Постанова

від 28.03.2017 по справі 910/14979/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа№ 910/14979/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників за сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом)

Феленко С.О. - дов. № 6 від 28.07.2016

Цицак П.Б. - дов. б/н від 01.09.2016

від відповідача-1 (позивача за зустрічним позовом)

Сідлецька С.О. - дов. № 5 від 10.01.2017

від відповідача-2 за первісним та зустрічним позовами

Жолудєв М.С. - дов № 216 від 26.12.2016

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

Ремсервіс Оптімум

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.11.2016 (суддя Плотницька Н.Б.)

у справі № 910/14979/16

за первісним позовом Приватного підприємства Полтавський ливарно-

механічний завод

(далі - ПП Полтавський ливарно-механічний завод )

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю

Ремсервіс Оптімум (далі - ТОВ Ремсервіс Оптімум )

2) Товариства з обмеженою відповідальністю

Метінвест-СМЦ (далі - ТОВ Метінвест-СМЦ )

про стягнення 6 864 133 грн 66 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

Ремсервіс Оптімум

до 1) Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/14979/16 первісний позов ПП Полтавський ливарно-механічний завод до ТОВ Ремсервіс Оптімум та ТОВ Метінвест-СМЦ про стягнення 6 869 133, 66 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Ремсервіс Оптімум на користь ПП Полтавський ливарно-механічний завод заборгованість в розмірі 6 859 133, 66 грн. та витрати на судовий збір в розмірі 102 961, 25 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ Ремсервіс Оптімум та ТОВ Метінвест-СМЦ на користь ПП Полтавський ливарно-механічний завод заборгованість в розмірі 5 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ Метінвест-СМЦ на користь ПП Полтавський ливарно-механічний завод витрати на судовий збір в розмірі 0, 75 грн. В задоволенні зустрічного позову ТОВ Ремсервіс Оптімум до ПП Полтавський ливарно-механічний завод та ТОВ Метінвест-СМЦ про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, ТОВ Ремсервіс Оптімум оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, в задоволенні первісного позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, виконані позивачем за первісним позовом роботи за спірним договором на загальну суму 13 120 699, 99 грн. оплачені в повному обсязі, адже відповідачем-1 за первісним позовом було сплачено позивачу 16 780 000, 00 грн., з яких 13 120 699, 99 грн. сплачено на виконання спірного договору, на суму в розмірі 3 500 000, 00 грн. відповідач-1 направив позивачу лист про зміну призначення платежу, а 159 300, 11 грн. - залишок переплачених відповідачем-1 коштів. Оскільки строк дії основного договору закінчився, роботи за ним виконані та оплачені в повному обсязі, у відповідача-1 існує переплата за виконані роботи в розмірі 159 300, 11 грн., вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів 1 та 2 коштів в розмірі 5 000, 00 грн. за договором поруки є безпідставними. Крім цього, апелянт вказував на те, що під час укладення договору поруки позивачем та відповідачем-2 за первісним позовом не було погоджено розміру зобов'язань, що є істотною умовою договору, а сам договір вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, що, на думку апелянта, є підставами для визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/14979/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2016 апеляційну скаргу ТОВ Ремсервіс Оптімум прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31.01.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 розгляд справи № 910/14979/16 відкладено на 21.02.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях апеляційної інстанції 21.02.2017, 07.03.2017, 21.03.2017 оголошувалась перерва на 07.03.2017, 21.03.2017 та 28.03.2017 відповідно.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представниками сторін неодноразово подавались письмові пояснення по суті спору, зокрема, щодо обсягу виконаних позивачем за первісним позовом робіт та сплачених відповідачем-1 за первісним позовом коштів з долученням відповідних доказів на підтвердження своєї позиції.

28.03.2017 надійшло клопотання представника ТОВ Ремсервіс Оптімум про призначення у справі економічної експертизи, яке мотивоване необхідністю встановити документальне підтвердження норм витрат ПП Полтавський ливарно-механічний завод собівартості з ремонту 53 одиниць обладнання, документальне підтвердження отримання позивачем за первісним позовом оплат за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 та за договором підряду № 31-08-15 від 31.08.2015, а також правомірність реєстрації позивачем за первісним позовом податкових накладних.

Так, на підставі ч. ч. 1-3 ст. 41 ГПК кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи судову експертизу може бути призначено судом як в порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 згаданої постанови пленуму).

