Ухвала

від 15.03.2017 по справі 805/14951/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/533/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й., -

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом Публічного акціонерного товариства Приазов'є до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про визнання дій незаконними та визнання нечинним припису, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Приазов'є на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство Приазов'є звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати незаконними дії Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області щодо складання акту перевірки № 05-43-058/0029 та припису від 22 серпня 2013 року № 05-43-058/0029-0018; визнати нечинним припис відповідача від 22 серпня 2013 року № 05-43-058/0029-0018.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Приазов'є , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, відповідач просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Публічне акціонерне товариство Приазов'є є юридичною особою.

У період з 20 по 22 серпня 2013 року головним державним інспектором з питань праці Охмуш В.Ф. була проведена перевірка Публічного акціонерного товариства Приазов'є , за результатами якої складений акт перевірки додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування за № 05-43-058/0029.

Одним з питань, яке підлягало перевірці, було виконання позивачем вимог статей 96, 97 Кодексу законів про працю України та статей 6, 15 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

За результатами перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Донецькій області зроблений висновок про те, що Публічним акціонерним товариством Приазов'є невірно сформована системи оплати праці працівників товариства, що є порушенням вимог статей 96, 97 Кодексу законів про працю України, статей 6, 15 Закону № 108/95-ВР, а посадові оклади не відповідають вимогам Генеральної та Регіональної угод.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем виданий припис від 22 серпня 2013 року за № 05-43-058/0029-0018, яким Публічне акціонерне товариство Приазов'є зобов'язано привести систему оплату праці у відповідність зі статтями 96, 97 Кодексу законів про працю України, Законом № 108/95-ВР, з Генеральною угодою між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками, а також Регіональною угодою між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців, в тому числі визначити тарифну ставку робітника першого розряду та міжкваліфікаційні посадові коефіцієнти.

Локальним нормативно-правовим актом, який регулює виробничі, трудові і соціально-економічні відносини та поширюється на працівників, які перебувають у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством Приазов'є , є Колективний договір на 2010 рік, прийнятий конференцією трудового колективу 16 лютого 2009 року та зареєстрований Тельманівською районною державною адміністрацією 17 березня 2010 року за № 10 (далі - Колективний договір).

Згідно з пунктами 6.4, 6.5 статті 6 Колективного договору правління гарантує працівникам (при виконанні норм відпрацювання та часу) мінімальний дохід в розмірі, встановленому законодавством України, та застосовувати для оплати праці тарифні ставки Галузевої угоди.

Відповідно до штатного розкладу працівників Публічного акціонерного товариства Приазов'є , затвердженого генеральним директором цього товариства та введеного в дію з 1 червня 2013 року, розмір посадового окладу сторожа, слюсаря-ремонтника та підсобного робітника становить 1147 гривень на місяць, генерального директора - 8000 гривень, інспектора з кадрів, інженера з організації і нормування праці, завідуючого господарством та рахівника - 1610 гривень, інженера з охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища - 2860 гривень, головного агронома, головного інженера - 2750 гривень, начальника дільниці (виробничої) - 2140 гривень, начальника гаража - 1560 гривень, головного енергетика - 1990 гривень, головного бухгалтера - 3750 гривень, провідного бухгалтера - 2680 гривень, бухгалтера першої категорії - 2410 гривень.

Постановою Тельманівського районного суду Донецької області від 16 вересня 2013 року у справі № 246/1326/13-п, яка набрала законної сили 26 вересня 2013 року, генерального директора Публічного акціонерного товариства Приазов'є ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (визначена адміністративна відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України Про звернення громадян , або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю), та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Так, приписами частини 1 статті 3 Кодексу законів про працю України закріплено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зі статтею 96 Кодексу законів про працю України, статтею 6 Закону № 108/95-ВР основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Закон № 108/95-ВР передбачає дві сфери регулювання оплати праці: державну та договірну. В сфері державного регулювання оплати праці перебувають питання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, що передбачено частиною 1 статті 8 Закону № 108/95-ВР.

Відповідно до статті 11 Закону № 108/95-ВР мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою.

Систему договірного регулювання оплати праці визначає стаття 14 Закону № 108/95-ВР, згідно з частиною 1 якої договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

За правилами частини 2 статті 97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Як визначено у частині 3 статті 97 Кодексу законів про працю України конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною 2 цієї статті.

Аналогічні норми містяться у статті 15 Закону № 108/95-ВР.

Згідно зі статтею 18 Закону № 108/95-ВР розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних) професій і посад встановлюються на умовах, визначених колективним договором, з дотриманням гарантій, встановлених законодавством і генеральною, галузевою (міжгалузевою) і територіальною угодами.

9 листопада 2010 року між стороною власників в особі Кабінету Міністрів України та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні й стороною профспілок в особі Спільного представницького органу всеукраїнських профспілок та профспілкових об'єднань для ведення колективних переговорів та соціального діалогу на національному рівні укладено Генеральну угоду про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки, яка є основою для розроблення та укладення галузевих і регіональних угод, колективних договорів.

3 лютого 2011 року між Донецькою облдержадміністрацією, профспілковими об'єднаннями Донецької області та Донецькою обласною організацією роботодавців підписана Регіональна угода на 2011-2012 роки.

Загальні положення Регіональної угоди передбачають, що основною метою цієї Угоди є підвищення якості життя, гарантій зайнятості населення, динамічне зростання заробітної плати, забезпечення безпечних умов праці на підставі модернізації до світового рівня економіки та забезпечення подальшого її сталого функціонування. Положення даної Угоди розповсюджуються на підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, суб'єкти підприємницької діяльності. Її норми і положення є обов'язковими для виконання на території Донецької області і діють безпосередньо або шляхом внесення до територіальних угод і колективних договорів. Регіональна угода враховує норми і положення Генеральної угоди як мінімальні і включає положення, що перевищують ці норми з урахуванням особливостей регіону, необхідності міжгалузевої координації основних соціальних гарантій. Ця Угода вступає в силу з дня її підписання і діє до укладання нової.

Тарифну ставку робітника першого розряду та міжкваліфікаційні (міжпосадові) співвідношення розмірів тарифних ставок (посадових окладів), як складові формування тарифної сітки (схеми посадових окладів), ні Кодекс законів про працю України, ні Закон № 108/95-ВР не встановлюють.

Водночас Регіональна угода визначає мінімальні коефіцієнти співвідношення місячних посадових окладів окремих працівників загальних професій підприємств реального сектору економіки (Додаток № 1), тарифну ставку робітника першого розряду та мінімальні коефіцієнти міжпосадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств реального сектору економіки (Додаток № 2).

При цьому реальний сектор економіки - сектор економіки, безпосередньо пов'язаний з матеріальним виробництвом, отриманням прибутку та наповненням бюджету. У випадку відсутності у таблиці найменування окремих професій коефіцієнти співвідношення встановлюються підприємством самостійно.

Приписами пункту 2.1 Регіональної угоди визначено, що мінімальними гарантіями є: тарифна ставка робочого першого розряду в розмірі не нижче 120 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,15, який враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над встановленим законодавством (крім бюджетної сфери); місячна тарифна ставка (оклад) некваліфікованих працівників, що не може бути нижче за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,15, який враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області над встановленим законодавством (крім бюджетної сфери).

Аналіз наведених норм чинного законодавства і угод дає підстави для висновку про те, що організація оплати праці на підприємствах незалежно від форм власності здійснюється на підставі законодавчих актів з обов'язковим врахуванням положень генеральної угоди на національному рівні, галузевих, міжгалузевих, регіональних, територіальних угод, укладених репрезентативними представниками сторін органів виконавчої влади, роботодавців та профспілкової сторони.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Приазов'є , правильно встановивши, що висновок Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про порушення товариством системи оплати праці працівникам є обґрунтованим, а оспорюваний припис від 22 серпня 2013 року № 05-43-058/0029-0018 щодо зобов'язання позивача усунути ці порушення - правомірним.

За змістом частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених судами обставин справи та їх висновків, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Приазов'є - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Приазов'є до Територіальної державної інспекції з питань праці у Донецькій області про визнання дій незаконними та визнання нечинним припису - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.