Ухвала

від 13.03.2017 по справі 390/2572/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Коротуна В.М., Писаної Т.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, Головне управління юстиції у Кіровоградській області, про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що проживала однією сім'єю із ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ОСОБА_6 склав заповіт та заповів їй усе належне йому майно.

Зазначала, що після смерті ОСОБА_6 вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса Кіровоградсьої міської нотаріальної контори № 2 від 07 серпня 2014 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, з підстав того, що із змісту заповіту не зрозуміло яке майно заповідано - все майно спадкодавця чи лише земельна ділянка.

Беручи до уваги зазначене, просила визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 6,1179 га, кадастровий НОМЕР_2, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 18 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 загальною площею 6,1179 га, кадастровий НОМЕР_2, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних у кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що неточність формулювань у заповіті не спотворюють волю заповідача та не є підставою для відмови у спадкуванні ОСОБА_4 належної ОСОБА_6 земельної ділянки за заповітом.

Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. ст. 1216, 1218 ЦК України).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Враховуючи, що за життя ОСОБА_6 склав заповіт, за яким усі права та обов'язки, власність, яка йому належатиме на момент складання цього заповіту та належатиме на день смерті на земельну ділянку, на яку він має право за законом, заповів ОСОБА_4, при цьому судом встановлено, що ОСОБА_6 належала на праві власності земельна ділянка НОМЕР_1 загальною площею

6,1179 га, кадастровий НОМЕР_2, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новоолександрівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та ОСОБА_4 у встановленому ст. ст. 1268-1270 ЦК України порядку подала заяву про прийняття спадщини за заповітом, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги щодо нікчемності вказаного заповіту є безпідставними, з огляду на обставини, встановлені рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 травня

2016 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до

ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання заповіту недійсним.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_5 у касаційній скарзі, були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій та при їх дослідженні і встановленні судами було дотримано норми матеріального та процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

18 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 07 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: О.В. Попович

В.М.Коротун

Т.О.Писана