Ухвала

від 23.02.2017 по справі 755/4468/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/124/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Федосєєв С.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Росік Т.В., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Лубіна О.О.,

захисника Метюшева А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2, який є власником майна, на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС в місті Києві Синицького І.С., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Вигівським М.І., та накладено арешт на машино-місце, загальною площею 24,5 кв. м., розташоване за адресоюАДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 252990680000, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_2, який є власником майна, подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого. На думку апелянта, клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Також ОСОБА_2 зазначає, що санкції ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 366 КК України, за якими він підозрюється, не передбачають такого виду покарання, як конфіскація майна. Крім того, апелянт вказує, що в межах кримінального провадження не заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди. При цьому ОСОБА_2 стверджує, що шкода та її розмір в рамках кримінального провадження не доведені, оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва розглядається справа № 826/10785/16 за позовом ТОВ Вент-Ера-Сервіс до Головного Управління ДФС у місті Києві про скасування податкових рішень-повідомлень, які стали підставою для відкриття даного кримінального провадження, а тому, як вказує апелянт, суми донарахованих податків, що визначені в них, не є узгодженими.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 і просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_2, який є власником майна, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100040000013, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що директор ТОВ Вент-Ера Сервіс (код ЄДРПОУ 39165780) ОСОБА_2 в період з грудня 2014 року по березень 2015 року відобразив у бухгалтерському та податковому обліку нібито проведені фінансово-господарські операції з підприємством з ознаками фіктивності ТОВ Центрокомбуд , які в дійсності не відбулись, щодо постачання кондиціонерів і комплектуючих та надання послуг з обслуговування кондиціонерів, ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 672000 гривень, що було виявлено актом перевірки № 22/26-15-14-07-02-14/39165780 від 23 лютого 2016 року та підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 1-28/09/2016-се від 28 вересня 2016 року.

Крім того, директор ТОВ Вент-Ера Сервіс ОСОБА_2 на підставі отриманих від невстановленої особи недостовірних фінансово-господарських документів ТОВ Вент-Ера Сервіс по взаємовідносинам з ТОВ Центрокомбуд в період часу з грудня 2014 року по березень 2015 року, діючи в порушення вимог п. п. 198.3 ст. 198, п. п. 198.6 ст. 198, п. п. 201.4 ст. 201, п. п. 201.6 ст. 201, п. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V1 (зі зміна та доповненнями), незаконно включив до офіційних документів - податкових декларацій з податку на додану вартість та додатки 5 до декларацій суми дозволеного податкового кредиту з ПДВ за наступні звітні періоди - грудень 2014 року у сумі 157000 гривень, січень 2015 року у сумі 83333,34 гривень, лютий 2015 року у сумі 415000 гривень, березень 2015 року у сумі 16666,67 гривень, а всього на загальну суму 672000 гривень.

06 грудня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Відповідно до відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 252990680000, машино-місце 24,5 кв. м., яке знаходиться за адресоюАДРЕСА_1 зареєстрований за індексним номером 4086145 від 26 грудня 2013 року за ОСОБА_2.

06 грудня 2016 року старший слідчий СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС в місті Києві Синицький І.С., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Вигівським М.І. , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на машино-місце, загальною площею 24,5 кв. м., розташоване за адресоюАДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 252990680000, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

20 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого про арешт вказаного майна було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32016100040000013 від 10 березня 2016 року, про накладення арешту на машино-місце, загальною площею 24,5 кв. м., розташоване за адресоюАДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 252990680000, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого Синицького І.С. та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав для арешту вказаного майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна, а також забезпечення цивільного позову.

З таким рішенням слідчого судді неможливо погодитися з огляду на наступні обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та старший слідчий, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.

Так, колегія суддів, вивчивши клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС в місті Києві Синицького І.С. та матеріали судового провадження, встановила, що ухвала слідчого судді та клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно за змістом мотивування підстав накладення арешту на майно жодним чином не відповідають вимогам ч. 5 ст. 173 та ч. 2 ст. 171 КПК України відповідно, тобто слідчий суддя в мотивувальній частині своєї ухвали фактично повністю виклав тільки зміст ст. 170 КПК України, не привівши конкретної мети і правової підстави накладення арешту на майно, а старший слідчий у своєму клопотанні, не вказавши також жодної правової підстави для накладення арешту на майно, послався на дві взаємовиключні мети накладення арешту на майно - забезпечення спеціальної конфіскації та відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, оскільки, згідно з ч. 5 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей, іншого майна, які призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином. В свою чергу, слідчий суддя, вказавши в оскаржуваній ухвалі, що арешт майна ОСОБА_2 унеможливить уникнення від можливої конфіскації майна, взагалі прийшов до недоречного в даному випадку висновку, оскільки санкції за вчинення кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_2, не передбачають такого покарання як конфіскація майна.

Крім того, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно особи слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження причетності цієї особи вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Між тим, старший слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не привів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення. Зокрема, в клопотанні старшого слідчого взагалі відсутнє обґрунтування того, яким чином машино-місце, загальною площею 24,5 кв. м., розташоване за адресоюАДРЕСА_1 може підпадати під випадки застосування спеціальної конфіскації, передбаченої ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто що це майно було одержано внаслідок вчинення злочину, призначалося для схиляння особи до вчинення злочину, було предметом злочину чи було підшукане як засіб або знаряддя злочину і таке інше. Що стосується іншої мети, а саме відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, то слідчому судді до матеріалів за клопотанням про арешт майна не додавався цивільний позов до підозрюваного ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, а тому у слідчого судді відсутні були правові підстави для накладення арешту на майно підозрюваного саме з такою метою.

Хоча прокурором в засіданні суду апеляційної інстанції і був наданий цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 1008000 гривень на користь держави, який датований 06 грудня 2016 року, але цей документ не був предметом дослідження слідчого судді при розгляді клопотання про арешт майна, а тому не може слугувати для суду апеляційної інстанції доказом того, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на майно ОСОБА_2 з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. До того ж, дата складання вказаного цивільного позову 06 грудня 2016 року викликає у суду апеляційної інстанції неабиякі сумніви, оскільки того ж числа в оголошеній ОСОБА_2 підозрі загальна сума спричинених збитків була вказана у розмірі лише 672000 гривень. Про таку ж суму збитків ведеться мова і в мотивувальній частині наданого суду апеляційної інстанції цивільного позову, в якій фактично викладено те ж саме, що і в оголошеній ОСОБА_2 06 грудня 2016 року підозрі у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, однак яким чином органом досудового розслідування був встановлений розмір завданої шкоди 1008000 гривень, як то вказано у вступній та резолютивній частинах цивільного позову, в самому цивільному позові і в матеріалах судового провадження відомості відсутні.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить також до висновку, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. ст. 173 КПК України, не було оцінено розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність, неповноту і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна та необґрунтована, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія судді -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2, який є власником майна, задовольнити.

Ухвалу слідчого Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС в місті Києві СиницькогоІ.С., погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Вигівським М.І., та накладено арешт на машино-місце, загальною площею 24,5 кв. м., розташоване за адресоюАДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 252990680000, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше),- скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС в місті Києві Синицького І.С., погодженого із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 міста Києва Вигівським М.І., про накладення арешту на машино-місце, загальною площею 24,5 кв. м., розташоване за адресоюАДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 252990680000, шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України і його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше),- відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

В.М. Лашевич Т.В. Росік І.О. Рибак