Ухвала

від 22.06.2017 по справі 824/15/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/15/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К. Суддя-доповідач: ОСОБА_1

22 червня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Гіюк Д.М.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ВАТ "Ошихлібський консервний завод" про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2016 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання ухвалити рішення про прийняття об'єктів державного житлового фонду - восьмиквартирного житлового будинку № 1 з господарським сараєм, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 1, восьмиквартирного житлового будинку № 2 з господарським сараєм, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 2 та дванадцятиквартирного житлового будинку №3 з господарським сараєм, замощенням території будинку та протирадіаційним укриттям №97290, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, 83 до комунальної власності.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повноважних представників до суду не направив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області від 12.08.1996 року № 812-П прийнято рішення про приватизацію державного майна підприємств, наведених у додатках. Згідно з п. 3 додатку № 2 приватизації підлягав ВАТ "Ошихлібський консервний завод".

Разом з тим, в процесі приватизації до статутного капіталу заводу не увійшли: восьмиквартирний житловий будинок № 1 з господарським сараєм, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 1, восьмиквартирний житловий будинок № 2 з господарським сараєм, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Заводська, 2 та дванадцятиквартирний житловий будинок №3 з господарським сараєм, замощенням території будинку та протирадіаційним укриттям №97290, що розташовані за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район, с. Ошихліби, вул. Незалежності, 83. Такі об'єкти перебувають на балансі ВАТ "Ошихлібський консервний завод" та в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

05 травня 2016 р. в Чернівецькій облдержадміністрації відбулася нарада з вирішення питання щодо передачі у комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, за результатами якої вирішено: 1) Ошихлібській сільській раді на чергових засіданнях сесій виконавчих комітетів розглянути питання прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, при цьому запросити на засідання сесії представників регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області; 2) Ошихлібській сільській раді провести в стислі терміни роз'яснювальну роботу з мешканцями житлових будинків щодо необхідності створення ними об'єднання співвласників.

Враховуючи викладене, Чернівецька облдержадміністрація листом від 23.05.2016 р. № 01.32/19-914 та регіональне відділення листами від 17.06.2016 р. № 05-03-02437 та від 19.07.2016 р. № 05-03-02908 зверталися до Ошихлібської селищної ради з проханням провести в стислі терміни відповідну роботу щодо впровадження рішень, прийнятих на нараді, про що повідомити облдержадміністрацію та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області.

Рішенням 8 (позачергової) сесії Ошихлібської сільської ради 7 скликання від 24.06.2016 р. №7/8-2016 «Про проведення роботи щодо прийняття в комунальну власність державного житлового фонду» вирішено не погоджувати прийняття в комунальну власність державного житлового фонду, який перебуває в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області до вирішення питання фінансування і проведення їх капітального ремонту та створення мешканцями житлових будинків об'єднання співвласників для послідуючої передачі їм житлового фонду.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Закону № 185-V визначено, що об'єктами управління державної власності, зокрема, є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій.

Згідно з пп. «з» п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна: за пропозицією уповноважених органів управління приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, але перебуває на їх балансі.

Пунктом 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 р. № 908/68, визначено, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Так, пунктом 1.4 Положення визначено способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі. Такими способами є:

- здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", «Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

- передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

- передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

- передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 № 1482;

- передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства;

- списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 р. № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності";

- передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

За приписами п.п. 1.4.1, 1.4.2 п. 1.4 вказаного Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.

При потребі обрання іншого з перерахованих способів управління державним майном та за умови відповідності обраного в даному разі способу чинному законодавству державні органи приватизації створюють Комісію, залучаючи фахівців відповідного органу приватизації, відповідного галузевого міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), органу місцевого самоврядування (місцевої державної адміністрації) та представників господарських товариств тощо. На підставі висновку Комісії видається наказ державного органу приватизації, яким визначається спосіб управління майном.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем належним чином не обґрунтовано необхідність застосування саме такого способу управління державним майном, як передача державного майна у комунальну власність, та неможливість застосування інших способів управління державним майном, визначених п. 1.4 Положення. Посилання апелянта на те, що передача майна у комунальну власність є єдиним способом управління колегія суддів оцінює критично, оскільки в обґрунтування своїх доводів не надав належних доказів.

В силу вимог ст. 3 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 цього Закону ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

Частиною 3 ст. 4-1 Закону № 147/98-ВР передбачено, що рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.

Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів житлового фонду (крім гуртожитків) та інших об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, - також з трудовими колективами цих підприємств. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від загальної кількості працівників підприємства.

Пропозиції щодо передачі у комунальну власність побудованих за рахунок державних капітальних вкладень об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), не потребують погодження з такими товариствами та їх трудовими колективами.

Відповідно до п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Таким чином, ініціатива щодо передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність може виходити від органів, уповноважених управляти державним майном, рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями лише за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, які вирішують питання щодо надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради на власний розсуд.

Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства України, надання згоди за результатами розгляду питання на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність є правом, а не обов'язком відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, що вірно зазначив суд першої інстанції.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що об'єкти житлового фонду та об'єкти цивільної оборони, які в процесі приватизації не ввійшли до статутного капіталу ВАТ «Ошихлібський консервний завод» , знаходяться в незадовільному стані.

З приводу доводів апелянта щодо фінансування таких об'єктів за рахунок коштів, передбачених в місцевих бюджетах, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4-1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" видатки, пов'язані з капітальним ремонтом об'єктів житлового фонду, гуртожитків як об'єктів нерухомого майна, їх житлових комплексів та/або їх частин та інших об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність (крім видатків, пов'язаних з капітальним ремонтом об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури, що передаються в комунальну власність відповідно до законів України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків"), відшкодовуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, бюджетів районів у містах та бюджетів місцевого самоврядування за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхідних для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів.

Разом з тим, відповідно до ч. 1, 5 ст. 61 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається, за винятком випадків, передбачених цим та іншими законами.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 64 цього Закону видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет; видатки, пов'язані із здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, - відповідними рішеннями про районний та обласний бюджети.

Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Отже, сільські ради самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України та самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання. При цьому, видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку відсутня бездіяльність Ошихлібської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області.

Також варто зауважити, що відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Так, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання згоди на прийняття відповідних об'єктів державної власності в комунальну власність є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - відповідної сільської ради. Саме тому, зобов'язання відповідача ухвалити рішення про прийняття об'єктів державного житлового фонду до комунальної власності суперечитиме чинному законодавству України, що вірно встановив суд першої інстанції.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 червня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5