Ухвала

від 04.04.2017 по справі 755/4468/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

4 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді - Дзюбіна В.В.

суддів - Присяжнюка О.Б., Росік Т.В.

при секретарі судового засідання - Проаспет К.О.,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року,

за участю прокурора - Лубіна О.О.

представника власника майна - адвоката МатюшеваА.С.,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100040000013 від 10.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві Синицького І.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Вигівським М.І., про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль моделі "AUDI Q7" 2013 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, шляхом заборони розпоряджатись та відчужувати його на користь третіх осіб.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що існує наявність достатніх підстав вважати, що арешт майна підозрюваного ОСОБА_1 унеможливить уникнення від можливої конфіскації майна та відшкодування спричинених збитків, на підставі чого з метою недопущення настання негативних наслідків задовольнив клопотання слідчого та наклав на нього арешт.

Не погоджуючись з рішенням суду власник майна ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року по справі №755/4468/1-к, провадження №1-кс/755/4919/16 про накладення арешту на майно в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016100040000013 від 10.03.2016 року та постановити нову ухвалу. якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Вказує, що посилання слідчого судді на можливу конфіскацію майна та відшкодування спричинених збитків є необґрунтованим та жодним чином не підтвердженим. Крім того, арештоване майно не є доказом у кримінальному провадженні та не має ознак майна, до якого може бути застосована спеціальна конфіскація майна відповідно до вимог КПК України.

Зазначає, що слідчим суддею не дотримано вимог ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України під час розгляду клопотання слідчого, на підставі чого слідчий суддя помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, позицію прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням слідчого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, СВ фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100040000013 від 10 березня 2016 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що директор ТОВ "Вент-Ера Сервіс" (код ЄДРПОУ 39165780) ОСОБА_1 в період з грудня 2014 по березень 2015 року, відобразив у бухгалтерському та податковому обліку нібито проведені фінансово-господарські операції з підприємством з ознаками "фіктивності " ТОВ "Центрокомбуд", які в дійсності не відбулись, щодо постачання кондиціонерів і комплектуючих та надання послуг з обслуговування кондиціонерів, ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 672 000 грн., що виявлено актом перевірки № 22/26-15-14-07-02-14/39165780 від 23.02.2016 року та підтверджено висновком судово-економічної експертизи № 1-28/09/2016-се від 28.09.2016 року.

Крім того, директор ТОВ "Вент-Ера Сервіс" (код ЄДРПОУ 39165780) ОСОБА_1 , на підставі отриманих від невстановленої особи недостовірних фінансово-господарських документів ТОВ Вент-Ера Сервіс по взаємовідносинам з ТОВ "Центрокомбуд", в період часу грудня 2014 по березень 2015 року, діючи в порушення вимог пп. 198.3 ст.198, пп.198.6 ст. 198, пп. 201.4 ст. 201, пп. 201.6 ст. 201, пп. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі зміна та доповненнями), незаконно включив до офіційних документів - податкових декларацій з податку на додану вартість та додатки 5 до декларацій суми дозволеного податкового кредиту з ПДВ за наступні звітні періоди - грудень 2014 року у сумі 157 000 грн., січень 2015 року у сумі 83 333,34 грн., лютий 2015 року у сумі 415 000 грн., березень 2015 року у сумі 16 666,67 грн., а всього на загальну суму 672 000 грн.

06.12.2016 року директору ТОВ "Вент-Ера Сервіс" (код ЄДРПОУ 39165780) ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

06.12.2016 року старший слідчий слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві СиницькийІ.С., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ВигівськимМ.І., звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль моделі "AUDI Q7" 2013 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, із забороною розпоряджатись та відчужувати його на користь третіх осіб.

20.12.2016 року ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на вказане майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Задовольняючи дане клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження №32016100040000013 від 10 березня 2016 року, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого, та дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на автомобіль моделі "AUDI Q7" 2013 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, шляхом заборони розпоряджатись та відчужувати його на користь третіх осіб.

Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що автомобіль на який слідчий просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки є предметом злочину, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно. Крім того, особи, які причетні до вчинення вказаних кримінальних правопорушень можуть здійснити продаж або передачу майнових прав на вказаний автомобіль, що призведе до його втрати або настання інших шкідливих наслідків, які негативно вплинуть на хід досудового розслідування.

Крім цього, слідчий суддя, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, накладення арешту автомобіль моделі "AUDI Q7" 2013 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, шляхом заборони розпоряджатись та відчужувати його на користь третіх осіб, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень прав власника майна та необґрунтованого обмеження прав власності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32016100040000013 від 10.03.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, якою задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві Синицького І.С., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №4 Вигівським М.І., про накладення арешту на майно та накладено арешт на автомобіль моделі "AUDI Q7" 2013 року, сірого кольору, д/н НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1, шляхом заборони розпоряджатись та відчужувати його на користь третіх осіб, - залишити без змін.

Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_1, - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

В. В. Д з ю б і н О. Б. П р и с я ж н ю к Т. В. Р о с і к