Постанова

від 17.10.2017 по справі 904/156/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 904/156/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя суддіПоляк О.І.(доповідач), Корсак В.А., Ходаківська І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНТКОМ" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі№ 904/156/17 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНТКОМ" доКомунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруДепартамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради провідшкодування збитків,

у судовому засіданні взяли участь представники

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантком" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпропетровської міської ради про відшкодування збитків в розмірі 211 125,06 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 року у справі №904/156/17 (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантком" збитки у розмірі 61 000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 915,00 грн, у решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/156/17 (головуючий суддя - Іванов О.Г., судді - Дармін М.О., Березкіна О.В.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 у справі 904/156/17 - скасовано частково, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантком" на користь Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" Дніпровської міської ради судовий збір за апеляційний перегляд справи.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням місцевого суду та постановою апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантком" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій статей 212 Земельного кодексу України, статті 204 Цивільного кодексу України, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 у частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лантком" було власником нежитлового приміщення загальною площею 12 кв.м., що знаходилось за адресою: м. Дніпро Дніпропетровської області, вул. Кротова Бориса, будинок 1-П/2.

Згідно з відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нежитлове приміщення за адресою: м. Дніпро, вул. Кротова Бориса, 1-П/2 належить позивачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Лантком", про що внесено відповідний запис за №16092916.

29.06.2016 Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради видано наказ № 11 "Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд, відповідно до якого наказано:

- усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпро шляхом припинення функціонування та демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд у місцях загального користування (згідно додатку № 1) (п. 1 Наказу);

- спеціалістам управління торгівлі та реклами департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпропетровської міської ради спільно з Комунальним підприємством "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" попередити власників тимчасових споруд (п. 1 цього наказу) про необхідність власними силами та за власні кошти усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Дніпро, звільнити зайняті земельні ділянки та привести їх до первісного стану для подальшого використання за цільовим призначенням (п. 2).

У додатку № 1 до даного наказу під № 29 зазначено "кіоск "Бррр" за адресою: вул. Кротова, 1.

Згідно акту про недопущення до виконання робіт з демонтажу тимчасової споруди від 02.09.2016 вбачається, що на адресу м. Дніпро Дніпропетровської області, вул. Кротова Бориса, будинок 1-П/2 з метою виконання наказу Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради № 11 прибули головний інспектор Соколов Є.Є., провідний інспектор Рахматулін А.А., головний інспектор Сидоренко Д.Г. для здійснення демонтажу незаконно встановлених тимчасових споруд.

Представником позивача ОСОБА_4, було повідомлено вищезазначених осіб, що об'єкт, який вони мають знищити, не є тимчасовою спорудою, а є об'єктом нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано у порядку передбаченому законом, на підтвердження чого надано правовстановлюючі документи, що відображено в акті про недопущення виконання робіт з демонтажу тимчасової споруди від 02.09.2016.

16.09.2016 Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, повторно видано наказ № 40 "Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд".

У додатку № 1 до даного наказу під № 54 зазначено "споруда" за адресою: вул. Кротова, 1.

Власнику незаконно встановленої тимчасової споруди надійшов припис №4554Д від 22.09.2016 від Комунального підприємства "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами", для усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Дніпропетровська власника було зобов'язано негайно вжити заходи по звільненню об'єктів благоустрою шляхом демонтування самовільно розташованих тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності за адресою: вул. Б.Кротова,1. У разі наявності правовстановлюючих документів було запропоновано їх надати Відповідачу (вул. Чичеріна (вул. Надії Алексєєнко) буд.20, каб.2).

23.09.2016 Комунальним підприємством "Управління з організації контролю у сфері благоустрою та розміщення зовнішньої реклами" надано доручення ТОВ "Промислова компанія "Сервіс Продакт" на виконання відповідно до договору підряду № 47/1-1506 від 15.06.2016 робіт з усунення порушень Правил благоустрою шляхом переміщення самовільно встановлених тимчасових споруд та малих архітектурних форм. Під №54 зазначена споруда за адресою: вул. Кротова, 1.

23.09.2016 о 17 годині 00 хвилин на адресу об'єкта нерухомого майна, приїхали представники Відповідача під керівництвом інспектора Богиня Є.К., які за допомогою будівельної техніки знищили належну Позивачу споруду, право власності на яку зареєстровано за Позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером 16092916.

У жовтні 2016 року на замовлення представника позивача, судовим експертом Чашиним Дмитром Юрійовичем було здійснено експертне дослідження, щодо визначення вартості заходів для відновлення технічного стану відповідного до періоду часу 04.10.2016 та подальшої безпечної експлуатації будівлі торгівельного павільйону за адресою: вул. Бориса Кротова, 1-П/2 в м. Дніпро. За результатами експертного дослідження було виготовлено висновок № 63 від 24.10.2016.

Відповідно до вказаного висновку, згідно розрахованої в ході даного Дослідження Кошторисній документації "Заходи з відновлення технічного стану та забезпечення надійної експлуатації будівлі торгівельного павільйону за адресою: вул. Бориса Кротова, 1-П/2 в м. Дніпро" вартість заходів щодо відновлення технічного стану відповідного до періоду часу 04.10.2016 та забезпечення подальшої безпечної експлуатації будівель складає 175 938 грн (без ПДВ).

Відповідно до Висновку № 75/17 експертного оціночно-будівельного дослідження від 03.03.2017 року ринкова вартість об'єкту нерухомого майна - торгівельного павільйону, який був розташований за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 1-П/2 становить 247 137,60 грн.

Спір у справі, що переглядається, виник у зв'язку з тим, що позивач вважає неправомірним знесення відповідачем належного йому на праві власності майна, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 1-П/2. Відтак, відповідач завдав останньому збитків на загальну суму 211 125,06 грн (з ПДВ), що підтверджується висновком № 63 від 24.10.2016 та №75/17 від 03.03.2017.

Місцевий господарський суд розглядаючи спір по суті заявлених вимог керувався приписами статей 22, 181, 316, 319, 321 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України, з огляду на які та за встановлених судом обставин вчинення відповідачем протиправних дій спрямованих на знесення належного позивачеві об'єкту нерухомого майна, що підтверджується технічним паспортом на нежитлове приміщення та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме, у розмірі витрат позивача на придбання згаданого майна (61 000,00 грн).

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків.

Так, судом спростовано висновки місцевого суду стосовно приналежності споруди, розміщеної за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 1-П/2 до об'єктів нерухомого майна з посиланням на скасування рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30.12.2015, на підставі якого було зареєстровано право власності на спірний об'єкт, а також у зв'язку з відсутністю доказів введення спірної споруди в експлуатацію у встановленому законом порядку. Повторно розглядаючи справу, апеляційним судом встановлено, що придбане позивачем майно розміщене на спірній земельній ділянці без відповідних правовстановлюючих документів на неї, а також за відсутності відповідного дозволу власника землі, що свідчить про використання позивачем об'єктів благоустрою не за цільовим призначенням. 16.09.2016 уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, до сфери компетенції якого віднесено контроль за діяльністю відповідача, - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було видано наказ № 40 "Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд", яким відповідача було зобов'язано вжити певних заходів щодо усунення наслідків порушення правил благоустрою. За встановлених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідач ознак протиправної поведінки, оскільки останній діяв у межах наданих йому повноважень. У зв'язку з чим апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду, відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування шкоди, є зобов'язання, які виникають внаслідок завдання шкоди.

Загальні правила відшкодування завданої особі недоговірної шкоди встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Отже, наявність всіх чотирьох складових правопорушення є необхідною вимогою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків. При цьому безумовною підставою для задоволення позовних вимог є доведеність протиправної поведінки заподіювача збитків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що належне йому майно є об'єктом нерухомості, придбаним ним на вторинному ринку.

Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним ним у постанові від 24.06.2015 у справі №6-318цс15, відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти.

У статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наведено визначення поняття "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким, державна реєстрація це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, як обґрунтовано зауважено апеляційним судом, державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не видається за можливе.

Натомість, суд при застосуванні статті 328 Цивільного кодексу України, повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі №6- 244цс14).

Як встановлено апеляційним судом, право власності на об'єкт незавершеного будівництва торгівельний павільйон літ. А-1 по вул. Бориса Кротова, буд 1-П/2 в м. Дніпрі визнано заочним рішенням від 30.12.2015 Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/9415/15-ц. На підставі цього рішення було здійснено первинну реєстрацію права власності на зазначену споруду, як на об'єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Будь-яких відомостей про введення цього об'єкту в експлуатацію у встановленому порядку позивачем не надано.

У подальшому ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2016 згадане заочне рішення суду було скасоване і ухвалою від 31.10.2016 цього ж суду позовну заяву про визнання права власності на декілька об'єктів незавершеного будівництва, в тому числі й на торгівельний павільйон літ. А-1 по вул. Бориса Кротова, буд 1-П/2 в м. Дніпрі залишено без розгляду.

За змістом частини 1 статті 182, частини 2 статті 331 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 3, частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав" право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після завершення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, та державної реєстрації права власності.

Оскільки, як встановлено апеляційним судом, рішення суду, на підставі якого на об'єкт незавершеного будівництва визнано право власності та було здійснено первинну реєстрацію права власності на зазначену споруду, як на об'єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, скасовано, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна за адресою м. Дніпро, вул. Бориса Кротова, 1-П/2 до експлуатації, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що належне позивачу майно не було об'єктом нерухомості.

Натомість, апеляційним судом встановлено, що належна позивачеві споруда має ознаки тимчасової споруди, розміщеної для ведення господарської діяльності, однак, за відсутності відповідного дозволу власника землі та без дотримання відповідних норм і правил.

Частина 4 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

На виконання частини четвертої статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності. Пунктами 2.30, 2.31. цього Порядку передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Статтею 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що до об'єктів благоустрою населених пунктів належать території загального користування (парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування), прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, а також можуть належати й інші території в межах населеного пункту.

Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством (стаття 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів").

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати тимчасові споруди та інші елементи благоустрою (торговельні лотки, павільйони, кіоски, палатки, причепи, гаражі тощо).

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: здійснення контролю за станом благоустрою та утриманням територій, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, їх озеленення, охорона зелених насаджень, водних об'єктів тощо.

Окрім цього, згідно з пунктом 44 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання, зокрема, встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

Рішенням сесії Дніпропетровської міської ради VІ скликання від 27.11.2013 №44/43 задоволено подання прокурора міста Дніпропетровська від 08.02.2013 №63/728 вих.13 "Про приведення у відповідність рішення сесії Дніпропетровської міської ради №26/15 від 23.05.2007" та затверджено у відповідності до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила благоустрою території міста Дніпропетровська.

Правила благоустрою території міста Дніпропетровська (надалі - Правила) є нормативно-правовим актом, який встановлює порядок благоустрою та утримання об'єктів благоустрою міста, визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста, що спрямовані на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження та охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення(п. 1.1.1 Правил).

Правила регулюють права та обов'язки учасників правовідносин у сфері благоустрою міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті; є обов'язковими для виконання на території міста Дніпропетровська органами державної влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання усіх форм власності, неприбутковими організаціями, установами, закладами незалежно від їх підпорядкування, фізичними особами-підприємцями (ФОП), органами самоорганізації населення, об'єднаннями громадян, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства (пункти 1.1.2, 1.1.3 Правил).

Як встановлено апеляційним судом, позивач самочинно, без укладання відповідного договору із відповідачем використовував елементи об'єкту благоустрою не за цільовим призначенням.

При цьому, посилання позивача на факт придбання ним майна за відповідним договором не спростовують обставини як приналежності споруди до тимчасової у розумінні статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", так і розташування її на відповідній частині земельної ділянки її без відповідного дозволу.

Апеляційним судом також встановлено, що 16.09.2016 уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, до сфери компетенції якого віднесено контроль за діяльністю відповідача, - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради було видано наказ № 40 "Про демонтаж незаконно встановлених тимчасових споруд", яким відповідача було зобов'язано вжити певних заходів щодо усунення наслідків порушення правил благоустрою.

Саме на виконання цього наказу органу місцевого самоврядування, який є обов'язковим в силу вимог статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", уповноваженими посадовими особами відповідача було винесено позивачеві відповідний припис, про який йдеться у позові, та вчинено інші дії на його виконання, зокрема видано третій особі доручення виконання робіт з усунення порушень цих правил.

За таких обставин, висновок апеляційного суду стосовно відсутності у діях відповідача протиправної поведінки як елементу правопорушення, наявність якого є обов'язковим для притягнення порушника до відповідальності, є таким, що ґрунтується на нормах матеріального права, якими урегульовано спірні правовідносини сторін та відповідає дійсним обставинам справи.

Отже, повторно розглядаючи справу, апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи межі перегляду справи і повноваження касаційної інстанції щодо переоцінки доказів, встановлені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантком" постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 у частині відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/156/17 слід залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лантком" - без задоволення.

У силу приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Лантком" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/156/17 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №904/156/17 залишити без змін.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді В.А. Корсак

І.П. Ходаківська