Ухвала

від 28.03.2017 по справі 308/10593/16-а

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10593/16-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О. позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності виступає представник ОСОБА_3, до ОСОБА_4 міської ради Закарпатської області, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності виступає представник ОСОБА_3, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 міської ради Закарпатської області про визнання протиправними та скасування пункту 1.38 рішення 27 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 16.10.2015 року за №1859 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО та бойових дій , а також пункту 2.1 рішення 5 сесії ОСОБА_4 міської ради 7 скликання від 14.07.2016 року за №282 Про надання затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок . Згідно позову позивач просить визнати протиправними та скасувати пункт 1.38 рішення 27 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 16.10.2015 року за №1859 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО та бойових дій , а також пункт 2.1 рішення 5 сесії ОСОБА_4 міської ради 7 скликання від 14.07.2016 року за №282 Про надання затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок . Окрім цього, в мотивувальній частині адміністративного позову позивач зазначає, що оскаржуваними п.1.38 рішення 27 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 16.10.2015 року за №1859 та п.2.1 рішення 5 сесії ОСОБА_4 міської ради 7 скликання від 14.07.2016 року за №282 надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність гр.ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Гвардійській в м.Ужгороді, а також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 (кадастровий номер 2110100000:51:001:0754) та передано зазначену земельну ділянку йому у власність.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Клопотань про відкладення не надходило.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. Клопотань про відкладення не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

На адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача ОСОБА_4 міської ради про закриття провадження по справі. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що оскільки на думку представника відповідача, предметом спору в рамках даної справи є земельна ділянка, а вказаний спір має приватноправовий характер, спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

В судовому засіданні позивач та представник позивача заперечили з приводу поданого клопотання, просили відмовити в такому.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, надані документи та аналізуючи їх в сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно пункту 1.38 рішення 27 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 16.10.2015 року за №1859 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО та бойових дій надано учаснику АТО дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею її у власність, а саме гр.ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0996 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по вул.Гвардійській в м.Ужгороді.

Згідно пункту 2.1 рішення 5 сесії ОСОБА_4 міської ради 7 скликання від 14.07.2016 року за №282 Про надання затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 (кадастровий номер 2110100000:51:001:0754) та передано зазначену земельну ділянку йому у власність.

Крім того, позивач вказує, що після смерті ОСОБА_6 02.03.2012 року відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно:7/8 житлового будинку з надвірними спорудами по вул.. Гвардійській, 32 у м.Ужгород, Закарпатської області. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,223 га, що після успадкування будинку перейшла в користування позивача. Позивач вказує, що частина земельної ділянки якою він користується згідно оскаржуваних рішень була передана у власність ОСОБА_5.

У відповідності до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Частина 2 статті 4 КАС України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Пред'являючи позов, позивач виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте, така думка не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

У розумінні п. 1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Пунктом 7 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Обов'язковим учасником публічно-правового спору має бути суб'єкт владних повноважень, а предметом судового розгляду у і адміністративному провадженні має бути публічно-правовий спір.

Підставами набуття громадянами та юридичними особами права користування земельними ділянками із земель державної власності є рішення органів виконавчої влади в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або результати аукціону (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України).

Частиною першою статті 125 ЗК передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно п. 4 Пленуму Вищого адміністративного суду України № 8 від 20.05.2003р., вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, суди повинні враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції: понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у пункті 1 частини першої етапі З КАС України; визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у частині першій етапі 17 КАС України; встановлення переліку публічно- правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (частина друга ст. 17 КАС України); встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (частина третя ст. 17 КАС України).

Відповідно до п. 21 Постанови № 3 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК. Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів … . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 17 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 ЗК Рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відтак, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд позивачу (тобто ненормативного акту, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Відповідно до ч. 6 ст. 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Згідно Постанови Верховного суду України від 9 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

При цьому, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.

У вказаній Постанові зазначено, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа N 21-493а14).

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно, і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_7 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Статтею 172 цього Кодексу встановлено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одного учасника земельних правовідносин іншому, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у спірних правовідносинах є визнання протиправними та скасування пункту 1.38 рішення 27 сесії ОСОБА_4 міської ради 6 скликання від 16.10.2015 року за №1859 Про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок учасникам АТО та бойових дій , а також пункту 2.1 рішення 5 сесії ОСОБА_4 міської ради 7 скликання від 14.07.2016 року за №282 Про надання затвердження, надання та відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок . На підставі наведених рішень ОСОБА_4 міської ради ОСОБА_5, як фізичній особі, було передано у власність спірну земельну ділянку. Крім того, позивач вказує, що після смерті ОСОБА_6 02.03.2012 року відкрилась спадщина на належне їй спадкове майно:7/8 житлового будинку з надвірними спорудами по вул.. Гвардійській, 32 у м.Ужгород, Закарпатської області. Зазначений будинок розташований на земельній ділянці площею 0,223 га, що після успадкування будинку перейшла в користування позивача. Позивач вказує, що частина земельної ділянки якою він користується згідно оскаржуваних рішень була передана у власність ОСОБА_5.

Тобто є наявність спору щодо земельних ділянок, які передані у власність ОСОБА_5 та з приводу майна, яке перебуває в користуванні позивача ОСОБА_1

Таким чином правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права на спірну земельну ділянку. Відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.

Наведене свідчать про те, що вказаний спір виник у зв'язку із захистом цивільних прав, що виникають із земельних відносин, відтак має не публічний, а приватно - правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Дана позиція викладена у Постановах Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України № 21-551а14 від 17.02.2015 та № 21-34а15 від 24.02.2015. Така правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України (постанова від 01 жовтня 2013 року справа №21-228а13, постанова від 11 листопада 2014 року справа №21-405а14, постанова від 09 грудня 2014 року справа №21-308а1), що в силу вимог ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

На думку суду, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із майнових відносин, має не публічний, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про непідсудність даного спору в порядку адміністративного судочинства. Оскільки, провадження по адміністративній справі було відкрите, то воно підлягає до закриття на підставі вищевикладених вимог законодавства.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 ЗУ Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Тому, сплачений позивачем судовий збір підлягає до повернення у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 17, 118, 157, 158-160, 165 КАС України, ст.7 ЗУ Про судовий збір , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого на підставі довіреності виступає представник ОСОБА_3, до ОСОБА_4 міської ради Закарпатської області, третя особа ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1102,40 гривень, сплачений 25.10.2016 року згідно квитанції №86977464 та сплачений 11.10.2016 року згідно квитанції 0.0.631322770.1.

Роз'яснити право позивачу на звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду через суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_8