Рішення

від 07.05.2007 по справі 16/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.07                                                                                 Справа № 16/106.

Суддя  Шеліхіна Р.М.,  розглянувши матеріали  за позовом Науково-виробничного приватного підприємства “ПРОМТЕК-С”, смт. Чорноморське Комінтернівський район Одеської області

до  Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 1 229 984 грн. 47 коп. та відшкодування збитків

при секретарі судового засідання Андрущенко Г.М.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув,

від відповідача –Кузнєцова Г.П., дов. від 29.12.06. № 1-3/3д-109, Грекова Г.В., дов. від 29.12.06. № 1-3/3д-110,

ВСТАНОВИВ:

          У судовому засіданні 06.04.07. було оголошено перерву до 07.05.07. до 10 години у відповідності до вимог ст.77 ГПК України.

          Суть спору: заявлена вимога про стягнення попередньої оплати за товар та залізничного тарифу у зв'язку з відмовою від виконання відповідачем обов'язку в натурі за договором поставки від 04.03.05. №59у в сумі 724717,17грн., інфляційних нарахувань за період з 01.09.05. по 28.02.07. у сумі 125437,59грн., 3 % річних за період з 01.08.05. по 28.02.07. у сумі 27848,21грн., штрафу у сумі 57977,37грн., що дорівнює 8% від 724717,17грн., а також збитки у вигляді не отриманого прибутку у сумі 294004,13грн.

          Крім позовних вимог до стягнення заявлені судові витрати, у тому числі витрати на послуги адвоката у розмірі 122998,44грн.

          Відзивом від 06.04.07. та додатком до відзиву від 07.05.07. відповідач визнав позовні вимоги в часті заявленої до стягнення попередньої оплати за товар та залізничного тарифу в сумі 724717,17грн.

Проти позову в часті заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.09.05. по 28.02.07. у сумі 125437,59грн., 3 % річних за період з 01.08.05. по 28.02.07. у сумі 27848,21грн., штрафу у сумі 57977,37грн., що дорівнює 8% від 724717,17грн. відповідач заперечує, оскільки вважає, що грошові обов'язки відсутні, а вказані санкції мають бути стягнуті за невиконання грошового зобов'язання, тоді як у відповідача було зобов'язання на підставі договору поставки від 04.03.05. №59у поставити вугілля.

Проти позову в часті заявлених до стягнення збитків у вигляді не отриманого прибутку в сумі 294004,13грн. відповідач не заперечив.

Додатком до відзиву відповідач просить суд зменшити розмір адвокатських послуг у зв'язку з досить значною сумою, заявленою до стягнення.

       Між сторонами по справі укладено договір поставки від 04.03.05. №59у, на підставі якого продавець (відповідач) зобов'язався поставити  покупцю (позивачу) товар –вугілля марки антрацит –по ціні, на умовах та у кількості, визначених у вказаному договорі та у додатковій угоді від 04.03.05. №1 до договору, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товар на умовах 100% передоплати вартості продукції та залізничного тарифу по доставці товару (пункти 3.2-3.4 вказаного договору).

         На виконання умов договору позивач передплатив вартість продукції та провізного тарифу у сумі 1472486,37грн., що підтверджено платіжними дорученнями (маються в матеріалах справи) та представниками відповідача у судовому засіданні, а відповідач в порушення умов договору частково виконав свої зобов'язання по поставці вугілля у встановлені договором строки, у зв'язку з чим позивач претензією від 12.12.05. №9 (а.с.69) відмовився від виконання відповідачем обов'язку по поставці вугілля і заявив вимогу про повернення грошей в сумі 724717,17грн. протягом 30 днів з дня отримання претензії.

         Відповідач відповіддю від 16.01.06. №10/6 (а.с.77) на вказану претензію визнав вимоги позивача у повному обсязі, але гроші не повернув, у зв'язку з чим за ним утворився борг у сумі 724717,17грн., який позивач просить стягнути на свою користь.

         Крім того, за невиконання обов'язків по поверненню грошей, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за період з 01.09.05. по 28.02.07. у сумі 125437,59грн., 3 % річних за період з 01.08.05. по 28.02.07. у сумі 27848,21грн., на підставі ст.625 ЦК України. Також позивачем до стягнення заявлено штраф у сумі 57977,37грн., що дорівнює 8% від 724717,17грн., та збитки у вигляді не отриманого прибутку у сумі 294004,13грн.

          Відповідач, як було вказано вище, визнав позов частково.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи,  вислухав представників сторін, оцінивши надані ним докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх  належність, допустимість, достовірність кожного  окремо і у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Відповідно до правил ст.ст.22,78 ГПК України суд приймає визнання позову відповідачем, якщо такі дії не суперечать законодавству і не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову у сумі 724717,17грн., пред'явленого позивачем  на підставі договору поставки від 04.03.05. №59у, не суперечить законодавству і не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. За таких обставин,  і з урахуванням вимог ст.526,610,611,629,693 ЦК України, якими встановлено обов'язок відповідача виконувати умови укладеного договору належним чином і у повному обсязі поставити продукцію на отримані гроші, а у разі невиконання цього обов'язку – повернути грошові кошти позивачу на його вимогу, суд приймає визнання відповідачем позову у розмірі 724717,17грн.

Позов в часті заявлених до стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.09.05. по 28.02.07. у сумі 125437,59грн., 3 % річних за період з 01.08.05. по 28.02.07. у сумі 27848,21грн. підлягає до задоволення на підставі правил ст.625 ЦК України частково, оскільки позивачем невірно визначено період, за який він має право на отримання від відповідача грошових коштів з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Так, відповідальність за порушення грошового обов'язку у відповідача виникла 17.01.06. -  на слідуючий день після відповіді відповідача на претензію (при цьому слід вказати, що отримав відповідач претензію 16.12.05. і в нього було 30 днів для задоволення вимог позивача). Таким чином, вимога про сплату 3 % річних повинно розрахувати за період з 17.01.06. по 28.02.07. і дана вимога дорівнюватиме 24243,30грн. Позовна вимога про стягнення інфляційних нарахувань повинно розрахувати за період з 01.02.06. по 28.02.07. і дана вимога дорівнюватиме  83471,15грн. При цьому слід зазначити, що індекс інфляції не нараховується за повний місяць, у разі якщо визначений період починається з дня, послідуючого після 15 числа місяця.

В решті вимог позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави –Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до правил ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Позов в часті  заявленого штрафу у сумі 57977,37грн., що дорівнює 8% від 724717,17грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено належним чином зобов'язання відповідача сплатити штраф у вказаному розмірі. Не вказано чітко навіть підстав для стягнення даної вимоги: в тексті позовної заяви міститься приписи ст.ст.230,231,232 Господарського кодексу України, але норми права лише процитовані, без застосування спірних правовідносин з відповідачем до приписів закону; в розрахунку, доданому до позовної заяви (а.с.13), в графі №5, де міститься посилання на обґрунтування вимоги по стягненню штрафу, вказано про «Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення». Представник позивача у судовому засіданні 06.04.07. вказаних розбіжностей не пояснив, підстав для задоволення штрафу не визначив.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки особі, права або законні інтереси якої порушено. Згідно з ч. 2 цієї статті і відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в грошовій сумі у повному обсязі.

Так, наявність відповідальності за спричинення збитків передбачає обов'язкову наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та поведінкою; вина.

Таким чином, позивач повинен був довести суду обставини щодо наявності шкоди, протиправної поведінки відповідача, яка спричинила шкоду у вигляді не отриманого прибутку, причинний зв'язок між шкодою та поведінкою.

Докази спричинених постачальником вугільної продукції (відповідачем) збитків покупцю вугільної продукції (позивачу) у вигляді не отриманого прибутку в сумі 294004,13грн. в результаті не поставки вугілля –відсутні, розрахунок прибутку, який сподівався отримати позивач, не містить необхідних показників (обґрунтування) для висновку щодо саме не отриманого прибутку, тому у позові по відшкодуванню збитків у вигляді не отриманого прибутку слід відмовити.

Відповідно до правил ст.49 ГПК України судові витрати в часті сплачених державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат на послуги адвоката у сумі 122998,44грн. не підлягає задоволенню за рахунок відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем адвокату 122998,44грн. Крім того, договором від 03.01.07. на надання юридичних послуг (пункт 3.1), укладеним між позивачем та адвокатом, встановлено, що сума гонорару визначається сторонами і дорівнює 10% від суми, отриманої позивачем на свій розрахунковий рахунок по рішенню господарського суду. Тобто, сума гонорару сторонами не визначена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,77,78,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки, Луганської області, вулиця «Комуністична», 6, ід. код 32320704 на користь Науково-виробничного приватного підприємства “ПРОМТЕК-С”, смт. Чорноморське, 9, Комінтернівський район Одеської області, ід. код 32024939 попередню оплату в сумі 724717,17грн.,  інфляційні нарахування у сумі 83471,15грн., 3 % річних 24243,30грн., держмито у розмірі 8324,40грн., витрати у сумі 79,90грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В решті позову відмовити.

Рішення підписане 11.05.07.  

Суддя                                                                                      Р.М.  Шеліхіна