Ухвала

від 01.11.2017 по справі 369/9327/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

01 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КузнєцоваВ.О., Євтушенко О.І., Кадєтової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя , посилаючись на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1997 року по 10 січня 2013 року, від якого мають дочку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначала, що під час перебування в шлюбі вони придбали за спільні кошти на підставі договору купівлі -продажу земельну ділянку, площею 0, 20 га, розташовану по АДРЕСА_3, вартість якої згідно даних агентства нерухомості Благовіст становить 1 422 000 грн.

Також зазначила, що на вказаній земельній ділянці за спільні кошти подружжя в період шлюбу було побудовано житловий будинок, загальною площею 261,7 кв. м, житловою площею 141,7 кв. м з надвірними будівлями та спорудами, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 01 червня 2007 року, його вартість з надвірними будівлями та спорудами відповідно до відомостей агентства нерухомості Благовіст від 25 серпня 2015 року становить 9 480 000 грн.

Крім того, вказала, що в період шлюбу ними було створено з вкладенням спільних коштів три підприємства: товариство з обмеженою відповідальністю Онлайн агентство ІТАРГЕТ (далі - ТОВ Онлайн агентство ІТАРГЕТ ) , компанія Wonderbox та компанія The new old mail , учасником яких являється ОСОБА_5

В зв'язку з викладеним, позивач просила суд припинити право особистої власності ОСОБА_5 на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область ; визнати за ОСОБА_5право власності на Ѕ частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область ; визнати за ОСОБА_4право власності на Ѕ частку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область ; припинити право особистої власності ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 0,20 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область ; визнати за ОСОБА_5право власності на Ѕ частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область ; визнати за ОСОБА_4право власності на Ѕ частку земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область ; визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ доходів господарських товариств: ТОВ Онлайн агентство ІТАРГЕТ , компанії Wonderbox та компанії The new old mail , учасником яких являється ОСОБА_5

Заперечуючи проти позову ОСОБА_5 в грудні 2015 року звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначав, що під час перебування в шлюбі сторонами було придбано наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 100 кв. м; житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 , загальною площею 261,7 кв. м; автомобіль НОМЕР_1, який було оформлено на дружину - ОСОБА_4

Також за спільні кошти подружжя на підставі договору купівлі - продажу 01 липня 2005 року було куплено земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_3 за 169 200 грн.

Після купівлі зазначеної земельної ділянки, він 10 березня 2006 року на підставі договору купівлі - продажу за 368 650 грн продав квартиру АДРЕСА_2, яка належала йому на праві особистої приватної власності, оскільки була придбана до шлюбу та за отримані від продажу квартири кошти побудував на зазначеній земельній ділянці будинок.

Будівництво житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 було розпочато в 2006 році. Факт існування вже побудованого житлового будинку розмірами 16,38х11,60 м на початок грудня 2006 року підтверджується протоколом № 688 про самовільне будівництво будинків або споруд інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 06 грудня 2006 року, в якому зазначено, що ОСОБА_5самовільно без одержання відповідного дозволу та оформлення технічної документації побудував вищезазначений житловий будинок.

29 вересня 2006 року Києво-Святошинським бюро технічної інвентаризації було заведено інвентаризаційну справу на зазначений будинок .Відповідно до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд встановлено вартість житлового будинку в розмірі 236 494 грн.

Посилаючись на викладене ОСОБА_5 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку по АДРЕСА_3 загальною площею 261,7 кв. м; стягнути з нього на користь ОСОБА_4 144 720 грн грошової компенсації за Ѕ вартості зазначеної земельної ділянки, визнати за ним право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб: автомобільНОМЕР_2; стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_5 155 250 грн. грошової компенсації, що становить Ѕ вартості зазначеного автомобіля.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_4 право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 65 % від загальної площі домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 65 % від загальної площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визнано за ОСОБА_5право власності на 35 % від загальної площі спірного домоволодіння, а також право власності на 35 % від загальної площі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визначено ідеальні частки ОСОБА_4 та ОСОБА_5по 1/2 частині за кожним на автомобіль Mazda 6, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, залишивши його в спільній частковій власності сторін.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні інших позовних вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_4 та зустрічний позов ОСОБА_5 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визнано за ОСОБА_5право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5право власності на Ѕ частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визнано за ОСОБА_5право власності на Ѕ частину земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область.

Визначено ідеальні частки ОСОБА_4 та ОСОБА_5по 1/2 частині за кожним на автомобіль Mazda 6, 2010 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3, залишивши його в спільній частковій власності сторін.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_5просить змінити рішення апеляційного суду шляхом визнання за ним права особистої приватної власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, стягнути з нього на користь ОСОБА_4 Ѕ частину вартості спірної земельної ділянки, застосувавши інші норми матеріального права до визнання спірної квартири спільною сумісною власністю, в іншій частині залишити рішення без змін.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Як зазначено в розділі VII Прикінцевих положень до СК України, цей кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України і регулює відносини, які виникли починаючи з дня набрання ним чинності. СК Українине має зворотної сили і не може поширюватися на відносини, які виникли до цього моменту.

В п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що він набув чинності з 01 січня 2004 року та, що цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Судами встановлено, що з 06 червня 1997 року по 10 січня 20 1 3 року ОСОБА_4 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

Від спільного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розлучення батьків за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 січня 2013 року залишилась проживати з матір'ю ОСОБА_4

В період шлюбу, 21 липня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, ОСОБА_5 було придбано земельну ділянку, площею 0,2007 га, яка розташована по АДРЕСА_3 , кадастровий номер НОМЕР_4.

Право власності відповідно до державного акта на земельну ділянку від 01 лютого 2006 року оформлено на ОСОБА_5

На вказаній земельній ділянці було побудовано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинського району Київської області, власником якого, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 липня 2007 року є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності.

Під час перебування в шлюбі, а саме 24 червня 1998 року на підставі договору купівлі - продажу придбано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 100 кв. м , яка була оформлена на ОСОБА_4

Також в період шлюбу придбано автомобіль НОМЕР_1, 2010 року випуску, який оформлено на ОСОБА_4

Частиною 1 ст. 22 КпШС Української РСР в редакції, яка діяла на час придбання квартири було передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними . Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Виходячи з роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 ,69 СК, ч. 3ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК Україна щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК , за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК ) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ст. 364 ЦК України).

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним, за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

У зв'язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

З роз'яснень, які містяться в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України ), з урахуванням встановлених обставин і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшов правильного й обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення первісного та зустрічного позовів в частині визнання за кожним зі сторін права спільної часткової власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1, по Ѕ частині домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область, по Ѕ частині земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_4), що розташована за адресою: АДРЕСА_3 Києво-Святошинський район Київська область, виходячи з того, що ОСОБА_4 не було доведено факту придбання квартири за власні кошти, а ОСОБА_5 не доведено факту будівництва спірного будинку за власні кошти.

Крім того, апеляційний суд дійшов вірного висновку про визнання за сторонами ідеальних часток в автомобілі без його реального поділу, оскільки вартість спірного автомобіля не встановлювалася в ході судового розгляду, грошова компенсація на депозитний рахунок не вносилась, а тому питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошової компенсації за Ѕ частину вартості автомобіля не підлягає задоволенню.

Зазначені висновки відповідають правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі за № 6-2641цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК Україниє обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України

При цьому суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку відносно відмови в задоволенні вимоги ОСОБА_4 про стягнення на її користь грошової компенсації вартості суми внесків (вкладів) у статутні фонди господарюючих суб'єктів, які були здійснені ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на положеннях закону, не було доведено факту наявності на час припинення шлюбу між сторонами таких внесків та виходячи з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 березня 2016 року, ОСОБА_5 на дату розірвання шлюбу не був учасником (засновником) жодної юридичної особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами та обставинами справи.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 щодо того, що спірний будинок він будував за власні кошти й лише в своїх інтересах, а тому він повинен бути визнаний його особистою приватною власністю, крім того спірна земельна ділянка також не повинна була визнаватися спільною сумісною власністю подружжя, а він повинен був виплатити ОСОБА_4 компенсацію за Ѕ частину земельної ділянки на увагу не заслуговують, в зв'язку з тим, що не підтверджено належними доказами факт будівництва будинку лише за його особисті кошти, жодна зі сторін не висловлювала згоду на отримання грошової компенсації.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що спірна квартира придбана за її особисті кошти хоча й в період шлюбу, а тому повинна бути визнана її особистою власністю, спростовуються доказами дослідженими під час розгляду справи.

При цьому порушень норм процесуального права апеляційним судом не допущено.

Доводи ОСОБА_4 про те, що апеляційним судом при поділі майна не були враховані інтереси дитини, тобто при поділі майна подружжя не було застосовано ч. 3 ст. 70 СК України, де зазначено, що за рішенням суду частка майна дружини (чоловіка) може бути збільшена, якщо з нею (ним) проживають діти та розмір аліментів, які вони одержують, є недостатнім для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, доводи не знайшли свого підтвердження,оскільки підстав для застостосування ч. 3 ст. 70 СК Україниапеляційним судом не встановлено, не було доведено факту недостатності розміру сплачених ОСОБА_5 аліментів на дитину.

Матеріали витребуваної справи не свідчать про те, що апеляційним судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 09 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.О. Кузнєцов

О.І. Євтушенко

О.В. Кадєтова