Постанова

від 01.11.2017 по справі 911/1465/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 911/1465/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Алєєвої І.В., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі№ 911/1465/16 Господарського суду Київської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" до 1.Зазимської сільської ради Броварського району Київської області 2.Приватного підприємства "Східний Степ" провизнання недійсним рішення, договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- позивачаМиколаєнко В.М., - відповідача-1 Спичак Л.В., - відповідача-2 Крижановський І.В.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та Приватного підприємства "Східний Степ", в якій просило суд визнати недійсним рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Східний Степ" в с. Зазим`є" від 09.10.2006 № 156-7-У та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 09.02.2007, укладений між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Приватним підприємством "Східний Степ".

Позов обґрунтовано тим, що спірне рішення ради прийнято з порушенням порядку вилучення земельної ділянки, без згоди землекористувача.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 14.03.2017 (суддя Кошик А.Ю.) позов задоволено повістю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гаврилюк О.М., Куксов В.В.), рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Переробник" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

17.10.2017 та 18.10.2017 Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Приватним підприємством "Східний Степ" подано відзиви на касаційну скаргу, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

20.10.2017 Приватним підприємством "Східний Степ"подано письмові пояснення, які також залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство "Переробник" (Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство "Переробник") було постійним користувачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,0 га на підставі рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області та Державного акта І-КВ № 000455 на право постійного користування земельною ділянкою.

На підставі згоди голови ліквідаційної комісії ЗАТ "Переробник" Зазимська сільська рада Броварського району Київської області своїм рішенням № 442-25-ІУ від 28.07.2005 погодила місце розташування земельної ділянки, розташованої на землях позивача площею 4,0 га та надала Приватному підприємству "Східний Степ" (відповідач-2) дозвіл на розробку проекту відведення щодо передачі в довгострокову оренду земельної ділянки вказаною площею для розміщення виробничо-складського комплексу в с. Зазим`є по вул. Радгоспна.

Рішенням Зазимської сільської ради Броварського району Київської області №156-7-У від 09.10.2006 "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Східний Степ в с. Зазим'є" вилучено із земель позивача земельну ділянку площею 3,4708 га, із них: 1,6273 га рілля, 1,8435 га господарські двори в с. Зазим`є по вул. Радгоспна та передано її Приватному підприємству "Східний Степ" в оренду строком на п'ять років.

На підставі вказаного рішення, 09.02.2007 Приватне підприємство "Східний Степ" уклало із Зазимською сільською радою Броварського району Київської області договір оренди вказаної земельної ділянки строком на п'ять років, який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, про що вчинено запис за № 040732500092 від 12.12.2007.

До матеріалів справи залучено копію акта приймання-передачі земельної ділянки від 09.02.2007 передачі Приватному підприємству "Східний Степ" земельної ділянки в оренду.

В своєму позові позивач послався на незаконність рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області щодо передачі Приватному підприємству "Східний Степ" земельної ділянки в оренду, оскільки ця земельна ділянка в установленому законом порядку у законного землекористувача - Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник" (Приватного акціонерного товариства "Сільськогосподарське підприємство "Переробник") не вилучалась і була передана зазначеному підприємству без достатніх правових підстав. Позивач вважає, що відповідне рішення ради не відповідає вимогам законодавства, діючого на момент його прийняття. Договір оренди земельної ділянки, який укладений на виконання цього рішення, має бути визнаним недійсним.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 84, 92, 118, 123, 124, 141, 142, 152 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України), статті 203, 215 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).

Колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Східний степ" звернулось до Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник", як до землекористувача, з клопотанням про надання згоди на вилучення спірної земельної ділянки з метою її подальшого отримання у користування на умовах оренди.

Листом №25/7 від 25.07.2005 Сільськогосподарським закритим акціонерним товариством "Переробник" було повідомлено Приватне підприємство "Східний степ" про відсутність заперечень проти передачі в оренду Приватному підприємству "Східний степ" з правом викупу земельної ділянки площею 4 га, яка знаходиться у с. Зазим'я по вул. Радгоспна.

Вказаний лист було підписано головою ліквідаційної комісії Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник" ОСОБА_8

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2001 відбулись позачергові загальні збори акціонерів Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник", на порядок денний яких були винесені наступні питання: про ліквідацію товариства; призначення ліквідаційної комісії; про повноваження членів ліквідаційної комісії. За результатами проведених зборів, одноголосно прийнято рішення по кожному із перелічених питань, що підтверджується протоколом загальних зборів б/н 23.07.2001 Головою ліквідаційної комісії позивача обрано ОСОБА_8

Відповідно до змісту протоколу б/н від 23.07.2001 голові ліквідаційної комісії надано право першого підпису на банківських, касових та платіжних документах, договорах, претензіях, позовах; право видавати довіреності на представлення інтересів Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник" перед третіми особами в судах, господарських судах; право управління майном; проводити інвентаризацію та оцінку майна; визначати ліквідаційну масу та розпоряджатись нею; вживати заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості; реалізовувати майно; виконувати всі інші повноваження керівних органів та здійснювати всі інші необхідні дії в інтересах Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник".

Таким чином, враховуючи перелік прав, наданих голові ліквідаційної комісії позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_8 мав достатній обсяг повноважень для представлення інтересів та вираження волі Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник" як користувача земельної ділянки згідно з державним актом І-КВ №000455 від 17.11.1997, а отже, лист №25/7 від 25.07.2005 є таким, що підписаний повноважним представником Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник".

Посилання позивача на скасування рішення від 23.07.2001 загальних зборів у судовому порядку ніяким чином не нівелює юридичної сили вчиненого ОСОБА_8 від імені Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник" правочину з огляду на наступне.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Статтею 211 ЦК України визначено, що якщо у правочині не вказане місце його вчинення, то місцем вчинення одностороннього правочину є місце вираження волі сторони.

Тобто, за своєю правовою природою лист №25/7 від 25.07.2005 є одностороннім правочином.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень представника (голови ліквідаційної комісії) товариства, коли цей останній вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його представника можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України фактично встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третіх осіб обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 у справі №6-206цс16, від 30.11.2016 у справі №6-2363цс16, від 21.09.2016 у справі №902/841/15 та інших.

У пункті 3.3. постанови №11 від 29.05.2013 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним слід виходити з того, що треті особи, які вступають у цивільно-правові відносини з юридичною особою (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Разом з тим, позивачем не доведено того, що на момент складання листа №25/7 від 25.07.2005 відповідачі були обізнані щодо неповноважності голови ліквідаційної комісії Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник". Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, визнання у судовому порядку недійсним рішення загальних зборів Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник", в тому числі, щодо призначення керівника ліквідаційної комісії та визначення його повноважень, не вказує на недійсність листа №25/7 від 25.07.2005 та не спростовує фактичного погодження постійного землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, Приватне підприємство "Східний степ" звернулось до Зазимської сільської ради Броварського району Київської області з клопотанням №529 від 27.07.2005 про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки під розміщення виробничо-складського приміщення.

Означене клопотання разом із матеріалами попереднього погодження місця розташування, 28.07.2005 було погоджено із Броварським районним відділом земельних ресурсів (висновок №355 від 15.03.2006), Відділом містобудування і архітектури (Висновок №1457 від 28.07.2005), Броварською державною екологічною регіональною інспекцією (Висновок №254 від 26.07.2005), Броварською районною санітарно-епідеміологічною станцією (Висновок №1018 від 06.07.2005), Обласним центром з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва (Погодження № 3/1336 від 28.07.2005).

У складі комісії Броварської районної державної адміністрації, сільського голови Зазимської сільської ради, директора Приватного підприємства "Східний степ" та голови ліквідаційної комісії СЗАТ "Переробник" було прийнято рішення про погодження місця розташування об'єкта, шляхом укладення Акту вибору і обстеження земельної ділянки під будівництво виробничо-складського комплексу Приватного підприємства "Східний степ" від 28.07.2005.

На підставі наведеного вище, з урахуванням наявної згоди голови ліквідаційної комісії Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник", Зазимською сільською радою Броварського району Київської області було прийнято рішення №442-25-ІУ від 28.07.2015 "Про погодження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту її відведення ПП "Східний степ".

На виконання пункту 3 рішення Зазимською сільською радою Броварського району Київської області №442-25-ІУ від 28.07.2015 "Про погодження матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту її відведення ПП "Східний степ" Приватним підприємством "Східний степ" було укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" (землевпорядна організація) договір з розробки проекту відведення земельної ділянки.

На виконання умов вказаного правочину Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертно-консультаційний центр" було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди) Приватному підприємству "Східний степ" для будівництва виробничо-складських приміщень в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що означений проект було погоджено із землекористувачем, відповідачем-1 та позивачем, про що 01.03.2006 було укладено та засвідчено печатками Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ПП "Східний Степ", що знаходиться в с. Зазим'є по вул. Радгоспна.

Проект землеустрою також погоджений Броварським районним відділом земельних ресурсів (висновок №356 від 15.03.2006), Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства (висновок №543 від 10.03.2006), Броварською районною санітарно-епідеміологічною станцією (висновок №430 від 10.03.2006), Броварською державною екологічною регіональною інспекцією (висновок №201 від 03.03.2006), Обласним центром з охорони пам'яток історії, археології та мистецтва (висновок № 11/1337 від 28.07.2005).

21.03.2006 Київським обласним головним управлінням земельних ресурсів було складено висновок №6-5065, відповідно до якого представлена на державну експертизу технічна документація - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди) Приватному підприємству "Східний степ", відповідає вимогам земельного законодавства та діючим нормативно-технічним документам, оцінюється позитивно.

Отже, з наведеного у сукупності полягає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди) Приватному підприємству "Східний степ" для будівництва виробничо-складських приміщень в межах Зазимської сільської ради Броварського району Київської області погоджено у відповідності до пункту 9 Постанови №677 від 26.05.2004 Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок".

На підставі зазначених документів, 09.10.2006 Зазимською сільською радою Броварського району Київської області і було прийнято рішення №156-7-У "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Східний Степ" в с.Зазим`є", згідно з яким вилучено з земель Сільськогосподарського акціонерного товариства "Переробник" земельну ділянку площею 3,4708 га, з них: 1,6273 га рілля, 1,8435 га господарські двори в с.Зазим'я по вул. Радгоспна; передано Приватному підприємству "Східний степ" земельну ділянку площею 3,4708 га, з них: 1,6273 га рілля, 1,8435 га господарські двори в оренду терміном на п'ять років для будівництва виробничо-складських приміщень в с.Зазим'я по вул.Радгоспна з річною орендною платою 18 416,93 грн. Доручено сільському голові укласти договір оренди земельної ділянки згідно чинного законодавства.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 21.12.2016 у даній справі звернув увагу на необхідність дослідження усіх доказів та доводів щодо дотримання механізму добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою.

Так, за приписами статті 141 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Таким чином, статтею 141 ЗК України було передбачено таку підставу для припинення права постійного користування земельною ділянкою як добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Дійсно, нормами чинного на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, фактично лист №25/7 від 25.07.2005 стосовно відсутності у Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Переробник" заперечень з приводу передачі в оренду на 49 років земельної ділянки площею 4 га, яка знаходиться у с.Зазим'є по вул. Радгоспній, за своєю правовою природою свідчить про волю особи, яка має право постійного користування земельною ділянкою, на відмову від користування її частиною, здійсненою на користь Приватного підприємства "Східний степ".

Тобто, у даному випадку посилання на те означений лист адресовано не сільській раді, а відповідачу-2 не може бути достатньою підставою для визнання недійсним рішення №156-7-У від 09.10.2006 Зазимської сільської ради Броварського району Київської області "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Східний Степ" в с. Зазим`є", як такого, що суперечить вимогам земельного законодавства.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано і те, що лист №25/7 від 25.07.2005 було додано Приватним підприємством "Східний Степ" до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (на умовах оренди), а отже, у будь-якому випадку кінцевим отримувачем (адресатом) документа, який вказує на добровільну відмову постійного користувача від земельної ділянки, є саме Зазимська сільська рада Броварського району Київської області.

Таким чином, урахуванням вказівок Вищого господарського суду України у постанові від 21.12.2016 судом апеляційної інстанції встановлено, що сукупність вчинених позивачем вищенаведених трьох дій (лист №25/7 від 25.07.2005 про відсутність заперечень проти передачі в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки; погодження місця розташування об'єкта, шляхом укладення Акту вибору і обстеження земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення відповідачу-2 спірної земельної ділянки), свідчить про однозначне виявлення волі позивача на відмову від користування спірною земельною ділянкою.

За таких встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним рішення Зазимської сільської ради Броварського району Київської області "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Східний Степ" в с. Зазим`є" від 09.10.2006 № 156-7-У.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.02.2007, укладеного між Зазимською сільською радою Броварського району Київської області та Приватним підприємством "Східний Степ", позивачем визначено порушення порядку припинення постійного землекористування на незаконність рішення №156-7-У від 09.10.2006 Зазимської сільської ради Броварського району Київської області "Про передачу в оренду земельної ділянки ПП "Східний Степ" в с. Зазим`є".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2016 №3477-IV, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Рішенням Європейського суду з права людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час розгляду справи на спірній земельній ділянці, переданій у користування Приватного підприємства "Східний степ", за останнім зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна.

Зокрема, згідно зі свідоцтвом №30359237 від 03.12.2014 про право власності та витягу №30359244 від 03.12.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Приватним підприємством "Східний Степ" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме на цех по виготовленню поліетиленової продукції площею 4003 кв.м, розташований за адресою: Київська область, с.Зазим'є, вул.Радгоспна, буд.12. Вказаний об'єкт було введено в експлуатацію 25.03.2014, що підтверджується представленим до матеріалів справи Сертифікатом №16514085027 від 25.03.2014 Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Згідно з частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

З викладеного вбачається, що нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання об'єкту нерухомого майна, який належить відповідачу-2, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, від 12.06.2013 у справі № 6-32цс13, від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16.

Тобто, виходячи з того, що на теперішній час на земельній ділянці, яка була передана відповідачу-2 у користування згідно з оспорюваним рішенням, розташовано об'єкт нерухомого майна, що належить Приватному підприємству "Східний степ", застосування обраних заявником способів захисту своїх прав, фактично не призведе до їх відновлення, зокрема, до реального повернення земельної ділянки у користування позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до приписів статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі № 911/1465/16 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і І. В. Алєєва

О. М. Сибіга