Постанова

від 21.03.2017 по справі 367/7428/16-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 367/7428/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Саранюк Л.П.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Ганечко О.М.

суддів: Коротких А.Ю.,Літвіної Н.М.,

при секретарі: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.16 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.16 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачі звернулися з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання апелянти не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачі є особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи із захворюванням, яке повґязане з ліквідацією аварії на ЧАЕС, ОСОБА_3 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи ( 1 категорія), інвалідом другої групи, повґязаного із впливом Чорнобильської АЕС. У звґязку з чим вони мають право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоровґю, передбачену статтями 50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Розрахунок пенсійних виплат позивачам Управління ПФУ у місті Ірпені здійснювало за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у період з 03.08.14 року розмір виплат основної та додаткової пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідами III групи, повинен визначатися відповідно до урядових постанов, а тому позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату державної пенсії на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ, в обсязі не нижче 6 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 Закону № 796-ХІІ, в обсязі 50 % розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 3 серпня 2014 року задоволенню не підлягають, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Державна пенсія і додаткова пенсія, на які позивачі як особи, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, мають право визначені ст. 50, 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Відповідно до п. 4 Закону України Про державний бюджет України на 2011 рік визначено, що у 2011 році норми положень ст. 39, 50, 51, 52, 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік.

Аналогічні обмеження та порядок визначення розміру і виплати пенсій особам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, регламентовані Законами України Про державний бюджет України на 2012 рік , ;Про державний бюджет України на 2013 рік

Відповідний порядок та розміри пенсій особам, які належать до вказаної категорії громадян, було визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету .

Закон України Про державний бюджет України на 2014 рік , в редакції, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, не містив жодної норми, яка б обмежувала у 2014 року пряме застосування Закону 796-ХІІ, зокрема ст. 50, 54 цього Закону, якими визначено розміри державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

В подальшому, згідно із Законом № 1622-VII від 31.07.2014 року, Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2014 рік були доповнені пунктом, згідно з яким, норми і положення ряду законів, в тому числі і статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону 796-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Законом № 76-VІІІ від 28 грудня 2014 року Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України до статей 50, 54 Закону 796-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Умови, порядок призначення та мінімальні розмірі пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України. Зазначений Закон набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у період з 01.01.2014 року до 03.08.2014 року розміри пенсій встановлювалися у розмірі, передбаченому Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, послався на обмеження, які почали діяти з 03.08.14 року, відповідно до яких, розмір виплат основної та додаткової пенсій особам, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є інвалідами III групи, повинен визначатися відповідно до урядових постанов, проте, позов містить вимогу про перерахунок та виплату пенсії до набрання чинності даних змін, а саме, за період з 01.01.14 року по 02.08.14 року. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.14 року по 02.08.14 року, з порушенням норм матеріального права.

Проте, в матеріалах справи містяться докази того, що позивачі звернулися до суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Так, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.14 року було залишено без задоволення апеляційну скаргу позивачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 14.03.14 року - без змін.

В Постанові Ірпінського міського суду Київської області від 14.03.14 року та Ухвалі КААС від 21.05.14 року було розглянуто позовні вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ОСОБА_3, згідно вимог ст. 54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.08.13 року по 01.02.14 року(а.с. 74-80).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за період 01.01.14 року по 01.02.14 року підлягає закриттю.

Також, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача державної та додаткової пенсію в конкретно виражених сумах за період з 02.02.14 року по 02.08.14 року, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Такої вимоги, як стягнути з суб'єкта владних повноважень грошові кошти , диспозиція статті не передбачає.

Дана правова позиція викладена також в листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 року №1483/12/13-12, відповідно до якої, статтями 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум, відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум із відповідача.

Згідно зі ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для її скасування, у зв'язку з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції ,суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись, ст.160, 167, 195,197,198,202,205,211,212,254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.16 року - скасувати.

Прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_2, ОСОБА_3, на підставі статей 50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 02.02.14 - по 02.08.14 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2, ОСОБА_3 державної та додаткової пенсій, в розмірах, встановлених статтями 50,54 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , з 02.02.14 року по 02.08.14 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, за період з 01.01.14 року по 01.02.14 року - закрити.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Судді:

Літвіна Н.М.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Літвіна Н. М.