Постанова

від 21.03.2017 по справі 808/2323/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року 16год.24хв.Справа № 808/2323/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача: представник ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_6 акціонерного товариства "Запорізький завод металевих конструкцій"

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод металевих конструкцій" (далі позивач, ПАТ "ЗЗМК") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача покликаються на правомірність формування витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД", ТОВ "Трейд лайн М", ТОВ "Созидатель", які мали реальний характер. Будь-яка відповідальність може мати виключно індивідуальний характер, тобто платник податків не має відповідати за дії або бездіяльність іншого платника податків та його службових осіб, тим більше з питань, які він не може відслідковувати та контролювати. Крім того зазначають, що відповідачем порушено передбачені ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) строки визначення грошових зобов'язань позивачу.

Щодо визначення собівартості продукції представники позивача зазначають, що товаром, який реалізує ПАТ "ЗЗМК" є будівельні та резервуарні металеві конструкції, які виготовлюються за індивідуальними замовленнями та проектами з металопрокату різних видів та марок сталі та з різними видами антикорозійної обробки та лакофарбового покриття. З кожним замовником на підставі наданого проекту укладається договір на виготовлення та поставку металоконструкцій, в якому зазначається ціна цих металоконструкцій. Для виробництва товару здійснюється придбання витратних матеріалів. Перед запуском у виробництво металоконструкціям за кожним договором надається індивідуальний номер замовлення. Як наслідок, бухгалтерський облік виробничої собівартості виробляємих металоконструкцій на ПАТ "ЗЗМК" ведеться окремо за кожним замовленням (договором на виготовлення та поставку металоконструкцій), що цілком відповідає пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України. Фактична собівартість кожного замовлення може бути визначена тільки після повного його виготовлення та відвантаження. Строк виготовлення та поетапного відвантаження окремого замовлення може складати від 45 діб до 6 місяців, в залежності від його обсягу. Неможливо визначити, чи має місце реалізація продукції власного виробництва нижче собівартості просто в межах календарного місяця, до повного завершення такого виробництва та реалізації. У зв'язку з наведеними, представники позивача просять позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, про що подав письмові заперечення. Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що господарські операції позивача з ТОВ "ОСОБА_7 Плюс", ТОВ "Євростиль ЛТД", ТОВ "Скінар", ТОВ "Трейд лайн М" не мали реального характеру, оскільки вказані контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Стосовно ОСОБА_8, за підписом якого складались податкові накладні та акти виконаних робіт, зареєстровано кримінальне провадження №32015080000000034 від 16.04.2016 за ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України.

Укладена угода між ПАТ "ЗЗМК" з ТОВ "Созидатель" не була спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення витрат та сум податкового кредиту, оскільки основними постачальниками ТОВ "Созидатель" були суб'єкти господарювання ПП "Мускун", ТОВ "Максима", ПП "Абсолют Транс", ПП "Крі Сталь", ТОВ "Цукровий трест", діяльність яких перебуває за межами правового поля.

Крім того зазначають, що база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16. Позивачем же на порушення п.п. 14.1.179 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п 201.4, ст.201 ПК України занижено податкові зобов'язання з ПДВ.

Представники відповідача просять у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на таке.

Фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку ОСОБА_6 акціонерного товариства "Запорізький завод металевих конструкцій" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 та сплати єдиного внеску за період з 01.03.2011 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 02.07.2016р. 061/14-02/05402588 (а.с.19-69 том 1). В ході вказаної перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачем:

пп.пп. 14.1.127, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п .44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.5.2 п. 138.5, пп. 138.10.3, пп. 138.10.4, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 161199 грн.;

пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено: заниження суми сплати в бюджет податку на додану вартість всього 348676,00 грн.; завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 234644,00 грн.; завищення рядка 24 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" по періодам лютий 2013 по грудень 2013, березень 2015 по грудень 2015; завищення рядка 21 Декларації за період з 01.01.2016 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" по періодам: за січень 2016 на суму 1050693,00 грн., за лютий 2016 на 1050693,00 грн., за березень 2016 у сумі 1050693,00 грн.

Також відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "ЗЗМК" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" за березень 2015 р. та з питань формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при подальшій реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) за березень 2015 р. складено акт від 28.08.2015р. №709/08-25-22-011/05402588 (а.с.70-81 том 1). Зазначеною перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.1 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України відповідачем завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 р. на суму 223787 грн.

20 липня 2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 201428,75 грн., в тому числі за основним платежем 161199,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40299,75 грн. (а.с.13 том 1);

- №0001341402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 523014,00 грн., в тому числі за основним платежем - 348676,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 174338,00 грн.

- №0001351402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 234644 грн.;

- №0001361402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2015 на 20000 грн. та за березень 2015 на 1050693 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 2000 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про не реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД", ТОВ "Трейд лайн М", ТОВ "Созидатель" та висновки по порушення позивачем у 2015 році вимог ст. 188 ПК України.

Надаючи оцінку правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД" та ТОВ "Трейд лайн М", суд зазначає таке.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (наводиться в редакції, чинній на дату виникнення правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, згідно вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статусу первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З аналізу наведених норм також видно, що у підприємства є право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ іншому платнику податку за умови проведення реальної господарської операції (право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання товарів чи послуг) та наявності первинних документів, які підтверджують її проведення. Тобто, податковий кредит та податкове зобов'язання у платників податків виникають внаслідок здійснення реальної операції, а податкова накладна складається для її документального підтвердження. Податкова накладна сама по собі, без здійснення операції, не дає право на податковий кредит. Без здійснення реальної господарської операції у платника не може виникати право на формування податкового кредиту.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "ОСОБА_7 Плюс".

Між ПАТ "ЗЗМК" (Замовник) та ТОВ "ОСОБА_7 Плюс" (Перевізник) укладено договір перевезення №4 від 13.05.2013, згідно умов якого Перевізник приймає на себе зобов'язання доставити наданий Замовником вантаж до пункту призначення та видати його отримувачу (а.с.102 том 1). Пункт 2.3 вказаного договору передбачає, що найменування та кількість вантажу, дати його отримання до перевезення та доставки в пункт призначення, вартість послуг перевізника, а також інші необхідні для виконання вказаного договору дані, сторони обумовлюють в відповідних специфікаціях, які складаються на кожну партію товару, який передається до перевезення. Однак, таких документів до матеріалів справи не надано.

Позивачем до матеріалів справи додано акти виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг, копії товарно-транспортних накладних.

Згідно інформації отриманої від Регіонального сервісного центра в Запорізькій області МВС України автомобілі зазначені в наданих товарно-транспортних накладних не належать ТОВ "ОСОБА_7 Плюс", зазначеному в ТТН як перевізник.

Посадовою особою на підприємстві ТОВ "ОСОБА_7 Плюс", за підписом якої складались податкові накладні та акти виконаних робіт, є ОСОБА_8 Відносно вище зазначеної фізичної особи зареєстровано кримінальне провадження №32015080000000034 від 16.04.2016 за ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України.

Слідчим управлінням ФР ГУ ДФС у Запорізькій області 03.11.2015 зареєстровано кримінальне провадження № 32015080000000034 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактом реєстрації на підставних осіб переліку підприємств, у тому числі ТОВ "ОСОБА_7 Плюс".

ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 04.08.2014 складено акт №2254/26-55-22-07/38489255 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОСОБА_7 Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.01.2014 по 31.07.2014", згідно якого даному підприємству не підтверджено проведення операцій з контрагентами (а.с.103-117 том 6).

В акті зокрема зазначено, що в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "ОСОБА_7 Плюс" до податкового органу встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно даних АС "Податковий блок" кількість працюючих - 1 особа (директор). Звіти про суми нарахованої заробітної плати за період з 01.01.2014 по 31.07.2014 до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві не подавались.

Декларація з податку на прибуток за 2013 рік, фінансовий звіті суб'єкта малого підприємництва (Баланс) за 2013 рік до ДПІ Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві не подавались.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Скінар".

Між ПАТ "ЗЗМК" (Замовник) та ТОВ "Скінар" (Експедитор) укладено договір транспортного експедирування № 2 від 11.02.2013 (а.с.218-219 том 4). Пункт 2.1 вказаного договору передбачає, що експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок на перевезення, що погоджуються та підписуються представниками сторін. Підставою для одержання вантажу для перевезення є подорожній лист, завірений печаткою експедитора (п.2.7 Договору). Однак, позивачем таких документів до матеріалів справи не надано.

До матеріалів справи надано акти виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послу), копії товарно-транспортних накладних та податкові накладні.

В акті перевірки зазначено, що оплата на користь ТОВ "Скінар" здійснена платіжними дорученнями №173 від 12.02.13, № 192 від 13.02.13, №82 від 20.02.13, №210 від 22.02.13, №215 від 25.02.13, №49 від 27.02.13, №103 від 06.03.13, №324 від 19.03.13, №333 від 21.03.13, №129 від 28.03.13, №149 від 02.04.13, №157 від 03.04.13, №443 від 09.04.13 №174 від 11.04.13, заборгованість відсутня.

Згідно інформації отриманої від Регіонального сервісного центра в Запорізькій області МВС України автомобілі зазначені в наданих товарно-транспортних накладних не належать ТОВ "Скінар", зазначеному в ТТН як перевізник.

Посадовою особою на підприємстві ТОВ "Скінар", за підписом якого складались податкові накладні та акти виконаних робіт, є ОСОБА_8, щодо якого зареєстровано кримінальне провадження №32015080000000034 від 16.04.2016 за ч.2 ст.205, ч.3 ст.209, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області 18.07.2013 складено акт №94/22-1353/37301031 (а.с.119-125 том 6) "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скінар" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.04.2012 по 31.04.2013", згідно якого даному підприємству не підтверджено проведення операцій з контрагентами.

При перевірці наданих документів встановлено, що в податкових накладних та актах виконаних транспортно-експедиційних послуг, отриманих ПАТ "ЗЗМК" відсутня інформація про маршрут перевезення. Не надано жодних документів щодо розрахунку вартості перевезення.

В наданих ПАТ "ЗЗМК" копіях товарно-транспортних накладних не вказано місце розвантаження продукції.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Євростиль ЛТД", судом встановлено, що 28.01.2013 між позивачем та ТОВ "Євростиль ЛТД" укладено договір транспортного експедирування № 1 (а.с.103-105 том 1).

До матеріалів справи надані копії актів виконаних робіт з надання транспортно-експедиційних послуг та товарно-транспортних накладних.

В акті перевірки зазначено, що оплата на користь ТОВ "Євростиль ЛТД" здійснена платіжними дорученнями №102 від 04.02.13, №111 від 06.02.13 та №154 від 07.02.13, заборгованість відсутня. Згідно інформації отриманої від Регіонального сервісного центра в Запорізькій області МВС України автомобілі зазначені в наданих товарно-транспортних накладних не належать ТОВ "Євростиль ЛТД", зазначеному в ТТН як перевізник.

СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області 11.09.2014 зареєстровано кримінальне провадження № 3201408280000072 за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області складено акт від 18.07.2013р. №225/22-4/35095726 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Євростиль ЛТД" (код ЄДРПОУ 35095726) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.04.2012 року по 31.05.2013 року" (а.с.90-96 том 6).

Також, до матеріалів справи додано копію вироку Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16.09.2016, в якому встановлено, що ТОВ "Євростиль ЛТД" створено та зареєстровано без наміру здійснення фінансово-господарської або будь-якої іншої діяльності (а.с. 84-89 том 6).

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Трейд лайн М" суд зазначає таке.

Між позивачем та ТОВ "Трейд лайн М" укладено договір № 1303/1 від 13.03.2013 про надання послуг механізмами (а.с.109-110 том 1), відповідно до якого позивач придбавав послуги автокрана МКТТ-100. Пункт 2.4 вказаного договору зобов'язує виконавця дотримуватися всіх вимог по техніці безпеки, пожежної безпеки, охороні праці, охороні життя та здоров'я, які містяться у внутрішніх (локальних) нормативних актах на об'єкті замовника на всіх етапах виконання робіт персоналом виконавця. Однак, позивач не надав суду доказів ознайомлення працівників ТОВ "Трейд лайн М" з внутрішніми (локальними) актами щодо охорони праці, техніка безпеки.

До матеріалів справи надані акти виконаних робіт та податкові накладні. Оплата на користь ТОВ "Трейд лайн М" здійснена платіжними дорученнями №313 від 14.03.13, №370 від 01.04.13, заборгованість відсутня.

ДПІ у Будьоннівському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області 25.03.2014 складено акт 25.03.2014р. №77/05-61-22-01/38355381 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Трейд лайн М", згідно якого по даному підприємству не підтверджено проведення операцій з контрагентами (а.с.97-102 том 6).

Позивачем включено до витрат та до податкового кредиту суми коштів, сплачені вказаним контрагентам за послуги.

Однак, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання, зокрема отримання економічної вигоди.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про фактичне виконання робіт (надання послуг) за укладеними договорами. Надані позивачем акти прийому передачі наданих послуг не містять деталізації наданих послуг.

Суд також враховує висновки актів інших податкових органів, якими встановлено відсутність об'єктів оподаткування у контрагентів позивача.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування вартості придбаних послуг у зв'язку з таким придбанням.

Позивачем не надано доказів, що отримані від ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД" та ТОВ "Трейд лайн М" послуги були використані в межах його господарської діяльності, не доведено економічну доцільність їх отримання.

Позивачем не доведено, що отримана платником податку податкова вигода є обґрунтованою. Так, податкова вигода може бути обґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту.

Таким чином, позивачем не доведено, що його господарські операції з названими контрагентами спрямовані на отримання економічного ефекту.

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи по операціях з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД" та ТОВ "Трейд лайн М" носять неповний характер.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення послуг (робіт) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на формування витрат та податкового кредиту.

При цьому суд не приймає покликання позивача на порушення відповідачем строків визначення грошових зобов'язань, оскільки відповідач в ході розгляду справи довів обставини щодо дотримання ним вказаних строків.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що позивачем неправомірно включено до валових витрат та податкового кредиту суми витрат та ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД" та ТОВ "Трейд лайн М". А відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № НОМЕР_1 є правомірним повністю; податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № НОМЕР_2 є правомірним в частині збільшення податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 2666,00 грн. та за штрафними санкціями на 1333,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № НОМЕР_3 є правомірним в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 174249 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № НОМЕР_4 є правомірним в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 20000 грн. та визначення штрафних санкцій в сумі 2000 грн.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Созидатель" суд зазначає таке.

Детальна інформація стосовно взаємовідносин ПАТ "ЗЗМК" та ТОВ "Созидатель" наведена в акті позапланової перевірки від 28.08.2015 №709/08-25-22-011/05402588.

В ході розгляду справи встановлено, між позивачем та ТОВ "Созидатель" укладено договір поставки № 14 від 17.09.2014 (а.с.161-163 том 5). За умовами вказаного договору позивач придбавав металопродукцію відповідно до специфікацій, умови та строки поставки вказуються в специфікаціях а окремі партії товару.

По господарських операціях з названим контрагентом позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ 223787,43 грн. на підставі наявних в нього податкових накладних.

Позивач на підтвердження обставин щодо придбання металопродукції у ТОВ "Созидатель" до матеріалів справи надав: копію договору, копії специфікацій (в яких зазначено умови поставки - склад покупця), копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії податкових накладних (а.с.161-183); докази використання металу в господарській діяльності, обороти по рахунках (а.с.38-213 том 7, а.с.1-188 том 8, том 9), сертифікати якості, журнали в'їзду - виїзду автомобілів, акти приймання металу, копії рахунків на оплату, вимоги металопрокату у виробництво (а.с.1-48 том 10).

В акті перевірки відповідач зазначає, що протягом 2015 року металопродукція у сумі 591275 грн. було списано ПАТ "ЗЗМК" на виробництво готової продукції, яку в подальшому було реалізовано. Станом на 01.01.2016 року на складі ПАТ "ЗЗМК" залишилось сировини, придбаної у ТОВ "Созидатель" на суму 11173 грн.

Протягом 1 кв. 2016 року металопродукцію у сумі 9654 грн. було списано на виробництво готової продукції, яку теж було реалізовано. Станом на 31.12.2016 року на рахунку 201 "Сировина та матеріали" ПАТ "ЗЗМК" залишилось металопродукції придбаної у ТОВ "Созидатель" на суму 1519 грн.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Созидатель" спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідач зазначає, що з огляду на те, що основними постачальниками ТОВ "Созидатель" були суб'єкти господарювання ПП "Мускун", ТОВ "Максима", ПП "Абсолют Транс", ПП "Крі Сталь", ТОВ "Цукровий трест", діяльність яких перебуває за межами правового поля, господарські операції позивача з ТОВ "Созидатель" є безтоварними.

Однак суд не приймає такі доводи відповідача, оскільки позивач не вступав в господарські відносини з ПП "Мускун", ТОВ "Максима", ПП "Абсолют Транс", ПП "Крі Сталь", ТОВ "Цукровий трест". У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника податків у сфері податкових правовідносин. Будь-яка відповідальність може мати виключно індивідуальний характер, тобто платник податків не має відповідати за дії або бездіяльність іншого платника податків та його службових осіб, тим більше з питань, які він не може відслідковувати та контролювати.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Созидатель", а відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № НОМЕР_4 є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 223787 грн.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем у 2015 році вимог ст. 188 ПК України суд зазначає таке.

Дійсно, у 2015 році стаття 188 ПК України була викладена в такій редакції: "188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення."

Тобто, у 2015 році база оподаткування податком на додану вартість не могла бути нижчою собівартості самостійно виготовлених товарів.

При цьому відповідач встановив порушення вказаної норми шляхом віднімання відображеної позивачем в бухгалтерському обліку суми собівартості реалізованої продукції від суми доходу від реалізації продукції власного виробництва за кожен місяць 2015 року. Позивач з такою позицією не погоджується та вказує, що собівартість (а відтак і база оподаткування) повинна визначатися по кожній операції окремо.

Суд погоджується з доводами позивача з огляду та таке.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

А відтак, порівнювати слід вартість операції з постачання самостійно виготовленого товару та собівартість такого поставленого (проданого) товару за вказаною операцією.

Водночас, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Враховуючи викладене, якщо "першою подією" є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання товару платником податку, за яким ще не визначено собівартість, то на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання товару постачальник - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з договірної вартості такого товару, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі -ЄРПН).

Якщо при оприбуткуванні на баланс підприємства/установи власно виготовленого товару, його виробнича собівартість перевищить договірну вартість (з якої були визначені податкові зобов'язання на дату виписування податкової накладної), то платник податку повинен скласти другу податкову накладну виходячи з різниці між виробничою собівартістю та договірною вартістю такого товару. У податковій накладній, яка складена на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю, у верхній лівій частині робиться відповідна помітка "Х" та зазначається тип причини: 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, товаром, який виготовляє та реалізує ПАТ "ЗЗМК" є будівельні та резервуарні металеві конструкції, які виготовляються за індивідуальними замовленнями та проектами з металопрокату різних видів та марок сталі та з різними видами антикорозійної обробки та лакофарбового покриття. З кожним замовником на підставі наданого проекту укладається договір на виготовлення та поставку металоконструкцій, в якому зазначається ціна цих металоконструкцій. Для виробництва товару здійснюється придбання витратних матеріалів - відповідного асортименту металопрокату, зварних, лакофарбових матеріалів та ін. Як наслідок, бухгалтерський облік виробничої собівартості виробляємих металоконструкцій на ПАТ "ЗЗМК" ведеться окремо за кожним замовленням (договором на виготовлення та поставку металоконструкцій), що цілком відповідає пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України. Фактична собівартість кожного замовлення може бути визначена тільки після повного його виготовлення та відвантаження. Строк виготовлення та поетапного відвантаження окремого замовлення може складати від 45 діб до 6 місяців.

Позивач до матеріалів справи надав документи на підтвердження того, що ним ведеться облік собівартості по видах продукції. При цьому у випадках, коли собівартість перевищувала договірну вартість, позивач у 2015 році донараховував собі зобов'язання з ПДВ (а.с.188-249 том 5, а.с.1-61 том 6, а.с.170-224 том 6, а.с.1-37 том 7). Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що у 2015 році позивач, визначаючи собі зобов'язання з ПДВ, враховував базу оподаткування по окремій операції з постачання товару власного виробництва на рівні нижчому, ніж собівартість виготовлення такого товару (продукції).

За наведених обставин суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № НОМЕР_2 є протиправним та не обґрунтованим в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 346010,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 173005,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 є протиправним в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 60395 грн.; податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 є протиправним в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 806905,00 грн.

А відтак, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0001341402 в частині збільшення ОСОБА_6 акціонерному товариству "Запорізький завод металевих конструкцій" грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 346010,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 173005,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0001351402 в частині зменшення ОСОБА_6 акціонерному товариству "Запорізький завод металевих конструкцій" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60395,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0001361402 в частині зменшення ОСОБА_6 акціонерному товариству "Запорізький завод металевих конструкцій" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1030692,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_6 акціонерного товариства "Запорізький завод металевих конструкцій" (код ЄДРПОУ 05402588) судові витрати у розмірі 24138,58 грн. (двадцять чотири тисячі сто тридцять вісім гривень 58 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька