Постанова

від 25.02.2021 по справі 820/7851/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа №820/7851/15

адміністративне провадження №К/9901/42239/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (головуючий суддя Тацій Л.В. судді: Григорова А.М., Подобайло З.Г.) у справі №820/7851/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про скасування наказів, визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ойл Траст (надалі позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними дії податкового органу щодо внесення змін до електронної бази даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також до картки особового рахунку по платнику податків, внесених на підставі актів від 17 липня 2015 року №4995/15-53-22-01/39238302, від 13 серпня 2015 року №5992/1553-22-05/39238302, від 17.08.2015 року №6048/15-53-22-01/39238302; зобов`язати податкові органи відновити суми податкового кредиту та зобов`язань підприємству в електронній базі даних Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в картці особового рахунку, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах від 13 серпня 2015 року №4995/15-53-22-01/39238302, №5992/1553-22-05/39238302, від 17 серпня 2015 року №6048/15-53-22-01/39238302; скасувати накази податкового органу від 02 липня 2015 року №1138, від 20 липня 2015 року №1236, від 31 липня 2015 року №1326 про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок товариства; визнання протиправними дії податкового органу з проведення документальних позапланових невиїзних перевірок підприємства, складення відповідних актів та встановлення фактів в актах перевірки; визнання протиправними висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства; скасування податкових повідомлень - рішень податкового органу від 10 липня 2015 року №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201, від 10 серпня 2015 року №0002092201, від 11 вересня 2015 року №0002372201, №0002362201, №0002382201, №0000432205, №0000422205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарська діяльність підприємства здійснюється відповідно до норм законодавства, з реальним настанням правових наслідків. У позивача наявна вся первинна документація по усім господарським операціям між позивачем та його контрагентами, яка відповідає вимогам чинного законодавства, не містить дефектів форми, змісту чи походження, та в повній мірі підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 липня 2015 року №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201, від 10 серпня 2015 року №0002092201, від 11 вересня 2015 року №0002372201, №0002362201, №0002382201, №0000432205, №0000422205. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

За результатами апеляційного розгляду справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року скасовано, у задоволені позову відмовлено.

За результатами касаційного перегляду судових рішень, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав того, що апеляційним судом не надано належну оцінку первинним документам у справі. Суд касаційної інстанції зазначив, що належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює сама господарська операція, а не первинні документи, які не відповідають її змісту.

За результатами нового розгляду справи, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу податкового органу задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року скасовано в частині скасування податкових повідомлень - рішень від 10 липня 2015 року №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201, від 10 серпня 2015 року №0002092201, від 11 вересня 2015 року №0002372201, №0002362201, №0002382201, №0000432205, №0000422205. В цій частині прийнято нову постанову, якою відмовлено підприємству в задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року залишено без змін.

Рішення суду вмотивовано нереальністю здійснення господарських операцій, непідтвердженням фактичного отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності.

Не погоджуючись із рішеннями апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків фактичним обставинам справи, які, на думку позивача, полягають у неврахуванні судами, що підприємством фактично були здійснені господарські операції, які підтверджені належними первинними документами. Вважає, що наявність заборгованості за господарськими операціями не позбавляє платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідачем 26 липня 2017 року до Верховного Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких податковий орган просить залишити без задоволення касаційну скаргу та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишити без змін з підстав її законності та обґрунтованості.

Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом у період з 14 квітня 2015 року по 20 квітня 2015 року проведено документальну позапланову перевірку підприємства з питань документального підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Донмас за період жовтень, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24 квітня 2015 року №2790/15-53-22-01/39238302 (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення товариством вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки підприємством безпідставно в декларації з податку на додану вартість за період грудень 2014 року включено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Донмас 9 921026,98 грн, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 1 990 774 грн та занижено податок на додану вартість на суму 7 930 252,98 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом 10 липня 2015 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001622201, №0001632201, №0001642201, №0001652201.

Контролюючим органом у період з 04 серпня 2015 року по 10 серпня 2015 року проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань документального підтвердження взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Азонтес за вересень 2015 року, за результатами якої складено акт 17 серпня 2015 року №6048/15-53-22-01/39238302 (надалі - акт перевірки 2).

Актом перевірки 2 встановлено порушення підприємством пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством завищено від`ємне значення з податку на додану вартість у розмірі 893 258 грн, занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками звітного періоду на суму 5596878 грн; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 5 841 123 грн за звітний період 2014 рік.