Розглянувши згадане клопотання, апеляційний суд дійшов висновку, що таке як безпідставне та необґрунтоване задоволенню не підлягає, адже обсяг виконаних ПП Полтавський ливарно-механічний завод робіт та розмір проведених ТОВ Ремсервіс Оптімум оплат за спірним договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 можливо встановити за наявними в матеріалах справи первинними (бухгалтерськими) документами. Питання щодо правомірності реєстрації позивачем за первісним позовом податкових накладних не може розглядатись судовим експертом в рамках проведення судової економічної експертизи.

В судове засідання апеляційної інстанції 28.03.2017 з'явились представник сторін, представник ТОВ Ремсервіс Оптімум (апелянта) підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за неведених в ній та додаткових поясненнях підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов в повному обсязі, в задоволенні первісного позову відмовити.

Представники ПП Полтавський ливарно-механічний завод доводи апеляційної скарги заперечували, просили їх відхилити, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.

Представник ТОВ Метінвест-СМЦ доводи апеляційної скарги заперечував, просив їх відхилити, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, Приватне підприємство Полтавський ливарно-механічний завод звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум (відповідача-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ (відповідача-2) про стягнення 6 864 133, 66 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт та неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 1 від 20.07.2016, укладеним між позивачем та відповідачем-2 з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором підряду, а тому просив стягнути з відповідача-1 заборгованість в розмірі 6 859 133, 66 грн. та солідарно з відповідачів 1 та 2 - заборгованість в розмірі 5 000,00 грн.

19.09.2016 від ТОВ Метінвест-СМЦ надійшла заява про визнання позову.

10.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод та Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що договір поруки № 1 від 20.07.2016 був укладений за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки, вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним, що, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставами для визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2016 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум у справі № 910/14979/16 з вимогами до Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод та Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про визнання договору поруки № 1 від 20.07.2016 недійсним прийнято для спільного розгляду з первісним позовом Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум та Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про стягнення 6 864 133, 66 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 03.08.2015 між Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум (відповідачем-1 за первісним позовом, замовником за договором) та Приватним підприємством Полтавський ливарно-механічний завод (позивачем за первісним позовом, підрядник за договором) укладено договір підряду № 2015/22/1 (далі Договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на світ ризик виконати роботи по ремонту насосного обладнання, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов Договору.

Найменування, перелік, ціна, строки виконання робіт та інші умови за Договором вказуються в специфікації (додаток № 1 до Договору), яка є невід'ємною його частиною (пункт 1.2 Договору).

Загальна вартість робіт на підставі п. 2.1 Договору складається з вартості всіх специфікації, які є невід'ємною частиною Договору.

Оплата замовником вартості виконаних робіт підрядником робіт здійснюється після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі рахунку підрядника. Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в строк зазначений в специфікації (п. п. 2.5, 2.6 Договору).

Положеннями розділу 6 Договору сторони визначили умови здачі та приймання робіт, а саме сторони погодили, що обладнання, яке підлягає ремонту, передається представнику замовника за актом прийому-передачі. Відремонтоване обладнання повертається представнику замовника за актом приймання-передачі (п. 6.1 Договору). Акт приймання виконаних робіт підписується на підставі складеного акту випробування обладнання на протязі трьох робочих днів (п. 6.3 Договору). При неможливості виконати випробування обладнання протягом 45 календарних днів, таке обладнання вважається прийнятим і замовник підписує акт здачі - приймання виконаних робіт з позначкою про те, що випробування обладнання не проводилось (п. 6.4 Договору). При виявленні в процесі випробування істотних недоліків, які виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт, повідомляє підрядника з наданням протягом 10 календарних днів мотивованої відмови в письмовій формі (п. 6. 5 Договору).

Договір згідно п. 11.3 вступає в силу з моменту його підписання обома сторони і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними.

Як встановлено матеріалами справи, між сторонами були підписані специфікації № 1 від 03.08.2015, № 2 від 01.0.2015 та № 3 від 15.09.2015 до Договору щодо визначення найменування, переліку, ціни та строків виконання робіт за Договором.

Пунктами 4, 5 специфікації до Договору сторони погодили строк виконання робіт - протягом 60 календарних днів від дати передачі обладнання підрядника за актом прийому-передачі, а також строк оплати - протягом 60 календарних днів з часу отримання рахунку на оплату.

