Рішення

від 16.03.2017 по справі 910/23003/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/23003/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" До Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" Прозобов'язання поставити товар та стягнення 613 237,20 грн. та За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" До Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" Про визнання недійсним пункту договору та стягнення заборгованості Суддя О.М. Ярмак

За участю представників:

від позивачаВітько Д.С. (представник за довіреністю) від відповідача Артюхова М.М. (представник за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" про зобов'язання здійснити поставку товару за договором поставки № 49/09-15 та стягнення 613 237,20 грн. штрафної санкції за порушення строків поставки товару за договором поставки № 49/09-15 від 21.09.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 було порушено провадження у справі № 910/23003/16, справу призначено до розгляду на 07.02.2017.

06.02.2017 відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов та зустрічну позовну заяву.

Ухвалою від 07.02.2017 судом прийнято зустрічний позов до розгляду з первісним позовом, відкладено розгляд справи на 21.02.2017.

20.02.2017 відповідачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом.

В судових засіданнях 21.02.2017, 02.03.2017 та 14.03.2017 судом оголошувалися перерви.

02.03.2017 представником позивача подане клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами, яке задоволене судом.

02.03.2017 позивачем подано заперечення проти позовної заяви, а 16.03.2017 - заперечення проти додаткових письмових пояснень.

13.03.2017 відповідачем подано додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 16.03.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, шляхом зобов'язання відповідача здійснити поставку товару за договором поставки, а саме: труба поілки (для свиноматок) у кількості 10 шт., а також стягнути з нього 613 237,20 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки.

Представник відповідача заперечив проти задоволення первісних позовних вимог, підтримавши натомість вимоги, викладені у зустрічному позові та заяві про збільшення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості, просив визнати недійсним п. 5.3 договору поставки та стягнути з позивача заборгованість, що виникла через прострочення оплати поставленого товару, зокрема, 107 403,29 грн основного боргу, 24 794,76 грн пені, 3 127,68 грн 3% річних, 12 559,02 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява відповідача про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, то прийнята судом до розгляду.

Представник позивача проти задоволення зустрічного позову заперечив повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1. За первісним позовом:

21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "АПК-ІНВЕСТ" (покупець) укладено договір поставки № 49/09-15 (далі - договір поставки), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку, на умовах в у строки, передбачені цим договором, поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ветеринарний інвентар і інструменти ветеринарного призначення, що іменується надалі товар, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у відповідних додатках до договору - Специфікаціях , які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору поставки, поставка за цим договором здійснюється на умовах DAT на склад ТОВ Нова Пошта , розміщеного за адресою: м. Червоноармійськ, вул. Артема, 169. Витрати на доставку товару за рахунок постачальника. У випадку, якщо в Специфікації сторони передбачили інші умови поставки, застосовуються умови поставки, вказані в Специфікації.

Відповідно до п. 2.6 договору поставки право власності на товар переходить до покупця в момент поставки товару на умовах, вказаних в п. 2.2 договору.

Моментом передачі товару являється момент підписання покупцем накладної з вказівкою дати фактичного отримання товару (п. 2.7 договору поставки).

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору поставки, вартість товару визначається у відповідних Специфікаціях до договору, що являється його невід'ємною частиною і включає ПДВ. Оплата за поставлений товар за цим договором здійснюється покупцем на основі рахунка, у строки, визначені у відповідній Специфікації.

Специфікацією № 1 від 26.10.2015 визначена вартість товару у розмірі 83 556,94 грн зі строком його поставки до 06.11.2015.

Специфікацією № 2 від 18.11.2015 визначена вартість товару у розмірі 174 240,00 грн зі строком його поставки до 25.12.2015.

Специфікацією № 3 від 14.12.2015 визначена вартість товару у розмірі 8 363,84 грн зі строком його поставки до 18.12.2015.

Специфікацією № 4 від 09.02.2016 визначена вартість товару у розмірі 40 456,30 грн зі строком його поставки до 29.02.2016.

Пунктом 3 специфікацій № 1, 3, 4 передбачено, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 7 днів з моменту поставки, Специфікацією № 2 передбачено передплату в сумі 80000 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання специфікації, та сплату 94240 грн. протягом 28 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом ст. ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Крім того, ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

За твердженнями позивача, в порушення п.п. 1.1, 1.2, 4.1.1, 4.1.2 договору поставки відповідач не здійснив поставку товару в узгоджені сторонами договору строки і обсязі.

Як вказує позивач в позовній заяві, за Специфікацією № 1 постачальником здійснено поставки товару:

на суму 76 239,74 грн. за видатковою накладною № 145 від 12.11.2015 за підрахунками позивача з прострочкою на 11 календарних днів;

на суму 1 372,80 грн. за видатковою накладною № 268 від 28.12.2015 - з прострочкою на 70 календарних днів;

на суму 5 834,40 грн за видатковою накладною № 30 від 03.03.2016 - з прострочкою на 138 календарних днів.

За Специфікацією № 2 постачальником здійснено такі поставки товару:

на суму 37 800,00 грн за видатковою накладною № 1 від 04.01.2016 за підрахунками позивача з прострочкою 18 календарних днів;

на суму 68 220,00 грн за видатковою накладною № 3 від 06.01.2016 - з прострочкою 20 календарних днів;

на суму 68 220,00 грн за видатковою накладною № 8 від 01.02.2016. - з прострочкою 39 календарних днів;

За Специфікацією № 3 постачальником здійснено поставку товару :

на суму 8 363,84 грн за видатковою накладною № 166 від 24.01.2016. за підрахунками позивача з прострочкою 12 календарних днів;

За Специфікацією № 4 постачальником здійснено поставку товару:

на суму 37 736,02 грн за видатковою накладною № 34 від 03.03.2016. за підрахунками позивача з прострочкою 16 календарних днів.

При цьому позивачем взято до уваги дати отримання товару вказані ним у видаткових накладних в графі отримав .

Як зазначає позивач, вказані поставки товару здійснювалися постачальником з порушенням визначених специфікаціями строків, а за Специфікацією № 4 постачальником взагалі не було здійснено поставку товару - труба поїлки (для свиноматок) у кількості 10 шт. на суму 2 720,28 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач виконав свої зобов'язання з поставки товару - труба поїлки (для свиноматок) у кількості 10 шт. згідно Специфікації № 4, відправивши товар та видаткову накладну № 1 від 06.02.2017 на склад перевізника Нова пошта за експрес - накладною № 59998042322179 від 06.02.2017.

Представник позивача в судовому засідання підтвердив отримання товару та надав копію видатковою накладної № 1 від 06.02.2017, підписану позивачем 17.02.2017.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки виконання договірного зобов'язання з поставки товару, що з-поміж іншого було предметом даного позову, відбулося після порушення провадження у справі № 910/23003/16, суд вважає за доцільне припинити провадження у справі в цій частині за відсутністю предмета спору, а судові витрати покладає на відповідача.

В зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару за договором поставки, позивач звернувся з вимогами про стягнення з відповідача 613 237,20 грн. суми штрафних санкцій відповідно до ст. 611 ЦК та договору поставки № 49/09-15 від 21.09.2015.

Пунктом 5.3 договору поставки визначено, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 5% від суми непоставленого товару по відповідній Специфікації за кожен день прострочки поставки.

Частина 1 ст. 230 ГК України різновидами штрафних санкцій визначає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

З детального розрахунку штрафних санкцій, поданого позивачем до суду 18.01.2017, на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2016 , суд встановив, що розрахунок штрафних санкцій позивачем здійсненний невірно, оскільки невірно вказані дати поставки за специфікаціями та фактичні дати поставки та невірно визначені дні прострочки, а

За перевіркою суду з визначенням вірної кількості днів прострочки та врахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України, сума неустойки має складати 392433,67 грн.

Позивач звернувся з позовом до суду, згідно поштового штемпелю на конверті, 12.12.2016, таким чином за період з 06.11.2015 по 11.12.2015 позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення неустойки в один рік, встановлений ст. 258 ЦК України, про застосування якого заявлено відповідачем у відзиві на позов, тому вимоги щодо стягнення неустойки розрахований за період з 06.11.2015 по 11.12.2015 включно на суму 50732,47 грн. задоволенню не підлягають, в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Відповідач у відзиві на позов просить суд зменшити суму неустойки , нарахованої позивачем до 3 % загальної вартості товару, поставленого за договором поставки.

Приписами п. 3 статті 83 ГПК України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Частиною 2 статті 233 ГК України передбачено, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, за змістом наведеної норми, незаподіяння збитків іншим учасникам господарських відносин є окремою, самостійною та достатньою підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій, яка не потребує для цього з'ясування судом будь яких додаткових (виняткових) обставин.

Суд надавши належну оцінку таким обставинам, як загальна вартість поставленого товару, повне виконання зобов'язання відповідачем, розмір нарахованої неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора (позивача), а відтак, співвідношенню нарахованих штрафних санкцій і наслідкам порушення зобов'язання, дійшов висновку, про наявність правових підстав для зменшення належних до сплати штрафних санкцій.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 341701,20 грн. (392433,67 грн, - 50732,47 грн), однак зважаючи на те, що нарахована позивачем неустойка є надмірно великою та неспіврозмірною, зважаючи на обсяг та вартість товару, поставленого з порушенням строків, суд визнав за можливе зменшити належний до сплати розмір штрафних санкцій до 15325,35 грн. (5% від загальної суми поставки за договором) на підставі статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.

2. За зустрічним позовом:

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним п. 5.3 договору поставки та стягнення з позивача заборгованості за прострочення оплати вартості поставленого товару.

Як було вказано вище, 21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "АПК-ІНВЕСТ" (покупець) укладено договір поставки № 49/09-15, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку, на умовах в у строки, передбачені цим договором, поставити (передати у власність) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити ветеринарний інвентар і інструменти ветеринарного призначення, що іменується надалі товар, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними у відповідних додатках до договору - Специфікаціях , які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.3 договору поставки сторони погодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник виплачує покупцю неустойку в розмірі 5% від суми непоставленого товару по відповідній Специфікації за кожен день прострочки поставки.

Відповідач стверджує, що указаний пункт договору має бути визнаний недійсний як такий, що суперечить частинам 2, 3 ст. 549 ЦК України та ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" та ст. 61 Конституції України.

Першою - третьою та п'ятою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 названої статті встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, в силу ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 67, ч. 4 ст. 179 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, суд виходить з того, що норми ГК України є спеціальними нормами щодо встановлення відповідальності за правопорушення у сфері господарювання за господарськими зобов'язаннями суб'єктів господарювання. При цьому, чинне законодавство не передбачає забезпечення неустойкою виключно грошового зобов'язання.

Так, Господарський кодекс України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Відтак, доводи про те, що неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч. 3 ст. 549 ЦК України, та суперечить Закону України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", не вважаються судом такими, що доводять недійсність п. 5.3 договору поставки.

Окрім викладених вимог, відповідач у зустрічному позові просить стягнути з позивача 107 403,29 грн. основного боргу - заборгованості за поставлений товар за договором поставки, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.02.2017.

Згідно з п.п. 3.1, 3.3 договору поставки, вартість товару визначається у відповідних Специфікаціях до договору, що являються його невід'ємною частиною і включає ПДВ. Оплата за поставлений товар за цим договором здійснюється покупцем на основі рахунка, у строки, визначені у відповідній Специфікації.

Специфікацією № 1 від 26.10.2015 визначена вартість товару у розмірі 83 556,94 грн з умовами оплати: 100% протягом 7 календарних днів з моменту надходження ТМЦ.

Специфікацією № 2 від 18.11.2015 визначена вартість товару у розмірі 174 240,00 грн з умовами його оплати згідно з графіком: 1 етап: передплата 80 000,00 грн, що в грошовому еквіваленті іноземної валюти по курсу Міжбанку продажу долара США на 17.11.2015 складає еквівалент 3 347,28 грн, із розрахунку 23,90 грн за 1 долар США, протягом 3 календарних днів з моменту підписання цієї специфікації; 2 етап: оплата 94 240,00 грн протягом 28 календарних днів з моменту поставки товару постачальником, при цьому сторони домовились, що на дату оплати застосовуватиметься курс продажу, зазначений у розділі валюта , міжбанк на сайті www.minfin.com.ua.

Специфікацією № 3 від 14.12.2015 визначена вартість товару у розмірі 8 363,84 грн з умовами оплати: 100% від суми поставленого товару протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Специфікацією № 4 від 09.02.2016 визначена вартість товару у розмірі 40 456,30 грн з умовами оплати: 100% від суми поставленого товару протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

За твердженнями відповідача, позивач свої грошові зобов'язання щодо оплати отриманого товару повністю не виконав, сплативши загалом суму 203 776,38 грн, а саме, 26.11.2015 на суму 80 000,00 грн, 19.01.2016 на суму 50 000,00 грн, 10.02.2016 на суму 34 603,58 грн, 11.02.2016 на суму 37 800,00 грн, 12.02.2016 на суму 1 372,00 грн., за наслідками чого неоплаченою лишилась сума боргу в розмірі 107 403,29 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Видатковими накладними, перелік яких наведено вище по тексту, підтверджується факт поставки товару відповідачем на загальну суму 311 180,87 грн з урахуванням збільшення заборгованості за накладною № 8 від 01.02.2016 з 56 441,20 грн до 63 832,87 грн, розрахованих як гривневий еквівалент відповідно до курсу долара США станом на 17.02.2017.

Наявними у справі платіжними дорученнями підтверджується факт здійсненої позивачем оплати на загальну суму 203 776,38 грн., при цьому 80 000,00 грн, сплачених позивачем 26.11.2015, зараховано відповідачем як передоплату по Специфікації № 2.

З аналізу викладеного слідує, що різниця між отриманим позивачем товаром за договором поставки та його оплатою становить 107 403,29 грн, які підлягають стягненню з позивача як сума основного боргу.

Позивач доказів сплати указаної суми суду не подав, а обставини свого прострочення пояснив застосуванням до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від свого зобов'язання з оплати товару на увесь строк затримки виконання договірних зобов'язань відповідачем.

Хоч у договорі поставки сторони передбачили такий спосіб забезпечення виконання зобов'язань постачальника як притримання у вигляді відмови покупця від своїх зобов'язань з оплати поставленого товару на весь строк затримки виконання своїх зобов'язань постачальником (п. 5.9 договору), проте, з огляду на відсутність повідомлення про це відповідача всупереч вимогам ст. 595 ЦК України, підстави вважати притриманням прострочення оплати товару покупцем у суду відсутні.

За прострочення позивача за договором поставки відповідачем заявлено до стягнення 3 127,68 грн 3% річних та 12 559,02 грн інфляційних втрат, а також 24 794,76 грн пені, нарахованих за період прострочення здійснення позивачем оплати за кожною видатковою накладною.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши подані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, періоди їх нарахування, суд вважає їх вірними та такими, що співвідноситься з нормами чинного законодавства, відповідачем не спростовані, тому вказані вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У п. 5.5 договору поставки сторони погодили, що за порушення строків оплати за товар покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент прострочки від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

На підставі вказаного положення договору позивачем розраховано пеню за несплату заборгованості за період прострочення платежу за кожною видатковою накладною окремо в загальному розмірі 24 794,76 грн, що визнається судом правомірним та підлягає задоволенню.

Окрім описаних вище вимог, відповідач просить стягнути з позивача 12 000,00 грн. витрат на правову допомогу, надану йому адвокатом Артюховою М.М.

Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано суду в копіях: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги від 02.02.2017, платіжне доручення на суму 12 000,00 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

Суд зазначає, що відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх встановлено); вартість економних транспортних послуг; час, який би міг витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, які склалися в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши матеріали справи, керуючись принципами розумності та співрозмірності витрат на правову допомогу та заявленої суми позову, часткове задоволення зустрічного позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 6 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд первісного та зустрічного позовів відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за кожним із них.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85, п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Первісний позов задовольнити частково.

1.1. В частині спонукання до виконання зобов'язань з поставки товару за договором поставки № 49/09-15 від 21.09.2015 провадження у справі припинити.

1.2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19, офіс 110-А, ідентифікаційний код 38506778) на користь Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, б. 1А, ідентифікаційний код 34626750) 15 325 (п'ятнадцять тисяч триста двадцять п'ять) грн. 35 коп. неустойки та 6503 (шість тисяч пятсот три) грн. 52 коп. судового збору.

1.2. В іншій частині позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

2.1.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АПК-ІНВЕСТ" (85325, Донецька обл., Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, б. 1А, ідентифікаційний код 34626750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАХМІРА-УКРАЇНА" (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19, офіс 110-А, ідентифікаційний код 38506778) 107 403 (сто сім тисяч чотириста три) грн. 29 коп. боргу, 3 127 (три тисячі сто двадцять сім) грн. 68 коп. 3% річних, 12 559 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 02 грн інфляційних втрат, 24 794 (двадцять чотири тисячі сімсот дев'яносто чотири) грн. 76 коп. пені, 6 000 (шість тисяч) грн. витрат на послуги адвоката та 2 218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн. 27 коп. судового збору.

Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

2.2. В частині визнання недійсним п. 5.3 договору поставки відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 24.03.2017

Суддя О.М. Ярмак