На підставі акту перевірки 2 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року №0002372201, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 8395 317 грн; №0002362201, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 8761685 грн; №0002382201, яким нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 893258 грн.

Також судами встановлено, що контролюючим органом у період з 24 липня 2015 року по 06 серпня 2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства щодо фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Тановер за період листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 серпня 2015 року №5992/15-53-22-05/39238302 (надалі - акт).

Актом встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 5 549 620,80 грн; підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в наслідок чого підприємством безпідставно в декларації з податку на прибуток включено до складу витрат суми витрат по постачальнику, Товариству з обмеженою відповідальністю Тановер , на загальну суму 27 748 104 грн, у зв`язку з чим підприємством занижено податок на прибуток на суму 4 994 658,72грн.

На підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2015 року №0000432205, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 7 491 989 грн та №0000422205, яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання у розмірі 8 324 432 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та контрагентами, Товариствами з обмеженою відповідальністю Донмас , Делюкс Компані , Азонтес , Тановер (постачальники) укладалися договори поставки, предметом яких є поставка нафтопродуктів та умовами яких передбачено, що товар поставляється покупцю партіями на умовах ЕХW - резервуари нафтобаз Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт та інших нафтобаз, що належать зазначеному підприємству.

Для зберігання придбаної продукції позивачем (Поклажедавець) укладено договори з Публічним акціонерним товариством Дніпронафтопродукт (Зберігач), за умовами яких зберігач зобов`язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності, які передаються поклажедавцем, і повернути їх поклажедавцеві у схоронності за першою його вимогою.

Задовольняючи позов в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що реальність даних господарських операцій підтверджується договорами, додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності на нафтопродукти.

Натомість судом апеляційної інстанції досліджено надані позивачем первинні документи та встановлено, що по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Донмас відсутні докази погодження місця поставки, що повинно за умовами договору, бути погоджено у додаткових угодах, місцезнаходженням позивача є м. Одеса, а контрагента - м. Донецьк, тоді як акти приймання-передавання складені та підписані директором позивача та директором Товариства з обмеженою відповідальністю Донмас у м. Дніпропетровську. В матеріалах справи відсутні докази того, що директор позивача виїжджав у відрядження до м. Дніпропетровськ та здійснював приймання паливно-мастильних матеріалів.

Підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства енергетики та палива України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року N805/15496 (далі - Інструкція 281), визначено, що нафта і нафтопродукти вантажовідправником постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку.

Підпунктом 7.5.6 пункту 7.5 цієї Інструкції встановлено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється товарно-транспортними накладними у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його давання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки товарно-транспортних накладних на підприємстві є документами суворої звітності.

Додатком 3 до цієї Інструкції затверджено форми бланків товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04 червня 2007 року №271/121, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 липня 2007року за №3762/14029 встановлено єдиний порядок організації та здійснення робіт, пов`язаних з контролюванням якості нафтопродуктів під час приймання, зберігання, транспортування та відпуску.

Згідно з підпунктом 6.1.4 пункту 6.1 зазначеної Інструкції перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимого ДСТУ 4488 та розділі 4.2. цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3- НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Відповідно до підпункту 6.1.19 пункту 6.1 Інструкції 281, за даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою №14-НК, у якому має бути вказано: назва вантажоодержувача нафти та/або нафтопродукту і його місцезнаходження; номер і дата складання акта, місце приймання нафти та/або нафтопродукту, час початку і завершення приймання. У разі, коли приймання здійснено з порушенням термінів, в акті зазначається причина затримки і час її виникнення; прізвище, ім`я та по батькові осіб, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродукту за якістю, місце їх робот, посади, дата і номер довіреності (доручення) представника на приймання продукції за якістю, а також довідка про знайомлення цих осіб з порядком приймання продукції, установленим цією Інструкцією; найменування і місцезнаходження вантажовідправника; дата і номер телеграми про виклик представника вантажовідправника; номер і дата договору про поставку нафти та/або нафтопродуктів, рахунку-фактури, транспортного документа (накладної, консамента тощо) і паспорта якості; дата надходження нафти та/або нафтопродукту до станції призначення, час видачі вантажоодержувачу вантажу органом транспорту, час відкриття опломбованих транспортних засобів; номер і дата складання комерційного акта, якщо такий складено під час отримання нафти та/або нафтопродуктів від органів транспорту; умови зберігання нафти та/або нафтопродуктів на складі вантажоодержувача до складання акта; стан тари на момент огляду, стан зовнішнього маркування тари, а також кількість (маса) нестандартної продукції; за чиїми пломбами (ЗПП вантажовідправника чи транспортувальника) відвантажено й отримано нафту та/або нафтопродукти, їх справність, наявність відтисків, відповідність фактичних відтисків на пломбах відтискам, зазначеним у транспортних документах; відомості про відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів, номер і дата акта відбирання проб і надання проб до відповідної випробувальної лабораторії на випробування; номер і назва нормативних документів, згідно з якими здійснювалось контролювання якості нафти та/або нафтопродуктів; висновки випробувальної лабораторії щодо можливості доведення до відповідної якості (виправлення) нафтопродукту або переведення його до іншої марки з посиланням на нормативний документ; інші відомості, які на думку осіб, що беруть участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю, необхідно зазначити в акті.

Відповідно до підпункту 6.1.20 пункту 6.1 Інструкції 281 акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N 14- НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.

Згідно з підпунктом 6.1.22 пункту 6.1 Інструкції 281 до акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою №14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов`язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що акти приймання-передавання паливно-мастильних матеріалів не відповідають вимогам Інструкції та відсутні докази здійснення представниками за договором будь-яких замірів, проб, фіксації якості та перевірки кількості поставленого товару. Встановлено відсутність журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП, довіреностей, товарно-транспортних накладних в підтвердження руху надходження нафтопродуктів до складів Зберігача та прийняття їх на відповідальне зберігання; відсутність договорів, укладених з відповідними комунальними підприємствами про надання комунальних послуг (постачання електроенергії, водопостачання та інше), як це передбачено договорами оренди АЗС, що в свою чергу, спростовує факт безпосереднього використання позивачем цих АЗС; відсутність документів, що підтверджують транспортування вищезазначеного товару, зокрема, товарно-транспортних накладних за формою №1-НП, за формою 1-ТТН (нафта); доказів в підтвердження розрахунків між позивачем і його постачальниками; доказів транспортування до Публічного акціонерного товариства Дніпронафтопродукт та облік на вказаних нафтобазах паливно-мастильних матеріалів.

Відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування (нафтопродуктів) не дає можливість підтвердити фактичне транспортування, встановити вантажовідправника, транспортувальника, вантажоотримувача, місце постачання товару в розумінні підпункту 186.1 статті 186 Податкового кодексу України.

Верховний Суд приймає до уваги, що судом апеляційної інстанції, враховуючи принцип офіційності з`ясування обставин у справі, ухвалою від 11 квітня 2017 року запропоновано позивачу надати додаткові докази на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, які могли б засвідчити їх фактичне здійснення, відображали реальність таких операцій, та спричиняли реальні зміни майнового стану платника податків.

Натомість, жодного доказу та пояснення позивачем суду не надано, саме у зв`язку з відсутністю належних доказів у формі документів первинного бухгалтерського обліку.

Судом апеляційної інстанції надана оцінка спірним правовідносинам за наявними у матеріалах справи договорами та додатковими угодами, актами приймання-передачі нафтопродуктів, податковими накладними, договорами оренди АЗС, штатним розписом позивача, товарно-матеріальною відомістю, аналітичним журналом-ордером по рахунку, договорам зберігання між позивачем та Публічним акціонерним товариством Дніпронафтопродукт , товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від Зберігача, які не відображають рух активів позивача по взаємовідносинам з контрагентами, які були предметом дослідження перевірок, належних та допустимих доказів у формі документів первинного бухгалтерського обліку позивачем суду не надано.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконані вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року, досліджено та надано належну оцінку факту відсутності причино-наслідкового зв`язку між наданими позивачем до матеріалів справи документами, зокрема товаро-транспортними накладними щодо транспортування нафтопродуктів до АЗС, накладними про відпуск нафтопродуктів та іншим первинним документам щодо постачання нафтової продукції в рамках вище зазначених договорів поставок нафтопродуктів.

З огляду на викладене та враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено і не спростовано доводами касаційної скарги неможливість встановлення фізичного руху нафтопродуктів та безтоварність господарських операцій по наведеним договорам, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень .

Позивач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ойл Траст залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року у справі №820/7851/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник