Рішення

від 28.03.2017 по справі 917/2005/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 р. Справа № 917/2005/16

за позовом Селянського (фермерського) господарства "С.Г.М" (вул. Молодіжна, буд.4, с. Рокита, Великобагачанського району, Полтавської області, 38353)

до Фермерського господарства "ОСОБА_1Г." (вул. Набережна, буд. 20, с. Шилівка, Решетилівського району, Полтавської області, 38430)

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про стягнення 30000,00 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5

від третіх осіб: не з'явилися

Розглядається позовна заява про стягнення 30000,00 грн. збитків, внаслідок знищення посівів на орендованій земельній ділянці.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує посилаючись на те, що позивачем заявлено позовні вимоги на підставі договору оренди земельної ділянки, якого не існує; відповідач правомірно використовує спірну земельну ділянку на підставі договору оренди земельної ділянки від 24.07.2015р., який зареєстровано належним чином 07.10.2015р. в органах державної реєстрації; даний договір є чинним і судом недійсним не визнавався; відповідачем не надано документального підтвердження розміру збитків.

Позивач надав клопотання від 27.03.2017р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому процесі (а.с.192).

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Зважаючи на те, що 1) представник позивача був присутній під час дослідження обставин та доказів по справі під час попередніх судових засідань; 2) в матеріалах справи наявні надані позивачем письмові пояснення та докази; 3) про час і місце слухання справи позивач був повідомлений належним чином та за своєчасно; 4) надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, 5) явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалася; 6) наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін; 7) встановлений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи закінчився, тому клопотання позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється.

В судовому засіданні 28.03.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

21.03.2007р. між Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М" (позивачем) та ОСОБА_6 (орендодавцем) був укладений договір оренди землі (далі - Договір оренди); (а.с.106-108).

За умовами Договору оренди (орендодавець) передав, а позивач (орендар) прийняв в строкове користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Шилівської сільської ради, загальною площею 1,99га.

Факт передачі в користування орендної земельної ділянки від орендодавця позивачу підтверджено двостороннє підписаним актом про передачу та прийом земельної ділянки від 21.03.2007р.(а.с.107).

За умовами п. 8 Договору оренди строк дії договору укладено на 5 років, тобто до 21.03.2012р.

Позивач у позові посилається на те, що 02.08.2011 року між СФГ «С.Г.М.» та фізичною особою ОСОБА_6 було пролонговано дію договору оренди земельної ділянки площею 1,9900 га., кадастровий номер №5324285700:00:010:0090 строком на 5 років на території Шилівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

Позивач у позові посилається на те, що державна реєстрація даного договору оренди з ОСОБА_6 проведена відділом Держкомзему у Решетилівському районі Полтавської області 14.03.2012 року за реєстраційним номером №5325420004002352 (а.с.58-63,125-126).

Позивач зазначає, що протягом 2015р. - березень 2016 року на орендованій земельній ділянці здійснив обробіток ґрунту, вніс добрива, підготував насіння та сівбу, здійснив догляд за посівами, у зв'язку з чим було здійснено витрати в загальній сумі 15 739,65 грн., в тому числі: передпосівний обробіток ґрунту (оплата праці тракториста, паливно-мастильні матеріали) - 286,96 грн.; внесення мінеральних добрив перед посівом (оплата праці тракториста, водія на підвезення добрив, паливно-мастильні матеріали, вартість мінеральних добрив) - 2 128,72 грн. протруєння посівного матеріалу (оплата праці оператора, енергоносії, вартість протруювачів) - 1525,61 грн.; посів (оплата праці тракториста, водіїв на підвезення добрив та насіння, паливно-мастильні матеріали, вартість посівного матеріалу) -2335,00 грн.; коткування (оплата праці тракториста, паливно-мастильні матеріали) - 45,92 грн.; підживлення (оплата праці тракториста, водія на підвезення добрив, паливно-мастильні матеріали, вартість мінеральних добрив) - 9 417, 44 грн.

В підтвердження понесених витрат позивач надав розрахунок суми витрат, понесених на посів озимої пшениці, довідку про виконання агротехнічних мір на площі 1,99 га, шляхові листи тракторів №1652,1659,1661,1667,1681,120,151,202, облікові листи №534 праці та виконаних робі, видаткові накладні на придбання посівного матеріалу, мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, договору поставки №2282/2016 від 06.07.2016р., акти витратів посівного матеріалу, мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, відомості на видачу орендної плати за земельні паї за 2014-2015роки, відомості на сплату податків за земельні паї за 2014-2015р., довідки про середню урожайність культур господарства за 2013-2015р., довідки про урожайність озимої пшениці станом на 15.07.2016 (а.с.12-53).

Позивач у позові посилається на те, що 16.03.2016 посіяну озиму пшеницю, було знищено сільськогосподарською технікою ФГ «ОСОБА_1Г.» (відповідачем) внаслідок обробітки земельної орендованої ділянки площею 1,9900, кадастровий номер №5324285700:00:010:0090 та засіянням її насінням кукурудзи, вартість вказаних робіт відповідачем не була відшкодована.

В зв'язку з цим позивач прохає стягнути 30000,00 грн. збитків з відповідача, що є неодержаними доходами, які він міг би отримати в разі реалізації озимої пшениці, зібраної зі спірної земельної ділянки. Вказану суму збитків позивач визначив на підставі звіту про визначення ринкової вартості врожаю, виготовленого суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою- підприємцем ОСОБА_7 (а.с.69-91).

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки боржника; 2) наявність збитків; 3) безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та настанням збитків; 4) вини боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на позивача покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

У відповідності до ст.ст. 33, 35 ГПК України позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, довести факт причинення збитків, обґрунтувати розмір понесених збитків, вказати на причинно-наслідковий зв'язок між ними та наявність вини.

За ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди

Згідно ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13. Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на 21.03.2012р. - на дату закінчення строку дії договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку .

Як було встановлено вище судом, договір оренди землі від 21.03.2007 року між Селянським (фермерським) господарством "С.Г.М" (позивачем) та ОСОБА_6 був укладений зі строком дії 5 років, тобто до 21.03.2012р. (а.с.106-108).

Позивач у позові посилається на те, що 02.08.2011р. строк дії даного договору оренди був продовжений на 5 років.

За п. 36 цього Договору він дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 8 цього Договору зазначено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення; у цьому разі орендар повинен не пізніше за - днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Доказів направлення такого повідомлення орендодавцю позивач суду не надав.

В порушення ст. 33 Закону України «Про оренду землі» письмової угоди між сторонами договору про його продовження позивач суду не надав.

Отже, позивач не довів належними доказами факту продовження строку дії договору оренди землі від 21.03.2007 року.

Також, позивач у позові посилається на те, що 14.03.2012р. було проведено державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного з ОСОБА_6 (орендодавцем).

Однак, вказаний договір позивачем суду не надано.

Згідно довідки Шилівська сільської ради № 02-18/96 від 27.03.2017 року Шилівській раді нічого не відомо про заключення в 2012 році Договору оренди земельної ділянки площею 1,9900 га кадастровий номер 5324285700:00:010:0090 між СФГ «С.Г.М.» та померлим ОСОБА_6.

Посилання позивача на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не є достатнім доказом укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки не містить усіх істотних умов договору, не замінює письмову форму договору орнеди землі.

За ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Проте позивач не довів належними доказами, що він є законним користувачем (орендарем) спірної земельної ділянки.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер 09 червня 2013 року (а.с.112).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2014р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками земельної ділянки загальною площею 1,9901 га, кадастровий номер 5324285700:00:010:0090., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2014р. (а.с.128-131).

24.07.2015р. між власниками земельної ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та Фермерським господарством "ОСОБА_1Г." (відповідачем) укладений договір оренди землі(а.с.133-135).

За цим договором відповідачу передано в оренду земельна ділянка (пай) площею 1,9901 га кадастровий номер 5324285700:00:010:0090 на території Шилівської сільської ради Решетилівського району.

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 07.10.2015р., реєстраційний № 45271085 (а.с.132).

Факт передачі відповідачу спірної земельної ділянки підтверджується двостороннє підписаним актом передачі та приймання земельної ділянки від 24.07.2015р. (а.с.136).

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір оренди земельної ділянки від 24.07.2015р. укладений ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з відповідачем недійсним не визнавався, тобто він є чинним.

Отже, відповідач правомірно займає орендовану земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку. Відповідач використовує орендовану земельну ділянку на підставі договору.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 90 Земельного кодексу України розпорядження щодо земельної ділянки здійснює її власник.

За ст. 28 Закону України «Про оренду землі» орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні втрати, яких орендар зазнав у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Отже, в разі порушення прав позивача внаслідок передачі орендодавцем спірної земельної ділянки іншим особам, позивачу слід звертатися з вимогами до власника земельної ділянки, а не до осіб, які правомірно орендують цю ділянку.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 30000,00 грн. збитків, що є неодержаними доходами, які він міг би отримати в разі реалізації озимої пшениці, зібраної зі спірної земельної ділянки.

В підтвердження понесених збитків за неодержаний урожай озимої пшениці і - весни 2016 року, позивачем надано до суду односторонні довідки, акти витрат насіння, відомості про сплату податків, власні листи про урожайність земельної ділянки під назвою - біля «Журавля» - за власною редакцією, та на підставі цих документів рахуються збитки за неотриманий урожай по земельній ділянці площею 1,9900 га.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» , пунктом 3.7. передбачено, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 № 284.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 року «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Розмір збитків землекористувача визначається Методикою «Про визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» , затвердженою Постановою КМУ від 25.07. 2007 р. № 963.

Згідно довідки Шилівської сільської ради № 02-18/97 від 27.03.2017 року, не створювалась комісія по земельній ділянці загальною площею 1,9901 га, кадастровий номер 5324285700:00:010:0090 , представники сільської ради не були залучені до інших комісій по даному питанню, а також сільська рада не брала участь в складанні довідок, актів, витрат насіння та інш., що стосується вищезазначеної земельної ділянки.

Надані позивачем докази понесених збитків складені в односторонньому порядку і не свідчать однозначно, що вказані витрати були саме на спірній земельній ділянці.

Доказів наявності протиправної поведінки відповідача позивач також суду не надав, з матеріалів справи протиправність поведінки відповідача не вбачається.

Також відсутні докази наявності вини відповідача у понесенні позивачем заявлених збитків.

Позивач не надав суду належних доказів в підтвердження його права на спірну земельну ділянку, прямого причинного зв'язку між діями відповідача та заявленими збитками та їх розміром .

Отже, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено та підписано: 03.04.2017р.

Суддя Безрук Т. М.