Ухвала

від 04.04.2017 по справі 755/4468/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Лубіна О.О.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу директора ТОВ Вент-Ера-Сервіс ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС у місті Києві Синицького І.С. та накладено арешт на майно, а саме на поточний рахунок № 26008010079633, який відкритий ТОВ Вент-Ера-Сервіс у АТ Укрексімбанк , шляхом заборони витратних операцій по вказаним рахункам, за винятком видаткових операцій виключно до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведено наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі директор ТОВ Вент-Ера-Сервіс ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки надані слідчим матеріали не містять жодних доказів з приводу того, що дані грошові кошти пов'язані з кримінальним провадженням. Крім того, апелянт просить врахувати і ті обставини, що цивільний позов по справі не заявлено. Також, на думку власника майна, слідчим суддею не було враховано і негативних наслідків накладеного арешту для товариства.

Крім того, апелянт зазначає, що він не був повідомлений про дату розгляду клопотання слідчого, а копію постановленого судом рішення отримав 19 грудня 2016 року, у зв'язку з чим вважає, що строк на оскарження ухвали слідчого судді не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що повідомлення про дату розгляду клопотання слідчого про арешт майна апелянт не отримав, про що свідчить наявний в матеріалах судового провадження конверт з судовою повісткою, який повернувся без вручення адресату, а копію судового рішення останній отримав 19 грудня 2016 року, що підтверджується відповідною розпискою (а.с. 33), колегія суддів, виходячи з вимог ст. 395 КПК України, погоджується з доводами ОСОБА_2 про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованими і доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для накладення арешту на майно.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Так, Слідчим відділом фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100040000013 від 10 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ Вент-Ера-Сервіс ОСОБА_2, в період з грудня 2014 року по березень 2015 року, відобразив у бухгалтерському та податковому обліку нібито проведені фінансово-господарські операції з підприємством з ознаками фіктивності ТОВ Центрокомбуд , які в дійсності не відбулися, щодо постачання кондиціонерів і комплектуючих та надання послуг з обслуговування кондиціонерів, ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 672 000 грн., що виявлено актом перевірки № 22/26-15-14-07-02-14/39165780 від 23 лютого 2016 року та підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 1-28/09/2016-се від 28 вересня 2016 року.

Крім того, згідно доводів клопотання, директор ТОВ Вент-Ера-Сервіс ОСОБА_2, на підставі отриманих від невстановленої особи недостовірних фінансово-господарських документів ТОВ Вент-Ера Сервіс по взаємовідносинам з ТОВ Центрокомбуд , в період часу з грудня 2014 року по березень 2015 року, діючи в порушення вимог пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), незаконно включив до офіційних документів - податкових декларацій з податку на додану вартість та додатки 5 до декларації суми дозволеного податкового кредиту з ПДВ за наступні звітні періоди - грудень 2014 року у сумі 157 000 грн., січень 2015 року у сумі 83 333, 34 грн., лютий 2015 року у сумі 415 000 грн., березень 2015 року у сумі 16 666, 67 грн., а всього на загальну суму 672 000 грн.

06 листопада 2016 року директору ТОВ Вент-Ера-Сервіс ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

В рамках даного кримінального провадження слідчий звернувся з клопотанням про арешт поточного рахунку № 26008010079633, який відкритий ТОВ Вент-Ера-Сервіс у АТ Укрексімбанк .

Слідчий суддя задовольнив подане клопотання, пославшись на доведення стороною обвинувачення необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Однак, перевіривши доводи клопотання слідчого з приводу підстав для накладення арешту на вказане майно та дослідивши додані до нього матеріали, колегія суддів з такими висновками слідчого судді не погоджується.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Проте, на переконання колегії суддів, вказаних вимог закону слідчий суддя не дотримався.

Так, в клопотанні слідчого зазначено, що арешт на майно необхідно накласти з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, відшкодування збитків та забезпечення пред'явлення цивільного позову.

Проте, в ч. 6 ст. 170 КПК України зазначено, що у випадку передбаченому п. 4 ч. 2 цієї статті, а саме з метою відшкодування завданої шкоди (цивільний позов), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 цієї статті, а саме з метою спеціальної конфіскації, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Однак, санкції ч. 1 ст. 212 і ч. 1 ст. 366 КК України не передбачають спеціальної конфіскації.

Що стосується арешту майна з підстав передбачених п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, то слід зазначити, що чинний Кримінальний процесуальний кодекс України зобов'язує суд при накладенні арешту на майно з метою відшкодування завданих збитків (цивільного позову) встановити обґрунтованість розміру цивільного позову. Наведені обставини свідчать про те, що обов'язковою умовою при накладенні арешту на майно з вище зазначених підстав, є наявність цивільного позову. Однак, на час звернення слідчого до суду з клопотанням про арешт майна, цивільний позов у кримінальному провадженні № 32016100040000013 не заявлено.

Таким чином, стороною обвинувачення, в розумінні вимог ст. 173 КПК України, не надано достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні слідчий, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.

У зв'язку з цим, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання слідчого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора ТОВ Вент-Ера-Сервіс ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіДніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС у місті Києві СиницькогоІ.С. та накладено арешт на майно, а саме на поточний рахунок № 26008010079633, який відкритий ТОВ Вент-Ера-Сервіс у АТ Укрексімбанк , шляхом заборони витратних операцій по вказаним рахункам, за винятком видаткових операцій виключно до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ГУ ДФС у місті Києві Синицького І.С. про накладення арешту на майно, а саме на поточний рахунок № 26008010079633, який відкритий ТОВ Вент-Ера Сервіс у АТ Укрексімбанк , відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Дзюбін В.В. Росік Т.В.

Справа № 11-сс/796 /210/ 2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїФедосєєв С.В.

Доповідач Присяжнюк О.Б.