Постанова

від 20.03.2017 по справі 917/511/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Справа № 917/511/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКролевець О.А., суддівЄвсікова О.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" на рішення та постановуГосподарського суду Полтавської області від 23.07.2015 Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі№917/511/15 Господарського суду Полтавської області за позовомОСОБА_4 до за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" Полтавського міського управління юстиції в особі Реєстраційної служби простягнення вартості належної частки майна ТОВ "Фірма САВА" та частини прибутків за участю представників від позивача:ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, від відповідача: від третьої особи:Власенко Н.О., не з'явився, ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.07.2015 (суддя Тимошенко О.М.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" (далі - ТОВ "Фірма САВА", Товариство) на користь ОСОБА_4 42100 грн. вартості частки майна.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 (колегія суддів у складі: Камишева Л.М., Пелипенко Н.М., Терещенко О.І.) рішення змінено шляхом стягнення з ТОВ "Фірма САВА" на користь ОСОБА_4 711250 грн. вартості частки майна.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони у справі та третя особа згідно з приписами ст.111 4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.07.2003р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради зареєстровано установчий договір Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" (нова редакція), згідно якого засновниками Товариства є ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (т.1, а.с.17-21).

Згідно вказаного Установчого договору та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців статутний фонд товариства був створений у сумі 10 грн. і розділений між учасниками на такі частки: ОСОБА_11 - розмір внеску до статутного фонду: 4 грн.50 коп.; ОСОБА_4 - розмір внеску до статутного фонду: 5 грн.; ОСОБА_12 - розмір внеску до статутного фонду: 50 коп. (т.1, а.с.28-30).

03.07.2003р. виконавчим комітетом Полтавської міської ради зареєстровано статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" (нова редакція), який затверджено протоколом зборів засновників товариства № 12 від 25.06.2003р. (т. 1, а.с.37-44).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 на виконання вимог закону сплачено внесок до статутного фонду Товариства у розмірі 5 грн., що підтверджується копією квитанції АТ "Ощадбанк" про внесення на поточний рахунок №260059801009, відкритий Товариству статутного внеску в сумі 5 грн. (т.1, а.с.184).

Таким чином, позивач свої зобов'язання перед Товариством в частині внесення статутного внеску виконав в повному обсязі, у зв'язку з чим, розмір частки позивача у статному фонді ТОВ "Фірма САВА" становив 50%.

Відповідно до п.8.2 Статуту при виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна, пропорційно долі у статутному фонді Товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов, в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою Товариства вклад може бути повернуто в натуральній формі або частково в натуральній та частково в грошовій формі.

Судами також встановлено, що згідно нотаріально посвідченої заяви від 26.12.2012 ОСОБА_4 заявив про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" (т.1, а.с.22). Вказана заява направлена відповідачу 27.12.2012р. та отримана ним 22.01.2013р., що не заперечується сторонами (т.1, а.с.23-24).

Рішенням загальних зборів засновників ТОВ "Фірма САВА", оформлених протоколом №8 від 23.01.2013, задоволено заяву ОСОБА_4 про вихід зі складу засновників Товариства.

Предметом даного спору є вимоги позивача (вибулого учасника Товариства) про стягнення з відповідача вартості належної частки майна ТОВ "Фірма САВА" та частини прибутків, одержаних ТОВ "Фірма САВА", згідно висновку експертизи про вартість чистих активів Товариства на час фактичного виходу з числа учасників (засновників) Товариства з урахуванням ринкової вартості основних засобів пропорційно частці в розмірі 50% у статутному фонді Товариства.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на невиконання відповідачем у встановлений законом строк своїх зобов'язань по виплаті вибулому учаснику вартості частини майна Товариства після його виходу зі складу Товариства та прийняття загальними зборами засновників рішення від 23.01.2013 (протокол №8), якою задоволено заяву позивача про вихід.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків у зв'язку з виходом позивача з числа учасників Товариства не виконав, тому, з урахуванням висновку судової економічної експертизи №466 від 29.05.2015, стягненню на користь позивача підлягає вартість частини майна ТОВ "Фірма САВА" та частини прибутків, одержаних ТОВ "Фірма САВА", пропорційно частці позивача у статутному фонді Товариства, у сумі 42100 грн., яка визначена на підставі балансової вартості майна Товариства станом на 31.03.2013р.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом стягнення вартості частини майна Товариства у розмірі 711250 грн., апеляційний господарський суд, в свою чергу, дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для здійснення позивачу пропорційного відшкодування вартості його частки у статутному капіталі Товариства (50%) виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Фірма САВА", визначеної висновком судової додаткової комплексної економічної, будівельно-технічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи №2370/2371/5912 від 14.11.2016.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч.2 ст.148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

За змістом ч.1 ст.66 та ст.139 ГК України майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Як роз'яснено в п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", у випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При цьому, у п.п.4.19, 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" зазначено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства. Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно приписів ч.ч.3, 4, 6 ст.42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як роз'яснено в п.15.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 №4, додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Відмовляючи у задоволенні клопотання Товариства від 10.01.2017 про призначення нової судової економічної експертизи, апеляційний суд правомірно виходив з недопустимості затягування судового процесу та тих обставин, що призначення "нової" експертизи нормами чинного процесуального законодавства не передбачено.

З матеріалів справи також вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_14 була проведена первинна судова економічна експертиза, за результатами якої складено висновок №466 від 29.05.2015.

Проте, як правильно зазначено апеляційним судом, висновок судової-економічної експертизи №466 від 29.05.2015 ґрунтувався на визначенні вартості частки майна ТОВ "Фірма САВА", пропорційної частці статутного фонду у розмірі 50%, що підлягає виплаті ОСОБА_4 як вибулому учаснику, на даних балансу ТОВ "Фірма САВА" станом на 31.03.2013р., тобто враховувалася балансова, а не ринкова вартість чистих активів Товариства.

Водночас, колегія суддів зауважує, що необхідність визначення судовим експертом (суб'єктом оціночної діяльності) саме ринкової вартості чистих активів Товариства та пропорційного визначення вартості частини майна Товариства, яка підлягає виплаті позивачу, також повністю узгоджується з положеннями ч.5 ст.9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", згідно яких у разі, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Жодним нормативно-правовими актом України, якими врегульовано питання оцінки майна, не передбачено, що оцінка майна для розрахунку частки при виході (виключенні) з товариства має здійснюватися не за ринковою вартістю майна.

Враховуючи наявність з боку ОСОБА_4 заперечень з приводу того, що експертом не враховані всі фінансові зобов'язання ТОВ "Фірма САВА", його основні засоби виробництва, житлові та нежитлові приміщення, зокрема, нежитлове приміщення в житловому будинку літ. А-9 (магазин, площею 742,7кв.м.), який розташований за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 84, що належить ТОВ "Фірма САВА" на праві власності, а також з огляду на ненадання експертом вичерпних відповідей, що унеможливило усунення неясності висновку первинної судової експертизи в судовому засіданні, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 призначено додаткову судову економічну експертизу.

Згідно висновку судової додаткової комплексної економічної, будівельно-технічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи №2370/2371/5912 від 14.11.2016 ринкова вартість чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА", які перебували на його балансі станом на 31.12.2013р., а саме: нежитлові приміщення, розташовані за адресою вул. Маршала Бірюзова, 84 в м. Полтава, складає 1327689 грн.

В дослідженні проведений розрахунок ринкової вартості нежитлових приміщень ТОВ "Фірма САВА" по вул. Маршала Бірюзова, 84 в м. Полтава трьома методами оцінки. Виконаний аналіз вартості щодо застосування кожного методу оцінки, на підставі чого ринкова вартість визначена дохідним підходом щодо оцінки майна станом на 31.12.2013р. та складає 1 327 689 грн.

В обсязі документів, наданих на дослідження, ринкова вартість чистих активів ТОВ "Фірма САВА", виходячи з визначення ринкової вартості нежитлових приміщень ТОВ "Фірма САВА" у сумі 1327689 грн., з урахуванням неможливості проведення дослідження та встановлення ринкової вартості іншого майна судовим експертом-товарознавцем, розрахунково вірогідна можлива частина учасника (засновника) ОСОБА_4, що вийшов з товариства, станом на 31.12.2013р. пропорційно його частці у статутному капіталі ТОВ "Фірма САВА" у розмірі 50% може складати 711250 грн.

Зазначений висновок містить розрахунково вірогідну можливу частину учасника (засновника) ОСОБА_4 у зв'язку з тим, що клопотання експерта про надання додаткових матеріалів не було задоволено через ненадання відповідачем необхідних документів щодо рухомого майна (меблі, обладнання тощо), а матеріали справи не містять даних, необхідних для встановлення ринкової вартості усіх чистих активів ТОВ "Фірма САВА", які перебували на балансі товариства, а саме: офісні меблі, розташовані в офісних приміщеннях за адресою: вул.Маршала Бірюзова,84 в м. Полтаві: столи - 7 шт.; крісла - 4 шт.; шафи для документів - 3 шт.; шафа для одягу - 1 шт.; набір кухонних меблів; диван м'який - 1 шт.; персональні комп'ютери - 2 одиниці; кондиціонери - 4 шт. в торгівельному залі; 1 шт. кабінет директора; торгівельне обладнання - стелажі металічні, скляні, дерев'яні; морозильні камери-2 шт.; тепловий лічильник - 1 шт.; сейф металічний - 1 шт.; телевізор марки "Рейнфорд" - 1 шт.; залишки товару на складі (т.3, а.с.2-15).

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд вірно зазначив, що зауваження відповідача до висновку додаткової судової експертизи не спростовують його правильності та достовірності, скаржником належним чином не обґрунтовано неповноти або неясності висновку експерта.

Крім того, наявні заперечення скаржника зводяться виключно до посилань на неналежну оцінку апеляційним судом доказів по справі та до намагань надати перевагу певному доказу (довідка ТОВ "Фірма САВА" №1 від 22.01.2016) перед іншими оціненими судом доказами (висновок судової додаткової комплексної економічної, будівельно-технічної, оціночно-будівельної та товарознавчої експертизи №2370/2371/5912 від 14.11.2016), проте, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для відшкодування позивачу вартості частини майна Товариства пропорційно частці вибулого учасника у статутному капіталі ТОВ "Фірма САВА", обчисленої виходячи з ринкової вартості чистих активів (нежитлових приміщень) ТОВ "Фірма САВА", визначеної додатковою судовою експертизою, а не з балансової вартості цих активів.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального законодавства не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови.

Таким чином, перевіривши у відповідності до ч.2 ст.111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що судом у порядку ст.ст.43, 101, 105 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма САВА" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 у справі №917/511/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

С. Самусенко