Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/24339/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/24339/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна"

про стягнення боргу 194 137,90 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Крупка Н.М. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" (відповідач) 194 137,90 грн. заборгованості за договором про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства № K.U.-32426 від 08.12.2015 з яких: 160 651,58 грн. - заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, 14 463,04 грн. - пеня, 15 548,42 грн. - інфляційні втрати, 3 474,86 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № К.U.32426 про надання послуг Бізнес-мережі та угоди № 2 до договору про надання послуг голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SIP, в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження по справі № 910/24339/16, розгляд справи призначено на 31.01.2017.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

31.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що, по-перше, рахунки, які надсилав позивач відповідачу не оформлені належним чином, а тому не свідчать про надання послуг; по-друге, позивач, як оператор телекомунікаційних послуг при укладенні договору, на підставі якого виник борг, порушив встановлені законодавством вимоги щодо безпечності наданого виду послуг для відповідача. Також відповідач зазначив, що спірна сума заборгованості сформувалась за міжнародні дзвінки з віртуального номеру відповідача. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи докази оплати заборгованості у розмірі 1172,95 грн.

В судове засідання 31.01.2017 з'явились представники позивача і відповідача та надали суду пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2017 розгляд справи №910/24339/16 відкладено на 14.02.2017.

13.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

В судове засідання 14.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог та надав письмові заперечення для долучення до матеріалів справи.

У письмових запереченнях відповідач вказав, що заборгованість виникла не за тими номерами, які закріплені за відповідачем; відповідач не отримував послуг міжнародного зв'язку від позивача; позивач, як оператор телекомунікаційних послуг надав завідомо небезпечні послуги та не вжив заходів для унеможливлення стороннього несанкціонованого доступу до ІР адреси відповідача.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 28.02.2017.

23.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі, у яких останній зазначив, що з метою виявлення фактів швидкого зростання обсягу спожитих послуг або поточної заборгованості, позивач проводить щоденний аналіз трафіку SIP-телефонії. Під час проведення такого аналізу в період 22:27 01.02.2016 по 08:07 02.02.2016 було виявлено надактивний трафік у міжнародному напрямку з номеру телефону відповідача 2907168, у зв'язку з чим 02.02.2016 останньому припинено надання послуг міжміського та міжнародного зв'язку.

28.02.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення по справі. Так, відповідач зазначає, що обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не з фактом надання послуг будь-якій третій особі. Виходячи з обставин справи, спірні послуги міжнародного зв'язку відповідач не отримував, а спірний борг міг виникнути у зв'язку з неправомірним втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб. Договором не передбачалося надання послуг в кредит; позивачем не доведено, що надмірний трафік виник з вини відповідача; за твердженням відповідача, спірний борг виник з вини позивача.

В судове засідання 28.02.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові та заперечив проти часткової оплати суми боргу у розмірі 1 172,95 грн.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, надав пояснення стосовно своїх заперечень та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/24339/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 14.03.2017.

03.03.2017 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі телекомунікаційної експертизи, клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та документи по справі.

13.03.2017 від позивача надійшли письмові пояснення щодо можливої кількості телефонних розмов з номерів відповідача одночасно та інші пояснення на письмові заперечення відповідача.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти призначення у справі судової експертизи, не заперечив проти здійснення відповідачем часткової оплати у розмірі 1172,95 грн., надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 14.03.2017 не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали, дійшов висновку, що подане відповідачем клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, розглянувши клопотання про призначення судової експертизи, вважає, що призначення експертизи у даній справі не вплине на вирішення спору, який виник між сторонами, а вирішення питань, запропонованих відповідачем на дослідження експерта не встановлюватимуть фактичних даних, що входять до предмета доказування у даній справі. Більше того, жодного обґрунтування заявленого клопотання відповідачем не надано, у зв'язку з чим, клопотання відповідача про призначення експертизи задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 14.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (далі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" (далі - бізнес-абонент) укладено договір № K.U.-32426 про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства (далі - Договір).

3а цим Договором оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних Угодах до цього Договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних Угодах, Додатках та Замовленні, та сплачує їх вартість (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, оператор організовує бізнес-абоненту лінію(ї) зв'язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Положеннями п. 2.2 Договору встановлено, що перелік та опис замовлених послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в замовленні послуг та в окремих Угодах до цього Договору, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторони за цим Договором мають права та несуть обов'язки, передбачені Умовами та порядком надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком (далі - Умови Укртелекому, затверджені Оператором, опубліковані на офіційному веб-сайті Оператора http://ukrtelecom.ua ) і чинним законодавством України, зокрема, Законом України Про телекомунікації , Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Згідно п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору, бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у Додатках до Угод до цього Договору та Умовами Укртелекому. Порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг здійснюється попередньою оплатою (внесення авансу). Оплата послуг проводиться у національній валюті України. Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше 20 числа місяця, настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

08.12.2012 між сторонами погоджено та підписано Угоду № 1 до Договору та Замовлення про надання/зміну послуг ТЗ для споживачів сегментів LA/NA, відповідно до якого сторони погодили адресу надання послуг, телефонні номери, щомісячну абонплату та особовий рахунок бізнес-абонента.

Позивач зазначає, що у зв'язку з переїздом відповідача в приміщення нового офісу та у зв'язку з відсутністю технічної можливості щодо підключення попередніх телефонних номерів за новою адресою, між позивачем та відповідачем укладено Угоду № 2 до договору та Замовлення № 1 про надання/зміну послуги SIP Trunk .

Відповідно до п. 1.1 Угоди № 2 до Договору, оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SIP по VoIP-мережі оператора (далі - послуга SIP Trunk ), а бізнес-абонент отримує зазначену послугу SIP Trunk , користується нею на умовах Договору та цієї Угоди і сплачує її вартість в порядку, передбаченому Договором, та визначену у Замовленнях про надання/зміну послуги SIP Trunk .

Згідно із Замовленням № 1 про надання/зміну послуги SIP Trunk , сторони погодили нову адресу підключення послуг, кількість міських телефонних номерів, кількість голосових сесій, щомісячну абонплату, а також підключені телефонні номери.

Позивач зазначає, що у період з лютого 2016 по липень 2016 надав відповідачу послуги, передбачені Договором та Угодами на загальну суму 160651,58 грн., на підтвердження чого позивачем надані рахунки-акти: від 29.02.2016 на суму 159674,54 грн., від 31.03.2016 на суму 195,91 грн., від 30.04.2016 на суму 193,54 грн., від 31.05.2016 на суму 196,33 грн., від 30.06.2016 на суму 198,05 грн., від 31.07.2016 на суму 193,21 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором та Угодами, не здійснив повної оплати отриманих телекомунікаційних послуг у сумі 160 651,58 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 160651,58 грн., а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 14 463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат та 3474,86 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з лютого 2016 по липень 2016 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 160 651,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-актами, які надсилались позивачем відповідачу для оплати.

Відповідачем не заперечується факт отримання рахунків-актів за період лютий-липень 2016 на загальну суму 160 651,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.3 Договору, оплата послуг проводиться у національній валюті України. Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше 20 числа місяця, настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За твердженням позивача, станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 160 651,58 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення № 8220 від 25.01.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1172,95 грн. з призначенням платежу: за телекомунікаційні послуги за 02/16-07/16.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, оскільки сума основного боргу у розмірі 1172,95 грн. була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, а тому на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 1172,95 грн., таким чином провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, несплаченою відповідачем залишається сума заборгованості у розмірі 159 478,63 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині зазначає, що позивач, як оператор телекомунікаційних послуг при укладенні договору, на підставі якого виник борг, порушив встановлені законодавством вимоги щодо безпечності наданого виду послуг для відповідача. Спірна заборгованість утворилась за міжнародні розмови, однак відповідач не отримував послуг міжнародного зв'язку від позивача. Відповідач вказує, що обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не з фактом надання послуг будь-якій третій особі. Виходячи з обставин справи, відповідач вказує, що спірні послуги міжнародного зв'язку не отримував, а спірний борг міг виникнути у зв'язку з неправомірним втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб; позивачем не доведено, що надмірний трафік виник з вини відповідача.

Однак, суд не погоджується з даними твердженнями відповідача, з огляду на наступне.

На підтвердження міжнародного трафіку з номерів телефонів відповідача згідно зі спірним договором позивачем через загальний відділ діловодства подано до суду розшифровки розмов відповідача.

Угодою № 2 до Договору визначено, що SIP Trunk - це технологія багатоканального підключення ІР-РВХ бізнес-абонента до ТМЗК за допомогою протоколу SIP. Підключення здійснюється між двома визначеними видами обладнання з фіксованими IP-адресами, які однозначно ідентифікують точки підключення.

Пунктом 3.3 Угоди № 2 встановлено, що точкою розподілу зон відповідальності сторін за надання послуги SIP Trunk вважається Інтернет-інтерфейс обладнання Оператора з IP-адресою, на яку обладнання бізнес-абонента встановлює SIP-з'єднання. Точка розподілу відповідальності визначена в цій Угоді якщо інше не передбачене в Замовленні про надання/зміну Послуги SIP Trunk для кожної точки підключення бізнес-абонента.

Згідно п. 3.9 Угоди № 2, сторони погодили схему обладнання відповідача та узгодили зону відповідальності між позивачем та відповідачем, з якої вбачається, що відповідальність за функціонування власного обладнання несе відповідач, включаючи його технічне обслуговування (п. 4.2.2 Угоди № 2).

Відповідно до 6.3, 6.4 Угоди № 2, оператор (позивач): не несе відповідальності за технічне обслуговування, сумісність і роботу будь-якого обладнання та програмного забезпечення, яке надано не ним; не несе відповідальність за наслідки зловживань бізнес-абонентом та третіми особами, які можуть виникнути при некоректному налаштуванні або недостатньому захисті обладнання бізнес-абонента.

Відповідно до пп. 2 п. 41. Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, оператор, провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж, пошкодження абонентської проводки або лінії, викрадення телекомунікаційного обладнання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд.

Таким чином, суд дійшов висновку, саме відповідач несе відповідальність за безпеку власного обладнання та програмного забезпечення, а також усі ризики, пов'язані з недостатнім захистом обладнання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначає, що 01.02.2016 та 02.02.2016 мало місце несанкціоноване втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб, однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення злочину.

Посилання на несанкціоноване втручання в телекомунікаційну мережу не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати телекомунікаційні послуги за спірним договором, оскільки зазначеними вище приписами Правил передбачено випадок виключення відповідальності позивача у разі несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2015 у справі № 920/917/14.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у разі звернення відповідача до правоохоронних органів та виявлення під час кримінального розслідування несанкціонованого втручання в телекомунікаційну мережу та встановлення осіб, з вини яких таке втручання відбулось, відповідач не позбавлений права звернутись до таких осіб з відповідним позовом про відшкодування збитків.

Щодо заперечень відповідача про те, що з 22.30 год 01.02.2016 до 08.20 год 02.02.2016 неможливо здійснити 57 годин міжнародних розмов, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Замовлення № 1 визначено, що відповідач замовив послугу SIP Trunk за тарифним планом Базовий Trunk , який передбачає отримання за кожним з 8-ми телефонних номерів 2907163 - 2907170 (1-го міського тел. номеру та 7-ми додаткових тел. номерів) вісім голосових сесій (5 голосових сесій та 3 додаткові голосові сесії), а також погоджено сторонами точки розподілу зон відповідальності згідно п. 3.9. Угоди № 2 до Договору

Пунктом 4.1.3. Угоди № 2 встановлено, що на умовах цієї Угоди оператор надає бізнес-абоненту в користування міські номери SIP Trunk, що зазначаються в Замовленні про надання/зміну послуги SIP Trunk .

Кількість міських телефонних номерів, які надаються бізнес-абоненту на умовах цієї Угоди може не дорівнювати кількості замовлених голосових сесій, але не менше 1 (одного) номера на кожний замовлений SIP Trunk, з технічним обмеженням - для кожного SIP Trunk можна замовити до 15 елементів.

Кількість одночасних телефонних розмов обмежується кількістю замовлених бізнес-абонентом голосових сесій, реалізованих на базі протоколу SIP. Доступна для замовлення кількість одночасних голосових сесій обмежується пропускною здатністю Ethernet-з'єднання між ІР-РВХ бізнес-абонента та VoIP-мережею оператора.

Наведене вище підтверджує можливість здійснення за період з 22:27:12 год. 01.02.2016 по 08:20:04 год. 02.02.2016 п'ятдесят сім (57) годин телефонних розмов.

Інші доводи відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Отже, виходячи з встановлених вище обставин, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату слухання справи становить 159 478,63 грн.

Вартість послуг за міжнародні розмови розрахована позивачем відповідно до Наказу позивача від 05.10.2015 № 871 Про внесення змін до наказу ПАТ Укртелеком від 21.12.2006 № 591 .

Оскільки матеріали справи не місять доказів сплати відповідачем позивачу 159 478,63 грн., суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат та 3474,86 грн. 3% річних, нарахованих за кожний місяць окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5548,42 грн. інфляційних втрат та 3474,86 грн. 3% річних.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 14 463,04 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 4.4 Договору встановлено, що пеня за прострочення оплати послуг починає нараховуватися з 21 числа місяця, що настає по закінченню періоду, зазначеного у п. 4.3 Договору.

Крім того, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини у даному випадку є Закон України "Про телекомунікації", у ч. 2 ст. 36 якого визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунки пені, суд встановив, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 14463,04 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 159 478,63 грн. основного боргу, 14 463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат 3474,86 грн. 3% річних та припиняє провадження, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення заборгованості у розмірі 1172,95 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення 1172,95 грн.

В іншій частині позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, буд. 8, літ. А, код ЄДРПОУ 23812870) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (03680, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40, код ЄДРПОУ ВП: 01189910) 159 478,63 грн. основного боргу, 14 463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат, 3474,86 грн. 3% річних та 2894,47 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2017.

Суддя С.О. Турчин