Постанова

від 14.11.2017 по справі 910/24339/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2017 року Справа № 910/24339/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Яценко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі№910/24339/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства Укртелеком" в особі Київської міської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" простягнення 194 137,90грн., за участю представників сторін: від позивача:Кириченко М.Д., від відповідача:Бойко Н.О. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №910/24339/16, припинено провадження у справі в частині стягнення 1172,95грн. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії 159478,63грн. основного боргу, 14463,04грн. пені, 15548,42грн. інфляційних втрат, 3474,86грн. 3% річних. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.10.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 09.11.2017 №08.03-04/5534 у зв'язку з запланованою відпусткою судді Рогач Л.І., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/24339/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Мачульський Г.М.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.11.2017 №08.03-04/5586 у зв'язку з відпусткою судді Мачульського Г.М., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №910/24339/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Яценко О.В.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою від 14.11.2017 Вищий господарський суд України з урахуванням приписів ст. 20 ГПК України відхилив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" про відвід судді Алєєвої І.В. від участі у розгляді касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №910/24339/16.

Відповідно до приписів ст. 4 4 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 14.11.2017 представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача - заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 08.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" (бізнес-абонент) укладений договір №K.U.-32426 про надання послуг бізнес-мережі для споживачів сегмента малі та середні підприємства, відповідно до умов якого оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги бізнес-мережі, що визначаються у замовленні послуг та відповідних угодах до цього договору, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.

08.12.2012 сторони договору підписали угоду №1 до договору, якою сторони погодили адресу надання послуг, телефонні номери, щомісячну абонплату та особовий рахунок бізнес-абонента.

Угодою №2 до договору визначено, що SIP Trunk - це технологія багатоканального підключення ІР-РВХ бізнес-абонента до ТМЗК за допомогою протоколу SIP. Підключення здійснюється між двома визначеними видами обладнання з фіксованими IP-адресами, які однозначно ідентифікують точки підключення.

Пунктом 3.3 Угоди №2 встановлено, що точкою розподілу зон відповідальності сторін за надання послуги "SIP Trunk" вважається Інтернет-інтерфейс обладнання Оператора з IP-адресою, на яку обладнання бізнес-абонента встановлює SIP-з'єднання. Точка розподілу відповідальності визначена в цій Угоді якщо інше не передбачене в Замовленні про надання/зміну Послуги "SIP Trunk" для кожної точки підключення бізнес-абонента.

Згідно п. 3.9 Угоди №2, сторони погодили схему обладнання відповідача та узгодили зону відповідальності між позивачем та відповідачем, з якої вбачається, що відповідальність за функціонування власного обладнання несе відповідач, включаючи його технічне обслуговування (п. 4.2.2 Угоди № 2).

Відповідно до 6.3, 6.4 Угоди №2, оператор (позивач): не несе відповідальності за технічне обслуговування, сумісність і роботу будь-якого обладнання та програмного забезпечення, яке надано не ним; не несе відповідальність за наслідки зловживань бізнес-абонентом та третіми особами, які можуть виникнути при некоректному налаштуванні або недостатньому захисті обладнання бізнес-абонента.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з лютого 2016 по липень 2016 року надав відповідачу послуги на загальну суму 160651,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-актами, які надсилались позивачем відповідачу для оплати. Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані позивачем послуги не здійснив повної їх оплати.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі - своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Приписами ст. 68 Закону України "Про телекомунікації" визначено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Господарські суди попередніх інстанцій, вірно визначивши природу зобов'язальних правовідносин сторін та зміст телекомунікаційних послуг позивача відповідно до умов договору та наведених вище положень законодавства та встановивши, що позивачем виконані свої зобов'язання за договором у повному обсязі, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення суми основного боргу.

При цьому відповідачем сплачена сума основного боргу в розмірі 1172,95грн. (що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 8220 від 25.01.2017), а відтак місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, мотивовано дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарськими судами попередніх інстанцій перевірено розрахунок нарахованих позивачем пені, інфляційних втрат та відсотків річних.

Слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що у разі звернення відповідача до правоохоронних органів та виявлення під час кримінального розслідування несанкціонованого втручання в телекомунікаційну мережу та встановлення осіб, з вини яких таке втручання відбулось, відповідач не позбавлений права звернутись до таких осіб з відповідним позовом про відшкодування збитків. Крім того, як вже зазначалось вище, відповідач несе відповідальність за безпеку власного обладнання та програмного забезпечення, а також усі ризики, пов'язані з недостатнім захистом свого обладнання.

Беручи до уваги вищевикладене, Вищий господарський суд України, на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №910/24339/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі №910/24339/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івеко Україна" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.А. Кравчук Суддя О.В. Яценко