Ухвала

від 20.03.2017 по справі 755/1774/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/1774/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва старшого радника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за №42016100000000558 від 02.06.2016, -

в с т а н о в и в :

До слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва надійшло вищезазначене клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва старшого радника юстиції ОСОБА_3 , яке обгрунтоване тим, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури міста Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000558 від 02.06.2016 за підозрою колишнього заступника Голови Правління ПАТ «Банк Михайлівський» ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 218-1 КК України, за підозрою колишнього голови правління ПАТ Банк Михайлівський ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 3 ст. 209 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України КК України, а також за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 364-2, ч.1 ст. 382, ч.2 ст.190, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що приблизно на початку травня 2016 року ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді Голови Правління ПАТ «Банк Михайлівський», будучи службовою особою, яка постійно виконувала організаційно розпорядчі та адміністративно-господарські функції, з метою розтрати коштів ПАТ «Банк Михайлівський», вступив у попередню змову із заступником голови правління ОСОБА_5 та невстановленими слідством особами, спільно з якими розробив злочинний план, що полягав у виведенні активів з банку та подальшому його доведенні до неплатоспроможності.

Так, ОСОБА_6 виконуючи свої службові обов`язки достовірно знав про скрутне фінансове становище ПАТ «Банк Михайлівський» та про те, що ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» є пов`язаною з ПАТ «Банк Михайлівський» особою. Незважаючи на це, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 із наступними змінами, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим слідством особами, реалізував наступну злочину схему.

Так, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами вирішили використати ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» для виведення активів банку та доведення банку до неплатоспроможності.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що укладення договору із вищезазначеним ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відноситься до виключної компетенції Загальних зборів засновників банку, достовірно знаючи, що заступник голови правління ОСОБА_5 є представником єдиного акціонеру Банку ТОВ «Екосіпан» відповідно до довіреності акціонерів №8-16 від 27.04.2016, за попередньою змовою з останнім, перебуваючи в приміщенні ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, 18.05.2016 року підготували рішення №4 від 18.05.2016. Відповідно до вказаного рішення ОСОБА_5 , діючи як представник єдиного акціонеру банку, надав Голові Правління банку повноваження на підписання від імені банку договорів про відступлення прав вимоги з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», ТОВ «ФК Плеяда».

Цього ж дня, ОСОБА_6 , будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, в даному випадку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», перебуваючи в приміщені ПАТ «Банк Михайлівський» за адресою: м. Київ, площа Спортивна 1а, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи рішення №4 від 18.05.2016, в порушення обмежень встановлених постановою Правління Національного банку України №917/БТ від 22.12.2015 уклав з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 р.

За вказаним договором ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» відступило Банку право вимоги за 106 197 кредитними договорами з фізичними особами на загальну суму 1061074 939,79 грн. за ціною 870000000 грн., тим самим розтратив майно ПАТ «Банк Михайлівський», а саме кошти на суму 870 000000 гривень, що є особливо великим розміром.

Цього ж дня, 18.05.2016 на підставі підписаного ОСОБА_6 договору з рахунку № НОМЕР_1 ПАТ «Банк Михайлівський» на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТОВ Інвестиційно-розрахунковий центр» перераховано 10 000 000,00 грн., а 19.05.2016 перераховано 860 000 000,00 грн. Незважаючи на повну оплату проведену за вказаним договором, передача кредитних справ проведена не була.

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , та невстановлених досудовим розслідуванням осіб ПАТ «Банк Михайлівський» завдано збитків на суму 870000000 гривень. Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №08/08-24 від 10.08.2016 проведеної Державним підприємством «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» підтверджуються висновки зазначенні у вказаному Звіті, договори визнані нікчемними, сума збитків завданих Фонду гарантування вкладів фізичних осіб яка дорівнює сумі операцій проведених по договором №1805 від 18.05.2016 в сумі 870000000,00 грн., №1 від 19.05.2016 в сумі 561585182,51 грн., № від 19.05.2016 в сумі 180966027, 90 грн., №1905 від 19.05.2016 в сумі 682297854,87 грн., разом 2294849065,28 грн. Правлінням Національного банку України (далі - НБУ) прийнято рішення від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк «Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» у зв`язку з виявленням фактів здійснення Банком, після віднесення його до категорії проблемного операцій, оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов`язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування Фондом збільшено за рахунок зменшення зобов`язань перед юридичними особами.

