Рішення

від 20.03.2017 по справі 904/156/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2017 Справа № 904/156/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНТКОМ", м.Дніпро

до Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету

про відшкодування збитків

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Коденко А.Ф., дов. від 06.03.2017 року, представник; Шило Т.В., дов. від 20.03.2017 року, представник;

від відповідача: Черненко Р.В., дов. № 1.9.1311 від 14.12.2016 року, представник;

від третьої особи: Корабльова Т.О., дов. № 12/13-7 від 17.03.2017 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНТКОМ", м. Дніпро звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро про відшкодування збитків в розмірі 211 125,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно знищено об'єкт нерухомого майна, яке належить на праві власності позивачу.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посиланням на те, що у позивача немає права власності на нерухомості, дії відповідача по усуненню порушень відповідачем шляхом демонтування самочинно встановленої позивачем тимчасової споруди цілком законне, а розмір збитків позивача не доведений належними допустимими доказами.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2017року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Департамент економіки, фінансів та міського бюджету.

20.03.2017року представник третьої особи надав відзив на позовну заяву, в задоволенні позову просить відмовити з посиланням на те, що демонтовані відповідачем будівельні конструкції не є об'єктами нерухомості. Демонтування будівельних конструкцій та переміщення будівельного сміття, яке виникло після демонтажу, відбувалось на підставі наказу третьої особи від 29.06.2016 № 11, який ніким не оскаржувався, не скасовувався та не визнавався недійсним чи нечинним.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 07.02.2017 року до 20.02.2017 року.

Ухвалою господарського суду від 06.03.2017року строк розгляду вирішення спору продовжено до 20.03.2017 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 20.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лангком (далі - Позивач) є власником нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення загальною площею 12 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпро Дніпропетровської області, вул. Кротова Бориса, будинок 1-П/2.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Кротова Бориса, 1-П/2 належить позивачу, про що внесено відповідний запис №16092916.

02.09.2016 року за адресою м. Дніпро Дніпропетровської області, вул. Кротова Бориса, будинок 1-П/2 прибули головний інспектор Соколов Є.Є., провідний інспектор Рахматулін А.А., головний інспектор Сидоренко Д.Г. для здійснення демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд.

Представник позивача ОСОБА_5, повідомив вищезазначених осіб, що об'єкт, який вони мають знищити, не є тимчасовою спорудою, а є об'єктом нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано у порядку передбаченому законом, на підтвердження чого надано правовстановлюючі документи, що відображено в акті про недопущення виконання робіт з демонтажу тимчасової споруди від 02.09.2016 року (а.с.12).

На вищезазначений об'єкт нерухомого майна, із зазначенням - власнику незаконно встановленої тимчасової споруди , надійшов припис №4554Д від 22.09.2016 року від Комунального підприємства Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами (далі - Відповідач) (а.с.13).

Відповідно до зазначеного припису: для усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Дніпропетровська власника було зобов'язано негайно вжити заходи по звільненню об'єктів благоустрою шляхом демонтування самовільно розташованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за адресою: вул. Б.Кротова,1. У разі наявності правовстановлюючих документів було запропоновано їх надати Відповідачу (вул. Чичеріна (вул. Надії Алексєєнко) буд.20, каб.2).

З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що 23.09.2016 року приблизно о 17 годині 00 хвилин на адресу об'єкта нерухомого майна, приїхали представники Відповідача під керівництвом інспектора Богиня Є.К., які не зважаючи на надані правовстановлюючі документи, за допомогою будівельної техніки знищили належний Позивачу об'єкт нерухомого, право власності на який зареєстровано за Позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 16092916 (а.с.14).

В жовтні 2016 року на замовлення представника позивача, судовим експертом Чашиним Дмитром Юрійовичем було здійснено експертне дослідження, щодо визначення вартості заходів для відновлення технічного стану відповідного до періоду часу 04.10.2016 року та подальшої безпечної експлуатації будівлі торгівельного павільйону за адресою: вул. Бориса Кротова, 1-П/2 в м. Дніпро. За результатами експертного дослідження було виготовлено висновок № 63 від 24.10.2016 року (а.с.30-35).

Відповідно до вказаного висновку, згідно розрахованої в ході даного Дослідження Кошторисній документації "Заходи з відновлення технічного стану та забезпечення надійної експлуатації будівлі торгівельного павільйону за адресою: вул. Бориса Кротова, 1-П/2 в м. Дніпро" вартість заходів щодо встановлення технічного стану відповідного до періоду часу 04.10.2016 року та забезпечення подальшої безпечної експлуатації будівель складає 175 938грн. (без ПДВ).

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 211125,06 грн. (з ПДВ).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 225 Господарського кодексу України також передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Але право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Таким чином, зі змісту ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України, вбачається, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 1,2 ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вище вказаними нормами законодавства держава закріпила гарантії реалізації прав власника, які не можуть бути порушені будь ким.

На думку суду відповідач і третя особи у спірній ситуації безпідставно посилаються на Правила благоустрою території міста Дніпропетровська, затверджені Рішенням Дніпропетровської міської Ради № 44/43 від 27.11.2013 року, як на підставу демонтажу об'єкту відповідача, оскільки спірний об'єкт не є тимчасовою спорудою, а є об'єктом нерухомості. Такий висновок суду підтверджується технічним паспортом на нежитлове приміщення (а.с. 140-143), інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.11).

Крім того представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2017 року зазначив, що в наслідок демонтажу не залишилось об'єкту для повернення позивачу, а залишилась лише купа будівельного сміття, що також свідчить, про те, що спірний об'єкт був саме нерухомим майном, оскільки згідно з ч. 1 ст.181 Цивільного кодексу України , до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином відповідач не мав права демонтувати (знищувати) спірний об'єкт. При цьому відповідачу було відомо про наявність у позивача правовстановлюючих документів, це вбачається з Акту про недопущення виконання робіт з демонтажу тимчасової споруди від 02.09.2016 року (а.с.12).

За таких обставин суд вважає поведінку відповідача протиправною, винною та такою, що спричинила збитків позивачу.

Що стосується розміру завданих збитків, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Слід зазначити, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Бонд-Інвест" та позивачем було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.08.2016року (а.с.124).

Пунктом 1 договору передбачено, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність придатне для використання за призначенням нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Кротова Бориса, б №1-П/2.

Відповідно до п.5 договору, продаж нежитлового приміщення вчиняється між сторонами за 61000 грн. Підписання його договору продавцем є підтвердженням факту повного розрахунку за продане нерухоме майно та свідчить про відсутність щодо покупця будь-яких претензій фінансового характеру.

Зважаючи на те, що позивач придбав спірний об'єкт менш ніж за один місяць до його знищення, витративши на його придбання 61000,00 грн., суд вважає що справедливим розміром його збитків буде саме розмір реальних витрат позивача на придбання спірного майна, а не ринкова вартість об'єкту нерухомого майна - торгівельного павільйону, визначена станом на 02.09.2016 року у висновку експерта (а.с. 126-144). При цьому суд бере до уваги, що відповідна ринкова вартість визнана також не на дату заподіяння збитків.

Також суд при визначені розміру збитків заподіяних позивачу не може брати до уваги вартість заходів, щодо відновлення технічного стану об'єкту, визначену висновком експерта (а.с. 30-58), оскільки нерухоме майно позивача знищено повністю і у позивача на момент розгляду спору відсутні правові підстави для здійснення відновлення об'єкту, що по суті буде новим будівництвом об'єкту нерухомості.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що внаслідок демонтажу об'єкту нерухомого майна, позивачем понесено збитки в розмірі 61000грн. (вартість нежитлового приміщення, придбаного позивачем за договором купівлі - продажу, яке належить йому на праві власності).

Позивачем належними доказами доведено протиправність дій відповідача щодо демонтажу об'єкту нерухомого майна, розмір спричинених збитків, а саме 61000грн., також причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та збитками. Відповідачем, в свою чергу, не було спростовано вину у заподіяних збитках, внаслідок демонтажу об'єкту нерухомого майна, яке безпосередньо належало позивачу, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 61000грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85,115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" (49000, м.Дніпро, пр. Д.Яворницького, б. 75, кімн. 723, код ЄДРПОУ 35609280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНТКОМ" (49000, м. Дніпро, вул. Токарна, б. 20-а, код ЄДРПОУ 40597911) збитки в розмірі 61000грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 915грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 24.03.2017

Суддя С.В. Мартинюк