Рішення

від 14.03.2017 по справі 911/1465/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 911/1465/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник , м. Бровари

до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області, Броварський район, с. Зазим`є

Приватного підприємства Східний Степ , Броварський район, с. Зазим`є

про визнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки

Суддя А.Ю.Кошик

представники:

від позивача: Миколаєнко Р.В.

від відповідача1: не з'явився

від відповідача 2: Крижановський І.В., Базя Я.О.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1465/16 за позовом Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник (надалі - позивач) до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (надалі - відповідач 1) та Приватного підприємства Східний Степ (надалі - відповідач 2) про визнання недійсними рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Східний Степ в с. Зазим`є від 09.10.2006 року № 156-7-У та договору оренди земельної ділянки від 09.02.2007 року, укладеного між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Приватним підприємством Східний Степ .

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.07.2016 року (суддя О.О.Христенко) у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2016 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року касаційну скаргу постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 року та рішення Господарського суду Київської області від 08.07.2016 року у справі № 911/1465/16 скасовано, а справу №911/1465/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2017 року суддю А.Ю.Кошика визначено для розгляду справи №911/1465/16.

Ухвалою від 12.01.2017 року справу №911/1465/16 прийнято до провадження судді та призначено розгляд справи на 07.02.2017 року.

Відповідач1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 07.02.2017 року не з'явився та надіслав письмові пояснення в яких проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 07.02.2017 року на виконання вимог ухвали суду надано письмові пояснення. Розгляд справи відкладався до 28.02.2017 року.

В судовому засіданні 28.02.2017 року оголошувалась перерва до 14.03.2017 року.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши в судовому засіданні 14.03.2017 року матеріали справи № 911/1465/15, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, з врахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року у справі № 911/1465/15, в ході нового розгляду справи судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним акціонерним товариством Сільськогосподарське підприємство Переробник подано позов до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та Приватного підприємства Східний Степ про визнання недійсним рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Східний Степ в с. Зазим`є від 09.10.2006 року № 156-7-У та визнаня недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.02.2007 року, укладеного між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Приватним підприємством Східний Степ .

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення ради прийнято з порушенням порядку вилучення земельної ділянки, без згоди землекористувача.

Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року у справі №911/1465/16, якою скасовано рішення попередніх судових інстанцій на направлено справу на новий розгляд, під час попереднього розгляду справи було встановлено, що Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство Переробник (Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Переробник ) є постійним користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,0 га для на підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та Державного акта І-КВ № 000455 на право постійного користування земельною ділянкою.

На підставі згоди голови ліквідаційної комісії ЗАТ Переробник Зазимська сільська рада Броварського району Київської області своїм рішенням № 442-25-ІУ від 28.07.2005 року погодила місце розташування земельної ділянки, розташованої на землях позивача площею 4,0 га та надала Приватному підприємству Східний Степ (відповідач-2) дозвіл на розробку проекту відведення щодо передачі в довгострокову оренду земельної ділянки вказаною площею для розміщення виробничо-складського комплексу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна.

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області № 156-7-У від 09.10.2006 року Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Східний Степ в с. Зазим'є вилучено із земель позивача земельну ділянку площею 3,4708 га, із них: 1,6273 га рілля, 1,8435 га господарські двори в с. Зазим`є по вул. Радгоспна та передано її Приватному підприємству Східний Степ в оренду строком на п'ять років.

На підставі вказаного рішення 09.02.2007 року Приватне підприємство Східний Степ уклало із Зазимською сільською радою Броварського району Київської області договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис за № 040732500092 від 12.12.2007 року.

До матеріалів справи залучено копію акта приймання-передачі земельної ділянки від 09.02.2007 року щодо передачі Приватному підприємству Східний Степ земельної ділянки в оренду.

В своєму позові позивач послався на незаконність рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо передачі Приватному підприємству Східний Степ земельної ділянки в оренду, оскільки ця земельна ділянка в установленому законом порядку у законного землекористувача - Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник (Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник ) не вилучалась і була передана зазначеному підприємству без достатніх правових підстав. Позивач вважає, що відповідне рішення ради не відповідає вимогам законодавства, діючого на момент його прийняття. Договір оренди земельної ділянки, який укладений на виконання цього рішення, має бути визнаним недійсним.

Касаційна інстанція зазначила, що ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди попередніх інстанцій послалися на те, що оскаржуване рішення прийнято у межах повноважень, оскільки позивач добровільно відмовився від спірної земельної ділянки, протягом 10 років нею не користувався, плату за користування не сплачував. На орендованій земельній ділянці відповідач2 побудував виробничо-складський комплекс, на який оформив право власності.

Однак, касаційна інстанція не погоджуючись з висновками попередніх судових інстанцій, зазначила, що відповідно частини першої ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом а частини першої ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення та укладення оспорюваного договору) передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Механізм добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою передбачений у ст. 142 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення та укладення оспорюваного договору) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Таким чином, законною та правомірною підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою є однозначне волевиявлення землекористувача у формі належним чином оформленої його заяви до суб'єкта, який здійснює функції власника земельної ділянки. Припинення прав землекористувача має здійснюватися шляхом ухвалення власником земельної ділянки відповідного рішення з вказівкою конкретних правових підстав припинення прав на землю, визначених ст. 141 Земельного кодексу України.

Суд першої інстанції приймаючи рішення зазначив, що в даному випадку припинення права постійного користування відбулось на підставі ч.3 ст.142 Земельного кодексу України (у разі добровільної відмови землекористувача). В той же час, в рішенні суд послався на відсутність доказів звернення позивача із заявою про добровільну відмову від права постійного користування спірною земельною ділянкою до її власника.

Як вбачається з тексту рішення, що є предметом спору, рада вирішила вилучити у позивача земельну ділянку, не зазначивши при цьому відповідну правову підставу такого вилучення та припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою. В тексті цього рішення відсутнє посилання на ч.3 ст.142 Земельного кодексу України, а також на ст. 141 Земельного кодексу України, якою передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Однак, суди попередніх інстанцій зазначеним обставинам не надали належної правової оцінки.

Також, касаційна інстанція зазначила, що чинне на момент виникнення спірних правовідносин земельне законодавство не передбачало можливості юридичного оформлення припинення права користування земельною ділянкою шляхом добровільної відмови постійного землекористувача від права користування землею під час складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі. Таким чином, складення Приватним підприємством Східний Степ проекту землеустрою на спірну земельну ділянку та погодження її законним землекористувачем не скасовує встановленого законом порядку припинення прав на неї та її вилучення у останнього.

Суд зазначає, що лист позивача № 25/7 про надання згоди на вилучення земельної ділянки та передачу її відповідачу2 за підписом голови ліквідаційної комісії Ігнатченко Ю.В. не відповідає вимогам ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки цей лист адресований та направлений відповідачу2, а не власнику земельної ділянки.

Також, в тексті спірного рішення ради не зазначено, що підставою розгляду питання про вилучення земельної ділянки із користування позивача була його добровільна згода та не зазначено норми земельного законодавства, на підставі якої, прийнято рішення про вилучення цієї земельної ділянки у позивача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій в описових частинах своїх рішень констатували факт прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № К21/103-11, якою визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник від 23.07.2001 року про ліквідацію СЗАТ Переробник , призначення ліквідаційної комісії та повноваження її членів, оформлене протоколом загальних зборів від 23.07.2001 року. В той же час, суди не зробили висновків про те, яким чином вказане судове рішення впливає на вирішення цього судового спору, а також не дослідили питання наявності чи відсутності повноважень голови ліквідаційної комісії Ігнатченко Ю.В. щодо вчинення ним дій, які, на думку судів, свідчили про добровільну відмову позивача від права постійного користування земельною ділянкою.

В постанові про направлення справи на новий розгляд касаційна інстанція визначила, що не можна визнати достатньо обґрунтованими посилання судів на обізнаність та згоду позивача на передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу2 - Приватному підприємству Східний Степ , погодження проекту землеустрою щодо її відведення, як на обставини, що свідчать про вчинення позивачем добровільної відмови від права постійного користування спірною земельною ділянкою та припинення відповідних прав на неї.

Зробивши висновок про припинення права постійного користування земельною ділянкою, відносно якої виник спір, у зв'язку з набуттям іншою особою - Приватним підприємством Східний Степ права власності на цех по виготовленню поліетиленової продукції, площадки для збереження сировини та готових виробів, який розташований на спірній земельній ділянці, суди попередніх інстанцій не врахували, що діюче на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало такої підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою. Обставини щодо будівництва вказаного об'єкта та оформлення на нього права власності, сплата відповідачем2 орендної плати, не стосуються питання правомірності чи неправомірності спірного рішення ради та оспорюваного договору.

Таким чином, висновки судів про те, що спірне рішення ради та відповідний договір оренди не порушують прав позивача, за відсутності юридично оформленої добровільної відмови позивача від права постійного користування землею та відповідного рішення власника з дотриманням вимог діючого земельного законодавства, не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Відповідно до ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З урахуванням вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 21.12.2016 року у справі № 911/1465/15, в ході нового розгляду справи судом встановлено, що рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 24.09.1997 року № 67 надано в постійне користування Сільськогосподарському закритому акціонерному товариству Переробник для сільськогосподарського виробництва (вирощування великої рогатої худоби, свиней, птиц та виробництва продуктів харчування) 33,0 га (ріллі - 10,0 га, пол. шляхів - 1,0 га, господарських дворів - 19,4 га, інших - 2,6 га (пісків -2,1 га, порушених земель - 0,5 га). Відповідно до зазначеного рішення позивачу було видано Державний акт І-КВ № 000455 від 17.11.1997 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 33,0 га для сільськогосподарського виробництва.

Згідно протоколу № 5 від 11.05.2015 року позачергових загальних зборів акціонерів Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник та Статуту позивача змінено назву з Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник на Приватне акціонерне товариство Сільськогосподарське підприємство Переробник .

Загальними зборами акціонерів позивача 23.07.2001 року прийнято рішення про ліквідацію СЗАТ Переробник , призначено членів ліквідаційної комісії та встановлено повноваження членів ліквідаційної комісії (рішення загальних зборів оформлено протоколом від 23.07.2001 року).

Листом вих. № 25/7 від 25.07.2005 року на адресу відповідача2 позивач, за підписом голови ліквідаційної комісії Ігнатченко Ю.В., засвідченим печаткою позивача, зазначив, що не заперечує проти передачі в оренду терміном на 49 років з правом викупу земельної ділянки площею 4,0 га, яка знаходиться в с. Зазим`є по вул. Радгоспна, для розташування на ній приміщень виробничо-складського комплексу.

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 28.07.2005 року № 442-25-ІУ погоджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки, розташованої в межах с. Зазим`є на землях ЗАТ Переробник площею 4,0 га, із них: 2.2 га - господарські двори, 1,8 га - рілля для розміщення виробничо-складського комплексу ПП Східний Степ , надано ПП Східний Степ дозвіл на розробку проекту відведення щодо передачі в довгострокову оренду земельної ділянки площею 4,0 га для розміщення виробничо-складського комплексу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна.

У вказаному рішенні відповідача1 зазначено, що при прийнятті рішення враховано згоду голови ліквідаційної комісії ЗАТ Переробник .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди) ПП Східний Степ для будівництва виробничо-складських приміщень в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області містить акт від 28.07.2005 року вибору і обстеження земельної ділянки під будівництво виробничо-складського комплексу ПП Східний Степ в с. Зазим`є по вул. Радгоспній, в якому зазначено, що на проведення зазначених дій було запрошено представника позивача - голову ліквідаційної комісії Ігнатченко Ю.В., який своїм підписом засвідчив зазначений акт. Також міститься акт від 01.03.2006 року про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП Східний Степ , що знаходиться в с. Зазим`є по вул. Радгоспна, який підписаний позивачем та засвідчений його печаткою, як суміжним землекористувачем.

