Рішення

від 09.03.2017 по справі 369/9327/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/9327/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/511/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 4 09.03.2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Коцюрби О.П., Сержанюка А.С.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала наступним:

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року проживає разом з позивачем.

В період шлюбу за спільні кошти сторін на підставі договору купівлі-продажу було придбано земельну ділянку площею 0,2 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Зелена, 19, вартість якої згідно даних агентства нерухомості Благовіст становить 1 422 000 грн. На вказаній земельній ділянці за спільні кошти подружжя в період шлюбу був побудований житловий будинок загальною площею 261,7 кв.м., житловою площею 141,7 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01.06.2007 року. Вартість даного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами відповідно до відомостей агентства нерухомості Благовіст від 25.08.2015 року становить 9 480 000 грн.

Також, у період шлюбу сторонами було створено три підприємства: ТОВ Онлайн агентство ІТАРГЕТ , компанію Wonderbox та компанію The new old mail , учасником яких являється ОСОБА_2, проте до яких були вкладені спільні кошти подружжя, у зв'язку з чим позивач вважає, що одержані доходи вищезазначених юридичних осіб також підлягають поділу.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_3 просила суд припинити право особистої власності ОСОБА_2 на вищевказане домоволодіння в с. Білогородка, по вул. Зелена, 19; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку такого домоволодіння; визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаного домоволодіння; припинити право особистої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,20 га в с. Білогородка, по вул. Зелена, 19; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку вказаної земельної ділянки; визнати за нею право власності на 1/2 частку спірної земельної ділянки; визнати за нею право власності на ? частину доходів господарських товариств, учасником яких є ОСОБА_2

04 грудня 2015 року в судовому засіданні судом до спільного розгляду з первісним позовом було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Позов обґрунтовував наступним:

У шлюбі сторонами було придбане наступне майно: квартира АДРЕСА_1 б, м. Київ, загальною площею 100,00 кв.м.; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами № 19 по вул. Зеленій в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 261,7 кв.м.; автомобіль моделі Mazda 6, державний номер НОМЕР_1. При цьому будівництво вищевказаного житлового будинку було здійснене за рахунок коштів від продажу 10.03.2006 року ОСОБА_2 належної йому на праві особистої власності квартири АДРЕСА_2, яка була придбана ним у 1995 році до укладення шлюбу з відповідачем. За таких умов вважав, що вищезазначений будинок є його особистою приватною власністю.

З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Зеленій, 19, с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області та земельну ділянку під ним; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 144720,00 грн. грошової компенсації ? вартості зазначеної земельної ділянки; визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3; визнати за ОСОБА_3 право власності на автомобіль Mazda 6, державний номер НОМЕР_1,; стягнути з ОСОБА_3 на його користь 155 250,00 грн. грошової компенсації ? вартості вказаного легкового автомобіля; стягнути з ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

В ході розгляду справи позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 неодноразово уточнювала. Враховуючи позовну заяву та заяви про збільшення позовних вимог, просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, яка розташована: АДРЕСА_4; враховуючи інтереси дитини розділити спільне майно подружжя, виділивши їй автомобіль Mazda 6, а також право власності на 65 % домоволодіння та земельної ділянки с.Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, вул. Зелена, 19; виділити ОСОБА_2 35 % від загальної площі вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки; визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Volvo s 40; вирішити питання грошової компенсації ОСОБА_3 вартості суми внесків (вкладів) у статутні фонди господарських товариств, які були здійснені ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі по 50 % кожному.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право особистої власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5; визнано за ОСОБА_3 право власності на 65 % від загальної площі домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, будинок 19; визнано за ОСОБА_3 право власності на 65 % від загальної площі земельної ділянки за вказаною адресою. За ОСОБА_2 визнане право власності на 35 % від загальної площі спірного домоволодіння, а також право власності на 35 % від загальної площі земельної ділянки під ним. Визначено ідеальні частки сторін по 1/2 частині за кожним на автомобіль Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1, залишивши зазначений автомобіль у спільній частковій власності сторін. Також з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто судовий збір у розмірі 3 654,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог первісного позову, а також у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених його зустрічних позовних вимог та в частині визнання за ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру а також на 65% спірного житлового будинку та земельної ділянки під ним, як і в частині визнання ідеальних часток на автомобіль Mazda 6 змінити, задовольнити його зустрічні позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не взято до уваги надані ним докази, не застосовано норми матеріального права, які слід було застосувати. Вказує, що спірне домоволодіння не є спільним майном подружжя, відтак поділу не підлягає, на відміну від спірної квартири.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В той же час наведеним вимогам вказане рішення не відповідає.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

Відповідно до ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). При цьому у відповідності до положень ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є серед іншого й майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В ході розгляду справи було встановлено, що в період шлюбу сторонами було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_4, наявність якої не заперечувалось сторонами. Визнаючи таку квартиру особистою приватною власністю ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що хоча квартира й була формально придбана за час шлюбу, однак її придбання відбулося за рахунок коштів від продажу особистої квартири ОСОБА_3 За таких умов спірна квартира в силу положень ст. 57 СК України є особистою приватною власністю позивача.

З наведеною позицією суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, вважаючи її недоведеною та такою, що не ґрунтується на матеріалах справи. Вищевказаний висновок суд зробив лише на підставі факту продажу квартири ОСОБА_3 та показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є родичами позивача ОСОБА_3 При цьому такі свідки не змогли підтвердити, за які саме кошти здійснювалося придбання спірної квартири, оскільки при цьому не були присутні та володіють такою інформацією опосередковано. Не було представлено в ході розгляду справи на підтвердження факту придбання такої квартири саме за кошти від продажу майна ОСОБА_3 й інших належних та допустимих доказів. Фактично висновки суду в цій частині ґрунтуються на недоведених припущеннях та непідтверджених твердженнях, що є неприпустимим й зумовлює відсутність підстав для прийняття таких посилань позивача.

З іншої сторони, не були належним чином доведені в ході розгляду справи й посилання ОСОБА_2 щодо будівництва домоволодіння в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області за рахунок коштів від продажу належної йому на праві приватної власності квартири, чому суд першої інстанції у своєму рішенні дав належну правову оцінку. Представлені відповідачем з цього приводу докази стосуються лише будівництва домоволодіння і жодним чином не доводять факту здійснення такого будівництва саме за рахунок таких коштів. За таких умов доводи апелянта в цій частині не зумовлюють невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що як квартира АДРЕСА_6, так і домоволодіння в с. Білогородка Києво-Святошинського району Київської області, були придбані сторонами за час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя. Той факт, що такою спільною сумісною власністю є й земельна ділянка під зазначеним домоволодінням, як і автомобіль Mazda 6, визнається обома сторонами по справі та відповідає наявним у ній матеріалам.

Здійснюючи розподіл спільного майна подружжя між сторонами, суд першої інстанції відступив від принципу рівності часток подружжя, мотивуючи це необхідністю захисту інтересів малолітньої доньки сторін, яка проживає з матір'ю. Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду вважає невмотивованим.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Частина 3 вказаної норми встановлює, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. З аналізу наведеної норми вбачається, що відступлення від принципу рівності часток на користь одного з подружжя суд має право здійснити лише після дослідження питання про достатність/недостатність розміру аліментів , які отримує такий з подружжя, для задоволення основних потреб дитини. В той же час в даній справі факт недостатності сплачуваних відповідачем аліментів потребам дитини доведено не було. Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для застосування ч. 3 ст. 70 СК України лише на підставі факту присудження відповідачу обов'язку сплати аліментів та недоведених та непідтверджених належними доказами тверджень позивача про недостатність таких аліментів, хоча саме від вирішення цього питання й залежить наявність права на відступлення від принципу рівності часток подружжя при розподілі їх спільного майна. За таких умов висновки суду в цій частині не можуть вважатися законними.

Оскільки факту недостатності аліментів, що сплачує ОСОБА_2 на утримання його доньки, в ході розгляду справи доведено не було, правові підстави для застосування до даних правовідносин положень ч. 3 ст. 70 СК України колегія суддів апеляційного суду не вбачає, відтак спільне майно подружжя підлягає розподілу між сторонами в рівних частках.

Окрім наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо розподілу автомобіля марки Volvo s 40 та стягнення на її користь грошової компенсації вартості суми внесків (вкладів) у статутні фонди господарюючих суб'єктів, які були здійснені ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі. По-перше, вимоги позивача про стягнення компенсації таких внесків не ґрунтуються на положеннях закону, чому суд першої інстанції дав відповідну правову оцінку, а по-друге, позивачем в ході розгляду справи не було доведено факту наявності на час припинення шлюбу між сторонами таких внесків та зазначеного автомобіля, що також було констатовано судом першої інстанції. Більш того, з представленого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 березня 2016 року, ОСОБА_2 на дату розірвання шлюбу не був учасником (засновником) жодної юридичної особи. За таких умов правові підстави для задоволення таких позовних вимог, з точки зору колегії суддів апеляційного суду, відсутні.

В свою чергу колегія суддів не може погодитися з позицією відповідача щодо його вимог про присудження автомобіля Mazda 6 позивачу та стягнення з останньої на користь ОСОБА_2 155250,00 грн. грошової компенсації ? вартості вказаного легкового автомобіля.

Відповідно до положень ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Як зазначено вище, вказаний автомобіль є спільним майном подружжя, відтак підлягає поділу між ними в рівних частинах (по ? кожному). При цьому суд погоджується з твердженнями ОСОБА_2 щодо неподільності такого майна. В той же час, для можливості застосування до даних правовідносин положень ст. 364 ЦК України, відповідачем мала б бути доведена дійсна вартість такого майна, чого в ході розгляду даної справи здійснено не було. Не може вважатися належним доказом з цього приводу посилання ОСОБА_2 на вартість аналогічного авто за даними інтернет-видання, оскільки при цьому не встановлювалася вартість саме спірного, конкретного, індивідуально-визначеного майна, як і не було доведено його відповідності (аналогічності) обраному зразку. При цьому питання про встановлення вартості саме спірного авто в ході розгляду справи не порушувалося. За таких умов правові підстави для стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 155250,00 грн. грошової компенсації ? вартості вказаного легкового автомобіля в даному випадку відсутні, а розподіл такого авто між сторонами має відбуватися шляхом визнання за сторонами ідеальних часток в майні без його реального поділу.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення по справі нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі ґрунтується на матеріалах справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог як первісного, так і зустрічного позовів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на ? частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5.

Визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на ? частини домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, будинок 19.

Визнати за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на ? частини земельної ділянки (кадастровий номер 3222480400:04:002:0075), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, 19.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на ? частину квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на ? частини домоволодіння, що розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, будинок 19.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) право власності на ? частини земельної ділянки (кадастровий номер 3222480400:04:002:0075), що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Зелена, 19.

Визначити ідеальні частки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 1/2 частині за кожним на автомобіль Mazda 6, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1, залишивши зазначений автомобіль в їх спільній частковій власності. У решті вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: О.П. Коцюрба

ОСОБА_8