Постанова

від 24.03.2017 по справі 824/15/17-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 р. м. Чернівці справа № 824/15/17-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ "Ошихлібський консервний завод" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ошихлібської сільської ради на позачерговій 8 сесії 7 скликання №7/8-2016 від 24.06.2016 р. "Про проведення роботи щодо прийняття в комунальну власність державного житлового фонду", в частині розгляду питання прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області;

- зобов'язати Ошихлібську сільську раду ухвалити рішення про прийняття об'єктів державного житлового фонду - восьмиквартирний житловий будинок №1 з господарським сараєм, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 1, восьмиквартирний житловий будинок №2 з господарським сараєм, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 2 та дванадцятиквартирний житловий будинок №3 з господарським сараєм, замощенням території будинку та протирадіаційним укриттям №97290, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, 83 до комунальної власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач прийняв рішення, яким не погодив прийняття в комунальну власність Ошихлібської сільської ради об'єкти державного житлового фонду, які перебувають в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області. Вважає дане рішення Ошихлібської сільської ради від 24.06.2016 р. №7/8-2016 прийнятим з порушення норм чинного законодавства. Крім цього, вважає не прийняття об'єктів державного житлового фонду бездіяльністю зі сторони Ошихлібської сільської ради.

Під час судового розгляду справи представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ошихлібська сільська рада (далі - відповідач) подала до суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач вважає, що в його діях відсутня бездіяльність, оскільки ним фактично розглянуто питання про прийняття в комунальну власність державного житлового фонду та прийнято відповідне рішення, яким вирішено не приймати об'єкти державного житлового фонду до комунальної власності у зв'язку з відсутністю коштів у бюджеті сільської ради на їх утримання. Також відповідач вказував, що законом не передбачено обов'язок приймати об'єкти державного житлового фонду, а лише надано право, за наявності згоди.

В ході судового розгляду, представник відповідача заперечував проти позову та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 20.01.2017 р. залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство Ошихлібський консервний завод (далі - третя особа, ВАТ Ошихлібський консервний завод ) .

Представник третьої особи на стороні позивача ВАТ Ошихлібський консервний завод в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

14.03.2017 р. в судовому засіданні сторони та третя особа заявили клопотання, в яких просили провести розгляд справи в порядку письмового провадження, без їх участі.

Частиною 4 ст. 122 КАС України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Враховуючи приписи ст. 122 КАС України, суд вважає, що немає перешкод для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, в Реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, перебувають зокрема:

- об'єкти житлового фонду:

1) 8-ми кв. будинок, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 1, інвентарний № 10101;

2) 8-ми кв. будинок, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська,2, інвентарний № 10102;

3) 12 кв. будинок, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, 83, інвентарний № 10107;

4) господарський сарай № 1, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, інвентарний № 10103;

5) господарський сарай № 2, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, інвентарний № 10104;

6) господарський сарай № 3, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, інвентарний № 10108;

7) замощення території будинку № 3, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, інвентарний № 10109;

- об'єкти цивільної оборони, мобілізаційний ресурс:

1) протирадіаційне укриття №97290, що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, 83, інвентарний № 97290 (а.с. 42, 43).

Вказані об'єкти в процесі приватизації не ввійшли до статутного капіталу ВАТ Ошихлібський консервний завод , але перебувають на його балансі (а.с. 15).

ВАТ Ошихлібський консервний завод , що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, ідентифікаційний код юридичної особи 05529722, зареєстроване як юридична особа 30.12.1996 р. Запис про припинення ВАТ Ошихлібський консервний завод до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.03.2017 не внесено, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.237-241).

05.05.2016 р. в Чернівецькій облдержадміністрації відбулася нарада з вирішення питання щодо передачі у комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, за результатами якої вирішено:

1) Ошихлібській сільській раді на чергових засіданнях сесій виконавчих комітетів розглянути питання прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, при цьому запросити на засідання сесії представників регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області

2) Ошихлібській сільській раді провести в стислі терміни роз'яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності створення ними об'єднання співвласників (а.с. 31-33).

Враховуючи викладене, Чернівецька облдержадміністрація листом від 23.05.2016 р. № 01.32/19-914 та регіональне відділення листами від 17.06.2016 р. № 05-03-02437 та від 19.07.2016 р. № 05-03-02908 зверталися до Ошихлібської селищної ради з прохання провести в стислі терміни відповідну роботу щодо впровадження рішень, прийнятих на нараді, про що повідомити облдержадміністрацію та регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (а.с. 30, 38, 39).

За результатами розгляду листа першого заступника голови Чернівецької облдержадміністрації В.Куліша від 23.05.2016 р. № 01.32/19-914, рішенням 8 (позачергової) сесії Ошихлібської сільської ради 7 скликання від 24.06.2016 р. №7/8-2016 Про проведення роботи щодо прийняття в комунальну власність державного житлового фонду вирішено не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до вирішення питання фінансування і проведення їх капітального ремонту та створення мешканцями житлових будинків об'єднання співвласників для послідуючого передачі їм житлового фонду (а.с. 40-41).

Зазначене вище стало підставою для звернення регіональним відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначаються Законом України від 21.09.2006 р. № 185-V "Про управління об'єктами державної власності" (далі - Закон № 185-V).

Відповідно до ст. 1 цього Закону управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону № 185-V визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно п.п. з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 185-V Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до п. 1.2 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 р. за № 414/3707 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення), норми цього Положення застосовуються при управлінні державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але залишилося у них на балансі.

Пунктом 1.3 Положення визначено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів:

забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю;

сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів;

наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі;

пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Так, пунктом 1.4 Положення визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Такими способами є:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства;

- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

- передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

За приписами п.п. 1.4.1 1.4.2 п. 1.4 вказаного Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.

При потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представників господарських товариств тощо. На підставі висновку Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном.

Позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність застосування саме такого способу управління державним майном як передача державного майна у комунальну власність та неможливість застосування інших способів управління державним майном, визначених п. 1.4 Положення, а також не надано доказів прийняття наказів державного органу приватизації, якими би визначалися та/або змінювалися способи управління майном.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначаються Законом України від 03.03.1998 р. № 147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон №147/98-ВР).

Частиною 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є:

цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), їх структурних підрозділів;

нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі розподільного балансу), об'єкти незавершеного будівництва);

інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;

акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств;

об'єкти житлового фонду, гуртожитки та інші об'єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Крім цього, ст. 3 Закону № 147/98-ВР визначено, що ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Так, згідно ст. 4-1 Закону № 147/98-ВР передача об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 цього Закону ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Частиною 3 ст. 4-1 Закону № 147/98-ВР передбачено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

Відповідно до п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Таким чином, ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність може виходити від органів, уповноважених управляти державним майном, рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями лише за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, які вирішують питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради на власний розсуд.

Відтак, надання згоди за результатами розгляду питання на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність є правом, а не обов'язком відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад.

Судом встановлено, що Чернівецька облдержадміністрація листом від 23.05.2016 р. № 01.32/19-914 та регіональне відділення листами від 17.06.2016 р. № 05-03-02437 та від 19.07.2016 р., № 05-03-02908 зверталися до Ошихлібської селищної ради з прохання провести в стислі терміни відповідну роботу щодо впровадження рішень, прийнятих на нараді, про що повідомити облдержадміністрацію та регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

За результатами розгляду листа першого заступника голови Чернівецької облдержадміністрації В.Куліша від 23.05.2016 р. № 01.32/19-914 рішенням 8 (позачергової) сесії Ошихлібської сільської ради 7 скликання від 24.06.2016 р. №7/8-2016 Про проведення роботи щодо прийняття в комунальну власність державного житлового фонду вирішено не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до вирішення питання фінансування і проведення їх капітального ремонту та створення мешканцями житлових будинків об'єднання співвласників для послідуючого передачі їм житлового фонду.

Таким чином, вказаним вище рішенням 8 (позачергової) сесії Ошихлібської сільської ради 7 скликання від 24.06.2016 р. №7/8-2016 не надано згоди на передачу зазначених вище об'єктів з державної у комунальну власність у зв'язку з відсутністю у бюджеті сільської ради коштів для утримання вказаних вище об'єктів державної власності.

Крім цього, як вбачається з письмових пояснень представника відповідача, об'єкти житлового фонду та об'єкти цивільної оборони, які в процесі приватизації не ввійшли до статутного капіталу ВАТ Ошихлібський консервний завод знаходяться в незадовільному стані.

Доказів на підтвердження здійснення ремонтних робіт вказаних вище об'єктів позивачем до суду не надано.

Також, судом встановив, що ВАТ Ошихлібський консервний завод , на балансі якого знаходяться об'єкти житлового фонду та об'єкти цивільної оборони, не ліквідовано, тому підстав для передачі об'єктів державної власності згідно норм ст. 3 Закону № 147/98-ВР, немає.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 61 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 64 цього Закону видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Отже, сільські ради самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України та самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Також, слід зазначити, що за змістом статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім цього, судом встановлено, що рішення 8 (позачергової) сесії Ошихлібської сільської ради 7 скликання від 24.06.2016 р. №7/8-2016, яким вирішено не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, яке перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, позивачем в судовому порядку не оскаржувалося. Невідповідність як цього рішення органу місцевого самоврядування, так і раніше прийнятих рішень ради про відмову в наданні згоди прийняти державного майна до комунальної власності Конституції або законам України не встановлена.

Суд також зазначає стосовно вимоги визнати протиправною бездіяльність Ошихлібської сільської ради на позачерговій 8 сесії 7 скликання №7/8-2016 від 24.06.2016 р. "Про проведення роботи щодо прийняття в комунальну власність державного житлового фонду", в частині розгляду питання прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення ФДМУ по Чернівецькій області наступне.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що Чернівецька обласна державна адміністрація звернулась до Ошихлібської сільської ради з проханням провести в стислі терміни відповідну роботу щодо створеннями мешканцями житлових будинків, що перебувають у державній власності та на балансі ВАТ Ошихлібський консервний завод , об'єднань співвласників і прийняти будинки у комунальну власність.

Рішенням 8 (позачергової) сесії Ошихлібської сільської ради 7 скликання від 24.06.2016 р. №7/8-2016 Про проведення роботи щодо прийняття в комунальну власність державного житлового фонду вирішено не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до вирішення питання фінансування і проведення їх капітального ремонту та створення мешканцями житлових будинків об'єднання співвласників для послідуючого передачі їм житлового фонду

Суд зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Тобто в даному випадку бездіяльність мала проявитися в не реагуванні Ошихлібської сільської ради на звернення позивача. Оскільки, звернення було розглянуто на сесії сільської ради неодноразово, приймалися рішення не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду з 2008 р. по 2016 р. Відтак, дані дії по суті не можуть бути бездіяльністю.

Окрім того, суд зауважує, що ухвалення рішення про прийняття об'єктів державного житлового фонду та об'єкту цивільної оборони, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, 83 до комунальної власності, законодавцем віднесено до виключної компетенції Ошихлібської сільської ради.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, зобов'язання Ошихлібської сільської ради ухвалювати рішення про прийняття об'єктів державного житлового фонду та об'єкту цивільної оборони до комунальної власності є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 158, 160 - 163 та 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно ст. 254 КАС України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.К. Левицький