Рішення

від 15.03.2017 по справі 659/330/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 659/330/16-ц

Номер провадження 22-ц/791/160/17 Головуючий в І інстанції Панкєєв В.М.

Категорія Доповідач: Колісниченко А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю секретаряОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства Аграрій на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонського області від 17.11.2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до фермерського господарства Аграрій про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року до суду із зазначеним позовом звернувся ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у 2010 році за усною домовленістю передав відповідачу ОСОБА_6 у тимчасове користування на 5 років свою земельну ділянку площею 8,92 гектари. В 2015 році позивач попередив ОСОБА_6 про бажання самостійно обробляти власну землю, просив після збору врожаю 2015 року його земельну ділянку не обробляти. Всупереч цьому ОСОБА_6 у квітні 2016 року самовільно здійснив обробку земельної ділянки та засіяв її соняшником, зустрічей та спілкування з приводу виниклого спору уникає. На підставі чого просив зобов'язати ОСОБА_6 повернути позивачеві самовільно зайняту земельну ділянку, площею 8,9203 га., що розташована на території Нижньоторгаївської сільської ради, Нижньосірогозького району, Херсонської області.

Ухвалою Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 02.07.2016 року замінено первісного відповідача ОСОБА_6 належним - ФГ Аграрій в особі його голови ОСОБА_7. Залучено до участі у справі ОСОБА_6 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці відповідача - ОСОБА_7.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_5, уточнивши позовні вимоги просив, визнати недійсним договір оренди землі від 24.12.2012 року без номера, укладений між орендодавцем ОСОБА_5, який є власником земельної ділянки №2/20, розташованої на території Нижньоторгаївської сільської ради, кадастровий номер 6523883000:02:003:0024, загальною площею 8,9203 га, та ФГ Аграрій ; зобов'язати ФГ Аграрій повернути ОСОБА_5 належну йому земельну ділянку №2/20 площею 8,9203 га, розташовану на території Нижньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, та стягнути з ФГ Аграрій на користь позивача ОСОБА_5 110704,51 грн. завданих протиправними діями шляхом незаконного використання земельної ділянки збитків у вигляді упущеної вигоди, стягнути 8073,90 грн. судових витрат - 2485,05 грн. судового збору, 5588,85 понесених витрат на правову допомогу.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 17.11.2016 року, з урахуванням ухвали від 05.01.2017 року про виправлення описки у судовому рішенні, позов ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 24.12.2012 року без номера, укладений між орендодавцем ОСОБА_5, який є власником земельної ділянки №2/20, розташованої на території Нижньоторгаївської сільської ради, кадастровий номер 6523883000:02:003:0024, загальною площею 8,9203 га, та ФГ Аграрій . Зобов'язано ФГ Аграрій повернути ОСОБА_5 земельну ділянку №2/20, належну йому на підставі виданого 28.02.2003 року Нижньоторгаївської сільською радою народних депутатів Нижньосірогозького району Херсонської області Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС №034074, площею 8,9203 га, розташовану на території Нижньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, кадастровий номер 6523883000:02:003:0024. Стягнуто з ФГ Аграрій на користь ОСОБА_5 77635,71 грн. завданих протиправними діями шляхом використання земельної ділянки збитків у вигляді упущеної вигоди, а також 8073,90 грн. судових витрат,понесених на сплату судового збору (2485,05 грн.) та правову допомогу (5588,85 грн.)

Не погоджуючись з таким рішенням суду ФГ Аграрій подана апеляційна скарга, яка обґрунтовується тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні зазначає, що між ФГ Аграрій та позивачем, на момент звернення до суду з позовом, відсутні договірні відносини, оскільки згідно ст.18 ЗУ Про оренду землі договір оренди земельної ділянки набирає чинності після його державної реєстрації. Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Таким чином, суд першої неправомірно та безпідставно визнав недійсним спірний договір. Крім того, обґрунтовуючи позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку позивач у своїй заяві посилався на положення ст.216 ЦК України щодо повернення майна за недійсним правочином. Однак, позивач сам зазначає про не укладання (не вчинення) ним спірного договору, а також вказана вимога була пред'явлена до особи, яка взагалі не є стороною цього договору. Тобто позивачем було невірно визначено нормативну підставу для захисту його порушеного права. За таких умов суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги. Також позивачем не було надано до суду належних та допустимих доказів придбання необхідного посівного матеріалу (чеки, квитанції, накладні на товар), який мав би бути використаний саме для сівби, а не для перепродажу, договори на наймання сільськогосподарської техніки, вантажного транспорту, працівників для виконання вказаного повного циклу сільськогосподарських робіт необхідного для вирощування врожаю. Позивачем не доведено реального наміру та можливості отримання заявленого ним обсягу врожаю соняшнику на належній йому земельній ділянці в 2016 році. Незважаючи на це, суд стягнув необґрунтовану позивачем суму збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 77635,71 грн. У зв'язку з чим, ФГ Аграрій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 повністю відмовити. Стягнути з позивача судові витрати, а саме судовий збір та витрати на правову допомогу.

У письмових запереченнях на апеляцію ОСОБА_5 посилаючись на необґрунтованість доводів ФГ Аграрій просив про відхилення скарги та залишення рішення суду без змін.

Представник ФГ Аграрій - ОСОБА_8, у судовому засіданні, на задоволенні апеляції наполягав, з підстав зазначених у скарзі.

Представниця ОСОБА_5 - ОСОБА_9, у судовому засіданні, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС №034074, виданого 28.02.2003 року Нижньоторгаївської сільською радою народних депутатів Нижньосірогозького району Херсонської області за розпорядженням Нижньосірогозької райдержадміністрації Херсонської області від 09.02.2003 року № 9 ОСОБА_5 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 8,9203 га, розташовану на території Нижньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.4-6).

Як вбачається з копії договору оренди земельної ділянки від 24.12.2012 року його було укладено між ОСОБА_5 та ФГ Аграрій строком на 15 років.

ОСОБА_5 пояснював, що зазначений договір без належно оформленого доручення підписала його сестра - ОСОБА_10 Особисто він договір оренди земельної ділянки не підписував. Допитана судом першої інстанції ОСОБА_10, яка є сестрою позивача пояснювала, що підпис на договорі оренди від 24.12.2012 року належить їй. Вона підписала договір без доручення, бо у селі багато хто так робить. Відповідач не заперечував факту підписання договору сестрою ОСОБА_5

З отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації вбачається, що 01.06.2016 року було здійснено державну реєстрацію договору оренди без номера від 24.12.2012 року земельної ділянки площею 8,9203 га, кадастровий номер 6523883000:02:003:0024, виданого ФГ аграрій та ОСОБА_11, державний реєстратор ОСОБА_12 (а.с.61-62).

Названі обставини встановлені судом першої інстанції і сторони щодо цього заперечень не мають.

Документально підтверджено також те, що у квітні 2016 року ОСОБА_5 здійснив дії із встановлення межових знаків на належній йому земельній ділянці і звернувся до відповідача з вимогою про звільнення землі та передачі її йому, оскільки позивач мав намір самостійно на ній господарювати. Проте, відповідач проігнорував звернення ОСОБА_5 та засіяв його земельну ділянку сільськогосподарськими культурами.(т.1 а.с.6,13-16).

Відповідно до п. 41 договору оренди від 24.12.2012 року цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст.ст.18,20 Закону України Про оренду землі в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного договору, договори оренди землі підлягали державній реєстрації і набирали чинності з часу такої реєстрації. Окрім того, реєстрації підлягало право оренди земельної ділянки, відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Право оренди виникало з часу реєстрації такого права. З 01.01.2013 року набули чинності зміни до Закону України Про оренду землі , відповідно до яких ст.ст.18,20 Закону України Про оренду землі були виключені, а державній реєстрації підлягає лише право оренди земельної ділянки. З 05.04.2015 року статтею 17 вищевказаного закону визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із правовою позицією, що її висловив Верховний Суд України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014 року, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи з аналізу наведених норм права та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди землі від 24.12.2012 року має бути визнаний недійсним на підставі п.3 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки він не був підписаний ОСОБА_5, що свідчить про відсутність волевиявлення власника земельної ділянки на укладення такого договору. Також правильним є висновок суду першої інстанції про зобов'язання відповідача повернути власнику належну йому земельну ділянку, оскільки ФГ Аграрій займає її протиправно всупереч волі власника.

Доводи апелянта з посиланням на неправильне визначення судом сторони спору і допущені у зв'язку із цим по процесуальні порушення, колегією до уваги не беруться, оскільки судом першої інстанції було винесено ухвалу про виправлення описок у рішенні, а окрім того колегія суддів враховує положення ч.3 ст.309 ЦПК України щодо неможливості скасування правильного по суті рішення суду з формальних підстав.

Доводи щодо задоволення судом змінених позовних вимог про відшкодування збитків після початку розгляду справи по суті, колегія суддів враховує, однак до уваги не приймає, оскільки у цій частині рішення суду скасовується, хоча і з інших підстав. А окрім того, колегія і у цьому випадку враховує положення ч.3 ст.309 ЦПК України.

Доводи, які стосуються незаконного, на думку апелянта, визнання недійсним неукладеного договору оренди землі, колегія відхиляє, враховуючи правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-162цс13 від 19.02.2014 року (щодо моменту укладення договору оренди землі).

Доводи щодо відсутності протиправності використання відповідачем земельної ділянки позивача колегія також відхиляє, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач оспорюваного договору не підписував, а з початку квітня вимагав від відповідача звільнити належну йому земельну ділянку. Фактичне використання ФГ Аграрій земельної ділянки позивача, яке здійснювалось за усною домовленістю могло існувати до моменту пред'явлення останнім вимоги про її звільнення, оскільки таке землекористування з боку відповідача належним чином не оформлене, а відтак не підлягає захисту.

Разом з тим, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_5 щодо відшкодування йому збитків у вигляді упущеної вигоди, суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи,які не є доведеними. Тому оскаржуване рішення, в частині задоволення вказаних позовних вимог є незаконним та підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 в частині стягнення відшкодування збитків у вигляді упущеної угоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача перешкоджали позивачеві здійснити самостійно обробку власної земельної ділянки, використати її на власний розсуд, а тому позивачеві завдано збитків у сумі 77635,71 грн.

Однак колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга статті 22 ЦК України).

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно було б ним отримані в разі використання земельної ділянки. Аналогічна правова позиція була вказана в постанові ВСУ від 09.12.2014 року №3-188гс14.

Відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Таким чином, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно встановити протиправність поведінки відповідача, наявність збитків та їх розмір, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками, а також його вину. Лише одночасна наявність всіх названих елементів дає підстави для стягнення збитків.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення упущеної вигоди позивач посилався на те, що він мав намір та можливість здійснити посів, вирощування соняшника та збір врожаю і його реалізацію на суму 110 704,51 грн. Однак, на підтвердження реальності своїх намірів з отримання прибутку від вирощування соняшнику позивач не надав суду письмових доказів того, що ним завчасно, у передбачені строки здійснено придбання насіння, добрив, засобів захисту рослин. Також не надано письмових доказів наявності у нього відповідної техніки чи укладення договорів із господарюючими суб'єктами чи інших реальних можливостей щодо обробітку землі та посівів , а також збирання, транспортування та зберігання врожаю. Пояснення свідків, якими ОСОБА_5 намагався довести реальність отримання прибутку від господарювання на належній йому земельній ділянці, колегією визнаються непереконливими та недостатніми для висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Непереконливою також видається колегією суддів і методика розрахунку розміру збитків, використана позивачем. З огляду на це, колегія суддів вважає ці позовні вимоги недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Аграрій задовольнити частково.

Рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 17.11.2016 року, в частині стягнення з фермерського господарства Аграрій на користь ОСОБА_5 77635,71 грн. в рахунок відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий А.Г.Колісниченко

Судді: І.В.Вейтас

ОСОБА_3