Рішення

від 21.03.2017 по справі 914/120/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017р. Справа № 914/120/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М.,

розглянув у відкритому судовому матеріали справи

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс", м. Львів, про: стягнення 175.364,60 грн. Представники: позивача:ОСОБА_2 - представник (довіреність від 06.02.2017 р.), відповідача:не з'явився.

Присутнім представникам учасників судового процесу права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), роз'яснено. Заяв про відвід суду не поступало. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу учасниками судового процесу заявлено не було.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" про стягнення 175.364,60 грн. Ухвалою суду від 16.01.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 07.02.2017р. Ухвалою суду від 07.02.2017р. розгляд справи відкладено на 21.02.2017р. Ухвалою суду від 21.02.2017р. розгляд справи відкладено на 14.03.2017р. Ухвалою суду від 14.03.2017р. розгляд справи відкладено на 21.03.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Позивач відповідно до умов Договору купівлі-продажу від 03.10.2007 р. здійснив передоплату за купівлю плитки керамічної в сумі 27.775,00 грн. (що еквівалентно 5500 доларів США). Відповідач в порушення умов договору не здійснив, передбаченої Договором передачі плитки, тому позивач звернувся до суду з вимогою повернути кошти в сумі передоплати. Крім того, відповідачу нараховано 29.999,60 грн. процентів за користування чужими коштами.

Представник позивача в судове засідання 21.03.2017р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, поштова кореспонденція скерована на юридичну адресу повернута відділенням зв'язку без вручення, проти позову не заперечив, інших письмових пояснень не подав.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями)).

Відповідачем з часу порушення провадження у справі та протягом її розгляду не подано жодних доказів на заперечення заявлених позовних вимог, не досягнуто мирного врегулювання спору. Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності письмового відзиву відповідача за доказами доданими до справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

Між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу від 03.10.2007р. (надалі - Договір). За умовами цього Договору продавець (відповідач у справі) продає, а покупець (позивач у справі) купує плитку керамічну, за ціною 50,5 грн./м 2 , що еквівалентно 10 доларів США за курсом НБУ на 03.10.2007 р. (1 долар США = 5,05 грн.).

Сума договору складає 1.000.000, грн., що еквівалентно 198.000,00 доларів США (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до пункт 3.1 Договору покупець зобов'язується здійснити передоплату за товари шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Згідно з пунктом 3.2 Договору продавець зобов'язується відвантажити товар покупцю після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі трьох тижнів або повернути кошти з урахуванням курсу долара на день фактичної оплати.

На виконання умов Договору позивачем згідно платіжного доручення № 195 від 03.10.2007р. оплачено на рахунок відповідача 27.775,00 грн. попередньої оплати за матеріали згідно з договором від 03.10.2007р.

Позивачем на адресу відповідача скеровано претензії №1/25 від 18.11.2016 р. та №20/02 від 20.02.2015 р. про повернення суми попередньої оплати. До матеріалів справи додано докази надіслання вказаних претензій.

Доказів повернення попередньої оплати, станом на час прийняття рішення судом, сторонами не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу купівлі-продажу товару на підставі Договору в силу пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до пункту 3.1. Договору покупець зобов'язується здійснити передоплату за товари шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

В силу статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У пункті 3.2 Договору зазначено, що продавець зобов'язується відвантажити товар покупцю після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі трьох тижнів або повернути кошти з урахуванням курсу долара на день фактичної оплати.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивачем виконано умови Договору, перераховано на банківський рахунок відповідача передоплату в розмірі 27.775,00 грн. Відтак, свій обов'язок з оплати товару позивач виконав повністю, а відповідач порушуючи умови Договору, не здійснив передачі товару. Враховуючи наведене, вимога позивача про повернення суми попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, суд також враховує, що за умовами Договору (пункт 1.1, 2.1, 3.2) визначено виконання грошового зобов'язання у гривнях із визначенням еквіваленту в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої та другої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сума передоплати 27.775,00 грн., здійсненої позивачем відповідно до платіжного доручення №195 від 03.10.2007 р., на час перерахування становила еквівалент у іноземній валюті 5500 доларів США (за курсом 1 долар США дорівнює 5,05 грн.).

Як зазначено вище, відповідно до п. 3.2 Договору продавець зобов'язується відвантажити товар покупцю після поступлення коштів на розрахунковий рахунок продавця на протязі трьох тижнів або повернути кошти з урахуванням курсу долара на день фактичної оплати.

Враховуючи курс валют НБУ на день подання позову та на день ухвалення рішення, беручи до уваги розмір заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення з відповідача сума попередньої оплати у розмірі 145.365,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення 29.999,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За загальним правилом розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 07 вересня 2016 р. у справі N 6-1412цс16.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Перерахувавши розмір процентів, суд дійшов висновку, що позовну вимогу про стягнення 29.999,60 грн. процентів належить задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 29.823,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням № 97 від 29.12.2016р. на суму 2630,50 грн.

Судові витрати на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, а відтак враховуючи те, що позовні вимоги належить задовольнити частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2.627,86 грн. судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 4 3 ,33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юліан Люкс" (адреса: вулиця Огієнка, будинок 12/1, місто Львів, 79007; ідентифікаційний код 20771076) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79032; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 145.365,00 грн. суми попередньої оплати, 29.823,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2.627,86 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.2017 року.

Суддя Петрашко М.М.