Рішення

від 31.03.2017 по справі 916/311/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" березня 2017 р.Справа № 916/311/17

За позовом : Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3"

До відповідачів: Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-17", Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК"

Про визнання договору недійсним

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-17": не з'явився

від Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК": Проніна В.М., за довіреністю

Суть спору : Позивач - Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-3" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. №328/17 від 06.02.2017р.), в якій просить суд визнати Договір №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., укладений між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", недійним.

Одночасно з поданням позовної заяви, позивачем було подано до суду клопотання про забезпечення позову (вх. № 2-707/17 від 06.02.2017р.), у якому він просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Одеська, 43 Г, загальною площею 1995,6 кв.м., що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", та складаються з наступного:

-нежитлова будівля - адмінбудівля літ. „З", площею 360,3 кв.м.;

-нежитлова будівля - лісорама літ. „Ж", нежитлова будівля - док літ. „В", нежитлова будівля - док літ. „Е", нежитлова будівля - док літ. „Д", загальною площею 771,9 кв.м.;

-нежитлова будівля - котельня літ. „И", площею 53,1 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „К", площею 278,8 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „Л", площею 520,5 кв.м.;

-нежитлова будівля - прохідна літ. „Г1", площею 11 кв.м.;

-шийка погребу літ. „А";

-навіс літ. „М";

-навіс літ. „Б";

-навіс літ. „Д1";

-навіс літ. „Г".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2017р. порушено провадження у справі №311/17 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

14.02.2017р. до господарського суду Одеської області представником Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3" надано доповнення до клопотання про забезпечення позову від 06.02.2017р., у якому він просив суд:

1.Накласти арешт на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, 43 Г, загальною площею 1995,6 кв.м., що належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" та складаються з наступного:

-нежитлова будівля - адмінбудівля літ. „З", площею 360,3 кв.м.;

-нежитлова будівля - лісорама літ. „Ж", нежитлова будівля - док літ. „В", нежитлова будівля - док літ. „Е", нежитлова будівля - док літ. „Д", загальною площею 771,9 кв.м.;

-нежитлова будівля - котельня літ. „И", площею 53,1 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „К", площею 278,8 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „Л", площею 520,5 кв.м.;

-нежитлова будівля - прохідна літ. „Г1", площею 11 кв.м.;

-шийка погребу літ. „А";

-навіс літ. „М";

-навіс літ. „Б";

-навіс літ. „Д1";

-навіс літ. „Г".

2.Заборонити Публічному акціонерному товариства „УКРГАЗБАНК" вчиняти будь-які дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013 року, а саме нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Одеська, 43 Г, загальною площею 1995,6 кв.м., що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" та складаються з наступного:

-нежитлова будівля - адмінбудівля літ. „З", площею 360,3 кв.м.;

-нежитлова будівля - лісорама літ. „Ж", нежитлова будівля - док літ. „В", нежитлова будівля - док літ. „Е", нежитлова будівля - док літ. „Д", загальною площею 771,9 кв.м.;

-нежитлова будівля - котельня літ. „И", площею 53,1 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „К", площею 278,8 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „Л", площею 520,5 кв.м.;

-нежитлова будівля - прохідна літ. „Г1", площею 11 кв.м.;

-шийка погребу літ. „А";

-навіс літ. „М";

-навіс літ. „Б";

-навіс літ. „Д1";

-навіс літ. „Г".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.02.2017р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-3" про забезпечення позову від 06.02.2017р., з урахуванням доповнень до клопотання від 14.02.2017р. задоволено частково. Накладено арешт на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, 43Г, загальною площею 1995,6 кв.м., що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" відповідно до переліку, наведеному в ухвалі суду, та заборонено Публічному акціонерному товариству „УКРГАЗБАНК" вчиняти дії, направлені на звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором Іпотеки №001/255/З-13, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 26.03.2013р. за реєстровим номером 277, передбачені умовами Договору №1 від 04.11.2015р. Про внесення змін та доповнень до Договору Іпотеки №001/255/З-13, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 26.03.2013р. за реєстровим номером 277, до вирішення по суті спору у справі №916/311/17.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку "Укргазбанк" задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 16.02.2017 у справі №916/311/17 скасовано, у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ДУНАЙВОДБУД-3" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

06.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником відповідача Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" надано заперечення на позовну заяву, відповідно до яких відповідач заперечує проти задоволення заявлених вимог, з підстав, що викладено у даних запереченнях.

13.03.201р. до господарського суду Одеської області представником відповідача Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" надані копії документів для залучення їх до матеріалів даної справи.

14.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником відповідача Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-17" надано клопотання про відкладення розгляду справи.

На задоволення заявленого клопотання від 14.03.2017р. представника Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-17", ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2017р. розгляд справи №916/311/17 відповідно до вимог п. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено на 20.03.2017р. о 12 год. 45 хв.

20.03.2017р. до господарського суду Одеської області представником позивача були залучені до матеріалів справи копії документів.

31.03.2017р. представником відповідача - Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" до господарського суду Одеської області надані письмові пояснення з відповідним документальним підтвердженням, в обґрунтування своїх заперечень по суті позовних вимог.

Відповідачем - Приватним підприємством „ДУНАЙВОДБУД-17" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації. Відповідну ухвалу суду було отримано відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. (а.с. 83).

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК", суд встановив.

26 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" (Позичальник) було укладено Кредитний договір про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №001/255/КЛ-13, відповідно до п. 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію загальним лімітом в сумі 1950000грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього Договору, в розмірі 18% річних.

Згідно до п. 1.2. Договору, цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів для придбання металопрокату.

Відповідно до п. 1.3.1. Договору, кредитна лінія відкривається з „26" березня 2013р. по „22" березня 2016р.

Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення загального ліміту відновлювальної лінії (Додаток 1 до цього договору), у випадку невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 5.2.18 дія кредитного договору припиняється.

Положеннями п. 2.1. Кредитного договору сторони погодили, що у забезпечення зобов'язань за цим договором прийнято, зокрема, іпотеку об'єктів нерухомості, а саме: нежитлові будівлі загальною площею1995,6 кв.м., які належать Позичальнику, знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, будинок 43 Г, заставною вартістю 3631922грн.

26 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" (Іпотекодавець) було укладено Договір Іпотеки №001/255/3-13, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В., за реєстровим номером 277, відповідно до п. 1.1. якого, цей Договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору 001/255/КЛ-13 від 26.03.2013р. (а також договорів про внесення змін до нього), надалі - кредитний договір, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, згідно якого Іпотекодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше двадцять другого березня дві тисячі шістнадцятого (22.03.2016) року повернути кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 1950000 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 18% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 23% річних, при настанні умов, передбачених п.п. 3.10 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 21% річних комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки, предметом іпотеки є: нерухоме майно - нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, будинок, 43Г, загальною площею 1995,6 кв.м., складаються з наступних будівель:

-нежитлова будівля - адмінбудівля літ. „З", площею 360,3 кв.м.;

-нежитлова будівля - лісорама літ. „Ж", нежитлова будівля - док літ. „В", нежитлова будівля - док літ. „Е", нежитлова будівля - док літ. „Д", загальною площею 771,9 кв.м.;

-нежитлова будівля - котельня літ. „И", площею 53,1 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „К", площею 278,8 кв.м.;

-нежитлова будівля - склад літ. „Л", площею 520,5 кв.м.;

-нежитлова будівля - прохідна літ. „Г1", площею 11 кв.м.;

-шийка погребу літ. „А";

-навіс літ. „М";

-навіс літ. „Б";

-навіс літ. „Д1";

-навіс літ. „Г".

Відповідно до п. 6.1. Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках:

-якщо на момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки;

-незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Іпотекодавця, порушення відносно нього справи про банкрутство;

-у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором;

-якщо інша, ніж Іпотекодержатель особа набула право стягнення на предмет іпотеки;

-в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором, чинним законодавством України.

Положеннями п. 6.2. Договору іпотеки визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем умов кредитного договору та/або умов цього Договору Іпотекодержатель насилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі Іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягення . Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.3. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

В подальшому, 04 листопада 2015р. між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" (Іпотекодавець) було укладено Договір №1 Про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 04.11.2015р. та зареєстрований в реєстрі за №753.

Відповідно до п. 4 Договору №1 Про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки, сторони домовились викласти п.п. 6.4. Розділу IV „Звернення стягнення на предмет іпотеки" у наступній редакції:

„6.4. Сторони погоджують, що умови цього пункту (разом з підпунктами) являють собою застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя та вважається повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьому Іпотекодержатель на свій розсуд може обрати звернення стягнення на предмет іпотеки, а Іпотекодавець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для за для забезпечення звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний Іпотекодержателем спосіб.

6.4.1. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в цьому Договорі.

Іпотекодерждатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмет іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя.

На вимогу Іпотекодержателя Іпотекодавець зобов'язаний підписати акт приймання-передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя або будь-який інший документ, необхідний для реалізації переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя.

6.4.2. У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України „Про іпотеку". При цьому Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 (тридцять) днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, Іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Дії щодо продажу предмет іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється Іпотекодержателем від свого імені, на підставі цього Договору та не потребують отримання для цього будь-якого окремого уповноваження Іпотекодавця.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між Іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертаються Іпотекодавцю.

Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки, має надіслати Іпотекодавцю, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.

6.4.3. Цим Договором Іпотекодвець уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця будь-які довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу (зокрема, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем предмета іпотеки. У разі продажу предмета іпотеки, Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу, та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя і заборгованості за кредитним договором.".

Відповідно до п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", в редакції, затвердженій Загальними Зборами Учасників, що оформлене Протоколом №4 від 20 жовтня 2010р., учасниками Товариства виступають: юридична особа Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-1" (код 36673273), юридична особа Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-2" (код 36673336) та юридична особа Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-3" (код 36673247).

Відповідно до п. 3.1. Статуту для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок майнових та грошових вкладів Учасників, створюється Статутний капітал в розмірі 73361грн.

Статутний капітал складається наступним чином:

Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-1", вклад у Статутний капітал - 19130 грн., частка у Статутному капіталі - 26,077%, частка майна у Товаристві - 26,077%, частка прибутку у Товаристві - 26,077% та кількість голосів на Зборах - 26,077%; Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-2", вклад у Статутний капітал - 33157 грн., частка у Статутному капіталі - 45,197%, частка майна у Товаристві - 45,197%, частка прибутку у Товаристві - 45,197% та кількість голосів на Зборах - 45,197%; Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-3", вклад у Статутний капітал - 21074 грн., частка у Статутному капіталі - 28,726%, частка майна у Товаристві - 28,726%, частка прибутку у Товаристві - 28,726% та кількість голосів на Зборах - 28,726%. (п. 3.2. Статуту).

Згідно до п. 3.3. Статуту, вкладами учасників та засновників Товариства може бути рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Пунктом 4.1. Статуту визначено, що Товариство володіє на праві власності майном, переданим йому Учасниками у вигляді Статутного капіталу та як правонаступник, а також майном, придбаним на підставах, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до п. 4.2. Статуту, майно складається із основних фондів і оборотних засобів.

Згідно до п. 6.1. Статуту, вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників, що складаються із Учасників чи призначених ними повноважних представників. Збори Учасників правомочні приймати рішення по всім питанням діяльності Товариства. Учасники мають кількість голосів на Зборах пропорційно розміру їх частки в Статутному капіталі Товариства.

Положеннями п. 6.2. Статуту визначено, що до виняткової компетенції Зборів Учасників відноситься: визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; обрання та відкликання членів виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, прийняття рішення про придбання акцій, часток інших підприємств, участі товариства в створенні підприємств;винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури ті інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариства частки учасника; виключення учасника з товариства та прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Відповідно до положень п. 6.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", затвердженого Загальними Зборами Учасників, що оформлене Протоколом №4 від 20 жовтня 2010р., при вирішенні питань, що стосуються внесення змін до Статуту Товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства , та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ? загальної кількості голосів Учасників Товариства. При вирішенні питань, що стосуються визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів по їх виконанню, обрання та відкликання членів виконавчого органу товариства, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів Учасників Товариства.

З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Позивачем у поданій позовній заяві було зазначено суду, що укладання спірного Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р. між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", є незаконним, оскільки, відбулось без дотримання процедури скликання загальних зборів учасників товариства - Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-17, як то передбачено положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", у редакції від 21.10.2010р., яка діяла на день укладання спірного правочину.

Так, за твердженням позивача, на підставі оскаржуваного правочину - Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., який укладений між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", у випадку виникнення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, до відповідача - Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" переходить право власності на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" на праві власності, або право на відчуження цього майна від свого імені.

В обґрунтування своєї позиції, позивач вказує на порушення прав Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3", як одного з засновників Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" відповідно до Статуту відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17".

Як зазначає позивач, умовами укладеного оскаржуваного договору сторони погодили, що умови Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р. є повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьому, Іпотекодержатель на свій розсуд може обрати спосіб звернення стягення на предмет іпотеки, і Іпотекодавцеь зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для забезпечення звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний останнім спосіб. При цьому, одним з обраних сторонами засобів звернення стягнення на предмет іпотеки є його набуття Іпотекодержателем у власність.

Тобто, за твердженням позивача, у зв'язку з тим, що Договір №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р. є договором, на підставі якого, у випадку виникнення підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, до Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" переходить право власності на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" на праві власності, укладенням такого договору фактично вирішено питання про відчуження майна товариства.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка сформована станом на 09.02.2017р., вбачається, що майно - нежитлова будівля - адмінбудівля літ. „З", площею 360,3 кв.м.; нежитлова будівля - лісорама літ. „Ж", нежитлова будівля - док літ. „В", нежитлова будівля - док літ. „Е", нежитлова будівля - док літ. „Д", загальною площею 771,9 кв.м.; нежитлова будівля - котельня літ. „И", площею 53,1 кв.м.; нежитлова будівля - склад літ. „К", площею 278,8 кв.м.; нежитлова будівля - склад літ. „Л", площею 520,5 кв.м.; нежитлова будівля - прохідна літ. „Г1", площею 11 кв.м.; шийка погребу літ. „А"; навіс літ. „М"; навіс літ. „Б"; навіс літ. „Д1"; навіс літ. „Г" - загальною площею 1995,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, 43 Г, належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" на підставі Свідоцтва про право власності ЯЯЯ №069540 від 12.04.2005р., виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

В ході розгляду справи, позивачем були залучені до матеріалів справи документи, які, на думку позивача, підтверджують, що спірний правочин було укладено незаконно, у зв'язку з відчуженням майна товариства.

Так, Листом Регіонального відділення Фонду державного майна України від 12.10.2016р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" повідомляється про намір Фонду державного майна України провести перевірку майна, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу підприємства та залишилось на його балансі, підтверджується факт того, що дане майно не перебувало на балансі Товариство з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17".

Також, в Листі Головного Управління МВС України в Одеській області від 10.10.2015р., наданому з боку позивача, зазначено, що відповідно до національної автоматизованої інформаційної системи ДДАІ МВС України, станом на 08.10.2015р. автомобіль VOLKSVWAGEN CADDY, 2011р. значиться в угоні з 08.06.2015р.

В Листі Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", який підписаний директором підприємства, зазначено, що житловий фонд в процесі приватизації не увійшов до статутного капіталу Товариства та залишився на його балансі та є державною власністю, у зв'язку з чим кожен рік Фонд державного майна України здійснює перевірку стану збереження державного майна.

На думку позивача, вищенаведені докази свідчать про факт відсутності повноважень директора товариства на укладання спірного договору, оскільки, заставне майно - будівля, що знаходиться за адресою:, м. Одеса, вул. Одеська, будинок 43 Г, та належить позичальнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", яке надане в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №001/255/КЛ-13 від 26.03.2013р., є єдиним майном Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", та складає 100 % всього майна товариства, у зв'язку з чим, рішення на укладення спірного правочину щодо відчуження майна, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, повинно було прийматись рішенням загальних зборів учасників товариства у відповідності до п. 6.3. Статуту Товариства.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство „УКРГАЗБАНК" в обґрунтування заперечень на позовні вимоги зазначив суду, що не погоджується з позицією позивача та зазначає, що з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" не було надано належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

Представниками Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" було пояснено суду, що 14 вересня 2015 року з метою проведення реструктуризації боргу за укладеним кредитним договором, Товариство з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" звернулось до Банку з відповідною заявою-анкетою на зміну умов кредитування.

Пункт 2.4. згаданої Заяви-анкети на зміну умов кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" від 14 вересня 2015р. містив перелік нерухомого майна позичальника, до якого також була віднесена Адміністративна будівля за адресою м. Одеса, вул. Одеська, 43Г, житлова будівля за адресою: м. Одеса вул. Грушевського 38В, гуртожиток за адресою: м. Одеса, вул. Шилова, 42 та автомобіль CADDY KATCHEN.

Відповідачем - Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" обґрунтовуючи надані заперечення, було зазначено суду, що, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Договорі від 04.11.2015р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., є одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Як зазначає представник Банку, застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в спірному договорі, не є договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, а лише прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, однак, задоволення вимог Іпотекодержателя, можливе виключно у зв'язку з настанням обставин, що можуть бути підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді-як, саме по собі застереження із визначенням способу задоволення вимог Іпотекодержателя - не має наслідком автоматичне звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представником Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК" було зазначено суду, що, правова природа Договору іпотеки полягає у забезпеченні виконання боржником основного зобов'язання, тобто, передання заставодавцем нерухомого майна в іпотеку в будь-якому разі пов'язане з ризиками невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань, в забезпечення яких укладено договір іпотеки, та імовірністю, у зв'язку з цим, можливого звернення стягнення на такий предмет іпотеки.

Як стверджує відповідач - Публічне акціонерне товариство „УКРГАЗБАНК", передбачене спірним Договором №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р. іпотечне застереження щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки тільки визначає спосіб звернення стягнення на такий предмет іпотеки, та, в жодному разі, не є само по собі окремим договором про відчуження майна.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце і дату проведення судового засідання суду, шляхом скерування на його реєстраційну адресу ухвали суду. Приймаючи до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17" не використано свого права на захист, не подано до суду свої заперечення з відповідним документальним підтвердженням, не викладено своєї позиції по суті заявлених вимог, суд розглядає справу за наявними матеріалами та доказами.

Позовні вимоги позивача у справі - Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3" обґрунтовано незаконним укладанням Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", без дотримання процедури скликання загальних зборів учасників товариства - Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-17, як то передбачено положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", у редакції 21.10.2010р., яка діяла на день укладання спірного договору, та направлено на визнання Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., недійним.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши в судових засіданнях пояснення представників Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3" та Публічного акціонерного товариства „УКРГАЗБАНК", проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).

При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як встановлено судом, відносини сторін виникли на підставі Кредитного договору про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №001/255/КЛ-13 від 26 березня 2013 року та укладеного в забезпечення виконання зобов'язань Договору Іпотеки №001/255/3-13 від 26 березня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В., за реєстровим номером 277 та Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р.

Як вбачається з п 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", затвердженого Загальними Зборами Учасників Товариства, що оформлене Протоколом №4 від 20 жовтня 2010р., в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору, учасниками Товариства виступают: Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-1", Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-2" та Приватне підприємство „ДУНАЙВОДБУД-3".

Положеннями п. 6.3. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", затвердженого Загальними Зборами Учасників, що оформлене Протоколом №4 від 20 жовтня 2010р., визначено, що при вирішенні питань, що стосуються внесення змін до Статуту Товариства , відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства , та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ? загальної кількості голосів Учасників Товариства. При вирішенні питань, що стосуються визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів по їх виконанню, обрання та відкликання членів виконавчого органу товариства, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів Учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.

Положеннями спірного Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 26.03.2013р. №001/255/З-13, а саме в пункті 4, сторони домовились викласти п.п. 6.4 Розділу VI „Звернення стягнення на предмет іпотеки" Договору у відповідній редакції, та погодили, що умови цього пункту (разом з підпунктами) являють собою застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя та вважаються повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьому, сторони погодили, що Іпотекодержатель на свій розсуд може обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а Іпотекодавець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії задля забезпечення звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний Іпотекодержателем спосіб.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в цьому Договорі. Іпотекодерждатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмет іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя. На вимогу Іпотекодержателя Іпотекодавець зобов'язаний підписати акт приймання-передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя або будь-який інший документ, необхідний для реалізації переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя.

У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки, Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України „Про іпотеку". При цьому Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 (тридцять) днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, Іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд. Дії щодо продажу предмет іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється Іпотекодержателем від свого імені, на підставі цього Договору та не потребують отримання для цього будь-якого окремого уповноваження Іпотекодавця. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між Іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертаються Іпотекодавцю. Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки, має надіслати Іпотекодавцю, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки (п.п 6.4.2).

Сторони погодили, що цим Договором Іпотекодвець уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця будь-які довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу (зокрема, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем предмета іпотеки. У разі продажу предмета іпотеки, Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу, та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя і заборгованості за кредитним договором (п. 6.4.3).

Відповідно до п. 5 Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, сторони домовились вважати підпункти 6.4. та 6.5. Розділу VI. „Звернення стягнення на предмет іпотеки „ Договору відповідно пунктами 6.5. та 6.6.

На бажання сторін цей Договір складений у трьох примірниках - по одному для Сторін та один присінки - нотаріусу, кожен з яких має однакову юридичну силу. (п. .6. Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13).

Відповідно до п.7. вищезгаданого договору, цей договір є невід'ємною частиною Договору іпотеки №001/255/З-13, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, 26.03.2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №277, та набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Зміст, значення договору та його правові наслідки сторонам (Представникам) роз'яснено. Текс цього договору сторонами (Представниками) прочитано особисто, підписано власноруч. Договір відповідає дійсним намірам сторін.

Положеннями ст. 1 Закону України „Про іпотеку", визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

З урахуванням положень ч. 1 ст.7 Закону України „Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

За змістом ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно до ч. 3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку", звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України „Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України „Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями Договору Іпотеки №001/255/3-13, укладеного між сторонами ще 26.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В., за реєстровим номером 277, сторони погодили, що відповідно до п. 6.1. Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо на момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Іпотекодавця, порушення відносно нього справи про банкрутство; у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором; якщо інша, ніж Іпотекодержатель особа набула право стягнення на предмет іпотеки; в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором, чинним законодавством України.

Положеннями п. 6.2. Договору іпотеки визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем умов кредитного договору та/або умов цього Договору Іпотекодержатель насилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі Іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягення . Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 6.3. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Положенням Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 04.11.2015р. та зареєстрований в реєстрі за №753, сторонами було погоджено застереження про позасудове задоволення вимог Іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Дослідивши умови спірного Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 04.11.2015р. та зареєстрованого в реєстрі за №753, суд приходить до висновку, що даний договір за своїми умовами є договором, який містить умови та положення щодо можливого врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі, якщо з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", не будуть виконані умови кредитного договору, щодо сплати отриманих ним кредитних коштів, або на інших умовах, передбачених Договором і Законом.

Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Договорі від 04.11.2015р. про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., укладеного між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", є одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором . Таке застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в спірному договорі, на думку суду, не є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а лише прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, однак, задоволення вимог іпотекодержателя може бути ним реалізоване виключно у зв'язку з настанням певних обставин, які, в розумінні Закону, є підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як, саме по собі застереження із визначенням способу задоволення вимог іпотекодержателя - не має наслідком автоматичне звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що передбачене спірним договором - Договором №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, іпотечне застереження щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки - визначає лише спосіб такого звернення, отже, укладна між сторонами спірна угода - не є договором відчуження майна.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3" про визнання Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013р., який укладено між Публічним акціонерним товариством „УКРГАЗБАНК" і Товариством з обмеженою відповідальністю „ДУНАЙВОДБУД-17", не підлягають задоволенню судом у зв'язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв'язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства „ДУНАЙВОДБУД-3"- відмовити.

Повний текст рішення складено 05 квітня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Г. Д'яченко