Постанова

від 29.05.2017 по справі 910/24339/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа№ 910/24339/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача: Крупка Н.М.

від відповідача: Бойко Н.О.

розглянувши

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко

Україна"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 14.03.2017 року

у справі № 910/24339/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в

особі Київської міської філії

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко

Україна"

про стягнення боргу 194 137,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 р. припинено провадження у справі в частині стягнення 1172,95 грн.

В іншій частині позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, буд. 8, літ. А, код ЄДРПОУ 23812870) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (03680, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40, код ЄДРПОУ ВП: 01189910) 159478,63 грн. основного боргу, 14463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат, 3474,86 грн. 3% річних та 2894,47 грн. витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 22.05.2017 року.

В судовому засіданні 22.05.2017 року оголошено перерву до 29.05.2017 року.

Представником позивача подано клопотання про призначення експертизи, дане клопотання відхилене колегією суддів. Справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами без призначення судової експертизи

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалав даної справи, 08.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (далі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" (далі - бізнес-абонент) укладено договір № K.U.-32426 про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства (далі - Договір).

3а цим Договором оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги Бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних Угодах до цього Договору, а бізнес-абонент отримує послуги, визначені у відповідних Угодах, Додатках та Замовленні, та сплачує їх вартість (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, оператор організовує бізнес-абоненту лінію(ї) зв'язку для надання послуг або у разі відсутності технічної можливості пропонує бізнес-абоненту інші варіанти підключення.

Положеннями п. 2.2 Договору встановлено, що перелік та опис замовлених послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики та порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в замовленні послуг та в окремих Угодах до цього Договору, що підписуються сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторони за цим Договором мають права та несуть обов'язки, передбачені Умовами та порядком надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком" (далі - Умови Укртелекому, затверджені Оператором, опубліковані на офіційному веб-сайті Оператора http://ukrtelecom.ua) і чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про телекомунікації", Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.

Згідно п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору, бізнес-абонент здійснює оплату замовлених послуг згідно з тарифами, зазначеними у Додатках до Угод до цього Договору та Умовами Укртелекому. Порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг здійснюється попередньою оплатою (внесення авансу). Оплата послуг проводиться у національній валюті України. Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше 20 числа місяця, настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

08.12.2012 року між сторонами погоджено та підписано Угоду № 1 до Договору та Замовлення про надання/зміну послуг "ТЗ" для споживачів сегментів LA/NA, відповідно до якого сторони погодили адресу надання послуг, телефонні номери, щомісячну абонплату та особовий рахунок бізнес-абонента.

Позивач зазначав, що у зв'язку з переїздом відповідача в приміщення нового офісу та у зв'язку з відсутністю технічної можливості щодо підключення попередніх телефонних номерів за новою адресою, між позивачем та відповідачем укладено Угоду № 2 до договору та Замовлення № 1 про надання/зміну послуги "SIP Trunk".

Відповідно до п. 1.1 Угоди № 2 до Договору, оператор надає бізнес-абоненту на території України послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SIP по VoIP-мережі оператора (далі - послуга "SIP Trunk"), а бізнес-абонент отримує зазначену послугу "SIP Trunk", користується нею на умовах Договору та цієї Угоди і сплачує її вартість в порядку, передбаченому Договором, та визначену у Замовленнях про надання/зміну послуги "SIP Trunk".

Згідно із Замовленням № 1 про надання/зміну послуги "SIP Trunk", сторони погодили нову адресу підключення послуг, кількість міських телефонних номерів, кількість голосових сесій, щомісячну абонплату, а також підключені телефонні номери.

Позивач зазначав, що у період з лютого 2016 по липень 2016 надав відповідачу послуги, передбачені Договором та Угодами на загальну суму 160651,58 грн., на підтвердження чого позивачем надані рахунки-акти: від 29.02.2016 на суму 159674,54 грн., від 31.03.2016 на суму 195,91 грн., від 30.04.2016 на суму 193,54 грн., від 31.05.2016 на суму 196,33 грн., від 30.06.2016 на суму 198,05 грн., від 31.07.2016 на суму 193,21 грн.

Однак, за твердженням позивача, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором та Угодами, не здійснив повної оплати отриманих телекомунікаційних послуг у сумі 160651,58 грн.

