Постанова

від 23.03.2017 по справі 920/1559/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. Справа № 920/1559/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Россолов В.В. , суддя Терещенко О.І.,

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. № 3074/03.02.02-17 від 06.12.2016.; ОСОБА_2, дов. № 335/03.02.02-17 від 10.02.2017 ;

відповідача - ОСОБА_3, дов. № 75-юр від 22.07.2014.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача – Спільного українсько-білоруського підприємства “Укртехносинтез” (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), м. Суми, (вх.№3392С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року по справі №920/1559/15,

за позовом Сумської міської ради, м. Суми,

до Спільного українсько-білоруського підприємства “Укртехносинтез” (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю), м. Суми,

про припинення договору оренди шляхом його розірвання,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- Сумська міська рада звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Спільного українсько-білоруського підприємства “Укртехносинтез” (у формі Товариства з обмеженою відповідальністю) про припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: м.Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1, площею 0,12 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0024.

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року у справі №920/1559/15 (головуючий суддя Зайцева І.В., судді Рунова В.В., суддя Соп’яненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Сумської міської ради відмовити. Судові витрати скаржник просить суд покласти на позивача.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що господарським судом першої інстанції було прийнято як належні та допустимі докази акти від 19.03.2015, складені міською радою та від 21.09.2015 року, складені СТ “Майбутнє”, що є порушенням статті 34 ГПК України. При цьому, на думку відповідача, судом першої інстанції не взято до уваги те, що відповідач не мав змоги взагалі користуватись своїм законним правом оренди земельної ділянки, так як вона захоплена сторонніми особами -підприємцями і що з урахуванням звернень відповідача до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, зазначена обставина є наслідком бездіяльності орендодавця.

Також вказує на те, що позивачем не доведено порушення з боку відповідача цільового призначення спірної земельної ділянки в розумінні статей 19, 38 Земельного кодексу України і господарський суд першої інстанції не визначився щодо зміни цільового призначення.

Крім того вказує на те, що з урахуванням положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пункту "б" статті 143 Земельного кодексу України підставою для розірвання договору оренди землі може бути невиконання орендарем у встановлений термін вказівок спеціально уповноважених органів виконавчої влади. Однак матеріали справи не містять доказів здійснення перевірки чи винесення припису уповноваженим на те органом.

Також звертає увагу на те, що місцевим господарським судом в порушення вимог частини 1 статті 27 ГПК України не було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4, тоді як рішення у даній справі може вплинути на її права та обов‘язки щодо відповідача по укладеному між ОСОБА_4 та відповідачем договору про спільну діяльність, який передбачав спільне будівництво торговельного центру, в тому числі на спірній земельній ділянці.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року по справі №920/1559/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Стягнуто з Сумської міської ради на користь Спільного Українсько-Білоруського підприємства “Укртехносинтез” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) 1339,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

За результатами касаційного провадження Вищим господарським судом України винесено постанову від 29.11.2016 року, якою постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року скасовано, а справу №920/1559/15 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд виходив з того, що звернення відповідача до уповноваженого органу щодо намірів забудови орендованої земельної ділянки не суперечить умовам договору та законодавству; доказів здійснення відповідачем на цій ділянці земляних робіт, спорудження, інших дій та процесів, що охоплюються поняттям будівництва, матеріали справи не містять, як і доказів організації відповідачем на орендованій земельній ділянці незаконної торговельної діяльності. Суд апеляційної інстанції дослідив матеріали справи в їх сукупності та вказав, що вони не містять належних доказів, з яких би вбачалось порушення відповідачем цілей експлуатації зазначеної земельної ділянки.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд всупереч статтям 43, 99, 101, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України не розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, не виклав мотиви, з яких він не погоджується з висновками місцевого господарського суду, у зв'язку з чим його висновки не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22 грудня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.02.2017 року.

У зв’язку з відпусткою судді Ільїна О.В., 16.02.2017 року автоматизованою системою розподілу апеляційних скарг між суддями у справі № 920/1559/15 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В.

Відповідно до пункту 9-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 “Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України” (згідно з Постановою Вищого господарського суду України № 6 від 10.07.2014), у разі зміни складу суду апеляційної інстанції, розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2017 розгляд справи було відкладено на 23.03.2017 о 10:00 год.

Представник відповідача в судових засіданнях 16.02.2017 та 23.03.2017 підтримав апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники в судових засіданнях 16.02.2017 та 23.03.2017 проти доводів апеляційної скарги заперечують, просять рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовують тим, що в порушення умов пунктів 2.1. та 4.2 договору оренди землі відповідач використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням, що відповідно до статті 31 Закону України “Про оренду землі” та пункту 4.2 договору оренди землі є підставою для його примусового розірвання в судовому порядку. При цьому доказами використання земельної ділянки не під парковку легкового автотранспорту є:

1.Копія акту обстеження земельної ділянки по вулиці 1-ша Набережна р. Стрілка,3/1 від 19 березня 2015 року.

2. Копія фотофіксації використання земельної ділянки від 19 березня 2015 року.

3.           Копія акту від 21.09.15, складеного членами споживчого товариства “Майбутнє”, які здійснюють торгівельну діяльність на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка,3/1.

Також вказує на те, що не можна погодитись з твердженням апелянта про те, що позивач не має повноважень щодо обстеження земельних ділянок, які є його власністю і надані іншим особам в користування., оскільки відповідно до підпункту 1 пункту б) статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворення лісів. При цьому, в рамках реалізації цих повноважень перший заступник міського голови ОСОБА_5 має право доручити проведення обстеження земельної ділянки за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка,3/1, яка відповідно до договору оренди знаходиться в оренді у відповідача.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, доводи відповідача та позивача, заслухавши усні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 17 березня 2006 року між позивачем - Сумською міською радою та відповідачем - Спільним Українсько - Білоруським підприємством “Укртехносинтез” (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач на підставі рішення Сумської міської ради від 22 лютого 2006 року №1627 - МР “Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради” передав, а відповідач прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Суми,вулиця Набережна р. Стрілки, площею 0,12 га.

Зазначений договір зареєстрований в Сумському міському реєстраційному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 грудня 2006 року № 040661201261. Кадастровий номер вищезазначеної земельної ділянки 5910136300:02:006:0024.

Договором про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округа ОСОБА_6 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки щодо визначення адреси земельної ділянки – м. Суми, вул. 1 - ша Набережна р. Стрілка, 3/1 та розміру річної орендної плати, про що вчинено у державному реєстрі прав запис № 7194230.

Згідно з умовами п. 2.1 договору, земельна ділянка надається в оренду під розміщення парковки легкового автотранспорту, згідно з Українським класифікатором цільового використання – землі автомобільного транспорту.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно з Державними будівельними нормами України “Споруди транспорту автостоянки і гаражі для легкових автомобілів” ДБН В.2.3-15:2007 паркінг (з англ.) - ставити автомобіль на стоянку, а автостоянка - це спеціально обладнана відкрита площадка для постійного або тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів.

Пунктом 4.2 договору визначено, що орендар, зокрема, має право за згодою орендодавця, визначеною в окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити тимчасові (на термін оренди), виробничі та інші будівлі та споруди згідно з проектом, затвердженим та погодженим у встановленому порядку, закладати насадження без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно з пунктом 5.4 договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов’язків, передбачених Законом України “ Про оренду землі” та цим договором.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач, здійснивши розміщення на спірній земельній ділянці торговельних тимчасових споруд, порушує умови пунктів 2.1. та 4.2 договору оренди землі, так як використовує орендовану земельну ділянку не за цільовим призначенням , що відповідно до статті 31 Закону України “Про оренду землі” та пункту 4.2 договору оренди землі є підставою для його примусового розірвання в судовому порядку.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, погодився із доводами позивача та зазначив, що позивач без згоди орендодавця здійснював на спірній земельній ділянці будівництво торгівельного – центру, про що свідчить зареєстрована Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області за № СМ 083152250484 декларація про початок виконання будівельних робіт за адресою: м. Суми, вул. 1 -ша Набережна р. Стрілка, 1а та 3/1 нового торгівельного центру. При цьому доводи відповідача, що на спірній земельній ділянці він має намір облаштувати саме автостоянку, суперечать матеріалам справи.

Вказана обставина, за висновком господарського суду першої інстанції, свідчить про порушення відповідачем умов пунктів 2.1. та 4.2 договору оренди землі, статті 13 Закону України “ Про оренду землі”, що відповідно до умов пункту 4.2 договору оренди землі та статті 31 Закону України “Про оренду землі” є підставою для розірвання договору.

Таким чином господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про оренду землі” цільове призначення земельної ділянки, що надана в оренду, має бути обов'язково зазначена в договорі оренди землі як одна із його істотних умов.

Як вже зазначалося, відповідно до пункту 2.1 розділу 2 “Умови договору” договору земельна ділянка надається в оренду під розміщення парковки легкового автотранспорту згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 4.2 договору, орендар зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п.2.1 договору - під розміщення парковки легкового автотранспорту.

Відповідно до статті 13 Закону України “ Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Слід зазначити, що під цільовим призначенням земельної ділянки слід розуміти встановлені законодавством та конкретизовані відповідними органами влади допустимі межі використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами. Тобто, цільове призначення земельної ділянки визначає той спосіб її використання, який встановлено для цієї ділянки.

Виходячи з умов договору оренди, цільовим призначенням спірної земельної ділянки є її використання під розміщення парковки легкового автотранспорту, що зумовлює допустимі межі використання цієї земельної ділянки орендарем – лише здійсненням такої парковки .

З матеріалів справи вбачається, що 20.07.15 Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради надані замовникам: Управлінню капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, Українсько -Білоруському підприємству “Укртехносинтез”, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 1а та 3/1 № 109/06.01-15 щодо наміру забудови: нове будівництво торгівельного центру на підставі укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем договору про спільну діяльність.

13 серпня 2015 року Управлінням державної архітектурно -будівельної інспекції у Сумській області зареєстрована за № СМ083152250484 декларація про початок виконання будівельних робіт за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 1а та 3/1 нового торгівельного центру. Замовниками будівництва є: Спільне Українсько -Білоруським підприємством “Укртехносинтез” та фізична особа -підприємець ОСОБА_7

Разом з цим, відповідно до абзацу другого частини першої ст. 25 Закону України “Про оренду землі” орендар земельної ділянки має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багато річні насадження.

Пунктом 4.2 договору визначено, що орендар, зокрема, має право за згодою орендодавця, визначеною в окремій угоді сторін, проводити поліпшення земельної ділянки, зводити тимчасові (а не капітальні споруди -новий торгівельний центр) (на термін оренди), виробничі та інші будівлі та споруди згідно з проектом, затвердженим та погодженим у встановленому порядку, закладати насадження без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Виходячи з робочого проекту, виготовленого ТОВ “Архітектурний центр” на замовлення ТОВ “Укртехносинтез” та ФОП ОСОБА_4 (т.1 а.с 139-158), розпочато будівництво капітальних споруд, а не тимчасовихспоруд.

При цьому слід зазначити, що Сумська міська рада,як орендодавець не надавала згоди в порядку пункту 4.2 договору на зведення торговельного центру на спірній земельній ділянці.

Крім того слід зазначити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року по справі № 818/3521/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року визнано незаконним та скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1 та декларацію про початок будівельних робіт на цій земельній ділянці (додаток 2,3).

Таким чином, розпочавши будівництво торговельного центру із отриманням містобудівних умов, які згодом були визнані судом незаконними, відповідач певний час реалізовував свій намір використовувати земельну ділянку не за цільовим призначенням ( розміщення автомобільної парковки), що свідчить про порушення ним умов пунктів 2.1 та 4.2 договору.

При цьому, припинення відповідачем будівельних робіт по будівництву торгівельного центру, відбулося лише внаслідок вжиття заходів забезпечення позову відповідно до судових актів по даній справі:

- ухвали господарського суду Сумської області від 07.10.2015 року;

- постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 року;

- постанови Вищого господарського суду України від 22 березня 2016 року.

Окрім цього, працівниками Сумської міської ради було здійснено обстеження орендованої відповідачем земельної ділянки за адресою : Набережна р. Стрілка, 3/1, площею 0,1200 га. За результатами вказаного обстеження було складено акт від 19.03.2015 обстеження земельної ділянки по вул. 1-ша Набережна р. Стрілка , 3/1, в якому зазначено, що в ході обстеження встановлено, що вищевказана земельна ділянка вільна від забудови та використовується під розміщення торговельних тимчасових споруд (ринку).

При цьому до акту додано матеріали фотофіксації використання земельної ділянки від 19 березня 2015 року, які підтверджують факт знаходження на спірній земельній ділянці тимчасових торговельних споруд (ринкових наметів).

Розміщення на території спірної земельної ділянки ринку також підтверджується копією акту від 21.09.15, складеного членами споживчого товариства “Майбутнє”, які здійснюють торгівельну діяльність на земельній ділянці за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка,3/1.

Таким чином, відповідач, допустивши розміщення на спірній земельній ділянці ринку, також порушив вимоги пунктів 2.1 та 4.2 щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідач в апеляційній скарзі вказував на безпідставне визнання судом належним та допустимим доказом акту від 19.03.2015 обстеження земельної ділянки по вул. 1-ша Набережна р. Стрілка , 3/1.

Однак колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, так як відповідно до підпункту 1 пункту б) статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування відноситься здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворення лісів. В рамках реалізації цих повноважень перший заступник міського голови ОСОБА_5 має право доручити проведення обстеження земельної ділянки за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка,3/1, яка відповідно до договору оренди знаходиться в оренді у відповідача.

До того ж у пункті 4.1 договору передбачено право орендодавця на вільний доступ до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням орендарем умов договору.

Отже зазначений акт обстеження було складено із дотриманням вимог закону, у зв‘язку з чим він є належним та допустимим доказом у справі.

Відповідно до п.4.1 договору орендодавець має право достроково припинити право оренди у разі порушень умов використання земельної ділянки або інших умов договору.

Згідно п. 5.4 договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов’язків, передбачених Законом України “ Про оренду землі” та цим договором.

Згідно з пунктом "г" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Таким чином, здійснені відповідачем дії щодо початку будівництва торговельного центру на спірній земельній ділянці та допущення розміщення на спірній ділянці об‘єктів ринку свідчить про використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що відповідно до вищевказаних норм є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що з урахуванням положень статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пункту "б" статті 143 Земельного кодексу України підставою для розірвання договору оренди землі може бути невиконання орендарем у встановлений термін вказівок спеціально уповноважених органів виконавчої влади. Однак матеріали справи не містять доказів здійснення перевірки чи винесення припису уповноваженим на те органом.

Однак колегія суддів не може погодитися із такими твердженнями відповідача та вважає їх такими, що засновані на довільному трактуванні норм права, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров’ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов’язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Зі змісту норми статті 141 Земельного кодексу вбачається, що законодавець визначив перелік окремих, не залежних одна від одної підстав для примусового припинення землекористування і серед зазначених підстав примусового припинення землекористування в пункті "а" зазначено обставину використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, застосування якої жодним чином не залежить від підстави, визначеної пунктом "б" даної статті.

Крім того, стаття 32 Закону України "Про оренду землі" , яка регулює питання розірвання договору оренди землі, не містить такої умови для розірвання договору як невиконання орендарем у встановлений термін вказівок спеціально уповноважених органів виконавчої влади.

Також заявник апеляційної скарги вказує на те, що місцевим господарським судом в порушення вимог частини 1 статті 27 ГПК України не було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_4 тоді як рішення у даній справі можи вплинути на її права та обов"язки щодо відповідача по укладеному між ОСОБА_4 та відповідачем договору про спільну діяльність, який передбачав спільне будівництво торговельного центру, в тому числі на спірній земельній ділянці.

Проте колегія суддів не може погодитися із таким твердженням відповідача, оскільки, як вже зазначалося, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року по справі № 818/3521/15, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2016 року визнано незаконним та скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельній ділянці за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1 та декларацію про початок будівельних робіт на цій земельній ділянці (додаток 2,3).

Отже в судовому порядку визнано відсутність правових підстав для здійснення ОСОБА_4 та відповідачем будівництва торговельного центру на спірній земельній ділянці, що виключає наявність у ОСОБА_4 прав та законних інтересів щодо здійснення такого будівництва на спірній земельній ділянці за договором про спільну діяльність із відповідачем, а значить рішення по даній справі не може вплинути на права ОСОБА_4, які в неї відсутні та на її інтереси, які не захищаються законом.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, у зв"язку з чим підстави для скасування або зміни цього рішення відсутні.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 16.11.2015 року по справі №920/1559/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 27.03.2017.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Терещенко О.І.