Постанова

від 21.03.2017 по справі 926/3144/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 926/3144/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чернівецька ДЕД", м.Чернівці, вх.№01-05/5513/16 від 24.11.2016 року

на рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 року

у справі №926/3144/16

за позовом: приватного підприємства "Мадіс-Транс", смт. Глибока Чернівецької області

до відповідача: Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чернівецька ДЕД", м. Чернівці

про: стягнення заборгованості - 162762,55 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 року у справі №926/3144/16 (суддя Гончарук О.В.) позовні вимоги приватного підприємства "Мадіс-Транс", до відповідача Дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чернівецька ДЕД", про стягнення заборгованості - 162762,55 грн. - задоволено частково. Задоволено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Стягнуто з дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чернівецька ДЕД" на користь приватного підприємства "Медіс-Транс" 54768,80 грн. основного боргу, 8288,79 грн. пені, 82092,14 грн. інфляційних та 2177,23 грн. судового збору. Повернуто приватному підприємству "Медіс-Транс" судовий збір у розмірі 483,11 грн., сплачений за квитанцією №260 від 28.09.2016.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 року у справі №926/3144/16, відповідач - дочірнє підприємство "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чернівецька ДЕД", - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про відсутність доказів наявності між сторонами правовідносин згідно Договору поставки продукції №26/33 від 26.09.2013 року. Договір поставки продукції №26/33 від 26.09.2013 року є недійсним, оскільки підписаний структурним підрозділом ДП Чернівецький облавтодор , що не є юридичною особою, тобто, підписаний неуповноваженою особою без повноважень за відсутності будь-якого схвалення юридичною особою - ДП Чернівецький облавтодор , яке не надавало довіреність на підписання такого договору. Апелянт у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції мав вийти за межі позовних вимог та визнати договір недійсним. Також апелянт вважає, що отримання товару не підтверджено належними документами, передбаченими інструкціями П-6 та П-7, немає довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від імені юридичної особи.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 р. у справі № 926/3144/16 та відмовити у позові.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2016р. справу №926/3144/16 призначено судді-доповідачу Бойко С.М. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Бонк Т.Б. та Якімець Г.Г..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 14.12.2016 р..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, розгляд справи було відкладено на 18.01.2017 року.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 року, розгляд справи було відкладено на 08.02.2017 року.

08.02.2017 року було складено повідомлення у якому зазначено, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Бойко С.М., розгляд вищевказаної справи не відбувся з урахуванням положень абз. 2 пп.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 21 від 03.03.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.02.2017 року №7 справу №926/3144/16 призначено до повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Бойко С.М..

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2017 року, справу №926/3144/16 розприділили головуючому судді Костів Т.С. та іншим суддям, а саме: Бонк Т.Б. та Якімець Г.Г..

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року та від 28.02.2017 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у них.

В судове засідання 21.03.2017 року представники сторін по справі не з'явились, причин неявки суду не довели, хоч були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції'', у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається із матеріалів справи, з урахуванням зменшених позовних вимог судом першої інстанції розглядались вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 162762,55 грн., з яких 54768,80 грн. основного боргу, 82092,80 грн. інфляційних та 25900,95 грн. пені.

Суд першої інстанції підставно встановив, що 26.09.2013 року між сторонами у справі укладено договір поставки продукції за №26/33, згідно з умовами якого, позивач, як постачальник, зобов'язався поставити та виконати, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти і оплатити продукцію (глинисто-піщану суміш) та роботи на загальну вартість у розмірі 116768,80 грн. на умовах даного Договору.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.4., 2.5., 2.6. Договору, поставка продукції проводиться окремими партіями. Строки поставки встановлюються сторонами за домовленістю з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання покупцю. Поставка продукції здійснюється постачальником не пізніше десяти календарних днів після виставлення рахунку-фактури. Протягом трьох діб постачальник зобов'язаний повідомити покупця за допомогою факсимільного зв'язку про відвантаження продукції. Разом з продукцією постачальник повинен передати покупцю документи (транспортні накладні, накладні, рахунок-фактуру тощо), які мають відношення до продукції. Право власності на поставлену продукцію переходить до покупця в момент її отримання від постачальника (перевізника) за видатково-прибутковою накладною. Поставка вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю.

Згідно з підпунктом 4.3. Договору, оплата здійснюється покупцем протягом десяти днів з дати отримання продукції, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в реквізитах постачальника в цьому Договорі.

На виконання своїх зобов'язань, позивачем 01.11.2013 року та 02.12.2013 року поставлено відповідачу продукцію (глинисто-піщану суміш) та виконано навантажувальні та транспортні роботи на загальну суму 116768,80 грн., що підтверджується накладними за №№5, 6 від 01.11.2013 року, 02.12.2013 року.

У зв'язку з частковою оплатою відповідачем вартості отриманого товару, станом на момент звернення позивачем до господарського суду з даним позовом, у нього утворилася перед позивачем заборгованість у розмірі 54768,80 грн.

Суд першої інстанції підставно не прийняв до уваги твердження відповідача про те, що на накладних від 01.11.2013 року, 02.12.2013 року відсутні відомості, які дають змогу ідентифікувати особу, що брала участь в господарській операції, оскільки зазначені накладні містять відтиски печатки відповідача, а в матеріалах справи відсутні докази на час складання цих накладних, її втрати відповідачем; найменування і вартість продукції та робіт, зазначених у накладних, збігається з найменуванням і вартістю продукції та робіт, зазначених у Договорі; подальші дії відповідача щодо сплати вартості продукції, з цільовим призначенням платежів "за глинисто-піщану суміш", свідчать про її прийняття відповідачем.

З цих підстав не беруться до увагу й посилання скаржника на підписання договору не уповноваженою особою без його подальшого схвалення, враховуючи часткове виконання зобов'язань по оплаті відповідачем. Позов про визнання договору недійсним не заявлявся, а підстави для виходу суду першої інстанції за межі позовних вимог у порядку ст. 83 ГПК України не вбачаються.

Згідно з п.п. 6.3. Договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка нараховується за кожний день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарськихвідносин повинні виконувати господарськізобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахування особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що в порушення строків обумовлених в п.п. 4.3. Договору, відповідач частково оплатив вартість отриманого від позивача товару. Відтак, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 54768,80 грн..

Суд першої інстанції належно перевірив розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст. 625 ЦК України. На помилковість такого перерахунку скаржник у поданій апеляційній скарзі не посилався.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 р. у справі № 926/3144/16 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Чернівецької області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Чернівецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Чернівецька ДЕД", м.Чернівці, вх.№01-05/5513/16 від 24.11.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 01.11.2016 р. у справі № 926/3144/16 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Чернівецької області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 27.03.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Якімець Г.Г.