Позивач, звертаючись з даним позовом просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 160651,58 грн., а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 14463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат та 3474,86 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з лютого 2016 по липень 2016 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 160651,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-актами, які надсилались позивачем відповідачу для оплати.

Відповідачем не заперечується факт отримання рахунків-актів за період лютий-липень 2016 на загальну суму 160651,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовами надання послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог договору про надання телекомунікаційних послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 зазначеного Закону, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.3 Договору, оплата послуг проводиться у національній валюті України. Рахунок (рахунок-акт) за послуги бізнес-абонент повинен оплатити не пізніше 20 числа місяця, настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За твердженням позивача, станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача становить 160651,58 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підставі платіжного доручення № 8220 від 25.01.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 1172,95 грн. з призначенням платежу: за телекомунікаційні послуги за 02/16-07/16.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, оскільки сума основного боргу у розмірі 1172,95 грн. була сплачена відповідачем після звернення з позовом до суду, а тому на момент розгляду даної справи відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення 1172,95 грн., таким чином провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, несплаченою відповідачем залишається сума заборгованості у розмірі 159478,63 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині зазначав, що позивач, як оператор телекомунікаційних послуг при укладенні договору, на підставі якого виник борг, порушив встановлені законодавством вимоги щодо безпечності наданого виду послуг для відповідача. Спірна заборгованість утворилась за міжнародні розмови, однак відповідач не отримував послуг міжнародного зв'язку від позивача. Відповідач вказує, що обов'язок оплатити послуги закон пов'язує з особою замовника, а не з фактом надання послуг будь-якій третій особі. Виходячи з обставин справи, відповідач вказує, що спірні послуги міжнародного зв'язку не отримував, а спірний борг міг виникнути у зв'язку з неправомірним втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб; позивачем не доведено, що надмірний трафік виник з вини відповідача.

На підтвердження міжнародного трафіку з номерів телефонів відповідача згідно зі спірним договором позивачем через загальний відділ діловодства суду першої інстанції подано до суду розшифровки розмов відповідача.

Угодою № 2 до Договору визначено, що SIP Trunk - це технологія багатоканального підключення ІР-РВХ бізнес-абонента до ТМЗК за допомогою протоколу SIP. Підключення здійснюється між двома визначеними видами обладнання з фіксованими IP-адресами, які однозначно ідентифікують точки підключення.

Пунктом 3.3 Угоди № 2 встановлено, що точкою розподілу зон відповідальності сторін за надання послуги "SIP Trunk" вважається Інтернет-інтерфейс обладнання Оператора з IP-адресою, на яку обладнання бізнес-абонента встановлює SIP-з'єднання. Точка розподілу відповідальності визначена в цій Угоді якщо інше не передбачене в Замовленні про надання/зміну Послуги "SIP Trunk" для кожної точки підключення бізнес-абонента.

Згідно п. 3.9 Угоди № 2, сторони погодили схему обладнання відповідача та узгодили зону відповідальності між позивачем та відповідачем, з якої вбачається, що відповідальність за функціонування власного обладнання несе відповідач, включаючи його технічне обслуговування (п. 4.2.2 Угоди № 2).

Відповідно до 6.3, 6.4 Угоди № 2, оператор (позивач): не несе відповідальності за технічне обслуговування, сумісність і роботу будь-якого обладнання та програмного забезпечення, яке надано не ним; не несе відповідальність за наслідки зловживань бізнес-абонентом та третіми особами, які можуть виникнути при некоректному налаштуванні або недостатньому захисті обладнання бізнес-абонента.

Відповідно до пп. 2 п. 41. Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, оператор, провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж, пошкодження абонентської проводки або лінії, викрадення телекомунікаційного обладнання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд.

Таким чином, саме відповідач несе відповідальність за безпеку власного обладнання та програмного забезпечення, а також усі ризики, пов'язані з недостатнім захистом обладнання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, зазначав, що 01.02.2016 та 02.02.2016 мало місце несанкціоноване втручанням в телекомунікаційну мережу сторонніх осіб, однак, суд першої інстанції зазначав, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення злочину.

Посилання на несанкціоноване втручання в телекомунікаційну мережу не звільняє відповідача від обов'язку оплачувати телекомунікаційні послуги за спірним договором, оскільки зазначеними вище приписами Правил передбачено випадок виключення відповідальності позивача у разі несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж тощо.

У разі звернення відповідача до правоохоронних органів та виявлення під час кримінального розслідування несанкціонованого втручання в телекомунікаційну мережу та встановлення осіб, з вини яких таке втручання відбулось, відповідач не позбавлений права звернутись до таких осіб з відповідним позовом про відшкодування збитків.

Щодо заперечень відповідача про те, що з 22.30 год 01.02.2016 до 08.20 год 02.02.2016 неможливо здійснити 57 годин міжнародних розмов, то слід зазначати наступне.

Пунктом 3 Замовлення № 1 визначено, що відповідач замовив послугу "SIP Trunk" за тарифним планом "Базовий Trunk", який передбачає отримання за кожним з 8-ми телефонних номерів 2907163 - 2907170 (1-го міського тел. номеру та 7-ми додаткових тел. номерів) вісім голосових сесій (5 голосових сесій та 3 додаткові голосові сесії), а також погоджено сторонами точки розподілу зон відповідальності згідно п. 3.9. Угоди № 2 до Договору.

Пунктом 4.1.3. Угоди № 2 встановлено, що на умовах цієї Угоди оператор надає бізнес-абоненту в користування міські номери SIP Trunk, що зазначаються в Замовленні про надання/зміну послуги "SIP Trunk".

Кількість міських телефонних номерів, які надаються бізнес-абоненту на умовах цієї Угоди може не дорівнювати кількості замовлених голосових сесій, але не менше 1 (одного) номера на кожний замовлений SIP Trunk, з технічним обмеженням - для кожного SIP Trunk можна замовити до 15 елементів.

Кількість одночасних телефонних розмов обмежується кількістю замовлених бізнес-абонентом голосових сесій, реалізованих на базі протоколу SIP. Доступна для замовлення кількість одночасних голосових сесій обмежується пропускною здатністю Ethernet-з'єднання між ІР-РВХ бізнес-абонента та VoIP-мережею оператора.

Наведене вище підтверджує можливість здійснення за період з 22:27:12 год. 01.02.2016 по 08:20:04 год. 02.02.2016 п'ятдесят сім (57) годин телефонних розмов.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦКУ договір про надання телекомунікаційних є публічним договором, за яким одна сторона - підприємець (ПАТ Укртелеком ) взяла на себе обов'язок надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Частиною 2 цієї статті визначено, що умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів і підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору (ч. З ст. 633 ЦКУ).

Згідно ч. 6 ст. 633 ЦКУ нікчемними є умови публічного договору, які суперечать вимогам частини 2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Дані вимоги Цивільного кодексу України щодо публічного договору є винятком із загального принципу свободи укладання договору та встановлені з метою захисту інтересів всіх споживачів товарів, робіт або послуг у певній сфері відносин.

Пунктом 1.4. Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, затверджених рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 29.11.2012 № 624 передбачено, що оператори, провайдери можуть затверджувати форми договорів, установлювати умови публічних договорів про надання певних видів послуг.

Керуючись свої правом, ПАТ Укртелеком наказом від 10.07.2015 № 340 (копія наказу у справі) затвердило (п. 1.1. наказу) Умови та порядок надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком (далі - Умови Укртелекому), зразкові форми договору про надання послуг бізнес-мережі (п. 1.2.1 наказу) та Угоди/додатку про надання послуги голосової телефонії з використанням мережі Інтернет за протоколом SІР (п. 1.3.13 наказу).

Пунктами 3.1., 7.4. та 7.7. Договору передбачено, що сторони за цим Договором мають права та несуть обовязки, а також керуються вимогами, передбаченими Умовами Укртелекому, Законом України Про телекомунікації , Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, чинним законодавством України, з положеннями яких Відповідач ознайомлений та зобов'язується їх виконувати в повному обсязі, що засвідчено підписом Відповідача в Договорі та Угодах/додатках.

Отже, Відповідач помиляється в своїх доводах щодо нікчемності умов підписаного сторонами Договору, оскільки даний Договір та Угоди/додатки до нього укладені сторонами на умовах публічного договору, є однаковими для всіх споживачів та відповідають вимогам Цивільного кодексу України, Правилам, Основним вимогам про надання телекомунікаційних послуг, Умовам Укртелекому та умовам підписаного сторонами Договору.

Слід наголосити, що Господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме Відповідач несе відповідальність за безпеку власного обладнання та програмного забезпечення, а також усі ризики, пов'язані з недостатнім захистом свого обладнання, з огляду на наступне.

Так, пунктом 4.2. Замовлення № 1 визначено, що підписуючи це Замовлення, Відповідач підтверджує, що отримав повну та детальну інформацію щодо умов надання замовленої послуги SІР Trunk та згоден з положеннями Договору, Угоди про надання послуги голосової телефонії та Умовами Укртелекому.

Пунктом 3.3 Угоди № 2 встановлено, що точкою розподілу зон відповідальності сторін за надання послуги SІР Trunk вважається Інтернет-інтерфейс обладнання Оператора з ІР-адресою, на яку обладнання бізнес-абонента встановлює SІР - з'єднання. Точка розподілу відповідальності визначена в цій Угоді якщо інше не передбачене в Замовленні про надання/зміну Послуги SІР Trunk для кожної точки підключення бізнес-абонента.

Згідно п. 3.9 Угоди № 2, сторони погодили схему обладнання Відповідача та узгодили зону відповідальності між Позивачем та відповідачем, з якої вбачається, що відповідальність за функціонування власного обладнання несе відповідач, включаючи його технічне обслуговування (п. 4.2.2 Угоди № 2).

Відповідно до 6.3, 6.4 Угоди № 2, оператор (позивач): не несе відповідальності за технічне обслуговування, сумісність і роботу будь-якого обладнання та програмного забезпечення, яке надано не ним; не несе відповідальність за наслідки зловживань бізнес-абонентом та третіми особами, які можуть виникнути при некоректному налаштуванні або недостатньому захисті обладнання бізнес-абонента.

Відповідно до пп. 2 п. 41. Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, оператор, провайдер не несе відповідальності перед споживачем за ненадання або неналежне надання послуг у разі несанкціонованого втручання у роботу телекомунікаційних мереж, пошкодження абонентської проводки або лінії, викрадення телекомунікаційного обладнання чи пошкодження зловмисниками лінійних та станційних споруд.

Отже, судом достовірно встановлено, що умовами Угоди № 2 до Договору передбачена вся необхідна інформація для здійснення коректних налаштувань обладнання Відповідача з метою уникнення можливих наслідків зловживань представниками Відповідача або третіми особами, а саме: визначено параметри та технічні характеристики, необхідні для налаштування послуги SІР Trunk, погоджено схему та точку розподілу зон відповідальності Позивача та Відповідача, передбачено обов'язки Позивача та Відповідача щодо коректного налаштування маршрутизації вхідних та вихідних викликів, а також узгоджена відповідальність Сторін за Договором.

Інші доводи відповідача не спростовують обґрунтованості позовних вимог.

Отже, виходячи з встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 159478,63 грн.

Вартість послуг за міжнародні розмови розрахована позивачем відповідно до Наказу позивача від 05.10.2015 № 871 "Про внесення змін до наказу ПАТ "Укртелеком" від 21.12.2006 № 591".

Оскільки матеріали справи не місять доказів сплати відповідачем позивачу 159478,63 грн., суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача 14463,04 грн. пені, 15548,42 грн. інфляційних втрат та 3474,86 грн. 3% річних, нарахованих за кожний місяць окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 5548,42 грн. інфляційних втрат та 3474,86 грн. 3% річних.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 14463,04 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 4.4 Договору встановлено, що пеня за прострочення оплати послуг починає нараховуватися з 21 числа місяця, що настає по закінченню періоду, зазначеного у п. 4.3 Договору.

Крім того, спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини у даному випадку є Закон України "Про телекомунікації", у ч. 2 ст. 36 якого визначено, що у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунки пені, встановлено, що розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 14463,04 грн., що заявлені позивачем до стягнення, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 1, 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновоки суду першої викладені в рішенні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2017 року у справі №910/24339/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу №910/24339/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай