Постанова

від 24.12.2010 по справі 2а-8481/10/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2010 року Справа № 2а-8481/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Широкої К.Ю.

при секретарі Смішливої І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діна - Транс» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення з ПДВ № 0000682301/0 від 27.10.2010, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Діна - Транс з адміністративним позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ.

У позовній заяві позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомленні - рішення суб'єкта владних повноважень Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000682301/0 від 27.10.2010 року.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що відповідачем в акті перевірки № 876/23-25367150 від 22/10/2010 року указується про порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» , на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000682301/0 від 27.10.2010 року та визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1801133,00 грн і застосовано штрафну фінансову санкцію в сумі 900567,00 грн.

З таким рішенням позивач не погоджується, вважає, що висновки акту перевірки не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» , оскільки висновки відповідача про порушення податкового законодавства необґрунтовано базуються на висновках про нікчемність правочинів.

У акті перевірки зазначено, що угода, укладена з ТОВ «Спецмегасервіс» не спричиняє реального настання правових наслідків. Такі висновки базуються на відсутності документів, які підтверджують перевезення нафтопродуктів, а саме товарно-транспортні накладні за формою 1-ТН, та поясненнях керівника підприємства, яким здійснювалося постачання товару. Також в акті перевірки зазначено про наявність нікчемних угод і з ТОВ «Лідерінвестстрой» та ПП ВКФ «Лугсервіс» .

Представник позивача зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість » є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту, податкових зобов'язань, та бюджетного відшкодування. З огляду на це доводи щодо підстав нікчемності правочинів, припущення стосовно неможливості здійснення господарських операцій, не відповідність чинному законодавству. Відповідачем у акті перевірки не зазначено, яким саме чином, та які саме правочини були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної та юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що податковий орган діяв відповідно по положень Закону України «Про державну податкову службу» та обґрунтовано дійшов висновку про порушення Позивачем вимог п.п. 7.2.1, 7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року внаслідок вчинення нікчемного правочину, що стало підставою для визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1801133,00 грн., та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 900567,00 грн.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимоги ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Діна - Транс» (далі ТОВ «Діна-Транс» ), зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.05.1998 року, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25367150, взято на податковий облік у Стахановській ОДПІ в Луганській області 15.01.2010 року.

Суд установив, що у період з 16.08.2010 року по 22.10.2010 року спеціалістами Стахановської ОДПІ згідно з ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Діна - Транс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, та був складений акт № 876/23-2536750 від 22.10.2010 року (т.№1а.с.16-83), згідно п.2 висновків якого, встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, та підпункту 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого занижений податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1801133 грн., у тому числі за квітень 2009 року в сумі 101591, травень 2009 року 72740 грн., серпень 2009 року в сумі 306307 грн., вересень 2009 року в сумі 524042 грн., жовтень 2009 року в сумі 652681 грн., листопад 2009 року в сумі 143772 грн.

27 жовтня 2010 року Стахановською ОДПІ в Луганській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «р» у відповідності до пункту 6 п.п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1801133 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 900567 грн.

Суд установив, що в обґрунтування свого рішення Стахановською ОДПІ в акті №876/23-2536750 від 22.10.2010 року (т.№1а.с.36-47) зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року в сумі 5 235 881 грн. на підставі таких документів: головних книг за 2009-2010 роки, декларацій з податку на додану вартість та додатків до них, журналів - відомостей до бухгалтерських рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» , 20 «Виробничі запаси» , 372 «Розрахунки з підзвітними особами» , банківських документів, вибірково первинних бухгалтерських документів по обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунків по отриманих послугах встановлено завищення задекларованих ТОВ «Діна - Транс» показників у рядку 10.1 Декларацій «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з ПДВ на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%» всього у сумі 1 801 133 грн. По взаємовідносинах з ТОВ «Спецмегасервіс» , у тому числі по податкових періодах: квітень 2009 року в сумі 101591, травень 2009 року 72740 грн., серпень 2009 року в сумі 306307 грн., вересень 2009 року в сумі 524042 грн., жовтень 2009 року в сумі 652681 грн., листопад 2009 року в сумі 143772 грн.

При проведенні перевірки встановлено що ТОВ «Діна-Транс» протягом червня-жовтня 2009 року мало взаємовідносини придбання дизельного пального у ТОВ «Спецмегасервіс» м. Луганськ, кв. Шевченко, 14, код ЄДРПОУ 36189677, а саме здійснено операції з продажу дизельного пального в адресу ТОВ «Діна - Транс» протягом квітня-жовтня 2009 року на загальну суму 10 806 798 грн. У тому числі ПДВ 1 801 133 грн.

Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розмірі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності у наступних звітних періодах: квітень 2009 року - 101591 грн., травень 2009 року - 72740 грн., червень 2009 року - 432539 грн., липень 2009 року - 143772 грн., серпень 2009 року - 306307грн., вересень 2009 року - 524042 грн., жовтень 2009 року в сумі 220142 грн. Сума розбіжностей склала 1 801 133 грн.

У акті перевірки зазначено, що Договір купівлі - продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року, укладений між ТОВ «Спецмегасервіс» - Продавець та ТОВ «Діна - Транс» - Покупець, згідно якого Продавець зобов'язався поставляти товар у власність Покупця для виконання його підприємницької діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Предмет поставки - нафтопродукти. Згідно умов договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі по факту реалізації товару. Транспортування здійснюється по домовленості сторін, строк дії договору до 31.12.2009 року.

На запит Стахановської ОДПІ про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства отримана відповідь Ленінської МДПІ у м. Луганську, в якій зазначено, що проведення перевірки ТОВ «Спецмегасервіс» не можливо, надано акт про неможливість проведення перевірки ТОВ «Спецмегасервіс» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «Діна - Транс» відомостей № 1755/23-709/36189677 від 10.09.2010 року, та зазначено, що підприємство має 11-й стан - «Припинено, але не знято з обліку» , причина зняття з обліку - визнання банкрутом господарським судом. ТОВ «Спецмегасервіс» зареєстроване 21.10.2008 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за №13821020000015606, скасовано держреєстрацію 05.03.2010 року.

Місцезнаходження ТОВ «Спецмегасервс» відповідно до свідоцтва про держреєстрацію: м. Луганськ, кВ. Шевченка, 14, підприємство отримало свідоцтво платника ПДВ в Ленінській МДПІ у м. Луганську № 100158270 від 31.12.2008 року, скасовано свідоцтво 05.02.2010 року, причина - інші випадки, передбачені законодавством. Було зареєстровано платником ПДВ з 31.12.2008 року по 04.02.2010 року. 05.02.2010 року вказано свідоцтво платника ПДВ анульоване актом Ленінської МДПІ у м. Луганську № 25 від 05.02.2010 року на підставі підпункту «в» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» . Остання податкова звітність: податкова декларація з ПДВ надана за жовтень 2009 року № 109061 від 18.11.2009 року.

У акті зазначено, що згідно з поясненнями ОСОБА_1 від 01.09.2010 року, він з 2008 року був засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Спецмегасервіс» . Підприємство весь період існування займалось оптовою торгівлею мебельною продукцією, іншими видами діяльності не займалось, оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами не здійснював. Ніякого договору з ТОВ «Діна-Транс» не заключав і не підписував, в тому числі і в вексельній формі. Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо продажу дизельного палива та придбання молочної продукції ТОВ «Діна-Транс» не підписував. (т.1 а.с. 16)

Згідно наданих до перевірки документів, а саме: видаткових та податкових накладних, отриманих від контрагента-постачальника ТОВ «Спецмегасервіс» протягом квітня - жовтня 2009 року встановлено, що згідно проведених записів на податкових накладних, їх оформлено і підписано особою, підпис якої схожий на підпис ОСОБА_1 Документи завірені печаткою ТОВ «Спецмегасервіс» . Податкові накладні виписані з 01.04.2009 року по 21.10.2009 року засвідчені підписом, який схожий на підпис ОСОБА_1, який на момент складання вибірково первинних документів був уповноваженою особою ТОВ «Спецмегасервіс» .

Згідно наданого до перевірки висновку експерта НДЕКЦ Головного управління МВС України від 07.10.2010 року №15/13716; подані на дослідження документів ТОВ «Спецмегасервіс» , а саме договір від 01.03.2009 року №01/03-1, видаткові та податкові накладні на період з 01.04.2009 по 31.10.2009 року виконанні не ОСОБА_2, а іншою особою.

З огляду на ці обставини, посадові особи Стахановської ОДПІ посилаючись на п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону, а також на п. 2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року « 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» , згідно якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний номер платника податку на додану вартість, лист ДПА України від 03.10.2008 року №20187/7/16-1517-20 « Щодо визначення посадової особи підприємця, яка має право підписувати податкову декларацію з податку на додану вартість» , ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» , зробили висновок про порушення ТОВ «Діна-Транс» вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.4 п.7.2, та підпункту 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, від 03.04.1997 року №168/97-ВР, в результаті чого встановили завищення задекларованих показників у рядку 10.1 Декларації, оскільки вони не є належно складеними та такі, що не дають права на збільшення податкового кредиту.

Також, у акті зазначено, що 30.10.2009 року емітент ТОВ «Діна-Транс» видав простий вексель №1310118 номінальною вартістю 527753,84 грн. від 30.10.209 року. Безготівкова форма розрахунків з ТОВ «Спецмегасервіс» відсутня. Відповідно до заяв про припинення зобовязанб заліком зустрічної однорідної вимоги від 30.06.2009 року на загальну суму 1870248,99 грн., від 31.07.2009 року на загальну суму 1449586,16 грн., від 31.08.2009 року на загальну суму 2278605,26 грн., від 30.09.2009 року на загальну суму 2426337,91 грн., від 31.10.2009 року на загальну суму 1025870,39 грн. припинено зобов'язання ТОВ «Діна-Транс» перед ТОВ «Спецмегасервіс» відповідно договору купівлі продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року.

Відповідач указує, що відповідно до п.п.3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, в також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними актами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Відповідач також указує, що відповідно п.п.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є обєктом оподаткування згідно зі статтями 3 і 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

На думку відповідача ТОВ «Діна-Транс» оплату за придбане дизельне паливо не здійснило, а відповідно до акту прийому-передачі передав ТОВ «Спецмегасервіс» прості вексері на загальну суму 2160403,63 грн. ТОВ «Діна-Транс» не сплатило в ціні товару ТОВ «Спецмегасервіс» суму податку на додану вартість при придбанні дизельного пального, оскільки розрахунки з продавцем товариство провело простими векселями власної емісії на загальну суму 2160403,63 грн. та шляхом взаємозаліку на загальну суму 90500648,71 грн.

ТОВ «Діна-Транс» не отримало будь-якого доходу з операцій придбання дизельного пального, хоча метою господарської діяльності є його отримання.

Згідно первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку станом 01.04.2010 року дебіторська та кредиторська заборгованість ТОВ «Діна-Транс» перед ТОВ «Спецмегасервіс» відсутня. У бухгалтерському обліку дані операції з придбання дизельного пального, сиру та згущувача відображено проводками: Кредит рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дебет рахунку 281 «Товари» . Кредит рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дебет рахунку 6415 «ДПВ» .

У акті зазначено, що трудовими ресурсами, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю ц ТОВ «Спецмегасервіс» відповідно до розрахунку комунального податку не володіло (1 людина). Працівники, які виконували б укладені договори цивільно-правового характеру відсутні.

У ТОВ «Діна-Транс» перевізні документи, якими підтверджується факт отримання та передачі нафтопродуктів, відсутні. Відсутні відомості на відпуск нафтопродуктів, форма № 16-НП, що є порушенням наказу від 20.05.2008 року №281/171578/155 « Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України» 02.09.2008 року №805/15496.

До проведення перевірки не надано товарно-транспортні накладні та інші документи, що свідчать про транспортування дизельного пального.

За таких обставин, у ході перевірки посадової особи Стахановської ОДПІ дійшли висновку, що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно наявних на час проведення перевірки документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій.

Таким чином, відповідач ґрунтує свою правову позицію на висновках, викладених в акті №876/23-25367150 від 22.10.2010 року, а саме на нікчемності договору купівлі - продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року, укладеного між ТОВ «Діна-Транс» та ТОВ «Спецмегасервіс» , оскільки він укладений без мети настання реальних наслідків, а отже зазначений договір відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, а також п.п.1.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. При цьому відповідач вважає, що він має право особисто, без рішення суду, визнавати угоди нікчемними.

Представник Позивача вважає, що такий висновок відповідача не заснований на приписах норм діючого законодавства України.

Суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норм матеріального права, яка підлягає застосуванню та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладання договору) та визначити їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше - свобода договору передбачає свободу в укладенні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге - свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє - свобода договору включає можливість сторін свободо визначати характер (вид, тип ) договору, який вони уклали.

Дослідивши у судовому засіданні наявні докази суд установив, що між ТОВ «Сапецмегасервіс» - Продавець та ТОВ «Діна-Транс» - Покупець, укладений договір купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року, згідно якого Продавець зобов'язався поставляти товар у власність Покупця для виконання його підприємницької діяльності, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Предмет поставки - нафтопродукти.

Згідно умов договору розрахунки здійснюються в безготівковій формі по факту реалізації товару. Транспортування здійснюється по домовленості сторін, строк дії договору до 31.12.2009 року, що не протирічить чинному цивільному законодавству України.

За цим договором Покупець зобов'язався оплатити виставлений рахунок Продавця за відвантажений товар впродовж 3-х банківських днів або по передплаті. Продавець зобов'язався поставити товар, надати документи накладну, податкову накладну, рахунок.

Тобто, зміст зазначеного письмового договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст. 628 ЦК України.

На думку суду, загальні положення про купівлю-продаж, які визначені ч.2 ст. 689 ЦК України і встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, цілком виконані, що підтверджується письмовими доказами видатковими і податковими накладними, наданими позивачем у суд.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснення тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності договору купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року між ТОВ «Діна-Транс» до ТОВ «Спецмегасервіс» ґрунтується на тому, що начебто він має протиправний характер та суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок.

Але, відповідач у судовому засіданні на підтвердження своєї правової позиції і відповідного висновку не навів доказів і не зазначив, в чому саме полягає протиправний характер договору між ТОВ «Діна-Транс» та ТОВ «Спецмегасервіс» , порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.

Суд вважає, що відповідач безпідставно посилається на те, що перевіркою ТОВ «Спецмегасервіс» встановлено відсутність поставок товару від ТОВ «Діна-Транс» , що на думку відповідача свідчить про укладання угоди без мети настання реальних наслідків.

Такий висновок відповідач фактично робить на тому, що керівник ТОВ «Спецмегасервіс» ОСОБА_2 дав пояснення правоохоронним органам при перевірці від 01.09.2010 року про те, що він з 2008 року був засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Спецмегасервіс» , підприємство весь період існування займалось оптовою торгівлею мебельної продукції, іншими видами діяльності не займалося, оптову торгівлю паливно-мастильними матеріалами він не здійснював. Ніякого договору з ТОВ «Діна-Транс» не заключав і не підписував, у тому числі і в вексельній формі. Первинні документи бухгалтерського та податкового обліку щодо продажу дизельного пального та придбання молочної продукції у ТОВ «Діна-Транс» не підписував. А згідно наданого до перевірки висновку експерта НДЕКЦ Головного управління МВС України від 07.10.2010 року № 15/13716, подані на дослідження документи ТОВ «Спецмегасервіс» , а саме: договір від 01.03.2009 року № 01/03-01, видактові та податкові накладні на період з 01.04.2009 року по 31.10.2009 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою (т.№7а.с.).

Разом с тим суд установив, що 26.10.2009 року господарським судом Луганської області було порушено провадження у справі №22/84б про банкрутство за заявою власника ТОВ «Спецмегасервіс» ОСОБА_1, який призначений ліквідатором.

26.02.2010 року ухвалою господарського суду Луганської області від 26.02.2010 року ТОВ «Спецмегасервіс» ліквідовано, а провадження у справі припинено.

Що стосується висновків спеціаліста НДЕКЦ Головного управління МВС України від 07.10.2010 року № 15/13716. Суд установив, що на дослідження в НДЕКЦ були направлені електрофотографічні копії документів - договору, видаткових та податкових накладних, а висновок наданий у вірогідній формі внаслідок простої побудови підписів та невеликого їх графічного матеріалу.

Такий експертний висновок судом не приймається як належний доказ. Представник відповідача не обґрунтував належність зазначеного висновку як належного доказу для підтвердження своїх заперечень.

Тому, відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст. 203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. І тільки вказана суперечність відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідачем не доведено, яку саме вимогу закону було порушено при укладанні зазначеного договору збоку позивача.

Суд вважає, що причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч.2 ст. 215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст. 215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст. 215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст.215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст. 236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст. 207 ГКУ) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тлумачення такої категорії як «суперечність інтересам держави і суспільства» міститься у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» , зі змінами, згідно з якими до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належить, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ II Закону України «Про власність» ), на придбане всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладання угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

З огляду на викладене відповідач не довів у судовому засіданні на чому ґрунтується його висновок щодо протиправності договору купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2010 року укладеного ТОВ «Діна-Транс» з ТОВ «Спецмегасервіс» .

Визначаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст. 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але відповідач не довів у судовому засіданні, чим саме укладений між ТОВ «Діна-Транс» та ТОВ «Спецмегасервіс» правочин порушує публічний порядок, яким чином він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зніщення, пошкодження майнафізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Основним аргументом відповідача є посилання на пояснення ОСОБА_1 (т.№1а.с.154), згідно якого він не здійснював відносин з ТОВ «Діна-Транс» , у тому числі, що ТОВ «Спецмегасервіс» не мало складських приміщень, у нього були ввідсутні основні засоби.

Проте, допитаний у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що дійсно ТОВ «Спецмегасервіс» мала господарськи взаємовідносини з ТОВ «Діна-Транс» , крім того, свідку були надані для огляду первини документи, які містяться в матеріалах справи. Свідок зазначив, що усі документи були підписані саме ним. Також на момент взаємовідносин підприємство було діючим, мало свідоцтво платника ПДВ.

Відповідачем не даведено, що цивільна правоздатність та дієздатність ТОВ «Спецмегасервіс» на час укладання договору купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2010 року була обмежена рішенням будь-якого суду, та підприємство не було зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідачем в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів цього постачальника на час укладання зазначеного договору, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Тому, доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Спецмегасервіс» складених приміщень, ввідсутності основних засобів чи працівсників, окрім директора, що і є доказом нікчемності правочину, для суду не достатні.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV встановлений статут відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до якої якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесенні, вони не можуть бути використані в спорі з третьою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

За таких підстав, зазначені факти не мають ніякого відношення до ТОВ «Спецмегасервіс» і не можуть бути підставою для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2010 року, укладеного з ТОВ «Діна-Транс» .

Відповідачем не доведено, що перевіркою ТОВ «Діна-Транс» встановлено відсутність поставок товару ТОВ «Спецмегасервіс» , або придбання ним молочної продукції, а за таких підстав висновок про укладання договору купівлі-продажу №01/03-01 від 01.03.2010 року без мети настання реальних наслідків є неправомірним.

Укладання ТОВ «Діна-Транс» договору купівлі- продажу №01/03-01 від 01.03.2010 року з метою настання реальних наслідків і наявність поставки дизельного пального від ТОВ «Спецмегасервіс» та придбання ним інших товарів фактично підтверджено документами, наданими ТОВ «Діна-Транс» у суд, згідно яких дизельне пальне було поставлено кінцевим отримувачем: ПП СПФ «Агро» м. Луганськ, ПФО ОСОБА_3, ПП Горбунову ОСОБА_4, ПП Образцову ОСОБА_5, ПП Войнаровському ОСОБА_6, ТОВ «Родіна» , СТОВ «Гаврилюк» , ЗАТ « Нива» , ТОВ «Богданівське» , ТОВ «Перемога» , ТОВ «Преображенське-М» , ТОВ «Нафтоторг» .

Посилання відповідача на відсутність документів стосовно транспортування придбаного товару також не може бути для суду підтвердженням факту відсутності поставки товару, оскільки Позивач документально підтвердив продаж отриманого товару кінцевому отримувачу, а отже ніяким чином не підтверджує висновки відповідача щодо нікчемності укладеного правочину.

В той же час, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України (п.п.3.1.1. п. 3.1 ст.3) Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ (п.7.1 ст. 7). Суми податків, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації включаються до складу податкового кредиту (п.п.7.4.1 п.7.4.). Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення з першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідно рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтується, на даних бухгалтерського обліку. Згідно з абзацом 2 загальних положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 21.12.1999 року за номером №893/4186, План рахунків бухгалтерського обліку є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансові звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України « ? оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат не включаються витрати на:

- виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати анулювання.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення» , затвердженого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за номером №233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку податкова накладна складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У пункті 18 цього Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Суд установив, що ТОВ «Діна-Транс» та ТОВ «Спецмегасервіс» на час укладання договору №01/03-01 від 01.03.209 року були зареєстровані платником податку на додану вартість в відповідних Державних податкових інспекціях у м. Луганську та м. Стаханові, їм присвоєно індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість на момент складення податкових накладних, виданих на виконання зобов'язання за зазначеним договором, податкові накладні підписані уповноваженою особою - директором ТОВ «Спецмегасервіс» ОСОБА_2, який фактично у цей час був власником, директором ТОВ «Спецмегасервіс» ОСОБА_2, який фактично у цей час був власником, директором та бухгалтером власного підприємства, а інші обставини позивачу відомі не були.

Суд також установив, що спірні господарські операції відображені у бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках. Правила ж податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару від ТОВ «Спецмегасервіс» підтверджено видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позиція відповідача, що прийняття нафтопродуктів за умовами укладеного договору №01/03-01 від 01.03.2009 року може підтверджуватись виключно сертифікатами якості, технічними паспортами на нафтопродукти, актами приймання нафтопродуктів за формою 5-НП та 7-НП, складання яких передбачено положеннями Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, випуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України №281/171/578/155 від 20.05.2008 року та товарно - транспортними накладними, дорожніми відомостями - є помилковою.

Наявність цих документів не пов'язана з датою збільшення валових витрат за спірними господарськими операціями, яка за правилами ведення податкового обліку визначена підпунктом 11.2.1 п.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . Метою складання цих документів є визначення кількісних та якісних характеристик нафтопродуктів, що поставлялися ТОВ «Спецмегасервіс» для майбутнього коригування їх вартості.

За таких підстав, суд вважає, що всі витрати ТОВ «Діна-Транс» , пов'язані з виконанням умов договору з ТОВ «Спецмегасервіс» , документально підтверджені, а значить висновки відповідача щодо завищення суми податкового кредиту за дослідженими взаєморозрахунками є необґрунтованими, оскільки суд свій висновок ґрунтує на тому, що важливим принципом виконання договірних зобов'язань є принцип реального виконання, на додержанні вимог п.п.7.4.1 п.7.4 та 7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а також на тому, що господарський кодекс передбачає спеціальні наслідки для зобов'язань, які визнано недійсними я такі, що вчинені з метою, яка свідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Що стосується розрахунків векселями згідно акту прийму-передачі від 30.10.2009 року простого векселя №1310117 на загальну суму 1632649,79 грн. та простого векселя № 1310118 на загальну суму 527753,84 грн.

Згідно п.4.8 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін на такі товари (послуги) відрізняється більш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних актів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» валові витрати виробництва та обігу (далі- валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За підсумовуючим аналізом зазначених вище норм суд робить висновок, що базою оподаткування за простими векселями є договірна вартість проданих товарів.

Згідно із визначенням, встановленим ст.21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» в редакції на момент спірних відносин, вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Суд установив, що ТОВ «Діна-Транс» здійснюючи розрахунок векселя за отримане дизельне пальне з ТОВ «Спецмегасервіс» емітувало прості векселя №1310117 на загальну суму 1632649,79 грн. та №1310118 на загальну суму 527753,84 грн. як засоби платежу, тобто гроші, а не як цінні папери. Тому, висновок відповідача, що позивач здійснив операції з емісії цінних паперів - є неправомірним, тому відповідач неправомірно кваліфікував ці дії позивача відповідно підпункту 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» , згідно якого не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону.

Враховуючи вище викладене не відповідає чинному законодавству і ствердження відповідача, що ТОВ «Діна-Транс» здійснивши залік зустрічної однорічної допомоги від 30.06.2009 року на загальну суму 1870248,99 грн., від 31.07.2009 року на загальну суму 1449586,16 грн., від 31.08.2009 року на загальну суму 2278605,26 грн., від 30.09.2009 року на загальну суму 2426337,91 грн., від 31.10.2009 року на загальну суму 1025870,39 грн., припинило зобов'язання перед ТОВ «Спецмегасервіс» відповідно договору купівлі продажу №01/03-01 від 01.03.2009 року і тому не мало права на податковий кредит начеб то з тих підстав, що операція не була спрямована на отримання прибутку. Відповідач не навів суду доказів в підтвердження цієї позиції.

Суд погоджується з позивачем в тому, що відповідачем за таких обставин незаконно встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 а.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1801133 грн., у тому числі за квітень 2009 року в сумі 101591, травень 2009 року 72740 грн., серпень 2009 року в сумі 306307 грн., вересень 2009 року в сумі 524042 грн., жовтень 2009 року в сумі 652681 грн., листопад 2009 року в сумі 143772 грн., що дає підстави задоволенню судом позовних вимог платника податку.

Тому, з огляду на наявні у справі докази суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганської області від 27 жовтня 2010 року №0000682301/0, відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діна - ТРАНС» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганської області з податку на додану вартість № 0000682301/0 від 27 жовтня 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 29.12.2010 року.

Суддя ОСОБА_7