Разом з цим, кредитним комітетом Банку 19.05.2016 (без доведення до відома куратора НБУ у ПАТ «Банк Михайлівський») було прийнято рішення про надання кредитів восьми юридичним особам, які в подальшому визнанні фіктивними, шляхом перерахування коштів того ж дня у сумі 900,0 млн. грн. на їх рахунки, відкриті в Банку, а саме:

1.ТОВ «Атлантіс-буд груп» (63/05-КЛ, 113,1 млн. грн.);

2.ТОВ «Капітал-буд груп» (62/05-КЛ, 113, млн. грн.),

3.ТОВ «Альфа-інвест сервіс» (60/05-ЮІ, 112,0 млн. грн.),

4.ТОВ «Олімпік пром. Сервіс» (61/05-КЛ, 112,5 млн. грн..),

5.ТОВ «Ярос груп» (59/05-КЛ, 112,3 млн. грн.),

6.ТОВ «Омега компані ЛТД» (56/05-КЛ, 111,0 млн. грн.),

7.ТОВ «Валькірія сервіс» (58/05-КЛ, 113,0 млн. грн.),

8.ТОВ «Максі-пром сервіс» (57/05-КЛ, 114,0 млн. грн.).

У забезпечення за наданими кредитами Банком 20.05.2016 було отримано в іпотеку земельні ділянки в Київській області на загальну суму 175,1 млн. грн. (Іванківський район 19,2 га, Макарівський район 12,4 га), що є значно меншою, ніж сума наданих кредитів, та недостатньою для покриття кредитного ризику. Кредитні договори та договори іпотеки з боку Банку було підписано в.о. голови правління Банку - ОСОБА_5 .

При цьому, в банку були відсутні кошти у необхідному обсязі для надання кредитів у грошовій формі за зазначеними вище договорами. Тобто Банком відображено операції з надання кредитів шляхом штучного збільшення валюти балансу.

В той же день, отримані кредитні кошти були спрямовані позичальниками через 20 підприємств та фінансових компаній з призначенням платежів «надання фінансової допомоги» та «купівля-продаж цінних паперів» на погашення заборгованості 15-ти існуючих позичальників за 19-ма кредитними договорами на загальну суму 1,060 млрд. грн. зокрема ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38912368).

При цьому, Банком було виведено забезпечення за цими кредитами вартістю 2,150 млрд. грн. в тому числі майно, яке було предметом іпотеки за кредитним договором №29/10-КЛ від 16.10.2014 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «АЛЕКСА ГРУП» (код ЄДРПОУ 38912368), а саме:

-Земельна ділянка, загальною площею 18,0 га, кадастровий номер 3210600000:01:058:0029, що розташоване за адресою: Київська обл., місто Бровари, вулиця Кутузова, яка належить ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕР-КАСТОМС» (код ЄДРПОУ 39836002) заставною вартістю 114018000, 00 грн;

Вищезазначені операції, під час знаходження куратора ПАТ «Банк «Михайлівський» 19.05.2016 в Банку, не відображалися в програмному комплексі «Операційний день банку Б2». Однак 20.05.2016 під час отримання куратором ПАТ «Банк «Михайлівський» тимчасового доступу до програмного комплексу «Операційний день Б2» з 16:30 до 17:00 та з 19:15 до 19:30 виявлено значну кількість операцій, відображених у балансі Банку за 19.05.2016, які було фактично відображено Банком 19.05.2016 та 20.05.2016.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №23/09-24 від 23.09.2016 проведеної Державним підприємством «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» підтверджуються висновки, постановлені у Звіті про результати перевірки окремих операцій Банку від 15.08.2016, проведеної Комісією відповідно до наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський» від 05.08.2016 №62/1 «Про здійснення перевірки кредитів/кредитних договорів суб`єктів господарювання» про: порушення ПАТ «Банк «Михайлівський» вимоги абзац 3 пункту 4 Постанови Правління Національного банку №917 від 27 квітня 2016 року зі змінами внесеними Постановою №295/БТ. 15.08.16 про те що 19.05.16 ПАТ «Банк «Михайлівський» в результаті надання нових кредитів клієнтам, що були джерелом коштів для погашення кредитної заборгованості осіб, що мають ознаки пов`язаності з Банком (ТОВ «ЛІЗИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕЛЬДОРАДО»; ТОВ «ЗД ТРАНС»; ТОВ «АЛЕКСА ГРУП»; ТОВ «АЛЬЯНС ТРАНССЕРВІС»; ТОВ «АЛЬЯНС НОВОБУД»; ТОВ «ЦЕНТР СПРИЯННЯ БІЗНЕСУ «ПІК»; ТОВ «АЛЕКСАНДРЫ»; ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕР- ПРОФІТ»; ТОВ «МІКРОКРЕДИТНИЙ ЦЕНТР БМ»); порушення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Постанови Правління Національного банку №295/БТ «Про окремі питання діяльності ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та внесення змін до Постанови №917 від 27 квітня 2016 року в частині заборони здійснення кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам в результаті якого 19.05.16 по факту надання кредитів компаніям зазначеним в таблиці №3 висновку на загальну суму 899 600 000,00 грн. перевищена максимальна сума кредитних операцій визначена за вимогами Постанов НБУ на суму 771 308 228,79 грн. Окрім того, встановлено відсутність на кореспондентському рахунку ПАТ «Банк «Михайлівський» в Національному банку станом на 19.05.2016 коштів в обсязі, достатньому для виконання зазначених договорів шляхом перерахування сум кредиту на вимогу Позичальників, на рахунки в інші банки.

За результатом проведеної експертизи встановлено, що розмір завданих збитків дорівнює розміру кредитної заборгованості у сумі 924596736,10 грн. Враховуючи вищевикладене, зазначені дії керівників ПАТ «Банк «Михайлівський» призвели до виведення забезпечення за кредитною заборгованістю юридичних осіб.

На теперішній час виникла необхідність в арешті вказаних земельних ділянок з метою недопущення їх відчуження.

Крім того, відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, дані земельні ділянки є речовими доказами, оскільки можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також є підстави вважати, що вони набуті протиправним шляхом, а саме внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

В судовому засіданні слідчий заявлене клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити дане клопотання з підстав викладених у ньому.

В свою чергу, враховуючи положення ч. 2 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати дане клопотання у відсутність інших учасників процесу, та дослідивши надане клопотання на відповідність КПК України кримінальне провадження, заслухавши думку учасників процесу, приходить до наступного.

В силу положень ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка передбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, ч. 3 та ч. 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при вирішенні питання надання накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені даною статтею Кодексу.

Клопотання органу досудового розслідування відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з заявником, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у даній статті цього Кодексу, та зокрема забезпечить виконання завдань такого арешту та досягнення його мети передбаченої ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий судя,-

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого в ОВС третього слідчого відділу прокуратури міста Києва старшого радника юстиції ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесенного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за №42016100000000558 від 02.06.2016 задовольнити.

Накласти арешт на наступне майно: Земельна ділянка, загальною площею 18,0 га, кадастровий номер 3210600000:01:058:0029, що розташоване за адресою: Київська обл., місто Бровари, вулиця Кутузова, яка належить ТОВ «КОМПАНІЯ ІНТЕР-КАСТОМС» (код ЄДРПОУ 39836002).

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Копію ухвали надіслати слідчому, прокурору, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1