Транспортні витрати по доставці обладнання до місця проведення робіт і повернення замовнику проводиться силами і за рахунок підрядника (п. 7 специфікацій).

З метою забезпечення виконання згаданого пункту 04.01.2012 між Приватним підприємством Полтавський ливарно-механічний завод (позивачем за первісним позовом, замовником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізником) було укладено договір № 12 про надання транспортно-експедиційних послуг та договір № 2016/6 про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Положеннями ч. 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором підряду одна сторона (підрядник) згідно ст. 837 ЦК України зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 853 ЦК України встановлено обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. ст.193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, на виконання умов Договору відповідачем-1 за первісним позовом було передано, а позивачем за первісним позовом прийнято насосне обладнання для проведення ремонтних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними представниками та скріпленими печатками сторін актами з відомостями комплектності та товарно-транспортними накладними, а саме: актом приймання-передачі обладнання № 1 від 19.08.2015 з відомостями комплектності, ттн № 19-08 від 19.08.2015; актом приймання-передачі обладнання на сервісне обслуговування № 10 від 09.10.2015 з відомостями комплектності; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 13 від 28.10.15, ттн від 28.10.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 14 від 06.11.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-002 від 06.11.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 15 від 20.11.15 з відомостями комплектності, ттн № Д2-003 від 20.11.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 16 від 30.11.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-004 від 30.11.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 17 від 07.12.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-005 від 07.12.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 18 від 21.12.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-006 від 21.12.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 19 від 23.12.2015 з відомостями комплектності, ттн № Д2-007 від 23.12.2015; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 22 від 02.02.2016 з відомостями комплектності, ттн № Д2-003 від 02.02.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 23 від 12.02.2016 з відомостями комплектності, ттн № Д2-003 від 12.02.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 24 від 29.02.2016 з відомостями комплектності, ттн №Д2-004 від 29.02.2016; відомостями комплектності, ттн №Д2-004 від 29.02.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 25 від 11.03.2016 з відомостями комплектності, ттн №Д2-005 від 11.03.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 26 від 16.03.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 32 від 08.04.2016 з відомостями комплектності, ттн №Д2-007 від 08.04.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт № 36 від 29.04.2016, ттн № Д2- 008 від 29.04.2016; актом приймання-передачі обладнання в ремонт №37 від 29.04.2016.

Отримані на ремонт насоси були відремонтовані позивачем за первісним позовом, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами списання товарів № 1122 від 31.12.2015, № 143 від 29.02.2016, № 144 від 29.02.2016, № 138 від 29.02.2016, № 378 від 30.04.2016, № 375 від 30.04.2016, № 376 від 30.04.2016, № 377 від 30.04.2016.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач за первісним вказував на те, що на виконання умов Договору ним виконано роботи по обладнанню на загальну суму 23 664 133, 66 грн., а відповідачем-1 за первісним позовом оплачено лише 16 780 000, 00 грн., відтак у останнього утворилась заборгованість в розмірі 6 864 133, 66 грн.

Так, за матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем за первісним позовом було виконано, а відповідачем-1 прийнято роботи на загальну суму 16 982 660, 39 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг № л000000415 від 01.10.2015 на суму 277 260, 00 грн., №л000000419 від 01.10.2015 на суму 1 386 420, 00 грн., №л000000420 від 01.10.2015 на суму 1 740 240, 00 грн., №л000000421 від 01.10.2015 на суму 1 396 080, 00 грн., №л000000484 від 02.11.2015 на суму 1 160 160, 00 грн., №л000000485 від 02.11.2015 на суму 1 794 960, 00 грн., №л000000487 від 02.11.2015 на суму 636 712, 00 грн., №л000000488 від 02.11.2015 на суму 840 468, 00 грн., №л000000520 від 01.12.2015 на суму 2 592 720, 00 грн., №л000000521 від 01.12.2015 на суму 323 920, 00 грн., №л000000522 від 02.12.2015 на суму 323 920, 00 грн., №л000000546 від 16.12.2015 на суму 647 839, 99 грн., № 11 від 04.01.2016 на суму 382 027, 20 грн., № 13 від 04.01.2016 на суму 347 040, 00 грн., № 12 від 04.01.2016 на суму 347 040, 00 грн., № 54 від 01.02.2016 на суму 1 525 151, 20 грн. та № 61 від 15.02.2016 на суму 1 260 702, 00 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін без будь-яких претензій та зауважень, відповідно роботи за ними вважаються належним чином виконаними позивачем та прийнятими відповідачем-1.

Крім цього, на виконання умов Договору позивачем за первісним позовом було проведено роботи по ремонту переданого відповідачем-1 за первісним позовом обладнання на загальну суму 6 661 473, 27 грн., факт, обсяги та вартість виконаних яких підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

за актом надання послуг № л000000569 від 31.12.2015 (ремонт насосу VASA 507 (8 шт.)) на загальну суму 1 914 624, 00 грн. проведення робіт по ремонту підтверджується Актом списання товарів №1122 від 31.12.2015, а також актами приймання-передачі обладнання № 21 від 03.12.2015, № 22 від 04.12.2015, № 23 від 10.12.2015, №24 від 18.12.2015, № 25 від 29.12.2015, доставка відремонтованого обладнання здійснювалась за ттн №18 від 03.12.2015, №19 від 04.12.2015, № 20 від 10.12.2015, № 21 від 18.12.2015, №22 від 29.12.2015;

за актом надання послуг № 55 від 03.03.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (2 шт.) на загальну суму 870 120, 00 грн. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 143 від 29.02.2016, №144 від 29.02.2016, отримання відремонтованих насосів VASA 7010 (2 шт.)) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 29 від 04.02.2016, № 30 від 11.02.2016, доставка відремонтованих насосів підтверджується ттн № 25 від 11.02.2016, № 26 від 11.02.2016;

за актом надання послуг № 104 від 03.03.2016 (ремонт насосу VASA 507 (1 шт.)) на загальну суму 199 440, 00 грн. отримання відремонтованого насосу VASA 507 (1 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 32 від 26.02.2016, Доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 28 від 26.02.2016;

за актом надання послуг № 105 від 31.03.2016 (ремонт насоса ORION (1 шт.)) на загальну суму 347 000, 00 грн. отримання відремонтованого насосу ORION (1 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 35 від 18.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 31 від 18.03.2016;

за актом надання послуг № 157 від 31.03.2016 (ремонт насоса VASA 7010 (2 шт.) на загальну суму 646 580, 00 грн. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 138 від 29.02.2016, отримання відремонтованого насосу VASA 7010 (2 шт.)) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 29 від 04.02.2016, № 31 від 18.02.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 25 від 04.02.2016, № 27 від 18.02.2016;

за актом надання послуг №158 від 31.03.2016 (ремонт валово-підшипникового вузла (1 шт.)) на загальну суму 247 539, 00 грн. отримання відремонтованого валово-підшипникового вузла підтверджується актом приймання - передачі обладнання № 34 від 11.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 30 від 11.03.2016;

за актом надання послуг № 127 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 507 (3 шт.)) на загальну суму 598 320, 00 грн. отримання відремонтованого насосу VASA 507 (3 шт.) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 33 від 03.03.2016, № 35 від 18.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 29 від 03.03.2016, № 31 від 18.03.2016;

за актом надання послуг № 161 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (2 шт.)) на загальну суму 554 520, 00 грн. отримання відремонтованого насосу VASA 7010 (2 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 33 від 03.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджуєтеся ттн № 29 від 03.03.2016;

за актом надання послуг № 180 від 29.04.2016 (ремонт насоса VASA 507 (2 шт.)) на загальну суму 242 800, 00 грн. отримання відремонтованого насосу VASA 507 (2 шт.) підтверджується актами приймання-передачі обладнання № 33 від 03.03.2016, № 36 від 30.03.2016, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 29 від 03.03.2016, № 32 від 30.03.2016;

за актом надання послуг № 181 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (1 шт.)) на загальну суму 277 260, 00 грн. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 378 від 30.04.2016, актом приймання-передачі обладнання № 41, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 37 від 08.04.2016;

за актом надання послуг № 182 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 507 (3 шт.)) на загальну суму 364 200, 00 грн. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 375 від 30.04.2016, актом приймання-передачі обладнання № 37 від 31.03.2016, № 39, № 40, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 33 від 03.03.2016, № 35 від 14.04.2016, № 36 від 19.04.2016;

за актом надання послуг № 183 від 29.04.2016 (ремонт насосу VASA 7010 (3 шт.)) на загальну суму 216 852, 00 грн. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 376 від 30.04.2016, отримання відремонтованого насосу VASA 7010 (3 шт.) підтверджується актом приймання-передачі обладнання № 37 від 31.03.2016, № 38, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 33 від 03.03.2016, № 34 від 07.04.2016;

за актом надання послуг № 184 від 29.04.2016 передбачено виконання ремонту насоса VASA 507 (1 шт.)) на загальну суму 182 218, 00 грн. виконання робіт по ремонту насосу підтверджується актом списання товарів № 377 від 30.04.2016, актом приймання-передачі обладнання № 41, доставка відремонтованого обладнання підтверджується ттн № 37 від 28.04.2016.

Так, виконання робіт по ремонту отриманих позивачем за первісним позовом насосів підтверджується актами списання товарів № 1122 від 31.12.2015, № 143 від 29.02.2016, № 144 від 29.02.2016, № 138 від 29.02.2016, № 378 від 30.04.2016, № 375 від 30.04.2016, № 376 від 30.04.2016, № 377 від 30.04.2016 (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Повернення позивачем відремонтованого обладнання відповідачу за Договором підтверджується наступними товарно-транспортними накладними, а саме: № 18 від 03.12.2015, № 19 від 04.12.2015, № 20 від 10.12.2015, № 21 від 18.12.2015, № 22 від 29.12.2015, № 25 від 04.02.2016, № 26 від 11.02.2016, № 27 від 18.02.2016, № 28 від 26.02.2016, № 29 від 03.03.2016, № 30 від 11.03.2016, № 31 від 18.03.2016, № 32 від 30.03.2016, № 33 від 01.04.2016, № 34 від 07.04.2016, № 35 від 14.04.2016, № 36 від 19.04.2016, № 37 від 28.04.2016.

За твердженнями позивача за первісним позовом, разом з відремонтованим обладнанням відповідачу-1 були надіслані також оригінали актів приймання-передачі відремонтованого обладнання, оригінали вищезгаданих актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) і оригінали рахунків на оплату за виконані роботи. Оригінали актів виконаних робіт разом з рахунками 13.06.2016 також були направлені на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум кур'єрською службою, що підтверджується описом вкладення.

Крім цього, 21.06.2016 разом з вимогою про сплату заборгованості на адресу відповідача-1 були надіслані оригінали актів виконаних робіт з рахунками, що підтверджується описом поштового відправлення та квитанцією від 21.06.2016.

Як встановлено матеріалами справи, акти надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт) № л000000569 від 31.12.2015 на суму 1 914 624, 00 грн., № 55 від 03.03.2016 на суму 870 120, 00 грн., № 104 від 03.03.2016 на суму 199 440, 00 грн., № 105 від 31.03.2016 на суму 347 000, 00 грн., № 157 від 31.03.2016 на суму 646 580, 00 грн., № 158 від 31.03.2016 на суму 247 539, 00 грн., № 161 від 29.04.2016 на суму 554 520, 00 грн., № 127 від 29.04.2016 на суму 598 320, 00 грн., № 180 від 29.04.2016 на суму 242 800, 00 грн., № 181 від 29.04.2016 на суму 277 260, 00 грн., № 182 від 29.04.2016 на суму 364 200, 00 грн., № 183 від 29.04.2016 на суму 216 852, 00 грн. та № 184 від 29.04.2016 на суму 182 218, 27 грн. не підписані відповідачем-1, проте відповідно до умов Договору оплата робіт не ставиться в залежність від підписання/не підписання актів надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт).

Оскільки відповідачем-1 за первісним позовом не надано вмотивованої письмової відмови від підписання актів надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт), виконані за згаданими актами роботи вважаються такими, що прийняті в повному обсязі.

Листи відповідача-1 № 69 від 22.07.2016 не можуть вважатися належними доказами відмови від підписання актів, оскільки їх зміст не містить причин та обґрунтованості відмови, а лише посилання щодо неналежного оформлення претензій позивача.

Вищенаведене свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором в частині виконання робіт по ремонту переданого відповідачем-1 обладнання на загальну суму 23 644 133, 66 грн., а факт, обсяги та вартість виконаних робіт підтверджується вищезгаданими документами, які прийняті судом в якості належних та допустимих доказів.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач-1 в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт належним чином не виконав, сплативши позивачу лише грошові кошти в розмірі 16 780 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалами справи банківськими виписками, тому у останнього виникла заборгованість в розмірі 6 864 133, 66 грн.

Доводи відповідача-1 (апелянта) про відсутність у нього заборгованості, адже виконані позивачем за первісним позовом роботи за Договором на загальну суму 13 120 699, 99 грн. ним оплачені в повному обсязі із загальної сплаченої позивачу суми в розмірі 16 780 000, 00 грн., з яких 13 120 699, 99 грн. - на виконання Договору, щодо 3 500 000,00 грн. відповідачем-1 надіслано позивачу листа про зміну призначення платежу, а 159 300, 11 грн. - залишок переплачених відповідачем-1 коштів, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Як вище зазначалось, відповідно до підписаних відповідачем-1 актів надання послуг останнім без будь-яких претензій та зауважень прийнято виконані позивачем роботи на загальну суму 16 982 660, 39 грн., а не на суму 13 120 699, 99 грн., на чому наполягав в суді апелянт.

Крім цього, роботи за непідписаними відповідачем-1 актами надання послуг на загальну 6 661 473, 27 грн. також вважаються прийнятими в повному обсязі в силу умов Договору та вимог чинного законодавства, відтак підлягають оплаті.

Посилання відповідача-1 на зміну призначення платежу за платіжними дорученнями № 972, № 967, № 965, № 971, № 970,№ 966, № 968, № 969 від 23.03.16, № 887, № 884, № 883, № 885 від 29.02.2016 № 874, № 872, № 873 від 23.02.2016, № 851, № 852, № 853, № 854 від 19.02.2016, № 920, № 916, № 918, № 915, № 914, № 913, № 917, № 919 від 10.03.2016 на загальну суму 3 500 000, 00 грн. шляхом направлення позивачу листів, не заслуговують на увагу, оскільки згідно чинного законодавства зміна призначення платежу після списання грошових коштів можлива лише за згодою сторін даного переказу, яка позивачем в даному випадку не надавалась. Крім цього, відповідальність за правильність визначення призначення платежу і спрямування сплати коштів несе платник, відповідно відповідальність за неправильне спрямування коштів за одним договором і їх фактична несплата за іншим договором, покладається на платника.

Твердження відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності у нього обов'язку зі сплати виконаних робіт за актом надання послуг (здачі-приймання виконаних робіт) № л000000569 від 31.12.2015 на суму 1 914 624, 00 грн., в зв'язку із здійсненням позивачем гарантійного ремонту відповідно до розділу 7 Договору, правомірно не прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем-1 не надано суду акту розслідування причин виходу з ладу насосу VASA 507, який, на підставі розділу 7 Договору оформляється за участю представників підрядника і замовника при виході з ладу обладнання в гарантійний період.

Посилання відповідача-1 (апелянта) на закінчення 31.12.2015 дії Договору, відсутність інших специфікацій ніж №№ 1-3 до Договору, відповідно відсутність після 31.12.2015 між сторонами будь-яких господарських зобов'язань, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявні підписані відповідачаем-1 акти приймання-передачі обладнання в ремонт за Договором за період з 31.12.2015 по 29.04.2016. Тим більше, що пунктом 11.3 сторони погодили, що закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань, які залишились невиконаними. Крім цього, в суді апеляційної інстанції позивачем надано специфікації № 4 та № 5, які були направлені відповідачеві-1 листом з описом вкладення й не підписані ним.

З огляду на наведене та факт неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт за Договором, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача-1 заборгованості в розмірі 6 864 133, 66 грн., які доведені позивачем за первісним позовом належними та допустимими доказами, відповідачем-1 не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, як встановлено матеріалами справи, 20.07.2016 між Приватним підприємством Полтавський ливарно-механічний завод (кредитором за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ (поручителем за договором) укладено договір поруки № 1 (договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум (код ЄДРПОУ 39037373) (боржник за договором) за Договором включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів.

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за Договором, поручитель на підставі письмового повідомлення кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок кредитора заборгованість за боржника за Договором (п. 2.1 договору поруки).

Положеннями п. 2.3 цього договору сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, в тому числі коштами. Проте відповідальність поручителя обмежувалась 5 000 грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених Договором, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Цей договір згідно п. 4.1 набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боржником обов'язків за Договором та поручителем за цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель згідно ст. 553 ЦК України поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За приписами ч. 2 ст. 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (ст. 547 ЦК України).

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор згідно ч. ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Як встановлено матеріалами справи, в зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за Договором, Приватне підприємство Полтавський ливарно-механічний завод пред'явило поручителю вимогу від 21.07.2016 про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 22.07.2016, про що свідчить відповідна відмітка, однак залишена без відповіді та задоволення. В матеріалах справи також відсутні докази погашення боржником заборгованості за Договором в повному обсязі.

З огляду на наведене та наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум перед Приватним підприємством Полтавський ливарно-механічний завод за Договором, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум та Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ частини заборгованості в розмірі 5 000, 00 грн. як доведені та обґрунтовані підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім цього, Товариством з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум було подано зустрічний позов до Приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод та Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016, вимоги якого мотивовано фіктивністю згаданого договору. Так, на думку позивача, при його укладенні сторонами не було погоджено розміру зобов'язань, що є істотною умовою договору, а сам договір вчинено сторонами за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки та без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, що є підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Як вище згадувалось, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації) на підставі ст. 1 ГПК України мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання визначено ч. 1 ст. 15 ЦК України.

В той же час, кожна особа на підставі ч. 1 ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Основні способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання правочину недійсним встановлено приписами ч. 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України визначено.

Так, підставою недійсності правочину згідно ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (далі постанова пленуму № 11) правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна , частини другої статті 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі , статті 12 Закону України Про іпотеку , частини другої статті 29 Закону України Про страхування , статті 78 Закону України Про банки і банківську діяльність , статті 7-1 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності тощо.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин згідно ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже в силу припису ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II книги 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України)).

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя повинен бути визначений умовами договору поруки та узгоджений з умовами кредитного договору. Проте, якщо у договорі поруки не визначено умови забезпечення зобов'язання (розмір і строк виконання зобов'язання, розмір процентів тощо), але з умов договору можливо встановити, яке саме зобов'язання було або буде забезпечене порукою, чи в договорі поруки є посилання на договір, що регулює забезпечене зобов'язання з відповідними умовами, то у такому випадку відсутні підстави для визнання цього договору поруки недійсним.

Як встановлено матеріалами справи, п. 1 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає за виконання боржником своїх зобов'язань за Договором, відтак відсутні підстави для визнання договору поруки недійсним з огляду на не визначення сторонами усіх істотних умов договору.

Виходячи зі змісту ст. 553 ЦК України, договір поруки - двосторонній правочин, для укладення якого достатнім є волевиявлення кредитора і поручителя. Чинним законодавством України також не встановлений обов'язок поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

З урахуванням абз.1 ч. 2 ст. 207, ч. 1 ст. 547 та ст. 553 ЦК України договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем.

За загальним правилом, волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим, а відтак в силу статей 203, 215, 553 ЦК України відсутність згоди боржника не є підставою для визнання недійсним договору поруки, укладеного поручителем та кредитором боржника.

Крім цього, слід зазначити, що фіктивний правочин згідно ст. 234 ЦК України є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Оскільки фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Як встановлено матеріалами справи, Приватне підприємство Полтавський ливарно-механічний завод звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест-СМЦ з вимогою від 21.07.2016 про сплату заборгованості в зв'язку з невиконанням боржником зобов'язань за Договором, яка була останнім отримана 22.07.2016, про що свідчить відповідна відмітка. Таким чином, кредитором за договором поруки було вчинено дії на виконання договору, а тому даний правочин не може розцінюватися як фіктивний.

За приписами п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними в силу вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

В свою чергу, позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, які б підтверджували відсутність у сторін договору поруки наміру створення правових наслідків на момент вчинення оспорюваного правочину, а також не доведено обставин, з якими положення статей 203, 215 ЦК України пов'язують можливість визнання спірного договору поруки недійсним.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що укладаючи договір сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов для договору даного виду, погодили взаємні права та обов'язки, а отже умови договору поруки не суперечать вимогам чинного законодавства, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум про визнання недійсним договору поруки не підлягають задоволенню.

Доводи апелянта щодо порушення судом порядку і строку розгляду справи та не дослідження ним доказів не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс Оптімум залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/14979/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/14979/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук