Ухвала

від 19.07.2017 по справі 808/2323/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 липня 2017 рокусправа № 808/2323/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №808/2323/16 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Запорізький завод металевих конструкцій до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Запорізький завод металевих конструкцій (його правонаступником є Приватне акціонерне товариство Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя ) (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.07.2016 року: № 0001321401; № 0001341402; №0001351402; № 0001361402.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Так, суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача:

- №0001341402 в частині збільшення позивачу зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 346 010,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 173 005,00 грн.;

- №0001351402 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 395,00 грн.;

- №0001361402 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 1 030 692,00 грн..

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку судом доказів, відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивачем подані письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача. В запереченнях позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції позивач не оскаржив.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та наполягав на задоволенні скарги.

Представники позивача прохали залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод металевих конструкцій" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.03.2016 та сплати єдиного внеску за період з 01.03.2011 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 02.07.2016р. 061/14-02/05402588 (а.с.19-69 том 1). В ході перевірки посадові особи відповідача дійшли висновку про порушення позивачем:

пп.пп. 14.1.127, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п .44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.3, п. 138.4, п. 138.8, пп. 138.5.2 п. 138.5, пп. 138.10.3, пп. 138.10.4, пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 161199 грн.;

пп. 14.1.179, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено: заниження суми сплати в бюджет податку на додану вартість всього 348676,00 грн.; завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 234644,00 грн.; завищення рядка 24 Декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок22-рядок 23) (значення цього рядка переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" по періодам лютий 2013 по грудень 2013, березень 2015 по грудень 2015; завищення рядка 21 Декларації за період з 01.01.2016 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)" по періодам: за січень 2016 на суму 1050693,00 грн., за лютий 2016 на 1050693,00 грн., за березень 2016 у сумі 1050693,00 грн..

Також відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Созидатель" за березень 2015р. та з питань формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при подальшій реалізації придбаних товарів (робіт, послуг) за березень 2015 р. складено акт від 28.08.2015р. №709/08-25-22-011/05402588 (а.с.70-81 том 1).

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 198.1 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 ПК України Товариством завищено залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2015 р. на суму 223787 грн..

20 липня 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001321401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 201428,75 грн., в тому числі за основним платежем 161199,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40299,75 грн. (а.с.13 том 1);

- №0001341402, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 523014,00 грн., в тому числі за основним платежем - 348676,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 174338,00 грн.;

- №0001351402, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 234644 грн.;

- №0001361402, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2015 на 20000 грн. та за березень 2015 на 1050693 грн., застосовано штрафні санкції в сумі 2000 грн..

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про не підтвердження реальності господарських операцій ПАТ Запорізький завод металевих конструкцій з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД", ТОВ "Трейд лайн М", ТОВ "Созидатель" та висновки по порушення позивачем у 2015 році вимог ст. 188 ПК України.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржених рішень, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що при формуванні податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ "Скай груп плюс", ТОВ "Скінар", ТОВ "Євростиль ЛТД", ТОВ "Трейд лайн М" мали місце порушення податкового законодавства з боку позивача, а тому в задоволенні частини позовних вимог відмовив.

Позивач рішення суду в цій частині не оскаржив, тому колегія суддів та не надає оцінку прийнятому судом рішенню в частині, що не оскаржується.

Скасовуючи в частині оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення, суд вказав, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях з ТОВ "Созидатель", а відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 № 0001361402 є протиправним та підлягає скасуванню в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 223787 грн. Крім того, висновки відповідача про порушення позивачем у 2015 році вимог ст. 188 ПК України не підтверджено належними та допустимими доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.09.2014 позивач та ТОВ "Созидатель" уклали договір поставки № 14 (а.с.161-163 т.5). За умовами договору позивач придбавав металопродукцію відповідно до специфікацій, умови та строки поставки зазначено в специфікаціях на окремі партії товару.

По господарських операціях з ТОВ "Созидатель" позивач включив до податкового кредиту суму ПДВ 223787,43 грн. на підставі наявних в нього податкових накладних.

На підтвердження фактів реального придбання металопродукції у ТОВ "Созидатель" позивач як під час перевірки так і суду надавав: копію договору, копії специфікацій (в яких зазначено умови поставки - склад покупця), копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії податкових накладних (а.с.161-183); докази використання металу в господарській діяльності, обороти по рахунках (а.с.38-213 том 7, а.с.1-188 том 8, том 9), сертифікати якості, журнали в'їзду - виїзду автомобілів, акти приймання металу, копії рахунків на оплату, вимоги металопрокату у виробництво (а.с.1-48 том 10).

В акті перевірки контролюючий орган вказав, що протягом 2015 року металопродукцію на суму 591275 грн. було списано на виробництво готової продукції, яку в подальшому було реалізовано. Станом на 01.01.2016 року на складі позивача залишилось сировини, придбаної у ТОВ "Созидатель" на суму 11173 грн..

Протягом 1 кв. 2016 року металопродукцію на суму 9654 грн. було списано на виробництво готової продукції, яку теж було реалізовано. Станом на 31.12.2016 року на рахунку 201 "Сировина та матеріали" ПАТ "ЗЗМК" залишилось металопродукції придбаної у ТОВ "Созидатель" на суму 1519 грн..

Тобто, документально підтверджено, що господарські операції позивача з ТОВ "Созидатель" спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Доводи відповідача зводяться до того, що основними постачальниками ТОВ "Созидатель" були суб'єкти господарювання ПП "Мускун", ТОВ "Максима", ПП "Абсолют Транс", ПП "Крі Сталь", ТОВ "Цукровий трест", діяльність яких перебуває за межами правового поля, з огляду на це і господарські операції позивача з ТОВ "Созидатель" є безтоварними.

Проте, підтвердженням факту виконання договору поставки товару є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до зазначених вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Платник податків не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит або віднесення витрат до складу валових за можливої неправомірної діяльності будь-кого з контрагентів по ланцюгу такого постачання. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Всі первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують право позивача на формування податкового кредиту з поставки товарів від ТОВ "Созидатель" наявні в матеріалах справи та були надані під час перевірки податковій інспекції.

З наданих позивачем доказів на підтвердження реальності господарських операцій з постачання товарів у спірний період, вбачається, що товар було отримано, оприбутковано та в подальшому оплачено. Суми ПДВ, сплачені позивачем у вартості придбаних товарів, були включені до складу податкового кредиту з ПДВ на підставі отриманих від постачальника податкових накладних. Порушень порядку оформлення податкових накладних контролюючим органом встановлено не було.

Відповідачем не було спростовано достовірності відомостей, що містять первинні та розрахункові документи, надані платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції. Податковим органом не доведено належними та допустимими доказами того факту, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків, та що його укладено без мети настання реальних наслідків.

Оскільки висновки контролюючого органу щодо виявлених порушень спростовано, суд обґрунтовано скасував оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення в частині зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 223 787 грн..

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем у 2015 році вимог ст. 188 ПК України.

Дійсно, у 2015 році стаття 188 ПК України була викладена в наступній редакції: "188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Тобто, у 2015 році база оподаткування податком на додану вартість не могла бути нижчою собівартості самостійно виготовлених товарів.

Відповідач встановив порушення зазначеної норми шляхом віднімання відображеної позивачем в бухгалтерському обліку суми собівартості реалізованої продукції від суми доходу від реалізації продукції власного виробництва за кожен місяць 2015 року.

Позивач наполягає, що собівартість (а відтак і база оподаткування) повинна визначатися по кожній операції окремо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відтак, порівнювати необхідно вартість операції з постачання самостійно виготовленого товару та собівартість такого поставленого (проданого) товару за вказаною операцією.

Водночас, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з п.187.1 ст. 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.4 ст.201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Враховуючи викладене, якщо "першою подією" є дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання товару платником податку, за яким ще не визначено собівартість, то на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання товару постачальник - платник ПДВ повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з договірної вартості такого товару, скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі -ЄРПН).

Якщо при оприбуткуванні на баланс підприємства/установи власно виготовленого товару, його виробнича собівартість перевищить договірну вартість (з якої були визначені податкові зобов'язання на дату виписування податкової накладної), то платник податку повинен скласти другу податкову накладну виходячи з різниці між виробничою собівартістю та договірною вартістю такого товару. У податковій накладній, яка складена на різницю між виробничою собівартістю та договірною вартістю, у верхній лівій частині робиться відповідна помітка "Х" та зазначається тип причини: 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання. Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в ЄРПН.

Представники позивача пояснили, що товар, який виготовляє та реалізує Товариство є будівельні та резервуарні металеві конструкції, що виготовляються за індивідуальними замовленнями та проектами з металопрокату різних видів та марок сталі, з різними видами антикорозійної обробки та лакофарбового покриття. З кожним замовником на підставі наданого проекту укладається договір на виготовлення та поставку металоконструкцій, в якому зазначається ціна цих металоконструкцій. Для виробництва товару здійснюється придбання витратних матеріалів - металопрокат, зварні, лакофарбові матеріалів та ін. Як наслідок, бухгалтерський облік виробничої собівартості виробляємих металоконструкцій на ПАТ "ЗЗМК" ведеться окремо за кожним замовленням (договором на виготовлення та поставку металоконструкцій), що цілком відповідає пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України. Фактична собівартість кожного замовлення може бути визначена тільки після повного виготовлення продукції та відвантаження. Строк виготовлення та поетапного відвантаження окремого замовлення може складати від 45 діб до 6 місяців.

Позивачем були надані документи на підтвердження того, що на підприємстві ведеться облік собівартості по видах продукції. При цьому, у випадках, коли собівартість перевищувала договірну вартість, позивач у 2015 році донараховував зобов'язання з ПДВ (а.с.188-249 том 5, а.с.1-61 том 6, а.с.170-224 том 6, а.с.1-37 том 7).

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що у 2015 році позивач, визначаючи собі зобов'язання з ПДВ, враховував базу оподаткування по окремій операції з постачання товару власного виробництва на рівні нижчому, ніж собівартість виготовлення такого товару (продукції).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень: №0001341402 - в частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 346010,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 173005,00 грн.; № 0001351402 - в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 60395 грн.; №0001361402 - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 806905,00 грн., а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування в цій частині підлягали задоволенню.

Судом правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування в оскарженій відповідачем частині відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі № 808/2323/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.А. Щербак