Ухвала

від 27.03.2017 по справі 914/126/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2017 року Справа № 914/126/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги приватної фірми "Монте Крісто", м. Луцьк (далі - Фірма),

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017

зі справи № 914/126/16

за позовом заступника військового прокурора Львівського гарнізону, м. Львів, в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, м. Київ;

концерну "Військторгсервіс", м. Київ,

до Фірми

про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов'язання повернути частину нежитлових приміщень,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", м. Львів;

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

Фонд державного майна України, м. Київ,

ВСТАНОВИВ:

Фірма звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 17.02.2017 № 01-03/03, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, а рішення господарського суду Львівської області від 19.10.2016 зі справи № 914/126/16 залишити в силі.

Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

За приписами частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Як зазначено в підпункті 2.2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами), судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону [у редакції, чинній на час подання (грудень 2015 року) позовної заяви у даній справі] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено: 1 розмір мінімальної заробітної плати (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до підпункту 2.15 пункту 2 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України Законом передбачено сплату судового збору, зокрема, з касаційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Поряд з цим щодо вимоги про повернення майна необхідно враховувати, що його вартість за договором купівлі-продажу становить 322 328 грн.

У даному разі позов містить вимоги як майнового, так і немайнового характеру, отже, у поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 7 263,50 грн. (5 801,90 грн. + 1 461,60 грн.), фактично ж за платіжним дорученням від 17.02.2017 № 15 перераховано лише 1 654 грн. судового збору.

Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.

Пунктом 4 частини першої статті 111 3 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Керуючись пунктом 4 частини першої і частиною другою статті 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 зі справи № 914/126/16 повернути приватній фірмі "Монте Крісто".

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій