Рішення

від 21.03.2017 по справі 154/28/17

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/28/17

2/154/77/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Володимир-Волинський

ОСОБА_1 міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря Столярчук Т.О.,

представників позивача ОСОБА_2 ТОВ Буг ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника відповідача ФГ Західний Буг ОСОБА_5 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ Захід-Трейд ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир-Волинський цивільну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Буг до Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_5 та ОСОБА_7, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариство з обмеженою відповідальністю Захід-Трейд про визнання договору оренди недійсним та витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Буг (далі СГ ТОВ Буг ) звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_5 (далі - ФГ Західний Буг ) та ОСОБА_7 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та витребування земельних ділянок у ФГ Західний Буг .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 січня 2008 року між СГ ТОВ Буг та ОСОБА_8 було укладено договір оренди земельних ділянок строком на 15 років (до 2023 року), які знаходяться на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області. Предметом даного договору були дві земельні ділянки з кадастровими номерами 0720584000:05:001:0126 (рілля) площею 2,2526 га та 0720584000:05:001:0297 (кормові) площею 0,7682 га, які належали орендодавцю на праві приватної власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки. З 02 січня 2008 року дані земельні ділянки фактично були прийняті позивачем у володіння та користування, що підтверджується актами прийому-передачі об?єкта оренди. Право позивача на оренду вищевказаних земельних ділянок було зареєстроване 25 червня 2008 року у Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі ОСОБА_1 регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи. Зазначений договір є дійсним, сторонами у встановленому законом порядку достроково не розривався, а його реальність підтверджується належними діями: користуванням, сплатою орендної плати та податків.

Однак орендодавець ОСОБА_8 у 2011 році померла. Право власності на вказані вище земельні ділянки успадкувала ОСОБА_7, яка до закінчення терміну дії договору оренди із СГ ТОВ Буг уклала 18.05.2015 року та 06.07.2015 року нові договори оренди на ті ж земельні ділянки із ТОВ Захід-Трейд . Внаслідок цього позивач звернувся у ОСОБА_1 окружний адміністративний суд із позовом до Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області та Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправним та скасування рішень про реєстрацію вищевказаних договорів. Під час розгляду цієї справи, рішенням реєстратора виконавчого комітету Зимнівської сільської ради скасовано оскаржувані позивачем рішення про реєстрацію вищевказаних договорів оренди, а в той час відповідач ОСОБА_7 уклала нові договори оренди на ті ж земельні ділянки, однак уже з іншою юридичною особою - фермерським господарством Західний Буг . Внаслідок укладення відповідачем у 2015 та 2016 роках нових договорів оренди без розірвання у встановленому порядку попереднього договору з позивачем, було здійснено непропорційне втручання у належне останньому право користування спірною земельною ділянкою і мирне володіння нею. Права позивача як орендаря грубо порушені, бо в односторонньому порядку орендодавець відмовився від договору в період строку його дії, а тому просить суд визнати недійсними договори оренди землі загальною площею 3,0208 га, укладених між відповідачами ОСОБА_7 та ФГ Західний Буг , а також витребувати вказані ділянки у даного підприємства та передати їх позивачу.

В судовому засіданні представники позивача СГ ТОВ Буг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримали повністю з наведених у позовній заяві підстав. Під час надання пояснень директор СГ ТОВ Буг ОСОБА_3 зазначив, що у 2008 році його підприємство, основним видом діяльності якого є сільське господарство, уклало ряд договорів оренди земельних ділянок із фізичними особами. Однією з таких фізичних осіб була ОСОБА_8, з якою він від імені СГ ТОВ Буг 02 січня 2008 року уклав довгостроковий договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0208 га, в тому числі: рілля площею 2, 2526 га та кормові площею 0,7682 га. Даний договір ОСОБА_8 було укладено на добровільних засадах строком дії на 15 років (до 2023 року). Згідно умов договору, встановлено орендну в розмірі трьох центнерів зерна, яка повинна була сплачуватися щорічно. У відповідності до пункту 39 Договору оренди землі від 02 січня 2008 року передбачалося, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, а згідно пункту 40 даного документу передбачалося, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право СГ ТОВ Буг на оренду вищевказаних земельних ділянок було зареєстроване 25 червня 2008 року у Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі ОСОБА_1 регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинені відповідні записи. Зазначений договір є дійсним станом на сьогоднішній день, сторонами у встановленому законом порядку достроково не розривався. З 2008 по 2015 рік СГ ТОВ Буг активно користувалося на законних підставах вказаними земельними ділянками. Систематично без порушень умов договору оренди сплачувало орендну плату ОСОБА_8, а після смерті орендодавця, її дочці ОСОБА_7, яка є відповідачем у справі. Також належним чином СГ ТОВ Буг сплачувало податки замість орендодавців за використання земельних ділянок. у 2011 році СГ ТОВ Буг уклало із ОСОБА_8 зміни до договору оренди, відповідно до умов яких строк дії договору було продовжено із 15 до 20 років. Дані зміни були належним чином зареєстровані 22 квітня 2011 року у Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі ОСОБА_1 регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру . 03 липня 2011 року ОСОБА_8 померла, а її спадщину прийняла дочка ОСОБА_7 Після отримання відповідачем ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину, за домовленістю із нею, СГ ТОВ Буг почало здійснювати їй орендну плату не в натуральній формі (зерном), як передбачалося в договорі, а грошима. Орендну плату відповідач ОСОБА_7 від підприємства позивача отримувала вчасно, кілька раз вона також отримувала орендну плату замість своєї покійної матері. 30 вересня 2015 року під час проведення сільськогосподарських робіт на орендованих у ОСОБА_8 земельних ділянках (спадкові права на які вже на ой час оформила її дочка ОСОБА_7С.), представниками СГ ТОВ Буг виявлено знищення посіву працівниками ТОВ Захід-Трейд , які фактично перешкоджали працівникам підприємства - позивача потрапити на поле. Тоді ж ОСОБА_3 дізнався про те, що ОСОБА_7, знаючи, що належні їй на праві власності дві земельні ділянки, які є предметом спору в даній справі, передані її матір?ю у довгострокову оренду СГ ТОВ Буг , під час дії договору оренди землі від 02 січня 2008 року, подвійно уклала договір оренди, предметом якого були ті ж самі земельні ділянки, із ТОВ Захід-Трейд . А крім того, договори оренди із ТОВ Захід-Трейд були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після звернення позивача до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними та скасування рішень, усі договори оренди земельних ділянок були перереєстровані із ТОВ Захід-Трейд на ФГ Західний Буг ОСОБА_5, хоч фактично як зазначив представник позивача у даних підприємств один і той же власник. На даний час, крім ОСОБА_7, незаконні подвійні договори оренди були укладені ФГ Західний Буг ще з кількома фізичними особами за аналогічною схемою, що повністю унеможливлює здійснення підприємницької діяльності СГ ТОВ Буг , оскільки орендовані ним земельні ділянки були основою такої діяльності, а укладені довгострокові договори оренди - гарантією підприємницької діяльності його товариства.

Представник відповідача ФГ Західний Буг ОСОБА_5 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ Захід-Трейд ОСОБА_6, у судовому засіданні позовні вимоги повністю заперечив. Зазначив, що підприємства, яких він представляє орендували у ОСОБА_7 дві спірні земельні ділянки на законних підставах. Під час укладення даних договорів, як ТОВ Захід-Трейд , - 06 липня 2015 року, так і ФГ Західний Буг ОСОБА_5, - 08 серпня 2016 року, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не було зареєстровано жодних обтяжень на дані земельні ділянки, а тому на даний час ФГ Західний Буг абсолютно на законних та договірних засадах користується вищевказаними земельними ділянками на підставі добровільно укладених із їх власником - ОСОБА_7 договорами оренди землі № 579 від 14 червня 2016 року та № 1113 від 08 серпня 2016 року. Право оренди на зазначені земельні ділянки зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно. Згідно зазначених договорів оренди ФГ Західний Буг здійснює ОСОБА_7 орендну плату в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки. А крім того, на думку ОСОБА_6, у відповідності до ст.19 Закону України Про оренду землі , ОСОБА_7, як особа, яка управляла спадщиною, а саме земельними ділянками на які не було зареєстроване право оренди, мала право їх передати в оренду суб?єктам підприємницької діяльності, зокрема ТОВ Захід-Трейд та/або ФГ Західний Буг .

Відповідач ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги також заперечила, надала пояснення про те, що спірні земельні ділянки вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_8. Про те, що дані земельні ділянки знаходяться в оренді у СГ ТОВ Буг їй було відомо, підтвердила також факти отримання нею від даного підприємства до 2014 року включно орендної плати. Після оформлення спадщини матері також думала переоформити із СГ ТОВ Буг договір оренди на себе, для чого подала директору даного підприємства ОСОБА_3 усі необхідні документи. Однак, не погодивши із ним розміру та виду орендної плати, отримала від ОСОБА_3 фактичну відмову в переукладенні договору, а тому звернулась, спочатку до ТОВ Захід-Трейд , з яким у 2015 році уклала договір оренди землі, а потім у червні та серпні 2016 року переуклала договори оренди із ФГ Західний Буг ОСОБА_5. Вважає останні договори із відповідачем законними та чинними на сьогоднішній день, оскільки саме вони зареєстровані у Єдиному реєстрі прав на нерухоме майно та такими, що відповідають її потребам в орендній платі за користування даним підприємством земельними ділянками, які належать їй на праві приватної власності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Надаючи юридичну оцінку правовідносинам у справі суд виходить з наступного.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Згідно наявних в матеріалах справи копій державних актів на право власності на земельні ділянки серій ЯА № 663107 та ЯА № 663261 від 27 липня 2007 року, ОСОБА_8 була власником двох земельних ділянки площею 2,2526 га та площею 0,7682 га, розташованих на території Микитичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області.

Відповідно до договору оренди землі від 02 січня 2008 року, його укладено між ОСОБА_8 та СГ ТОВ Буг в особі директора ОСОБА_3 Об?єктами оренди є дві земельних ділянки загальною площею 3,0208 га, у тому числі: рілля площею 2,2526 га та кормові площею 0,7682 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23969, 30 гривень. Договір укладено на 15 років. Орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі в розмірі 3 центнери зерна. Орендна плата вноситься протягом року. Передача орендної плати оформляється актами. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - вирощування сільськогосподарських культур. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв?язується у судовому порядку. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір зареєстровано у Володимир-Волинському реєстраційно-виробничому офісі ОСОБА_1 регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру 25 червня 2008 року за № 040808200016.

Згідно акту прийомки-передачі об?єкта оренди від 02 січня 2008 року, ОСОБА_8 передала в оренду СГ ТОВ Буг дві земельних ділянки загальною площею 3,0208 га, у тому числі: рілля площею 2,2526 га та кормові площею 0,7682 га.

У відповідності до Додатку №5 до Договору оренди земельної ділянки Зміни до договору оренди № 040808200016 від 25.06.2008 року , строк дії договору змінено з 15 на 20 років. Зміни до договору оренди зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі Волинської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22 квітня 2011 року за № 072050004000246.

Наданими представниками позивача копіями сторінки з Книги реєстрації, заведеної Володимир-Волинським реєстраційно-виробничим офісом ОСОБА_1 регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , за № 18 зареєстровано договір оренди № 040808200016 від 25 червня 2008 року земельних ділянок з кадастровими номерами 0720584000:05:001:0126 (рілля) площею 2,2526 га та 0720584000:05:001:0297 (кормові) площею 0,7682 га, між ОСОБА_8 та СГ ТОВ Буг строком на 15 років. За № 246 за № 072050004000246 від 22 квітня 2011 року зареєстровано зміни до договору оренди щодо цих самих земельних ділянок строком на 17 років (з 2008 року - разом 20 років).

У відповідності до наданих представниками позивача СГ ТОВ Буг відомості про видачу зерна за оренду земельних паїв за 2008 рік, відомості про видачу зерна за оренду земельних паїв за 2009 рік, відомості про видачу зерна за оренду земельних паїв за 2010 рік, відомості на видачу тритікале за земельні частки (паї) за 2001-2012 роки, відомості на видачу зерна (овес) за земельні частки (паї) за 2011-2012 роки, відомості на видачу ячменю за земельні частки (паї) за 2011-2012 роки, ОСОБА_8 за період 2008-2012 років СГ ТОВ Буг здійснювалась орендна плата за користування орендованими земельними ділянками згідно договору оренди від 02 січня 2008 року. В переважній більшості зерно, яке в якості орендної плати, виплачувалося ОСОБА_8 отримувала її дочка ОСОБА_7, яка даний факт підтвердила в судовому засіданні, впізнавши також наявність власних підписів у відомостях.

З наявних копій витягів про реєстрацію в спадковому реєстрі від 24.03.2014 року вбачається, що ОСОБА_8 померла 03 липня 2011 року, а вищезгадані дві земельні ділянки, які були передані в оренду СГ ТОВ Буг успадкувала її дочка ОСОБА_7.

Завіреною копією видаткового касового ордера від 26 листопада 2014 року підтверджується те, що ОСОБА_7 отримала від СГ ТОВ Буг 1156 гривень 51 коп. за земельну частку (пай). Сторонами в судовому засіданні було підтверджено, що ці кошти ОСОБА_7 отримала в якості орендної плати за земельні ділянки, які є предметом спору в даній справі. Однак позивач наполягав на тому, що це була плата за 2013-2014 роки, а ОСОБА_7 заперечувала вказуючи, що це була лише орендна плата за 2014 рік. Відповідач наполягала на тому, що за 2013 рік вона орендної плати не отримувала.

З довідки СГ ТОВ Буг № 2 від 27 січня 2017 року вбачається, що станом на 01.01.2015 року заборгованість по орендній платі за земельну частку (пай) згідно договору від 02 січня 2008 року ОСОБА_8 (спадкоємець ОСОБА_7С.) відсутня.

Наданими в судовому засіданні представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ Захід-Трейд ОСОБА_6 договором (без дати), актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (без дати), актом прийому-передачі об?єкта оренди (без дати), укладених ОСОБА_7 та ТОВ Захід-Трейд підтверджується факт передачі в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0126 площею 2,2526 га строком на 10 років. Цей же факт стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права серії ЕКВ 441042.

Довідкою СГ ТОВ Буг № 32 від 30 вересня 2015 року стверджується, що 30 вересня 2015 року під час проведення сільськогосподарських робіт (розкидання міндобрива) трактористом СГ ТОВ Буг ОСОБА_9 на ділянці з кадастровим номером 0720584000:05:001:0126 площею 2,2526 га, що належить ОСОБА_8 було виявлено знищення посіву працівниками ТОВ Захід-Трейд .

Згідно Додаткової угоди про дострокове розірвання № 1 договору оренди землі Б/Н від 06.07.2015 року, вбачається, що 26 липня 2016 року згаданий договір оренди між ОСОБА_7 та ТОВ Захід-Трейд було розірвано достроково.

З договорів № 579 від 14 червня 2016 року та № 1113 від 08 серпня 2016 року вбачається, що ОСОБА_7 зазначені вище дві земельні ділянки передала в оренду строком на 10 років Фермерському господарству Західний Буг ОСОБА_5. А у відповідності до інформаційних довідок № 63360104 від 13.07.2016 року та № 66144435 від 18.08.2016 року право оренди земельних ділянок та згадані договори оренди землі були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до отриманих судом 21 березня 2017 року інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на даний час на спірні земельні ділянки зареєстроване право оренди за Фермерським господарством Західний Буг ОСОБА_5

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України, серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

Згідно вимог ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час оренди земельних ділянок, що належали ОСОБА_8, а потім ОСОБА_7, регулювалися Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ; Законом України Про Державний земельний кадастр , Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №262 від 17.10.2.013 року, Порядком державної реєстрації договорів оренди, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року (втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 791 від 20.07.2011 року.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем, який укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору оренди землі відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її не сплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності до Порядку державної реєстрації договорів оренди, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року (який втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 791 від 20.07.2011 року) у редакції станом на 02 січня 2008 року, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводилася виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 року № 174, у період з 02.07.2003 по 31.12.2010 року ведення Державного реєстру земель здійснювалось структурними підрозділами Центру Державного земельного кадастру.

Згідно постанови Кабінету міністрів України від 9 вересня 2009 р., № 1021, у період з 01.01.2011 року до 01.01.2013 року ведення Державного реєстру земель здійснювалось посадовими особами територіальних органів Держземагентства.

Вимога про обов'язкову реєстрацію права оренди земельної ділянки з'явилась в Законі України № 1952-IV від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень лише з 01.01.2013 року. З вказаної дати і по даний час така юридична дія, як державна реєстрація договору оренди відійшла у минуле, взамін чого прийшла реєстрація права. Відділи Держземагентства втратили реєстраційну функцію, а реєстрація права оренди проводилась реєстраційною службою.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст.3 Закону України № 1952-IV від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом - до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом якщо:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

За таких умов, якщо довгостроковий договір оренди землі у свій час був зареєстрований у Державному реєстрі земель шляхом внесення запису до відповідної книги реєстрації, то після 01 січня 2013 року не передбачено обов?язку сторін та немає необхідності проводити державну реєстрацію права оренди за цим договором в силу вищевказаного закону.

Відтак, договір оренди землі, який було укладено між ОСОБА_8 та СГ ТОВ Буг 02 січня 2008 року строком на 15 років, із внесеними до нього змінами - строком на 20 років, який було належним чином та у законному порядку зареєстровано в Книзі реєстрації, яка велася Володимир-Волинським реєстраційно-виробничим офісом ОСОБА_1 регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру , на даний час не потребує додаткової реєстрації права оренди земельної ділянки, і з цих підстав був чинним як на момент укладення відповідачем ОСОБА_7 із ТОВ Захід-Трейд та ФГ Західний Буг договорів оренди щодо тих самих земельних ділянок, а так само є чинним і станом на дату винесення даного рішення.

Згідно статті 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні обов?язкові для виконання сторонами умови також і містив договір оренди землі укладений між ОСОБА_8 та СГ ТОВ Буг від 02 січня 2008 року. За таких обставин смерть ОСОБА_8 не може розцінюватись як підстава для розірвання чи припинення договору оренди землі, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до її спадкоємця переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Системний аналіз законодавства в розрізі тлумачення статної 32 Закону України Про оренду землі вказує на те, що оскільки смерть орендодавця не є підставою для розірвання або припинення договору оренди землі, то до його спадкоємця переходить саме обов?язок дотримуватися умов попередньо укладеного договору. Відступ від зазначеного правила можливий лише за домовленістю сторін або в судовому порядку у випадку порушення сторонами договору оренди своїх прав та обов?язків, визначеними ст.ст.24 та 25 Закону України Про оренду землі .

Тобто в даному випадку, з боку відповідача ОСОБА_7 мало місце саме розірвання укладеного її матір?ю ОСОБА_8 договору оренди в односторонньому порядку.

У відповідності до ч.4 ст.31 Закону України Про оренду землі , розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно п. 39 Договору оренди землі від 02 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_8 та СГ ТОВ Буг , умов якого також дотримуватися повинна була ОСОБА_7, розірвання даного договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається

Покликання відповідача ОСОБА_7 на те, що вона не змогла погодити виду та розміру орендної плати із СГ ТОВ Буг також є невиправданим, оскільки цей фактор не може бути підставою для дострокового розірвання або припинення договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч.1 ст.141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як підтверджується матеріалами справи, СГ ТОВ Буг весь час поки користувалося орендованими земельними ділянками, а саме до 2015 року постійно сплачувало орендну плату. Випадків систематичної невиплати встановлено не було, що підтверджується наявними доказами. Відтак усі доводи відповідача ОСОБА_7 щодо дострокового розірвання договору оренди на підставі недосягнення домовленості з орендарем щодо орендної плати є неналежними, оскільки в такому випадку розірвання договору могло бути встановленим лише в судовому порядку, а не в односторонньому - за власною ініціативою відповідача.

В той же час, згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

За таких умов, в ході проведення державної реєстрації речового права за договорами оренди землі, укладеними у 2015 та 2016 роках між ОСОБА_7 з підприємствами ТОВ Захід-Трейд , а також ФГ Західний Буг , реєстратор не перевірив належним чином, чи право оренди на ці земельні ділянки зареєстровано чи ні, внаслідок чого й здійснив повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї самої земельної ділянки, що є недопустимим та здійсненою з порушенням законодавства.

Також слід зазначити, що всупереч ст. 24 цього ж Закону було здійснено повторну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, хоч мали місце підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації, що визначені у п. 6 ч. 1 даної статті - у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо заявлене право вже зареєстроване. У такому випадку відмова в державній реєстрації прав позбавляє особу права реєструвати договори оренди землі.

Згідно положень ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме в момент вчинення правочину. Тобто, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Укладаючи 02 січня 2008 року довгостроковий договір оренди землі із ОСОБА_8, СГ ТОВ Буг розраховувало на певні закріплені Законом та Договором гарантії саме довгострокового ведення господарства та виробництва на даних земельних ділянках. Натомість у даному випадку мав місце факт одностороннього розірвання даного договору відповідачем ОСОБА_7, на умовах що явно суперечать законодавству України та договірних відносин, які є обов?язковими до виконання сторонами, призвело до непропорційного втручання у право володіння вищевказаним підприємством майном, яке воно використовувало на законних підставах.

Таким чином, укладені ОСОБА_7 в подальшому правочини (договори) із ТОВ Захід-Трейд , а також ФГ Західний Буг , за своїм змістом явно суперечать нормам та принципам, визначених Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , а також багатьох інших нормативних актів, якими обгрунтоване дане рішення.

Сам факт укладення таких договорів ОСОБА_7 із ТОВ Захід-Трейд , а також ФГ Західний Буг , а також їх неприпустимої подвійної реєстрації, є безпосереднім порушенням права СГ ТОВ Буг , визначеного законодавством та договором від 02 січня 2008 року користуватися орендованими земельними ділянками на законних підставах протягом строку дії договору, поки інше не буде встановлено домовленістю сторін або судом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст.15 ЦК України).

У відповідності до ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_7, не розірвавши у встановленому порядку договору оренди земельних ділянок із СГ ТОВ Буг від 02 січня 2008 року, в силу відсутності для цього законних підстав, повторно та з порушенням законодавства уклала щодо тих самих земельних ділянок договори оренди з іншими суб?єктами підприємницької діяльності, що також призвело до їх подвійної реєстрації. В силу ст.203 ЦК України, такі правочини (договори) ОСОБА_7 із ТОВ Захід-Трейд та ФГ Західний Буг явно суперечать нормам та принципам цивільного законодавства та порушують законне право позивача у вільному користуванні земельними ділянками на основі укладеного ним договору, який є чинним станом на даний час.

Оскільки і на даний час вказане порушене право СГ ТОВ Буг не відновлене сторонами та продовжують існувати зареєстровані права оренди земельних ділянок:

- на підставі договору оренди землі № 579 від 14 червня 2016 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0297 площею 0,7682 га,

- на підставі договору оренди землі № 1113 від 08 серпня 2016 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0126 (рілля) площею 2,2526 га,

укладених ОСОБА_7 та Фермерським господарством Західний Буг ОСОБА_5, що також є порушенням актів цивільного законодавства, такий факт дає всі підстави суду визнати вказані правочини (договори) недійсними та відновити становище, яке існувало до порушення.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги повністю доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_2 ТОВ Буг до ОСОБА_7 та Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_5 про вищнання договорів оренди недійсними та витребуванням майна - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 579 від 14 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_7 та Фермерським господарством Західний Буг ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0297 площею 0,7682 га.

Визнати недійсним договір оренди землі № 1113 від 08 серпня 2016 року, укладеного між ОСОБА_7 та Фермерським господарством Західний Буг ОСОБА_5 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0126 (рілля) площею 2,2526 га.

Витребувати на користь сільськогосподарського ТОВ Буг з володіння Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_5 дві земельні ділянки:

в—Џз кадастровим номером 0720584000:05:001:0297 площею 0,7682 га;

в—Џз кадастровим номером 0720584000:05:001:0126 площею 2,2526 га.

Стягнути на користь Сільськогосподарського ТОВ Буг судові витрати з Фермерського господарства Західний Буг ОСОБА_5 в розмірі 1378 грн. 00 коп.

Стягнути на користь Сільськогосподарського ТОВ Буг судові витрати з ОСОБА_7 в розмірі 1378 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення складено 21 березня 2017 року.

Суддя: /--/ підпис.

Згідно з оригіналом.

Суддя Володимир-Волинського міського суду І.Р. Вітер