Ухвала

від 28.03.2017 по справі 617/1540/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/2486/17 Головуючий 1-ї інстанції - Уханьова І.С.

Справа № 617/1540/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - договірні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 07 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_1, третя особа: Вовчанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, про звільнення майна з під арешту та за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія до ОСОБА_1 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Директор ТОВ Українська факторингова компанія звернувся у суд із вказаними позовами, які об'єднані в одне провадження ухвалою суду від 18 січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 травня 2016 року між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ПАТ Вектор Банк укладено договір відступлення права вимоги №114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/1800/82/92888 від 25 вересня 2007 року укладеним між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ Вектор Банк . 26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір про відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/1800/82/92888 від 25 вересня 2007 року укладеним між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія . 27 травня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу було посвідчено договір про відступлення права за договорами іпотеки зареєстрованого в реєстрі за № 1331, укладеного між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія , відповідно до якого останній набув права нового іпотекодержателя стосовно предмету іпотеку, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер - 6321655800:00:001:0120, розташованої по вул. Північна, 28 в смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області, площею 0, 1394 га. У зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, утворилася заборгованість у розмірі 6 539 533 грн. 42 коп. Наявність накладеного арешту на іпотечне майно унеможливлює вчинення заходів щодо задоволення вимог кредитора за рахунок предмета іпотеки. Просили звільнити з під арешту вказану земельну ділянку, накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 14299741 та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ними права власності.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 07 лютого 2017 року відмовлено у задоволені позову ТОВ Українська факторингова компанія до ОСОБА_1, третя особа: Вовчанський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, про звільнення майна з під арешту та позову ТОВ Українська факторингова компанія до ОСОБА_1 про визнання права власності.

В апеляційній скарзі ТОВ Українська факторингова компанія просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити їх позовні вимоги посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 25 вересня 2007 року між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1800/82/92888, відповідно до умов якого, остання отримала кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 19 380 доларів США 00 центів на строк до 25 вересня 2017 року, зі сплатою 15,5 % річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно фіксованими рівними платежами, відповідно до графіку погашення кредиту (а.с.4-6).

25 вересня 2007 року між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 014/1800/82/92888/1, відповідно до умов якого, предметом іпотеки є земельна ділянка, кадастровий номер - 6321655800:00:001:0120, розташована по вулиці Північна, 28 в смт. Старий Салтів Вовчанського району Харківської області, площею 0, 1394 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серія ЯД № 051566 ( а.с.7-9,11).

Згідно п. 5.4 іпотечного договору від 25 вересня 2007 року № 014/1800/82/92888/1, сторонами було погоджено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється наступним шляхом: за рішення суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України Про іпотеку , згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За п. 5.5.1 договору іпотеки, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет права власності.

Пунктом 5.5.3 договору передбачено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду або за виконавчим написом нотаріуса, може проводитися шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

26 травня 2016 року між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ПАТ Вектор Банк укладено договір відступлення права вимоги №114/19, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/1800/82/92888 від 25 вересня 2007 року укладеним між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ Вектор Банк (а.с.15-18).

26 травня 2016 року між ПАТ Вектор Банк та ТОВ Українська факторингова компанія укладено договір про відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/1800/82/92888 від 25 вересня 2007 року укладеним між ПАТ ОСОБА_2 Аваль та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ Українська факторингова компанія (а.с.21-23).

Відповідно до позовної заяви відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим має заборгованість по кредиту в розмірі 6539533 грн. 42 коп. Матеріали справи не містять належного розрахунку суми заборгованості.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки, є позасудовим способом врегулювання, умовами укладеного між сторонами договору не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки на підставі рішення суду, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо звільнення майна з під арешту, суд першої інстанції виходив з того, що у Вовчанському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16537 грн. 28 коп. на користь держави та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 107 грн. 52 коп. на користь держави, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

В постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі №6-1219цс16 міститься правова позиція, про те, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Оскільки рішення у справі в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на предмет іпотеки відповідає правовій позиції Верховного Суду України, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Аналогічним чином в постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року у справі № 6-2457цс16, міститься правова позиція, про те, що аналіз положень ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , ст. ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку ). У справі, яка переглядалась, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми ст. ст. 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку .

Доводи апеляційної скарги щодо постанови Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16 є безпідставними, враховуючи зазначену в ній правову позицію про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку ).

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної ТОВ Українська факторингова компанія , що відмовляючи у задоволені позовних вимог про звільнення майна з-під арешту суд першої інстанції порушив норми матеріального права, є помилковим.

З матеріалів справи вбачається, що у Вовчанському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває зведене виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 16537 грн. 28 коп. на користь держави та витрат на проведення виконавчих дій у сумі 107 грн. 52 коп. на користь держави.

Статтями 1, 3 Закону України Про іпотеку зокрема передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації. Пріоритет - переважне право однієї особи відносно права іншої особи на те ж саме нерухоме майно.

Таким чином, права ТОВ Українська факторингова компанія як іпотекодержателя при наявності інших обтяжень спірного майна задовольняються пріоритетом задоволення його вимог.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Українська факторингова компанія відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -