Паркування не несе відповідальність за дії позивача щодо своєчасного невнесення змін до договору № 3565 із ВАТ Запоріжжяобленерго про виключення вул. Компресорна, 27.

02.02.2017 року на адресу суду від позивача у справі надійшло нормативне обґрунтування позовних вимог в порядку приписів ст. 22 ГПК України, в яких останній виклав норми чинного законодавства України, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

02.02.2017 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів згідно ст. 38 ГПК України, за змістом якого останній просить витребувати від Відкритого акціонерного товариства Запоріжжяобленерго : інформацію станом на лютий 2017 року про вартість спожитої електричної енергії (роздрібний тариф на електричну енергію), яка поставляється на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, відомості за період з 01.03.2013 року по 31.12.2016 року про кількість поставленої на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжя, електроенергії (кВт/год.) із щомісячною розбивкою. Вказане клопотання мотивоване необхідністю повністю дослідити обставини справи з посиланням на те, що належним доказом постачання (споживання) електроенергії, яка поставлялась на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжя, за період з 01.03.2013 року по 31.12.2016 року є відомості про кількість спожитої електроенергії (кВт/год.) із щомісячною розбивкою. При цьому, як вказує позивач, самостійно отримати вказані докази не має можливості, оскільки на адвокатський запит ВАТ Запоріжжяобленерго надало інформацію про чотирьох різних об'єктах.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.03.2017 року представник позивача не підтримав вказане клопотання та просив його не розглядати, що підтверджується фіксацією судового засідання. З врахуванням викладеного, вказане клопотання судом по суті не розглядається.

02.02.2017 року на адресу суду від першого відповідача надійшло клопотання в порядку ст. 80 ГПК України, про припинення провадження у справі № 908/140/17 з посиланням на те, що зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що Запорізька міська рада будь-яким чином не приймала на себе зобов'язання за договором № 3565 від 17.10.2007 року, укладеним між позивачем та ВАТ Запоріжжяобленерго , за умовами якого ВАТ Запоріжжяобленерно постачало електроенергію позивачу в тому числі на електроустановки, розташовані в орендованих будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя. При цьому вказує, що конкретний перелік підстав, з яких виникають господарські зобов'язання, визначений ст. 174 ГПК України, однак жодної з цих підстав між позивачем та першим відповідачем не існує, відсутні договірні відносини щодо постачання електроенергії, з яких могли б виникнути господарські зобов'язання щодо сплати зазначених у позові сум. Відтак вважає, що у переданому на розгляд господарського суду спорі відсутні ознаки господарського спору, підвідомчого господарському суду у розумінні ст. 12 ГПК України.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Так, припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема що: справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 ГПК).

Приписами ст. 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

4 1 ) справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Матеріали справи свідчать, що спір в даній справі фактично виник з господарських правовідносин в процесі виконання умов договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року та пов'язаний, як вказує позивач в позові, з поверненням на підставі ст. 1212 ЦК України помилково сплачених коштів за спожиту теплову енергію, трьох відсотків річних та інфляційних витрат. Вказані відносини врегульовані нормами ГК України та ЦК України відтак підлягають розгляду господарським судом, а тому вищевказане клопотання першого відповідача не підлягає задоволенню у зв'язку не доведенням наявності обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Про відмову у задоволенні вказаного клопотання було зазначено також в ухвалі від 16.02.2017 року.

02.02.2017 року на адресу суду від першого відповідача надійшли заперечення на позов згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- вимоги позивача, викладені у позові, не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими;

- позивачем не надано жодних документів, які б доводили про його наміри та бажання виключити вул. Компресорну, 27 із відповідних додатків договору № 3565, за якими здійснювалось нарахування та плата за спожиту електроенергію ВАТ Запоріжжяобленерго ;

- ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 року у справі № 5009/4081/12 підтверджує лише те, що з 21.12.2012 року договір № 921 від 16.04.2002 року, укладений між позивачем та Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради про оренду окремо стоячої будівлі, споруди - вул. Компресорна, 27, розірвано;

- актом прийому-передачі від 28.02.2013 року споруду по вул. Компресорна, 27 передано до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради;

- рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.01.2014 року №12/3 Про передачу будівель та споруд, які розташовані по вул. Компресорній, 27 та по вул. Компресорній, 30 в господарське віддання Комунального підприємства Паркування не встановлюється будь-яких зобов'язань відповідачів перед позивачем та не доводить безпідставне отримання майна відповідачами;

- у претензії від 28.09.2016 року позивач знову таки ж визнає, що за укладеним договором із ВАТ Запоріжжяобленерго помилково сплачував за використання електричної енергії по вул. Компресорній, 27;

- сама належність будівлі по вул. Компресорній, 27 до відання Комунального підприємства Паркування не дає підстав для вимог, які містяться у позовній заяві;

- Запорізька міська рада, КП Паркування не несе відповідальність за дії позивача щодо своєчасного невнесення змін до договору № 3565 із ВАТ Запоріжжяобленерго про виключення вул. Компресорна, 27;

- Запорізька міська рада та КП Паркування є неналежними відповідачами;

- вважає, що позовні вимоги стосуються договірних відносин позивача та третьої особи, в матеріалах даної судової справи відсутні документи, які б підтверджували право позивача стягувати грошові кошти з першого та другого відповідачів. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Разом з тим 02.02.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали від 24.01.2017 року.

02.02.2017 року на адресу суду від першого відповідача надійшло клопотання в порядку приписів ст. 38 ГПК України про витребування доказів, за змістом якого останній просить витребувати у ТОВ КП Паркування належним чином засвідчені докази використання Запорізькою міською радою з 01.03.2013 року приміщення по вул. Компресорній, 27 у м. Запоріжжі. Мотивуючи вказане клопотання перший відповідач вказує, що у Запорізької міської ради, яка складається з депутатів, відсутні будь-які документальні докази щодо користування ними приміщенням по вул. Компресорній, 27 у м. Запоріжжя, тому відсутня можливість їх надати самостійно. Однак вважає, що наявність доказів на підтвердження факту використання з боку першого відповідача цього приміщення має суттєве значення для вирішення цієї справи та встановлення всіх об'єктивних її обставин.

Розглянувши клопотання першого відповідача суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, що перешкоджають його наданню;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;

4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

Як вбачається зі змісту поданого першим відповідачем клопотання, останній не зазначив в ньому підстави, з яких випливає, що витребувані ним докази має ТОВ КП Паркування , в т.ч. обставини, які може підтвердити ці докази. При цьому перший відповідач не надав доказів самостійного звернення за отриманням витребуваних в клопотанні доказів до ТОВ КП Паркування .

Враховуючи невиконання першим відповідачем приписів ч. 1 ст. 38 ГПК України щодо оформлення клопотання про витребування доказів, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, в тому числі у зв'язку із його необґрунтованістю. У задоволенні вказаного клопотання було відмовлено судом безпосередньо в судовому засіданні 02.03.2017 року, що підтверджується фіксацією судового засідання.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.02.2017 року представник першого відповідача надав клопотання в порядку ст. 24 ГПК України, за змістом якого просить змінити первісного відповідача - Запорізьку міську раду належним відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго . В обґрунтування вказаного клопотання вказує наступне:

- Запорізька міська рада ніяким чином не приймала на себе зобов'язання за договором № 3565 від 17.10.2007 року, оскільки не виступала його стороною;

- жодної з підстав для виникнення між позивачем та першим відповідачем господарських зобов'язань не існує в тому числі відсутні договірні відносини щодо постачання електроенергії, з яких могли б виникнути господарські зобов'язання щодо сплати зазначених позові сум;

- помилково перераховані на думку позивача грошові кошти за договором № 3565 від 17.10.2007 року були отримані його контрагентом - ВАТ Запоріжжяобленерго , що позбавляє ТОВ КП Паркування права вимагати їх повернення від Запорізької міської ради;

- належне підтвердження виконання з боку позивача обов'язку, закріпленого у п. 2.5. договору № 3565 від 17.10.2007 року породжує у ТОВ КП Паркування право вимагати від ВАТ Запоріжжяобленерго помилково, на думку позивача, сплачених коштів за договором;

- враховуючи відсутність між позивачем та Запорізькою міською радою господарських відносин щодо надання електричної енергії на об'єкт - вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі, у першого відповідача не виникає обов'язку з поновлення порушеного на думку позивача права на повернення сплачених за договором № 3565 коштів;

- відсутність доказу з боку позивача про завчасне повідомлення ВАТ Запоріжжяобленерго згідно п. 2.5. договору № 3565 про розірвання договору оренди приміщення по вул. Компресорній, 27 у м. Запоріжжі, дає підстави стверджувати, що ТОВ КП Паркування продовжувало користуватися цим приміщенням до моменту укладення додаткової угоди до договору № 3565, тобто до 30.12.2016 року;

- з боку Запорізької міської ради відсутнє порушення прав, свобод та законних інтересів позивача, отже у позивача відсутнє право вимагати від першого відповідача поновлення порушеного права.

06.02.2017 року на адресу суду від другого відповідача у справі - Комунального підприємства «Паркування» надійшли заперечення проти позовної заяви згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає наступне:

- позивачем не надано жодного доказу, який би доводив намір останнього виключити вул. Компресорну, 27 із договору № 3565 раніше;

- позивач не надає жодних доказів, які б підтверджували відносини між ТОВ КП Паркування та КП Паркування в частині субспоживання електричної енергії, крім тих, що рішенням міського виконавчого комітету Запорізької міської ради майновий комплекс по вул. Компресорна, 27 було передано в господарче відання КП Паркування , що не є доказом зобов'язання відповідачів перед позивачем;

- є незрозумілим, на яких підставах відповідачі повинні сплатити позивачу ним же помилково сплачені грошові кошти за договором з ВАТ Запоріжжяобленерго ;

- відповідачі (Запорізька міська рада та КП Паркування ) не відповідають за дії позивача щодо своєчасного внесення змін до договору № 3565 про виключення вул. Компресорної, 27 із договору;

- позов про стягнення вартості безпідставно одержаного майна відповідачів не стосується, та як ні КП Паркування , ні Запорізька міська рада не користувалось електричною енергією на майновому комплексі по вул. Компресорна, 27, коштів на рахунки від позивача не отримували, жодних договорів субспоживання електричної енергії по вул. Компресорна, 27 між відповідачами та позивачем не укладалось. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

07.02.2017 року на адресу суду від першого відповідача надійшло клопотання про витребування доказів на підставі ст. 38 ГПК України, в якому останній просить витребувати інформацію про оплату послуг з 28.12.2013 року по 01.01.2017 року (або інший період, починаючи з 28.12.2013 року - закінчуючи - 01.01.2017 року) по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі від: Комунального підприємства Водоканал та Товариства з обмеженою відповідальністю КП Паркування із зазначенням посадових, відповідальних осіб позивача, що передавали інформацію (показники) про спожиті послуги, підписували документи про спожиті послуги, акти, рахунки тощо), включаючи телекомунікаційні, інші послуги. При цьому перший відповідач просить після отримання інформації від позивача про оператора телекомунікаційних послуг зробити запит про оплату цих послуг безпосередньо до самого оператора. В обґрунтування вказаного клопотання перший відповідач вказує, що підтвердження факту сплати комунальних платежів по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі має істотне значення для вирішення даної справи. При цьому вказує, що на запит Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради щодо надання інформації КП Водоканал відповідь не надало, іншим способом отримати зазначену інформацію неможливо.

07.02.2017 року на адресу суду від першого відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому останній просить:

1) витребувати з КП Водоканал :

- копію договору, на підставі якого у період з 16.04.2002 року по 28.02.2013 року та з 01.03.2013 року по теперішній час КП Водоканал надавало послуги з централізованого водопостачання водовідведення об'єкту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Компресорна, 27;

- інформацію про те, хто за договором та у наступних змінах до нього визначався відповідальною особою, уповноваженою підписувати від імені Споживача (Абонента) акти-рахунки у період з 16.04.2002 року по 28.02.2013 року та з 01.03.2013 року по теперішній час (за кожний розрахунковий період) і хто фактично їх підписував з боку Споживача (Абонента);

- копії актів-рахунків за договором (договорами) про надання послуг з

централізованого водопостачання водовідведення об'єкту за адресою: м.

Запоріжжя, вул. Компресорна, 27 у період з 16.04.2002 року по 28.02.2013 року та з

01.03.2013 року по теперішній час (за кожний розрахунковий період);

2) витребувати з ТОВ КП Паркування :

- інформацію щодо переліку осіб, які є відповідальними особами за

договором з КП Водоканал та фіксували спільно з виконавцями послуг обсяг спожитих послуг з централізованого водопостачання і водовідведення об'єкту за адресою: м. Запоріжжя, вул. Компресорна, 27, і які підписували імені ТОВ КП Паркування акти, акти-рахунки за цими договорами.

До суду 07.02.2017 року надійшло клопотання від першого відповідача за приписами ст. 77 ГПК України, за змістом якого останній з посиланням на зайнятість свого представника у іншому процесі та неможливість його явки в судове засідання, призначене на 07.02.2017 року о 14:30, просить визнати поважною причину неявки свого представника, перенести розгляд справи на іншу дату та повідомити Запорізьку міську раду про дату та час розгляду справи.

Вказане клопотання було задоволено судом про що свідчить винесена ухвала від 07.02.2017 року, якою відкладений розгляд справи на 16.02.2017 року о 14:30.

Безпосередньо в судовому засіданні 07.02.2017 року представник позивача надав суду письмові заперечення на клопотання про заміну неналежного відповідача, в яких зазначає, що вважає клопотання про заміну першого відповідача на ВАТ Запоріжжяобленерго необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивуючи свою позицію наступним:

- вказує, що необхідність звернення за захистом порушених прав із позовом саме до Запорізької міської ради та КП Паркування обумовлено безпідставним, безоплатним та позадоговірним споживанням відповідачами електричної енергії, яка постачалась на електроустановки та об'єкти нерухомості, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Компресорна, 27, що належать на праві власності першому відповідачу, та перебувають у фактичному користуванні другого відповідача з 24.01.2014 року;

- в даному випадку між позивачем та відповідачами мають місце деліктні правовідносини щодо безпідставного набуття майна - електроенергії, господарсько-правова відповідальність, за які передбачена ст. 1212 ЦК України;

- оскільки відповідачами безпідставно споживалась електроенергія, яка є не відновлювальним природним ресурсом, повернення цього майна в натурі неможливо, відповідно в силу приписів ст. 1213 ЦК України відшкодуванню підлягає його вартість;

- посилається на звернення до заступника з енергозбуту Запорізьких міських електричних мереж листом № 7 від 06.05.2015 року з проханням змінити користувача мереж по договору № 3565 з ТОВ КП Паркування та КП Паркування , а також на звернення КП Паркування з аналогічним листом № 68 від 06.05.2015 року до ВАТ Запоржжяобленерго ;

- спірні правовідносини по даній справі між позивачем та відповідачами не є договірними;

- звертає увагу суду на той факт, що між ТОВ КП Паркування та ВАТ Запоріжжяобленерго за договором постачання електричної енергії №3565 від 17.10.2007 року не існує жодного спору з приводу невиконання чи неналежного виконання умов даного договору, відповідно жодних правових підстав для пред'явлення позовних вимог до ВАТ Запоріжжяобленерго у позивача не існує;

- вказує, що позивач не дає згоди на заміну первісного першого відповідача на ВАТ Запоріжжяобленерго , до якого жодної матеріально-правової вимоги заявлено не було, тобто не існує спірних правовідносин, відтак клопотання Запорізької міської ради задоволенню не підлягає.

Дослідивши подане першим відповідачем в порядку ст. 24 ГПК України клопотання про заміну першого відповідача - Запорізької міської ради належним відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго суд відмовив в його задоволенні, що зазначено в ухвалі суду від 16.02.2017 року, в т. ч. з огляду на те, що представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання за обставинами, викладеними в поданих до суду 07.02.2017 року запереченнях. Поряд з цим з аналогічних підстав судом було відмовлено у задоволенні клопотання Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради про заміну неналежних відповідачів - Запорізької міської ради та Комунального підприємства «Паркування» на належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяобленерго» , що також зазначено в ухвалі суду від 16.02.2017 року.

В судовому засіданні 07.02.2017 року представник позивача надав суду письмові заперечення на клопотання про припинення провадження у справі, в яких зазначає, що звернення ТОВ КП Паркування за захистом порушених прав із позовом в межах господарського судочинства обумовлено наявністю господарського спору між позивачем та відповідачами, що випливає із господарських відносин, підставою виникнення яких є делікт - набуття відповідачами майна (електричної енергії) без достатньої правової підстави, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 1212, 1213 ЦК України. Відтак вважає, що правові підстави для задоволення клопотання Запорізької міської ради про припинення провадження в даній справі відсутні.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.02.2017 року на підставі приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради.

16.02.2017 року на адресу суду від третьої особи на стороні другого відповідача - Управління з питань транспортного забезпечення та зв'язку Запорізької міської ради надійшли заперечення на позовну заяву в порядку ст. 22 ГПК України, в яких остання зазначає наступне:

- позовна заява про стягнення вартості безпідставно одержаного майна містить недостовірні відомості та факти, не містить доказів, які б підтверджували причинно - наслідковий зв'язок між діями позивача по сплаті за спожиту електричну енергію по вул. Компресорна, 27 у м. Запоріжжі за договором з ВАТ Запоріжжяобленерго , який би вказував на вину першого та другого відповідачів;

- позивач, його відповідальні особи, працівники свідомо використовували електричну енергію, надавали показники, підписували акти, сплачували за рахунками, обмінювались листами тощо, та не здійснювали жодних заходів щодо припинення користування електричною енергією до грудня 2016 року про вилучення із договору точки обліку по вул. Компресорна, 27, жодних листів, вимог про внесення змін договору №3565 не міститься в матеріалах справи;

- також позивач користувався послугами з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації по майданчику за вул. Компресорна, 27, відповідно до договору №1758 від 01.12.2005 року, укладеного між КП Водоканал та ТОВ КП Паркування , в тому числі користувався комунікаційними послугами та послугами телефонного зв'язку;

- у позові не доведено підстав, за яких перший відповідач, другий відповідач повинні сплатити за електричну енергію, яка споживалась позивачем відповідно до договору із ВАТ Запоріжжяобленерго ;

- з тексту позовної заяви вбачається, що з 17.10.2007 року по 30.12.2016 року існували договірні відносини позивача з ВАТ Запоріжжяобленерго з постачання електричної енергії за договором № 3565, на рахунок якого позивачем були сплачені кошти, вимоги щодо стягнення яких з Запорізької міської ради порушуються в позові;

- рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.01.2014 року №12/3 Про передачу будівель та споруд, які розташовані по вул. Компресорній, 27 та по вул. Компресорній, 30 в господарське віддання Комунального підприємства Паркування не встановлюється будь-яких зобов'язань відповідачів перед позивачем та не доводить безпідставне отримання майна відповідачами;

- Запорізька міська рада, КП Паркування не несе відповідальність за дії позивача щодо своєчасного невнесення змін до договору № 3565 із ВАТ Запоріжжяобленерго про виключення вул. Компресорна, 27. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

16.02.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

02.03.2017 року на адресу суду від третьої особи на стороні позивача у справі надійшли пояснення згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що підприємству стало відомо щодо передачі будівлі за адресою вул. Компресорна, 27 у м. Запоріжжі в господарське відання Комунального підприємства Паркування лише 24.10.2016 року у зв'язку зі зверненням останнього з листом № 10561 від 24.10.2016 року. В подальшому вказує, що ним був підготовлений лист № 55/44-10561 від 28.10.2016 року з додатковою угодою у двох примірниках щодо внесення змін до договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року шляхом вилучення електроустановки - промислової бази по вул. Компресорна, 27, який був отриманий особисто представником ТОВ КП Паркування ОСОБА_5 Пояснює, що не отримавши відповіді на вищезазначений лист, 02.12.2016 року підприємство вдруге за № 55/44-7093 направило аналогічну пропозицію ТОВ КП Паркування внаслідок чого було укладено додаткову угода лише 30.12.2016 року.

02.03.2017 року від першого відповідача надійшло клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, в якому останній просить витребувати інформацію про оплату послуг з 28.12.2013 року по 01.01.2017 року (або інший період починаючи з 28.12.2013 року - закінчуючи 01.01.2017 року) по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі від:

- КП Водоканал : копії договору 01.12.2005 року № 1758, перелік осіб, із якими обмінювались інформацією від ТОВ КП Паркування ;

- від ТОВ КП Паркування : зазначення посадових, відповідальних осіб позивача, що передавали інформацію (показники) про спожиті послуги, підписували документи про спожиті послуги, акти, рахунки, тощо), включаючи телекомунікаційні, інші послуги. При цьому в клопотанні перший відповідач просить після отримання інформації від позивача про оператора телекомунікаційних послуг просить зробити запит про оплату цих послуг безпосередньо до самого оператора.

Розглянувши вказані вище клопотання про витребування доказів, подані першим відповідачем (том 2, а.с. 6-7, 9 - 11, 57 - 59) суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки дослідження питання надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення, телекомунікаційних послуг та інших послуг за адресою вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі не стосується предмету спору в даній справі, який пов'язаний з відшкодуванням вартості помилково сплаченої електроенергії. Відтак відсутні підстави для витребування вказаних доказів для розгляду даної справи. У задоволенні вказаних клопотань було відмовлено судом в судовому засіданні 02.03.2017 року, що підтверджується фіксацією судового засідання.

До прийняття рішення у справі, а саме 02.03.2017 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, за змістом якої просить стягнути з першого та другого відповідачів вартість безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81295,20 грн. за період з березня 2013 року по серпень 2016 року, три відсотка річних в сумі 14128,47 грн. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 61126,16 грн., що разом складає 156549,83 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Таким чином, виходячи зі змісту раніше поданої позовної заяви, фактично відбулося збільшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» . Відтак, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, з якої спір і вирішується судом по суті, а саме вимоги про стягнення з відповідачів:

- безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81295,20 грн. за період з березня 2013 року по серпень 2016 року,

- трьох відсотків річних в сумі 14128,47 грн.,

- інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 61126,16 грн., що разом складає 156549,83 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.03.2017 року представник другого відповідача надав суду клопотання про залучення доказів на виконання ухвали від 16.02.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.03.2017 року надав із супровідним листом оригінал адвокатського запиту № 72 від 22.08.2016 року для приєднання до справи.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.03.2017 року представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. При цьому надав суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи. Разом з тим звернувся до суду із клопотанням про розподіл судових витрат, згідно з яким просить стягнути з відповідачів у справі пропорційно задоволеним позовним вимогам витрати на оплату послуг адвоката (правової допомоги) в розмірі 10000,00 грн. В обґрунтування вказаного клопотання вказує, що адвокатом ОСОБА_1 та позивачем був укладений договір про надання правової допомоги № 1/11 від 21.11.2016 року, вартість послуг за яким згідно акту виконаних робіт № 1 від 06.03.2017 року складає 10000,00 грн. Зазначає, що вказана сума була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується розрахунковою квитанцією № 1/3/17 від 06.03.2017 року.

Представники першого та другого відповідачів в судовому засіданні 06.03.2017 року проти позову заперечили.

Безпосередньо в судових засіданнях 02.02.2017 року, 07.02.2017 року, 16.02.2017 року, 02.03.2017 року та 06.03.2017 року здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Оберіг .

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідачів, пояснення третіх осіб, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 16.04.2002 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» (далі Орендар, позивач у справі) та Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (далі Орендодавець) був укладений договір № 921 оренди окремо стоячої будівлі, споруд, за умовами якого (п. 1.1.) Орендодавець на підставі рішення міськвиконкому від 27.12.2001 року № 487/2 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окремо стоячу будівлю, споруди, загальною площею 888,8 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Компресорна, 27 (Літ. А, Б, Б 1 , В, Д, Г), вартість якої визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою (залишковою вартістю) 125549,0 грн.

Згідно з п. 2.2. вказаного Договору власником орендованої будівлі, споруди залишається Запорізька міська рада, а Орендар користується нею протягом строку оренди.

За умовами п. 10.1. Договору цей договір діє з 16 квітня 2002 року до 16 квітня 2012 року строком на 10 (десять) років.

На підставі акта прийому-передачі від 16.04.2002 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування будівлю та споруди (Літ. А, Б, Б 1 , В, Д, Г), по вул. Компресорна, 27 вартістю 125549,0 грн. згідно з експертною оцінкою.

До вказаного Договору оренди були укладені додаткові угоди від 01.03.2005 року, від 12.03.2007 року, від 23.07.2007 року, від 18.04.2008 року, від 25.01.2010 року, від 29.04.2011 року.

За умовами додаткової угоди від 18.04.2008 року пункт 1.1. Договору Предмет договору був викладений в новій редакції, а саме: Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.12.2001 року № 487/2 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування об'єкти нерухомості по вул. Компресорній, 27: будівлю (літ. А-1) площею за внутрішніми замірами 519,5 кв.м., гараж (літ. Б), склад-гараж (літ. Б 1 ) загальною площею за внутрішніми замірами 141,3 кв.м., склад (літ. В) площею за внутрішніми замірами 65,3 кв.м., сарай (літ. Г), навіс (літ. Д), огорожі №№ 1, 2, 3, 4, 5 загальною площею 242,7 кв.м., замощення 1 асфальтобетонне площею 732,9 кв.м. Вартість об'єкту оренди визначена у звіті про оцінку і становить за експертною оцінкою 125549,0 грн. станом на 01.04.2002 року.

Додатковою угодою від 29.04.2011 року до договору оренди було замінено сторону в Договорі оренди від 16.04.2002 року № 921 окремо стоячої будівної, споруд по вул. Компресорній, 27, а саме Орендодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

17.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» (далі Споживач, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі Постачальник електричної енергії, третя особа у справі) був укладений договір про постачання електричної енергії № 3565, за умовами якого (п. 1) Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу , а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії визначаються додатком № 2 Точки продажу електричної енергії Споживачу , далі Договір.

Зі змісту Додатку № 2 до Договору вбачається, що однією з точок продажу електричної енергії є: промислова база по вул. Компресорній, 27.

Згідно з п. 9.4. Договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2007 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії. Умови, а також термін дії Договору, можуть бути переглянуті в будь-який момент за узгодженням сторін.

Як зазначає позивач в позові, на виконання умов договору про постачання електричної енергії ТОВ КП Паркування своєчасно та в повному обсязі сплачувало грошові кошти за договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 року у справі № 5009/4081/12 договір оренди окремо стоячої будівлі, споруди № 921 від 16.04.2005 року був розірваний.

28.02.2013 року на виконання зазначеного рішення суду ТОВ КП Паркування на підставі акту приймання - передачі передало, а Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради прийняв усі раніше орендовані за договором № 921 від 16.04.2005 року будівлі та споруди по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі.

В подальшому Виконавчий комітет Запорізької міської ради на підставі рішення від 24.01.2014 року №12/3 Про передачу будівель та споруд, які розташовані по вул. Компресорній, 27, та по вул. Компресорній, 30, в господарське відання комунального підприємства Паркування передав в господарське відання Комунального підприємства Паркування (другий відповідач) зазначені будівлі та споруди, які до теперішнього часу перебувають у користуванні останнього.

Позивач в позові вказує, що з часу повернення за актом прийому-передачі від 28.02.2013 року об'єкта оренди за договором № 921 від 16.04.2002 року він не використовує у своїй господарській діяльності будівлі та споруди по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі, відповідно не споживає електричну енергію, яку поставляло на ці об'єкти ВАТ Запоріжжяобленерго . При цьому позивач зазначає, що після повернення орендодавцеві об'єкта оренди за договором № 921 від 16.04.2002 року, помилково та безпідставно сплачував кошти за електричну енергію, яка поставлялась на електроустановки, розміщені в будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, та яку фактично з 01.03.2013 року використовували Запорізька міська рада та в подальшому КП Паркування . Також вказує, що незважаючи на неодноразові спроби внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року та припинити безпідставне нарахування оплати за електричну енергію, що поставлялась до електроустановки промислової бази по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, додаткова угода була укладена лише 30.12.2016 року. Позивач вважає, що відповідачі у справі - Запорізька міська рада та КП Паркування неправомірно використовуючи електричну енергію, яку поставляло ВАТ Запоріжжяобленерго на електроустановки, розміщені у будівлях та спорудах по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, без укладання необхідного договору та оплати вартості поставленої електричної енергії, достовірно знали про незаконність своїх дій, та більш того, свідомо їм не запобігли та не припинили. Пояснює, що звернувся з позовом до суду з мотивів набуття відповідачами майна (електричної енергії) без достатньої правової підстави. Просить стягнути з відповідачів вартість безпідставно одержаної електричної енергії за період з березня 2013 року по серпень 2016 року в сумі 81295,20 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідачів, в зв'язку з чим намагається стягнути з них три проценти річних за загальний період з 28.02.2013 року по 17.01.2017 року в сумі 14128,47 грн. та інфляційні витрати за загальний період з березня 2013 року по грудень 2016 року в сумі 61126,16 грн .

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши та дослідивши надані до матеріалів справи докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідачів, пояснення третіх осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Спір в даній праві виник саме у зв'язку з виконанням умов договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року, укладеного між позивачем та третьою особою у справі - ВАТ Запоріжжяобленерго .

Предметом спору в даній справі є вимоги про стягнення з відповідачів безпідставно одержаної на думку позивача електричної енергії за період з березня 2013 року по серпень 2016 року в сумі 81295,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 14128,47 грн. та інфляційного збільшення боргу в сумі 61126,16 грн.

При цьому підставою заявлених вимог є ст. 1212 ЦК України та ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Частиною 2 ст. 1213 ЦК України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1212 ЦК України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

З системного аналізу ч. 1 ст. 1212 ЦК України вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

1) є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар.

2) мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи . Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

3) обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК). До відсутності правової підстави коментована стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з визначеної позивачем підстави позовних вимог останній зобов'язаний довести в силу приписів ст. 33 ГПК України наявність усіх вищезазначених умов для можливості застосування норми ст. 1212 ЦК України, а саме довести: 1) факт набуття або збереження майна (електричної енергії) відповідачами, 2) факт набуття або збереження майна (електричної енергії) відповідачами за рахунок позивача , 3) довести, що факт набуття або збереження майна відповідачами за рахунок позивача відбувся за відсутності правової підстави.

Як свідчать матеріали справи електрична енергія, вартість якої намагається стягнути позивач в даній справі, поставлялась на приміщення за адресою вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі за умовами договору про постачання № 3565 від 17.10.2007 року, укладеного між позивачем та третьою особою - ВАТ Запоріжжяобленерго (Постачальник електричної енергії).

При цьому зі змісту Додатків № 2 та № 5 до Договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року вбачається, що постачання електричної енергії позивачу здійснювалось ВАТ Запоріжжяобленерго на декілька об'єктів (точок розрахункового обліку), в тому числі і на промислову базу по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі.

Докази у справі свідчать, що на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2012 року у справі № 5009/4081/12 (що набрало законної сили 01.01.2013 року) яким було розірвано договір оренди від 16.04.2002 року № 921 окремо стоячої будівлі, споруд по вул. Компресорній, 27, позивач повернув за актом прийому-передачі від 28.02.2013 року Орендодавцю - Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради об'єкт оренди - будівлі (літ. А-1, Б, Б 1 , В, Д, Г), по вул. Компресорна, 27 вартістю 125549,0 грн. згідно з експертною оцінкою (том 1, а.с. 47). При цьому, після повернення за вказаним актом прийому-передачі об'єкта оренди по вул. Компресорна, 27 позивач отримував від ВАТ Запоріжжяобленерго рахунки на оплату спожитої електроенергії за договором № 3565 від 17.10.2007 року за період з лютого 2013 року по 2016 рік, підписував їх (том 1, а.с. 106, 108, 109, 110, 111, 112, 129-131, 133, 134, 164-170, 172-174, 202), складав рапорти про спожиту електроенергію в тому числі за об'єктом вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі за 2014, 2015, 2016 роки.

Разом з тим докази у справі свідчать, що позивач здійснював оплату спожитої електричної енергії у 2013, 2014, 2015 2016 роках на користь ВАТ Запоріжжяобленерго на підставі виставлених рахунків, що підтверджується наявними у справі реєстрами документів системи Клієнт Банк , квитанціями та виписками банку по особовому рахунку, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, додаткова угода про внесення змін до договору про постачання між позивачем та ВАТ Запоріжжяобленерго , якою було вилучено із договору № 3565 від 17.10.2007 року електроустановку: промислова база по вул. Компресорній, 27 була підписана 30.12.2016 року.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що постачання електричної енергії в період з 01.03.2013 року до 30.12.2016 року в тому числі на об'єкт: промислова база по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі здійснювалось третьою особою - ВАТ Запоріжжяобленерго на підставі діючого договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року.

Разом з тим позивач за період з 01.03.2013 року до 2016 року здійснював оплату спожитої електричної енергії на підставі виставлених на оплату рахунків на користь третьої особи - ВАТ Запоріжжяобленерго .

Таким чином, фактично в даній справі позивач заявив вимоги про стягнення з відповідачів вартості безпідставно одержаної на його думку електроенергії, яка постачалась на приміщення за адресою по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжі Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго , та кошти за споживання якої в тому числі за вказаним приміщенням сплачувались позивачем на користь Відкритого акціонерного товариством Запоріжжяобленерго .

Підсумовуючи вищевикладене, позивач всупереч приписів ст. 33 ГПК України не довів суду наявність факту набуття або збереження майна (електричної енергії) відповідачами за його рахунок, оскільки відповідачі не отримали від позивача ані електроенергію на приміщення по вул. Компресорній, 27 в м. Запоріжжі за період з 01.03.2013 року по серпень 2016 року, ані грошові кошти в сумі 81295,20 грн., які є предметом позову, а тому відсутні підстави для застосування в рамках заявленого позову приписів ст. 1212 ЦК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів суду факт набуття або збереження відповідачами майна (електричної енергії) за його рахунок, відтак і підстав для застосування приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» до Запорізької міської ради та до Комунального підприємства «Паркування» про стягнення вартості безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81295,20 грн. слід відмовити.

Посилання позивача в позові на його неодноразові спроби внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року та припинити безпідставне нарахування оплати за електричну енергію, що поставлялась до електроустановки промислової бази по вул. Компресорна, 27 в м. Запоріжжя, не ґрунтуються на матеріалах справи з огляду на наступне.

Так, пунктом 2.5. договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року передбачено, що у разі звільнення Споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у тому числі шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення Споживач зобов'язаний повідомити Постачальника електричної енергії за 20 діб до дня зміни Власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором, до дня зміни власника включно, а Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення Споживачем приміщення.

Таким чином, вказаний пунктом Договору на позивача як Споживача електроенергії покладений обов'язок з повідомлення ВАТ Запоріжжяобленерго (Постачальника електричної енергії) про звільнення займаного приміщення.

Позивач в даній справі в якості виконання умов п. 2.5. Договору посилається на лист № 7 від 06.05.2015 року, адресований Заступнику директора з енергозбуту Запорізьких міських електричних мереж ОСОБА_6, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (том 2, а.с. 22), в якому позивач просив у зв'язку з передачею будівель та споруд, розташованих по вул. Компресорній, 27 та вул. Компресорній, 30 в господарське відання Комунальному підприємству Паркування змінити користувача мереж по договору № 3565 від 06.08.1997 року з ТОВ КП Паркування та КП Паркування . Також позивач посилається на лист Комунального підприємства Паркування № 68 від 06.05.2015 року аналогічного змісту (том 2, а.с. 23).

Втім в даній справі до позовної заяви був доданий договір про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року, у зв'язку з виконанням умов якого і виник спір, а листи № 7 від 06.05.2015 року та № 68 від 06.05.2015 року містять посилання на договір № 3565 від 06.08.1997 року.

Натомість, як зазначає в поясненнях третя особа на стороні другого відповідача (том 2, а.с. 50-51), про передачу будівлі за адресою вул. Компресорна, 27 у місті Запоріжжі в господарське відання КП Паркування дізналася лише 24.10.2016 року у зв'язку із зверненням останнього листом № 10561 від 24.10.2016 року. В подальшому ВАТ Запоріжжяобленерго листом № 55/44-10561 від 28.10.2016 року були направлені ТОВ КП Паркування два примірники додаткової угоди щодо вилучення із договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року електроустановки: промислової бази по вул. Компресорна, 27. Вказаний лист був отриманий 28.10.2016 року представником ТОВ КП Паркування ОСОБА_5 (том 2, а.с. 52). В подальшому листом № 55/44-7093 від 02.12.2016 року вдруге були направлені ТОВ КП Паркування два примірники додаткової угоди щодо вилучення із договору про постачання електричної енергії № 3565 від 17.10.2007 року електроустановки: промислової бази по вул. Компресорна, 27. В результаті листування додаткова угода між ТОВ КП Паркування та ВАТ Запоріжжяобленерго була підписана 30.12.2016 року. При цьому, до матеріалів справи не надано доказів зобов'язання укласти додаткову угоду до спірного договору в примусовому порядку.

Відтак, відповідачі у справі - Запорізька міська рада та КП Паркування не несуть відповідальність за дії позивача щодо своєчасного невнесення змін до договору № 3565 від 17.10.2007 року із ВАТ Запоріжжяобленерго про виключення вул. Компресорна, 27.

Матеріали справи свідчать, що на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів трьох процентів річних за загальний період з 28.02.2013 року по 17.01.2017 року в сумі 14128,47 грн. та інфляційних витрат за загальний період з березня 2013 року по грудень 2016 року в сумі 61126,16 грн.

Враховуючи те, що позивачем підставою заявлених в даній справі вимог визначено саме ст. 1212 ЦК України, яка регулює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, суд дійшов висновку про неможливість застосування до правовідносин сторін в даній справі приписів ст. 625 ЦК України, оскільки у боржника не виникає обов'язок сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних у випадку повернення безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України у зв'язку з тим, що відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. Аналогічна правова позиція викладена в п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Таким чином, враховуючи викладене, а також відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості безпідставно одержаної електричної енергії, вимоги про стягнення з відповідачів трьох процентів річних за загальний період з 28.02.2013 року по 17.01.2017 року в сумі 14128,47 грн. та інфляційних витрат за загальний період з березня 2013 року по грудень 2016 року в сумі 61126,16 грн., нарахованих на суму вартості безпідставно одержаної електричної енергії, також не підлягають задоволенню.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» до Запорізької міської ради та до Комунального підприємства «Паркування» про стягнення трьох процентів річних в сумі 14128,47 грн. та інфляційних витрат в сумі 61126,16 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2348,25 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» , згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Приписами ч. 6 ст. 84 ГПК України визначено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIІІ внесено зміни до статті 4 Закону України «Про судовий збір» та передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зазначені зміни набрали чинності з 1 січня 2017 року.

При цьому розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 року становить 1600,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (в редакції станом на дату пред'явлення позову в даній справі) ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом розгляду поданого в даній справі позову є вимоги позивача про стягнення з відповідачів грошових коштів в загальній сумі 156549,83 грн., що є вимогою майнового характеру. Відтак, сума судового збору за розгляд заявлених позовних вимог повинна складати 1,5 відсотка від суми 156549,83 грн., що становить 2348,25 грн. (з врахуванням округлення).

Втім, як вбачається з доданих до матеріалів справи в якості доказів сплати судового збору квитанції від 19.01.2017 року на суму 2027,73 грн. та квитанції № ПН2439 від 02.03.2017 року на суму 320,51 грн., позивачем сплачено судовий збір в загальній сумі 2348,24 грн., тобто в меншому розмірі, ніж встановлено. Відтак позивач не доплатив судовий збір в розмірі 0,01 грн.

Умовами п. 2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може, зокрема у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК.

Відповідно до ст. 49 ГПК України несплачена сума судового збору за подання до господарського суду позовної заяви в даній справі в розмірі 0,01 грн. підлягає стягненню з позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» в дохід Державного бюджету України.

Щодо стягнення з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру» .

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги № 1/11 від 21.11.2016 року з додатком № 1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 720 від 26.12.2008 року, витяг з реєстру адвокатів України від 25.01.2016 року, акт виконаних робіт № 1 від 06.03.2017 року, рахунок № 1/3/17 від 06.03.2017 року. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується розрахунковою квитанцією № 1/3/17 від 06.03.2017 року на загальну суму 10000,00 грн.

Умовами п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Приписами ст. 49 ГПК України визначено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахуванням прийнятого в даній справі рішення про відмову у задоволенні позовних вимог витрати з оплати послуг адвоката в сумі 10000,00 грн. згідно приписів ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» .

У судовому засіданні, яке відбулося 06.03.2017 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 38, ч. 3 ст. 43, 44, 48, 49, 82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» до Запорізької міської ради та до Комунального підприємства «Паркування» про стягнення вартості безпідставно одержаної електричної енергії в сумі 81295,20 грн., трьох відсотків річних в сумі 14128,47 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 61126,16 грн. - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП «Паркування» , юридична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Компресорна, буд. 27, поштова адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Фільтрова, буд. 16, код ЄДРПОУ 24519942, на користь:

- Державного бюджету України, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок № 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) недоплачений судовий збір в сумі 0,01 (одна копійка) грн., видавши наказ.

Повне рішення складено - 13.03.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.