Постанова

від 28.03.2017 по справі 904/12313/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Справа № 904/12313/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Вечірко І.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Халус А.Г. , довіреністьб/н від 06.12.2016 р.;

від відповідача: Данильченко О.О. , довіреність №8437-К-О від 29.12.2016 р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року у справі № 904/12313/16

за позовом Колективної фірми "ЮКСЕЛ", м. Івано-Франківськ

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості по оплаті за оренду нежитлових приміщень.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області звернулась Колективна фірма "ЮКСЕЛ" з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення основного боргу у розмірі 868 725 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди приміщення № 2 від 02.01.2011 року в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року по справі №904/12313/16 (суддя Ярошенко В.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь Колективної фірми "ЮКСЕЛ" основний борг у розмірі 868 725 грн. та 13 030, 88 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідач за період лютий - жовтень 2016 року не розрахувався перед позивачем за оренду приміщення загальною площею 495 кв. м, яке розташоване за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що основною метою укладення договору оренди приміщення від 02.01.2011 року було використання орендованого приміщення у банківській діяльності суборендаря.

Проте, під час здійснення перевірки приміщень, орендованих для здійснення банківської діяльності регіональними підрозділами, фахівцями Головного офісу ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" було встановлено невідповідність приміщення вимогам ДБН В. 1.1-7- 2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва".

Згідно Технічного звіту "Оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будівлі по вул. Січових Стрільців, 15 в м. Івано-Франківськ" орендована за договором оренди від 02.01.2011р будівля до експлуатації, як офісних приміщень (банку) не придатна. Ширина сходових маршів не відповідає ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва". Ширина маршів сходів з 4 и 5 поверхів менше 1.2 м., що неприпустимо та небезпечно для перебування в приміщенні людей.

Подальше використання приміщення, яке не відповідає вимогам з пожежної безпеки, для розміщення в ньому відділення Банку є неможливим, оскільки приміщення є небезпечним не лише для працівників Позивача, а й для великої кількості людей, які щоденно відвідують відділення Банку.

Через обставини, за які банк не відповідає (невідповідність приміщення ДБН), та які несуть загрозу життю та здоров'ю людей, відповідач орендованим приміщенням не користувався, а тому вимоги щодо стягнення орендної плати за вказаний час відповідно до ст. 762 ЦК України є безпідставними.

Колективна фірма "ЮКСЕЛ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що підписавши Договір оренди приміщення та Акт приймання-передачі, Відповідач погодився зі станом приміщення і використовував його на власний розсуд у своїй діяльності. За результатами огляду й перевірки приміщення, сторони дійшли згоди, що дане приміщення передано в належному стані. Отже, під час укладення Договору, сторонами було досягнуто згоди зі всіх істотних умов, зокрема й щодо стану приміщення.

В судовому засіданні 28.03.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

02.01.2011 року між Колективною фірмою "ЮКСЕЛ" ( орендодавець) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" було укладено договір оренди приміщення № 2 (а.с. 8-9).

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.2 договору, приміщення, яке передається в оренду за договором (далі - приміщення), знаходиться за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, має площу 495,0 кв. м, частина приміщення 2-го, 3-го, 4-го та 5-го поверхів, і належить орендодавцю на підставі реєстраційного посвідчення від 08.08.1995.

Пунктом 1.4 договору приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря.

Пунктами 2.1-2.2 договору встановлено, в редакції додаткової угоди № 1 від 01.01.2012 до договору, яка втупила в дію з 01.12.2013 (арк. с. 10), що приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем на умовах сплати останнім орендодавцю плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем. Орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті до 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, із розрахунку 195 грн. за 1 кв. м без ПДВ, всього 96525 грн. в місяць без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

Згідно до п. 5.1 договору, передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони погодили строк дії даного договору з 01.12.2013 року по 31.10.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято приміщення загальною площею 495 кв. м, розташоване за адресою: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, згідно плану орендованого приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.12.2013, підписаного обома сторонами (арк. с. 11).

За доводами позивача за період лютий-жовтень 2016 року відповідачем не здійснювалось внесення орендних платежів, у зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 868 725 грн., яку позивач просить стягнути на його користь, що і є предметом позову.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору оренди, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано факт оренди приміщення за період лютий - жовтень 2016 року та не надано доказів повної сплати орендних платежів на суму 868 725 грн., а відтак господарським судом підставно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 868 725 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично не користувався орендованим приміщенням у спірний період, зв'язку із його невідповідністю вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі , про які орендодавець не повідомив під час укладання договору оренди, колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Пунктами 5.3 - 5.4 договору встановлено, що приміщення та інше майно вважається фактично переданим орендодавцеві/орендареві з моменту підписання акта здачі-приймання. Оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

З аналізу вищевикладених норм законодавства та умов спірного договору вбачається, що орендар має здійснювати сплату орендних платежів за весь час користування приміщенням, а підтвердження закінчення фактичного користування орендарем орендованим приміщенням є підписання між орендарем та орендодавцем акту приймання-передачі такого приміщення.

Відповідачем до суду не надано доказу підписання між сторонами акту приймання-передачі орендованого приміщення.

Частиною 6 ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно Технічного звіту "Оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будівлі по вул. Січових Стрільців, 15 в м. Івано-Франківськ" орендована за договором оренди від 02.01.2011р будівля до експлуатації, як офісних приміщень (банку) не придатна. Ширина сходових маршів не відповідає ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва". Ширина маршів сходів з 4 и 5 поверхів менше 1.2 м., що неприпустимо та небезпечно для перебування в приміщенні людей.

В той же час, поданий звіт не містить числа і місяця його складання, а тільки 2016 рік, у зв'язку з чим колегія суддів позбавлена можливості встановити, до чи після закінчення строку дії договору оренди (31.10.2016 року) відповідач дізнався про обставини, зазначені у вищезазначеному звіті.

Підписавши Договір оренди приміщення та Акт приймання-передачі, Відповідач погодився зі станом приміщення і використовував його з 2011 року на власний розсуд у своїй діяльності. За результатами огляду й перевірки приміщення, сторони дійшли згоди, що дане приміщення передано в належному стані. Отже, під час укладення Договору, сторонами було досягнуто згоди зі всіх істотних умов, зокрема й щодо стану приміщення.

Відповідачем не надано жодного доказу звернення до позивача з листами, заявами, повідомленнями, тощо щодо неможливості користування орендованим приміщенням, розірвання договору оренду та/або бажанням повернення орендованого приміщення у період лютий-жовтень 2016 року та відмови позивача.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави вважати, що у період лютий-жовтень 2016 року відповідачем фактично не здійснювалось користування орендованим приміщенням.

Що стосується посилання відповідача на невідповідність приміщення вимогам ДБН В. 1.1-7- 2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва" щодо неможливості використання приміщення, яке не відповідає вимогам з пожежної безпеки, то слід зазначити наступне.

Укладаючи договір, відповідачу було відомо про наявність вищезазначеного ДБН В. 1.1-7- 2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва". Ніщо не заважало відповідачу до укладання договору виявити дефекти приміщення з пожежної безпеки, зазначені у Технічному звіті, оскільки ці дефекти не є скритими: розташування коридорів, дверей, сходів, ширина сходових маршів, ширина сходових площадок, оздоблення стін, висота прорізів у стінах.

В той же час, незважаючи про обізнаність щодо вимог до пожежної безпеки об'єктів будівництва та маючи реальну можливість дослідити спірне нерухоме майно, відповідач погодився взяти в оренду зазначене в договорі приміщення. Тобто, на момент укладання договору стан приміщення його задовольняв.

Доказів того, що дефекти приміщення з пожежної безпеки виникли після укладання договору, відповідачем не надано.

Крім того в договорі - розділ 4, сторони передбачили право орендаря переобладнувати та оформляти приміщення на власний розсуд для використання його за цільовим призначенням у діяльності орендаря, міняти замки, змінювати або укріплювати двері, вікна, встановлювати сигналізацію та інші системи охорони.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з дозволом на проведення відповідних робіт з переобладнання приміщення, та приведення його у стан відповідно до ДБН В. 1.1-7- 2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", а позивач відмовив у задоволені даного звернення, відповідачем не надано.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1.4 договору приміщення надається орендареві для використання його у банківській діяльності орендаря.

Статтею 2 Закону України Про банки та банківську діяльність визначено термін банківська діяльність - як залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Статтею 47 Закону України Про банки та банківську діяльність визначені види банківської діяльності, а саме зазначено, що до банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо:

1) інвестицій;

2) випуску власних цінних паперів;

3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей;

4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа;

5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей;

6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій);

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг.

Таким чином, аналіз ст. 2, 47 Закону України Про банки та банківську діяльність дозволяє прийти до висновку, що під банківською діяльністю розуміється не лише експлуатація офісних приміщень.

У зв'язку з чим, використання орендованого приміщення у банківській діяльності орендаря передбачає його експлуатацію не лише як, офісного приміщення (про що зазначено у звіті), а й для надання інших фінансових послуг, не пов'язаних з обслуговуванням великої кількості людей, які щоденно відвідують відділення Банку.

У зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що докази того, що спірне приміщення не відповідає умовам договору та цільовому призначенню позивачем не надані.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань місцевий господарський суд, встановивши в його діях склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнив позов в частині стягнення суми орендної плати.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК", м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року у справі № 904/12313/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 31.03.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О. Вечірко