Ухвала

від 22.03.2017 по справі 300/918/14-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 22 березня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Коротуна В.М., суддів: Завгородньої І.М., Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Воловецького районного управління юстиції, Воловецької селищної ради Закарпатської області про визнання свідоцтв про право власності недійсними, скасування державної реєстрації прав та визнання незаконним рішення Воловецької селищної ради, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 20 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що є власницею домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 до складу якого входить також літня кухня.

Рішенням Воловецької селищної ради № 756 від 13 лютого

2014 року було надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться під належною їй літньою кухнею, а рішенням № 783 від 28 березня 2014 року було погоджено указаний проект землеустрою. 17 червня 2014 року реєстраційною службою ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, 25 червня 2014 року - свідоцтво про право власності на житловий будинок за вказаною адресою, збудований внаслідок реконструкції належної їй літньої кухні.

Зазначала, що такі дії відповідачів порушують її майнові права, оскільки до неї, разом із будівлею літньої кухні, перейшло право власності на земельну ділянку відповідно до ст. 377 ЦК України.

Беручи до уваги зазначене та на підставі ст. ст. 387, 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України просила: визнати незаконними та скасувати рішення Воловецької селищної ради від 13 лютого 2014 року № 756 та від

28 березня 2014 року № 783; визнати незаконними свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані 17 червня 2014 року і 25 червня

2014 року на ім'я ОСОБА_4, що посвідчують право власності останнього на розташовані за адресою: Закарпатська область, АДРЕСА_1 земельну ділянку і житловий будинок; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на розташовані за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок і земельну ділянку із кадастровим № НОМЕР_1.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від

20 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 15 квітня 2016 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3 не довела належними, допустимими та достатніми доказами свої позовні вимоги.

Проте погодитися з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не можна з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 1953-1954 роках ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка площею 0,04 га для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 У 1959 році двокімнатний будинок житловою площею 32 кв.м був прийнятий комісією, право власності на нього було оформлено за ОСОБА_5 (а.с. 79-84 т.2).

Рішенням виконкому Воловецької селищної ради депутатів трудящих від 25 березня 1977 року № 33 ОСОБА_6 було надано дозвіл на будівництво літньої кухні на присадибній земельній ділянці, виготовлений будівельний паспорт на будівництво літньої кухні по АДРЕСА_1

Рішенням виконкому Воловецької селищної ради народних депутатів від 01 червня 1984 року № 81 ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво сараю, виготовлений будівельний паспорт на будівництво сараю по

АДРЕСА_2 (а.с. 90-92 т. 2).

Після зведення будинку (літ. А) до нього здійснювались прибудови: котельня (літ. И), прибудова (літ. А'), самовільно збудований житловий будинок (літ. Д), який значиться в зведеному оціночному акті від 22 травня 1986 року, як літня кухня (літ. Д).

Згідно з довідкою-характеристикою від 10 лютого 1987 року № 2-140, виданою Мукачівським міжміським бюро техінвентаризації, домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_2 сараїв

(літ. Е, Ж, З), котельні (літ. И), вбиральні (літ. К), споруд (№ № 1-2). Право власності на зазначене домоволодіння було зареєстроване 07 квітня

2004 року за ОСОБА_6, яке він отримав в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_7

У 1999 році ОСОБА_6 надав своєму сину ОСОБА_4 дозвіл на реконструкцію належної йому літньої кухні під житловий будинок. Останній розпочав відповідну реконструкцію на підставі дозвільних документів, а саме рішення виконкому Воловецької селищної ради № 63 від 25 червня

1999 року, яким надано дозвіл на проведення реконструкції літньої кухні під житловий будинок із добудовою за адресою: АДРЕСА_2, та розпорядження голови Воловецької райдержадміністрації № 356 від 18 серпня 1999 року, яким надано дозвіл на проектування та будівництво (реконструкцію з добудовою) літньої кухні під житловий будинок.

У жовтні 2006 року ОСОБА_4 був виготовлений і зареєстрований за № 39/06 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки по

АДРЕСА_2, а саме на проведення реконструкції літньої кухні під житловий будинок із добудовою, у якому міститься також дозвіл на виконання будівельних робіт. Інспекція Держархбудконтролю у Закарпатській області 03 березня 2010 року видала ОСОБА_4 сертифікат відповідності серії НОМЕР_2, яким підтвердила відповідність закінченого будівництвом об'єкта - реконструкції літньої кухні під житловий будинок, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила його готовність до експлуатації Зафіксовані такі параметри об'єкта: загальна площа - 89,10 кв. м, вартість об'єкта - 60 500 грн. Рішенням виконкому Воловецької селищної ради № 148 від 26 вересня

2013 року новобудові присвоєно адресу: Закарпатська область, АДРЕСА_1.

Згідно з свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від

25 червня 2014 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 червня 2014 року - земельна ділянка площею 0,0481 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за вказаною адресою.

21 квітня 2004 року ОСОБА_6 подарував своїй доньці ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_2, з належними до нього надвірними спорудами: літнею кухнею, двома сараями, вбиральнею, огорожею. Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстроване ОСОБА_3 23 квітня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою набувається нею. Якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому згідно з ч. 2 цієї ж статті якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 332 ЦК України право власності на рухому річ, створену особою шляхом переробки з матеріалу, що їй не належить, набувається власником матеріалу за його бажанням, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

Враховуючи, що на момент реєстрації права власності ОСОБА_4 на житловий будинок, реконструйований із літньої кухні по АДРЕСА_2, та земельну ділянку для його обслуговування, право власності на літню кухню за даною адресою було зареєстроване за ОСОБА_3, судами попередніх інстанцій не було встановлено на якій правовій підставі ОСОБА_4 набув право власності на спірне майно.

Крім того, судами не була взята до уваги постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року, якою визнано незаконним та скасовано рішення Воловецької селищної ради Закарпатської області Про видачу свідоцтва про право власності № НОМЕР_3 від 18 березня 2010 року, на підставі було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право власності на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_2

смт Воловець Закарпатської області, оскільки зазначене рішення порушує права ОСОБА_3, яка є власником літньої кухні, що реконструйована ОСОБА_4 під житловий будинок.

При цьому висновок апеляційного суду, що зазначене судове рішення не має преюдиційного значення, оскільки ОСОБА_4 у даній справі приймав участь, в якості третьої особи, є безпідставними та суперечать положенням ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Необґрунтованими є при цьому висновок судів щодо наявності у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, двох літніх кухонь, одна з яких, площею

6,44 кв.м, перебуває у власності ОСОБА_3, а друга, площею 89,10 кв.м, реконструйована ОСОБА_4 у житловий будинок, оскільки він суперечить наявній в матеріалах справи довідці-характеристиці Мукачівського міжміського бюро техінвентаризації № 2-140 від 10 лютого 1987 року про склад домоволодіння за вказаною адресою.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову з підстав відсутності зареєстрованого права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 суди попередніх інстанцій не врахували положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, а також правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, згідно яких особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин у справі, не перевірили підставу набуття права власності ОСОБА_4 на житловий будинок, не з'ясували перелік майна, яке перейшло у власність ОСОБА_3 за договором дарування від 21 квітня 2004 року, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про відсутність порушень прав ОСОБА_3, пов'язаних із видачею оскаржуваних рішень Воловецької селищної ради та свідоцтв про право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно встановили фактичні обставини справи, а тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав передбачених ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343- 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від

20 листопада 2015 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 15 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Коротун

Судді: І.М. Завгородня

Л.М.Мазур

Т.О.Писана

О.В. Попович