Ухвала

від 19.04.2007 по справі 13/435н-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/435н-ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

19.04.2007 року                                                Справа № 13/435н-ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                               Парамонової Т.Ф.

суддів:                                                  Баннової Т.М.

                                                  Єжової С.С.

секретар судового засідання                     Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                    Лизенко А.В., довіреність № 3206 від 14.12.2006;

від відповідача:                    Тітова В.О., довіреність № 2-П/07 від 09.01.2007,

від 3-іх осіб:          Утенкова Л.І., посвідчення № 000430 від 29.06.2004, (Виконком Лисичанської міської ради);

Утенкова Л.І., довіреність № 159-02/16 від 15.01.2007,  (Відділ з ринкових відносин Лисичанської міської ради)

розглянувши матеріали

апеляційної скарги                                  Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Луганськ

на постанову

господарського суду                                  Луганської області

від                                                              18.01.2007

у справі                                                      №13/435н-ад

за позовом                                                   Закритого акціонерного товариства  „Лисичанський склозавод „Пролетарій”,  м. Лисичанськ

до відповідача                                         Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, м. Луганськ

треті особи, що не заявляють

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача                    Виконавчий комітет Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ

                                                            Відділ з ринкових відносин Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ

 про                                                               визнання неправомірним та недійсним розпорядження №105-ЛУ від 26.06.2006       

В С Т А Н О В И В:

ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Виконавчий комітет Лисичанської міської ради, Відділ з ринкових відносин Лисичанської міської ради).

Позивачем заявлено вимоги визнати неправомірним та недійсним розпорядження відповідача № 105-ЛУ від 26.06.06

Заявою № 28/р від 03.11.2006 позивач змінив предмет позову, та просить суд: визнати неправомірним розпорядження відповідача № 105-ЛУ від 26.06.2006, скасувати розпорядження відповідача № 105-ЛУ від 26.06.2006.

Постановою господарського суду Луганської області від 18.01.07 у справі № 13/435н-ад позов задоволено повністю, визнано неправомірним розпорядження Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 105-ЛУ від 26.06.2006, скасовано розпорядження Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 105-ЛУ від 26.06.2006.

Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, не погодившись з прийнятим рішенням, звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Третя особа –Відділ по ринковим відносинам Лисичанської міської ради –у запереченні на апеляційну скаргу просить у задоволенні її відмовити, постанову суду залишити без змін.

Позивач проти скарги також заперечує, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розпорядженням першого заступника голови суду від 18.04.07 у справі № 13/435н-ад виключено із складу колегії суддів суддю Семендяєву І.В. та введено до складу колегії суддю Баннову Т.М.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення,  дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 31.05.06 по 15.06.06 відповідачем проведено позапланову перевірку провадження діяльності ЗАТ „Лисичанський склозавод „Пролетарій” на ринку цінних паперів та складено акт від 15.06.2006.

За результатами проведення перевірки відповідачем винесено розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 105-ЛУ від 26.06.06

В даному розпорядженні зазначено, що відповідачем встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства України, а саме: статут (нова редакція)  ЗАТ “Лисичанський склозавод “Пролетарій”, затверджений загальними зборами акціонерів (протокол № 7 від 10.09.2004) та зареєстрований 22.09.2004 державним реєстратором виконавчого комітету Лисичанської міської ради Луганської області (номер запису) 13811050001000036), не відповідає вимогам законодавства про цінні папери.

Розпорядженням виділено низку порушень позивачем Цивільного кодексу України та приписів Закону України „Про господарські товариства” (а.с. 11).

На підставі п. 10 ст. 8 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в України” відповідач  розпорядженням зобов'язав позивача у термін до 30.12.2006 усунути порушення чинного законодавства про цінні папери та до 30.12.2006 письмово проінформувати уповноважену особу відповідача про виконання цього розпорядження з наданням документів, що підтверджують факт усунення правопорушень.

          Позивач при зверненні з позовом свої вимоги обґрунтовує перевищенням відповідачем своєї компетенції при прийнятті спірного розпорядження, та відсутністю порушень законодавства положеннями статуту, про які йде мова у розпорядженні.

          Відповідач в свою чергу зазначив, що спірне розпорядження було ним видане на виконання завдань, що містяться у ст. 7 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в України”, а саме: захист прав  інвесторів  шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів,  застосування  санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

          Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, з посиланням на норми Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” виходив з того, що відповідачем не доведено суду порушення з боку позивача прав інвесторів, та того, що всі положення статуту позивача, які зазначені у розпорядженні, стосуються розміщення, обігу та обліку цінних паперів, що регулюється законодавством про цінні папери.

Суд першої інстанції також зазначив, що з резолютивної частини розпорядження від 26.06.2006 № 105-ЛУ не вбачається, які саме порушення чинного законодавства про цінні папери повинен усунути позивач.

          Відповідач в апеляційній скарзі вважає постанову суду такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

          В обґрунтування своїх доводів заявник скарги посилається на те, що відповідачем були доведені всі факти правомірності винесення розпорядження про усунення порушень законодавства, а також по кожному порушенню були надані детальні пояснення (письмові та усні).

           Судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача щодо компетенції винесення розпорядження № 105-ЛУ від 26.06.06 та самої суті невідповідності статуту позивача вимогам Закону України „Про господарські товариства” і Цивільного кодексу України.

Зокрема, заявник зазначає, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її територіальні органи, реалізуючи свої повноваження, вправі вимагати від акціонерного товариства приведення його статуту у відповідність до вимог чинного законодавства.

Висновок суду, що відповідачем не доведено порушень з боку позивача прав інвесторів, та того, що всі положення статуту позивача, які зазначені у розпорядженні, стосуються розміщення, обігу та обліку цінних паперів, є необґрунтованим і неправильним та вказує на порушення норм матеріального права.  

          Відповідач вважає, що посилання суду першої інстанції на те, що з резолютивної частини розпорядження не вбачається, які саме порушення чинного законодавства про цінні папери повинен усунути позивач, є неправильним.

Розпорядження про усунення порушень законодавства про цінні папери № 105-ЛУ від 26.06.06 було винесено відповідачем згідно форми, затвердженої Наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 105 від 17.04.01.

Крім того, в апеляційній скарзі відповідачем докладно наведені окремі пункти статуту позивача та обґрунтовується їх невідповідність приписам законодавства.

Викладені в апеляційній скарзі доводи судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Згідно ст. 6 цього Закону повноваження ДКзЦПФР здійснюється через центральний апарат та територіальні органи.

Згідно ст. 7 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” основними завданнями Державної комісії з цінних  паперів та фондового ринку є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; сприяння  розвитку  ринку цінних паперів; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Таким чином, захист прав інвесторів повинен здійснюватися Державною комісією з цінних  паперів та фондового ринку шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Мета державного регулювання ринку цінних паперів та форми визначені статтями 2 ,3 Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів”.

Згідно п. 10 ст. 8 цього Закону обов'язкові для виконання розпорядження мають стосуватися усунення порушень законодавства про цінні папери.

В оскаржуваному рішенні зазначені порушення Цивільного кодексу України та Закону України „Про господарські товариства”, який визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” та законодавства України з обігу цінних паперів свідчить, що компетенція Державної комісії з  цінних  паперів  та фондового ринку та її територіальних органів поширюється на застосування законодавства про цінні папери та не вбачається права на перевірку змісту статуту.

Відповідно до п. 2 ст. 70 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо недоведеності відповідачем факту порушень саме законодавства про цінні папери та факту порушень прав інвесторів.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що господарський суд Луганської області при розгляді справи правильно встановив усі її обставини, постанова від 18.01.2007 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому скарга не підлягає до задоволення за відсутністю підстав для скасування постанови, передбачених ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка її подала.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 17, 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, п. 5 ст. 254, пунктами 2-1, 6, 7 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

У Х В А Л И В:   

1. Апеляційну скаргу Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на постанову господарського суду Луганської області від 18.01.2007 у справі № 13/435н-ад залишити без задоволення.

2. Постанову  господарського суду Луганської області від 18.01.2007 у справі № 13/435н-ад залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Луганське територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Повний текст даної ухвали буде виготовлено у повному обсязі 24.04.2007.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

          Головуючий суддя                                Т.Ф. Парамонова

          Суддя                                                        Т.М. Баннова

          Суддя                                                       С.С. Єжова