Рішення

від 21.03.2017 по справі 473/3872/16-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/3872/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"21" березня 2017 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська цивільну справу за позовом приватного підприємства Укрінтерпостача до ОСОБА_1, приватного підприємства сільськогосподарського підприємства Агро-Дар-Вознесенськ про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним

В С Т А Н О В И В:

30.12.2016 року позивач ПП Укрінтерпостача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач 1), ПП сільськогосподарського підприємства Агро-Дар-Вознесенськ (далі відповідач 2) в якому вказував, що ПП Укрінтерпостача є землекористувачем земельних ділянок загальною площею 4,4354 га, що розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником яких є відповідач 1, яка в період дії договору оренди уклала 14.11.2016 року з відповідачем 2 інший договір оренди землі відносно двох земельних ділянок площами 3,6461га та 0,6100 га, зареєстровано це право оренди 26.11.2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що договір оренди земельних ділянок з відповідачем 1 ним було укладено 28.10.2006 року строком на 10 років, а договір цей було зареєстровано 09.01.2008 року у Державному реєстрі земель Вознесенським реєстраційним округом за реєстровим номером 040801100228 і згідно умов вказаного договору орендар набув право на особисте використання об'єкта оренди для сільськогосподарських потреб та зобов'язався сплачувати орендну плату.

Посилаючись на те, що відповідач 1 в період дії вказаного договору незаконно в 2016 році уклала договір оренди двох земельних ділянок площами 3,6461га та 0,6100 га з відповідачем 2 строком на 10 років, які були зареєстровані державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права, позивач, як заінтересована особа, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, доповнивши їх тим, що предмет договору оренди - земельні ділянки фактично не передавалися відповідачем ОСОБА_1 відповідачу 2, а перебувають у користуванні ПП Укрінтерпостача .

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - в судовому засіданні позов не визнав, вказуючи, що договір з позивачем відповідач ОСОБА_1 уклала 28.10.2006 року строком на 10 років, який закінчувався 28.10.2016 року і початок обчислення цього строку необхідно проводити саме з моменту укладання договору, коли сторони досягли всіх його істотних умов, у тому числі щодо строку. Саме такі правові позиції, на його думку, міститься в Постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа №6-162цс13), від 13 квітня 2016 року (справа №6-2027цс17), які і мають бути застосовані судом при вирішенні вказаного спору. Права ПП Укрінтерпостача укладеним 14.11.2016 року договором оренди земельних ділянок порушені не були, відповідачем ОСОБА_1 10.10.2016 року було направлено повідомлення - заперечення ПП Укрінтерпостача про поновлення договору оренди землі.

Представник відповідача 2 - ОСОБА_4 - в судовому засіданні позов не визнала, вказуючи, що на час укладання 14.11.2016 року договору оренди земельних ділянок з ОСОБА_1 згідно витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку відсутні записи щодо наявності зареєстрованого речового права, тому укладений договір відповідає вимогам діючого законодавства на час його укладання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 28.10.2006 року між ПП Укрінтерпостача та відповідачем 1 укладено договір оренди землі за умовами якого орендодавець ОСОБА_1 надала в оренду 4 земельні ділянки загальною площею 4,4354 га, в тому числі і дві земельні ділянки площами 3,6461га та 0,6100 га, належні їй на праві власності на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки від 23 листопада 2006 року на строк 10 років зі сплатою орендної плати у розмірі, що складає 1,5 відсотка від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки - 596,71 грн.

Цей договір було зареєстровано 09.01.2008 року у Державному реєстрі земель Вознесенським реєстраційним округом за реєстровим номером 040801100228.

14.11.2016 року позивач ОСОБА_1 з відповідачем 2 уклала інший договір оренди землі відносно двох земельних ділянок площею 3,6461га та 0,6100 га, зареєстровано це право оренди 26.11.2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленій формі.

За змістом статті 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Отже, з урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладання, тобто строк дії договору між позивачем та відповідачем 1 спливає 09.01.2018 року.

Звертаючись до суду з позовом ПП Укрінтерпостача зазначало, що відповідач ОСОБА_1 уклавши 14.11.2016 року договір оренди двох земельних ділянок площами 3,6461га та 0,6100 га з ТОВ Агро-Дар-Вознесенськ порушило його право оренди, яке діє до 09.01.2018 року, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання недійсним договору оренди від 14.11.2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Разом з тим, право користування земельною ділянкою підлягає захисту поряд з правом власності.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року № 9, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, права ПП Укрінтерпостача порушено, оскільки земельна ділянка, яка передана йому в оренду раніше і право користування якою він набув на законних підставах, передана в оренду іншій особі.

Таким чином, ПП Укрінтерпостача має право заявити вимогу про визнання оспорюваного договору оренди від 14.11.2016 року недійсним, оскільки цим правочином порушено його права та законні інтереси.

Доводи відповідача про застосування при вирішення спору правової позиції викладеної Верховним Судом України 19 лютого 2014 року (справа №6-162цс13) не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки спір про визнання договору оренди землі недійсним вирішувався власником земельної ділянки (у нашому випадку - землекористувачем) у зв'язку з відсутністю в ньому істотної умови передбаченої ч.1 ст. 15 ЗУ Про оренду землі і суд дійшов висновку, що вказана істотна умова мала бути на час укладання спірного договору, а не на момент його державної реєстрації, яка не може змінювати моменту укладання договору. Постанова Верховного Суду України від 13.04.2016 року прийнята в зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції ст. 33 Закону України Про оренду землі , а тому висловлена в ній правова позиція не може бути застосована при вирішення спору, а судом застосовується правові позиції викладені Верховним Судом України 13.06.2016 року (справа №6-643цс16), 18.01.2017 року (справа №6-2777цс16).

Згідно ч.1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Судові витрати по справі складаються з судового збору в сумі 1378 грн.

Керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки укладений 14.11.2016 року ОСОБА_1 та приватним підприємством сільськогосподарським підприємством Агро-Дар-Вознесенськ стосовно земельних ділянок №1 площею 3,6461га, кадастровий номер 4822055000:01:000:0395 та №2 площею 0,6100 га, кадастровий номер 4822055000:03:000:1321, що розташовані в межах території Олександрівської селищної ради Вознесенського району та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди яких зареєстровано 26.11.2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради, номер запису 17656440.

Стягнути з приватного підприємства сільськогосподарське підприємство Агро-Дар-Вознесенськ (код ЄДРПОУ 34401093) судові витрати на користь ПП Укрінтерпостача (код ЄДРПОУ 50526451) в сумі 689грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідент.номер НОМЕР_1) судові витрати на користь ПП Укрінтерпостача код ЄДРПОУ 50526451) в сумі 689грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з часу проголошення рішення суду.

Суддя Старжинська О.Є.