Ухвала

від 14.03.2017 по справі 820/7851/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2017 р. м. Київ К/800/7924/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), суддів Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року

у справі № 820/7851/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про скасування наказів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ойл Траст звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування наказів, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року у справі № 820/7851/15 позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10.07.2015 року № 0001622201, № 0001632201, № 0001642201, № 0001652201, від 10.08.2015 року № 0002092201, від 11.09.2015 року № 0002372201, № 0002362201, № 0002382201, № 0000432205, № 0000422205. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 487, 20 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі № 820/7851/15 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року скасовано в частині скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10.07.2015 року № 0001622201, № 0001632201, № 0001642201, № 0001652201, від 10.08.2015 року № 0002092201, від 11.09.2015 року № 0002372201, № 0002362201, № 0002382201, № 0000432205, № 0000422205 та стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 487, 20 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року у справі № 820/7851/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ойл Траст з питань документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ Делюкс Компані за січень 2015 року, відповідачем складено акт від 17.07.2015 року №4995/15-53-22-0/39238302, яким встановлено порушення п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню за підсумками звітного періоду на суму 2 649 829, 90 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.2015 року № 0002092201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на до додану вартість у розмірі 2 649 830, 00 грн. - за основним платежем та 1 324 915, 00 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ойл Траст щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ Тановер за період листопад, грудень 2014 року, відповідачем складено акт від 13.08.2015 року № 5992/15-53-22-05/39238302, яким встановлено порушення: - п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 5 549 620, 80 грн.; - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму витрат в розмірі 27 748 104, 00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 4 994 658, 72 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015 року: - № 0000432205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 4 994 659, 00 грн. - за основним платежем та 2 497 330, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0000422205, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 549 621, 00 грн. - за основним платежем та 2 774 811, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Ойл Траст з питань документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ Азонтес за вересень 2015 року, відповідачем складено акт від 17.08.2015 року № 6048/15-53-22-01/39238302, яким встановлено порушення:- п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 893 258, 00 грн., занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню за підсумками звітного періоду на суму 5 596 878, 00 грн.; - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 5 841 123, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.09.2015 року: № 0002362201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 5 841 123, 00 грн. - за основним платежем та 2 920 562, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0002372201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5 596 878, 00 грн. - за основним платежем та 2 798 439, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0002382201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість розмірі 893 258, 00 грн.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Ойл Траст з питань документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ Донмас за період жовтень, грудень 2014 року, відповідачем складено акт від 24.04.2015 року № 2790/15-53-22-1/39238302, яким встановлено порушення: - п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 1 990 774, 00 грн., занижено податок на додану вартість на 7 930 253, 00 грн., - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на 3 678 135, 00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 8 266 860, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.07.2015 року: - № 0001622201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 8 266 860, 00 - за основним платежем та 2 066 715, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0001632201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 678 135, 00 грн.; - № 0001642201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на до додану вартість у розмірі 7 930 253, 00 - за основним платежем та 3 965 127, 00 - за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0001652201, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1 990 774, 00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо реальності господарських операцій та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

З даними висновком суд апеляційної інстанції не погодився та відмовляючи у задоволенні позову у цій частині виходив з того, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Згідно із пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ Донмас , ТОВ ДЕЛЮКС КОМПАНІ , ТОВ Азонтес , ТОВ Тановер укладено договори поставки нафтопродуктів.

Для зберігання придбаної продукції позивачем укладено договір з ПАТ Дніпронафтопродукт , відповідно до якого зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажедавцем, і повернути їх поклажедавцеві у схоронності за першою його вимогою.

Задовольняючи позов в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що реальність даних господарських операцій підтверджується договорами, додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності на нафтопродукти.

Висновки суду апеляційної інстанції про нереальність укладених між позивачем та його контрагентами договорів поставки нафтопродуктів ґрунтуються на недоліках у актах приймання-передачі, наявності кредиторської заборгованості, відсутності доказів щодо подальшої реалізації придбаного товару через мережу АЗС, перевізних документів щодо транспортування нафтопродуктів до складів ПАТ Дніпронафтопродукт та прийняття на відповідальне зберігання.

Однак встановлені відповідні обставини не відповідають матеріалам справи, оскільки на підтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та ТОВ Донмас наявні договори та додаткові угоди, акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, договори оренди АЗС, штатний розпис ТОВ Ойл Траст , товарно-матеріальна відомість, аналітичний журнал-ордер по рахунку, договір зберігання між позивачем та ПАТ Дніпронафтопродукт , акти приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) від ПАТ Дніпронафтопродукт .

Посилання суду апеляційної інстанції на недоліки у актах приймання-передачі є помилковими, оскільки вказані цим судом реквізити як відсутні, відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 року № 271/121 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 року за № 762/14029, зазначаються у акті приймання продукції за якістю, який складається за даними результатів випробувань (у день завершення приймання) за формою № 14-НК.

В свою чергу, наявність кредиторської заборгованості не є підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на податковий кредит з податку на додану вартість, а за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Колегія суддів зазначає, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює сама господарська операція, а не первинні документи, які не відповідають її змісту.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається, зокрема з мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені у статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України для постанови суду апеляційної інстанції.

Зазначаючи про обставини того, що особа, яка зазначена як засновник та учасник ТОВ ДЕЛЮКС КОМПАНІ заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, судом апеляційної інстанції не зазначено джерело таких відомостей, перевірку та встановлення цих обставин не здійснено, що має значення для правильного вирішення спору.

Посилання ж податкового органу на інформацію, що міститься в акті перевірки контрагента, є необґрунтованим та не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарської операції, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, як вбачається з постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі № 820/7851/15, дане судове рішення вказаним вимогам процесуального закону не відповідає.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів вважає, що оскільки суд апеляційної інстанції не виконав покладених на нього функцій і не перевірив належним чином законність рішення суду першої інстанції, на підставі частини четвертої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З приводу доводів касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції судового рішення у справі № 820/4960/15, де предметом розгляду вже були взаємовідносини між ТОВ Ойл Траст та ТОВ Донмас за період жовтень, грудень 2014 року та правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки від 24.04.2015 року № 2790/15-53-22-1/39238302, слід зазначити, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Разом з тим, наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року у справі № 820/7851/15 скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

Т.М.Шипуліна