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 09.10.2006 року № 156-7-У вилучено із земель ЗАТ Переробник земельну ділянку площею 3,4708 га, із них: 1,6273 га рілля, 1,8435 га господарські двори в с. Зазим`є по вул. Радгоспна. Цим же рішенням передано відповідачу2 земельну ділянку площею 3,4708 га, із них: 1,6273 га - рілля, 1,8435 га - господарські двори в оренду терміном п`ять років для будівництва виробничо-складських приміщень в с. Зазим`є по вул. Радгоспна з річною орендною платою 18 416,93 грн.

09.02.2007 року між відповідачем 1 (орендодавець) та відповідачем 2 (орендар) було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 3,4708 га, із них: 1,6273 га - рілля, 1,8435 - га господарські двори в с. Зазим`є по вул. Радгоспна для будівництва виробничо-складських приміщень. Відповідачем 1 та відповідачем 2 підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки від 09.02.2007 року.

Господарським судом Київської області розглядалась справа № К21/103-11 за позовом Зеленіна Юрія Миколайовича до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів СЗАТ Переробник від 23.07.2001 року, оформлених протоколом б/н від 23.07.2001 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.09.2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2011 року скасовано і прийняте нове рішення, яким позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення про ліквідацію Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник , оформлене протоколом загальних зборів Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства Переробник від 23.07.2001 року. Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2016 року касаційне провадження за касаційною скаргою ПП Східний Степ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року та на рішення Господарського суду Київської області від 28.09.2011 року у справі № К21/103-11 припинено.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Перелік підстав припинення права користування землею визначений в ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), яка передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як вбачається з тексту рішення, що є предметом спору, рада вирішила вилучити у позивача земельну ділянку, не зазначивши при цьому відповідну правову підставу такого вилучення та припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою. В тексті спірного рішення відсутнє посилання на ч.3 ст.142 Земельного кодексу України, а також на ст. 141 Земельного кодексу України, якою передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою.

Також судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ПП Східний Степ почав розроблятись ще з лютого 2006 року на підставі рішення Зазимської сільської ради Про погодження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту її відведення ПП Східни Степ від 28.07.2005 року.

Вищенаведене рішення ради про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки приймалось враховуючи згоду голови ліквідаційної комісії ЗАТ Переробник .

Порядок передачі земельних ділянок в оренду врегульовано ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення), і передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

При наданні земельної ділянки у користування обласними державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або Кабінетом Міністрів України сільські, селищні, міські, районні, обласні ради, районні державні адміністрації за місцем розташування земельної ділянки подають свій висновок відповідно обласній державній адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

При наданні земельної ділянки у користування Кабінетом Міністрів України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська, Севастопольська міські державні адміністрації подають свої висновки та проект відведення земельної ділянки центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає їх до Кабінету Міністрів України.

Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно зі ст. 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

2. Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою. Порядок вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Погодження місць розташування об'єктів, розмірів передбачуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться відповідними сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України відповідно до їх повноважень щодо вилучення цих ділянок, а також Верховною Радою України.

4. Погодження місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також місць розташування об'єктів власності інших держав, міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.

5. Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місць розташування об'єктів до відповідної сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо об'єктів, вилучення яких провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Севастопольської міської державної адміністрації.

6. До клопотання додаються необхідні матеріали та розрахунки.

7. Відповідна сільська, селищна, міська рада чи місцева державна адміністрація згідно із своїми повноваженнями розглядає клопотання і в п'ятиденний строк з дня реєстрації направляє його разом з матеріалами, передбаченими частиною п'ятнадцятою цієї статті, на розгляд органів земельних ресурсів, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Зазначені органи протягом двох тижнів з дня одержання клопотання надають свої висновки відповідній сільській, селищній, міській раді чи місцевій державній адміністрації, які з урахуванням одержаних висновків протягом десяти днів приймають рішення про погодження місця розташування того об'єкта, під який мають право самостійно вилучати земельну ділянку, або мотивоване рішення про відмову.

9. Якщо погодження місця розташування об'єкта провадиться районною, обласною державною адміністрацією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України, сільська, селищна, міська рада готує свій висновок і подає матеріали на погодження до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської, районної ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

10. Районна державна адміністрація розглядає у місячний строк матеріали погодження місця розташування об'єкта, під який має право вилучати земельну ділянку, або подає свій висновок до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації.

11. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація розглядають подані матеріали і погоджують місце розташування об'єкта, під який мають право вилучати земельну ділянку.

12. Матеріали погодження місця розташування об'єкта, що провадиться Кабінетом Міністрів України, подаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією із своїм висновком центральному органу виконавчої влади по земельних ресурсах, який розглядає ці матеріали і у місячний строк подає свої пропозиції до Кабінету Міністрів України.

13. Кабінет Міністрів України розглядає ці матеріали і приймає відповідне рішення, а з питань, що погоджуються Верховною Радою України, подає їй свої пропозиції.

14. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради подають до Верховної Ради України пропозиції щодо вилучення особливо цінних земель із земель комунальної власності.

15. Матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, копію плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об'єкта із зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити. Зазначаються також склад угідь земельної ділянки, що вилучається, та умови її відведення.

16. У разі відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної, міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта ці питання вирішуються у судовому порядку.

17. У разі задоволення позову щодо оскарження відмови власника землі або землекористувача, сільської, селищної міської ради, органів державної влади у погодженні місця розташування об'єкта рішення суду є підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки.

У матеріалах справи відсутня заява позивача (землекористувача) адресована саме відповідачу1 (власнику земельної ділянки) про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою площею 4,0 га в с. Зазим`є по вул. Радгоспна.

Щодо листа позивача вих. № 25/7 від 25.07.2005 року, адресованого відповідачу2, в якому СЗАТ Переробник не заперечує проти передачі в оренду земельної ділянки площею 4,0 га в с. Зазим`є по вул. Радгоспна, і який відображений в рішенні відповідача1 Про погодження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту її відведення ПП Східний Степ від 28.07.2005 року № 442-25-ІУ, такий лист з огляду на ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України може розцінюватись як погодження землекористувача місця розташування об'єкта.

Частиною 6 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Однак, вищенаведений лист передував і був підставою для надання доволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, тому не може розцінюватись як погодження розробленого відповідачем2 проекту землеустрою.

Не може вважатись погодженням проекту землеустрою підпис та печатка позивача на акті від 01.03.2006 року, оскільки такий акт стосується питання встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки. Відповідний підпис може свідчити лише про обізнаність представника позивача, однак з наявного в матеріалах справи примірника акту не можливо чітко встановити хто саме діяв від імені позивача.

Також, як визначила касаційна інстанція, чинне на момент виникнення спірних правовідносин земельне законодавство не передбачало підставою припинення права землекористування шляхом добровільної відмови постійного землекористувача від права користування землею під час складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі. Таким чином, складення Приватним підприємством Східний Степ проекту землеустрою на спірну земельну ділянку та погодження її законним землекористувачем не скасовує встановленого законом порядку припинення прав на неї та її вилучення у останнього.

Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Лист позивача № 25/7 про надання згоди на вилучення земельної ділянки та передачу її відповідачу2, за підписом голови ліквідаційної комісії Ігнатченко Ю.В., не відповідає вимогам ст. 142 Земельного кодексу України, оскільки цей лист адресований та направлений відповідачу2, а не власнику земельної ділянки.

Таким чином, спірну земельну ділянку було вилучено з користування позивача без дотримання встановленого законодавством порядку та наявності достатніх підстав.

Відповідно надання незаконно вилученої у позивача земельної ділянки відповідачу2, є позбавленням позивача права землекористування на таку земельну ділянку.

Крім того, як вбачається з постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року у справі № К21/103-11, визнано недійсним рішення СЗАТ Переробник від 23.07.2001 року про ліквідацію СЗАТ Переробник , призначення ліквідаційної комісії та повноваження членів ліквідаційної комісії.

Відповідне рішення загальних зборів СЗАТ Переробник від 23.07.2001 року, яким також було створено ліквідаційну комісію та надано Ігнатченку Юрію Васильовичу повноваження голови ліквідаційної комісії, визнані недійсними у зв'язку з відсутністю кворуму.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № К21/103-11, що відбулось згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2011 року, встановлено незаконність проведення ліквідації СЗАТ Переробник та спростовано повноваження Ігнатченка Юрія Васильовича, як голови ліквідаційної комісії.

У хзв'язку з чим, всі дії, вчинені головою ліквідаційної комісії Ігнатченком Ю.В. є таким, що вчинені особою, яка не мала відповідних повноважень.

Жодних доказів наступного схвалення правочинів, зокрема, щодо надання згоди на вилучення земельної ділянки чи погоджень такого вилучення, в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України повноважною особою суду не надано.

Крім того, ймовірно, що надання головою ліквідаційної комісії згоди на вилучення земельної ділянки відбувалось в межах ліквідації підприємства, яка в подальшому була визнана незаконною.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскльки спірну земельну ділянку було вилучено з користування позивача без дотримання встановленого законодавством порядку та наявності достатніх підстав, надання незаконно вилученої у позивача земельної ділянки відповідачу2, є позбавленням позивача права землекористування на таку земельну ділянку, оскаржуване рішення відповідача1 - рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Східний Степ в с. Зазим`є від 09.10.2006 року № 156-7-У винесено з порушенням ст. 116 Земельного кодексу України і підлягає визнанню недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як зазначено в п. 2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року № 6 судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Оскільки судом задоволено вимогу позивача про визнання недійсним рішення відповідача1 Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Східний Степ в с. Зазим`є , встановлено незаконність вилучення та передачі відповідачу2 в оренду спірної земельної ділянки, вимога позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.02.2007 року, укладеного між відповідачами, також підлягає задоволенню.

Щодо наявних в матеріалах справи відомостей, що відповідач2 здійснив реєстрацію права користування спірною земельної ділянкою та побудував на земельній ділянці промисловий об'єкт, оскільки земельна ділянка надавалась відповідачу2 незаконно, набуття відповідачем2 права власності на створений ним об'єкт нерухомості на незаконно відведеній земельній ділянці не породжує для нього прав на земельну ділянку.

Також, в ході розгляду спору відповідачами подано заяви про застосування строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 року № 10 за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позивач в обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності зазначив, що про обставини прийняття відповідачем1 оскаржуваного рішення та укладення між відповідачами оскаржуваного договору, позивачу стало відомо в березні 2016 року в ході розгляду Вищим господарським судом України справи № К21/103-11.

У зв'язку з чим, судом досліджено та встановлено, що всі погодження щодо спірного рішення надавались головою ліквідаційної комісії Ігнатченком Ю.В., відсутні докази наступного схвалення таких погоджень належно уповноваженими особами СЗАТ Переробник , у справі № К21/103-11 розглядався корпоративний спір за позовом Зеленіна Юрія Миколайовича до СЗАТ Переробник і такий спір стосувався виключно питань чинності загальних зборів.

Таким чином, про оскаржуване рішення ради та договір, укладений між відповідачами, позивач не міг дізнатись.

Факт та обставини набуття Приватним підприємством Східний Степ прав на спірну земельну ділянку стали відомі позивачу в ході касаційного перегляду судового рішення у справі № К21/103-11, що відбулось згідно з постановою від 16.03.2016 року.

Пунктом 2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Таким чином, позивачем обґрунтовано поважність причин пропуску строку позовної давності. В той же час, відповідачами не обґрунтовано та не доведено, що позивач раніше був обізнаний з наявністю спірних рішення та договору.

Згідно зі ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позивачем строку позовної даності для звернення з даним позовом, тому порушене право позивача підлягає захисту.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідачів в рівних частках.

Керуючись статтями 32-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнанти недійсним рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Про передачу в оренду земельної ділянки ПП Східний Степ в с. Зазим`є від 09.10.2006 року № 156-7-У.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.02.2007 року, кадастровий номер 3221282801:01:128:0007, укладений між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Приватним підприємством Східний Степ .

4. Стягнути з Зазимської сільської ради Броварського району Київської області (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Пролетарська, 6, код 04363876) на користь Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код 20074408) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства Східний Степ (07415, Київська обл., Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 3б, код 33458526) на користь Приватного акціонерного товариства Сільськогосподарське підприємство Переробник (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Порошкова, 2, код 20074408) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 23.03.2017 року