ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" червня 2017 р.Справа № 916/311/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Головея В.М.
Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,
секретар судового засідання Селиверстова М.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача 1 - не з'явився,
від відповідача 2 - ОСОБА_1 (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ДУНАЙВОДБУД-3
на рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2017
по справі № 916/311/17
за позовом Приватного підприємства ДУНАЙВОДБУД-3
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙВОДБУД-17
2. Публічного акціонерного товариства УКРГАЗБАНК
про визнання договору недійсним
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Представником відповідача 2 в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 14.06.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2017 року Приватне підприємство ДУНАЙВОДБУД-3 (далі - Підприємство, позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДУНАЙВОДБУД-17 (далі - Товариство, відповідач 1) та Публічного акціонерного товариства УКРГАЗБАНК (далі - Банк, відповідач 2) про визнання недійсним договору №1 від 04.11.2015 року про внесення змін та доповнень до договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013, укладеного між відповідачами.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконним укладанням Договору №1 від 04 листопада 2015 року про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013, укладеного між відповідачами, без дотримання процедури скликання загальних зборів учасників Товариства, як то передбачено положеннями Статуту відповідача 1, у редакції 21.10.2010, яка діяла на день укладання спірного договору.
Рішенням господарського суду Одеської області від 31.03.2017 (суддя Д'яченко Т.Г.) у задоволенні позовну ПП ДУНАЙВОДБУД-3 - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги не доведені фактичними обставинами справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції , Підприємство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Представники Підприємства та Товариства в судове засідання 14.06.2017 не з'явились, та не скористались своїм правами на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 16.05.2017, про поважні причини неявки суд не повідомили та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались.
Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 16.05.2017 у даній справі, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.
Представник Банку в судовому засіданні 14.06.2017 проти апеляційної скарги заперечувала та просила суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника Банку, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 1.2. Статуту Товариства, в редакції, затвердженій Загальними Зборами Учасників, що оформлене Протоколом №4 від 20 жовтня 2010 року, учасниками Товариства виступають: юридична особа Приватне підприємство ДУНАЙВОДБУД-1 (код 36673273), юридична особа Приватне підприємство ДУНАЙВОДБУД-2 (код 36673336) та юридична особа Приватне підприємство ДУНАЙВОДБУД-3 (код 36673247).
Відповідно до п. 3.1. Статуту для забезпечення діяльності Товариства, за рахунок майнових та грошових вкладів Учасників, створюється Статутний капітал в розмірі 73 361, 00 грн.
Статутний капітал складається наступним чином:
ПП ДУНАЙВОДБУД-1 , вклад у Статутний капітал - 19 130,00 грн., частка у Статутному капіталі - 26,077%, частка майна у Товаристві - 26,077%, частка прибутку у Товаристві - 26,077% та кількість голосів на Зборах - 26,077%;
ПП ДУНАЙВОДБУД-2 , вклад у Статутний капітал - 33 157,00 грн., частка у Статутному капіталі - 45,197%, частка майна у Товаристві - 45,197%, частка прибутку у Товаристві - 45,197% та кількість голосів на Зборах - 45,197%;
ПП ДУНАЙВОДБУД-3 , вклад у Статутний капітал - 21 074,00 грн., частка у Статутному капіталі - 28,726%, частка майна у Товаристві - 28,726%, частка прибутку у Товаристві - 28,726% та кількість голосів на Зборах - 28,726%. (п. 3.2. Статуту).
Пунктом 4.1. Статуту визначено, що Товариство володіє на праві власності майном, переданим йому Учасниками у вигляді Статутного капіталу та як правонаступник, а також майном, придбаним на підставах, що не суперечать законодавству України.
Відповідно до п. 4.2. Статуту, майно складається із основних фондів і оборотних засобів.
Згідно до п. 6.1. Статуту, вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників, що складаються із Учасників чи призначених ними повноважних представників. Збори Учасників правомочні приймати рішення по всім питанням діяльності Товариства. Учасники мають кількість голосів на Зборах пропорційно розміру їх частки в Статутному капіталі Товариства.
Відповідно до положень п. 6.3. Статуту Товариства, при вирішенні питань, що стосуються внесення змін до Статуту Товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у ? загальної кількості голосів Учасників Товариства. При вирішенні питань, що стосуються визначення основних напрямків діяльності Товариства, затвердження його планів та звітів по їх виконанню, обрання та відкликання членів виконавчого органу товариства, рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують Учасники, що володіють у сукупності більше як 50 відсотками загальної кількості голосів Учасників Товариства. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів.
25.03.2013 на Загальних зборах Учасників Товариства, оформлених протоколом №2, кворум зборів склав 100%, було одностайно вирішено: звернутись до Банку з заявою про отримання кредиту в сумі 1 950 000,00 грн., на поповнення оборотних коштів, зі строком користування 36 місяців, з щорічним обнулінням заборгованості за кредитною лінією, під 18,0% річних; з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства за кредитним договором, рішення про отримання якого прийнято за результатами розгляду першого питання, надати в іпотеку Банку нежитлові будівлі загальною площею 1 995,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 що належать Товариству на праві власності; уповноважити директора Товариства ОСОБА_2 на підписання від імені Товариства кредитного договору, договору іпотеки, а також на здійснення інших дій, в тому числі підписання інших документів, необхідних для отримання кредиту Товариству від Банку та оформлення іпотеки.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 26 березня 2013 року між Банком та Товариством (Позичальник) в особі директора ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір про надання кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії №001/255/КЛ-13, відповідно до п. 1.1. якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію загальним лімітом в сумі 1950000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в п. 1.3. цього Договору, в розмірі 18% річних.
Згідно до п. 1.2. Договору, цільове використання (мета) кредиту: на поповнення обігових коштів для придбання металопрокату.
Відповідно до п. 1.3.1. Договору, кредитна лінія відкривається з 26 березня 2013 року по 22 березня 2016 року.
Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі у строки дії ліміту відповідного періоду та у сумі перевищення фактичної заборгованості по кредиту цього періоду над лімітом кредитної лінії наступного періоду, відповідно до Графіку зменшення загального ліміту відновлювальної лінії (Додаток 1 до цього договору), у випадку невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 5.2.18 дія кредитного договору припиняється.
Положеннями п. 2.1. Кредитного договору сторони погодили, що у забезпечення зобов'язань за цим договором прийнято, зокрема, іпотеку об'єктів нерухомості, а саме: нежитлові будівлі загальною площею1995,6 кв.м., які належать Позичальнику, знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, будинок 43 Г, заставною вартістю 3 631 922,00 грн.
26 березня 2013 року між Банком (Іпотекодержатель) та Товариством (Іпотекодавець) було укладено Договір Іпотеки №001/255/3-13, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В., за реєстровим номером 277, відповідно до п. 1.1. якого, цей Договір забезпечує всі вимоги Іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору 001/255/КЛ-13 від 26.03.2013 (а також договорів про внесення змін до нього), надалі - кредитний договір, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, згідно якого Іпотекодавець зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше двадцять другого березня дві тисячі шістнадцятого (22.03.2016) року повернути кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 950 000,00 грн., сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, виходячи з 18% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені кредитним договором (прострочена заборгованість), виходячи з 23% річних, при настанні умов, передбачених п.п. 3.10 кредитного договору, сплатити проценти за користування кредитними коштами у межах строку кредитування у розмірі 21% річних комісії, а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договорами, відшкодувати Іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання Іпотекодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.
Відповідно до п. 2.1. Договору іпотеки, предметом іпотеки є нерухоме майно - нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Одеська, будинок, 43Г, загальною площею 1 995,6 кв.м., складаються з наступних будівель:
- нежитлова будівля - адмінбудівля літ. З , площею 360,3 кв.м.;
- нежитлова будівля - лісорама літ. Ж , нежитлова будівля - док літ. В , нежитлова будівля - док літ. Е , нежитлова будівля - док літ. Д , загальною площею 771,9 кв.м.;
- нежитлова будівля - котельня літ. И , площею 53,1 кв.м.;
- нежитлова будівля - склад літ. К , площею 278,8 кв.м.;
- нежитлова будівля - склад літ. Л , площею 520,5 кв.м.;
- нежитлова будівля - прохідна літ. Г1 , площею 11 кв.м.;
- шийка погребу літ. А ;
- навіс літ. М ;
- навіс літ. Б ;
- навіс літ. Д1 ;
- навіс літ. Г .
Відповідно до п. 6.1. Договору іпотеки, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках:
- якщо на момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки;
- незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Іпотекодавця, порушення відносно нього справи про банкрутство;
- у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором;
- якщо інша, ніж Іпотекодержатель особа набула право стягнення на предмет іпотеки;
- в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором, чинним законодавством України.
Положеннями п. 6.2. Договору іпотеки визначено, що у разі порушення Іпотекодавцем умов кредитного договору та/або умов цього Договору Іпотекодержатель насилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі Іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягення. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до п. 6.3. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
26.10.2015 на Загальних зборах Учасників Товариства, оформлених протоколом, квором зборів склав 100%, крім іншого, було одностайно вирішено продовжити строк дії Договору іпотеки № 001/255/3-13 від 26.03.2013 по 05.07.2017 та внести зміни до Договору іпотеки, що є забезпеченням зобов'язань по кредиту, у зв'язку із змінами умов кредитування, уповноважити директора Товариства ОСОБА_2 на підписання від імені Товариства з банком додаткових угод до Кредитного договору, Договору іпотеки, а також на здійснення інших дій, в тому числі підписання інших документів необхідних для внесення змін в умови кредитування.
В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними рішень, оформлених протоколом №2 від 25.03.2013 та протоколом від 26.10.2015, а отже вони є чинними. Як роз'яснено в абзаці 2 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів від 24.10.2008 №13, рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.
04 листопада 2015 року між Банком (Іпотекодержатель) та Товариством (Іпотекодавець), в особі директора ОСОБА_2 було укладено Договір №1 Про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Гашовою В.В. 04.11.2015 та зареєстрований в реєстрі за №753.
Відповідно до п. 4 Договору №1 сторони домовились викласти п.п. 6.4. Розділу IV Звернення стягнення на предмет іпотеки у наступній редакції:
6.4. Сторони погоджують, що умови цього пункту (разом з підпунктами) являють собою застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя та вважається повним укладеним договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьому Іпотекодержатель на свій розсуд може обрати звернення стягнення на предмет іпотеки, а Іпотекодавець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для за для забезпечення звернення Іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний Іпотекодержателем спосіб.
6.4.1. Іпотекодержатель може задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки є застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в цьому Договорі.
Іпотекодерждатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмет іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки Іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати Іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог Іпотекодержателя.
На вимогу Іпотекодержателя Іпотекодавець зобов'язаний підписати акт приймання-передачі предмета іпотеки у власність Іпотекодержателя або будь-який інший документ, необхідний для реалізації переходу права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя.
6.4.2. У випадку набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки Іпотекодержатель набуває право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу з дотриманням умов, визначених в Законі України Про іпотеку . При цьому Іпотекодержатель зобов'язаний за 30 (тридцять) днів до укладання договору купівлі-продажу письмово повідомити Іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. Якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, Іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.
Дії щодо продажу предмет іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється Іпотекодержателем від свого імені, на підставі цього Договору та не потребують отримання для цього будь-якого окремого уповноваження Іпотекодавця.
Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між Іпотекодавцем і Іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між Іпотекодержателем та іншими особами, що мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта коштів повертаються Іпотекодавцю.
Іпотекодержатель, реалізувавши предмет іпотеки, має надіслати Іпотекодавцю, та іншим іпотекодержателям звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
6.4.3. Цим Договором Іпотекодвець уповноважує Іпотекодержателя подавати та отримувати від імені Іпотекодавця будь-які довідки та документи, які необхідні для підготовки предмета іпотеки до продажу (зокрема, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інше), сплачувати всі необхідні платежі, підписати договір купівлі-продажу предмета іпотеки, а також виконувати всі інші дії, які пов'язані з продажем предмета іпотеки. У разі продажу предмета іпотеки, Іпотекодавець доручає Іпотекодержателю отримати грошові кошти, виручені від продажу, та спрямувати їх на погашення витрат Іпотекодержателя і заборгованості за кредитним договором. .
Відповідно до п. 5 Договору №1 сторони домовились вважати підпункти 6.4. та 6.5. Розділу VI. Звернення стягнення на предмет іпотеки Договору відповідно пунктами 6.5. та 6.6.
На бажання сторін цей Договір складений у трьох примірниках - по одному для Сторін та один присінки - нотаріусу, кожен з яких має однакову юридичну силу. (п. 6. Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13).
Відповідно до п.7. вищезгаданого договору, цей договір є невід'ємною частиною Договору іпотеки №001/255/З-13, посвідченого Гашовою В.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області, 26.03.2013р. та зареєстрованого в реєстрі за №277, та набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Зміст, значення договору та його правові наслідки сторонам (Представникам) роз'яснено. Текс цього договору сторонами (Представниками) прочитано особисто, підписано власноруч. Договір відповідає дійсним намірам сторін.
Господарським судом вірно встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
З урахуванням положень ч. 1 ст.7 Закону України Про іпотеку , за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 12 Закону України Про іпотеку ).
За змістом частин 1, 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку , у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 36 Закону України Про іпотеку , сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 37 Закону України Про іпотеку , іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до п. 6.1. Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013, Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках: якщо на момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; незалежно від настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором - при ліквідації чи реорганізації у будь-який спосіб Іпотекодавця, порушення відносно нього справи про банкрутство; у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги Іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором; якщо інша, ніж Іпотекодержатель особа набула право стягнення на предмет іпотеки; в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором, чинним законодавством України.
У разі порушення Іпотекодавцем умов кредитного договору та/або умов цього Договору Іпотекодержатель насилає Іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі Іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягення. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 6.2. Договору іпотеки №001/255/3-13 від 26.03.2013).
Відповідно до п. 6.3. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Положенням Договору №1 сторонами було погоджено застереження про позасудове задоволення вимог Іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Дослідивши умови спірного Договору №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний договір за своїми умовами є договором, який містить умови та положення щодо можливого врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі, якщо з боку Товариства, не будуть виконані умови кредитного договору, щодо сплати отриманих ним кредитних коштів, або на інших умовах, передбачених Договором і Законом.
Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в Договорі №1 є одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором. Таке застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, на думку суду, не є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, а лише прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, однак, задоволення вимог іпотекодержателя може бути ним реалізоване виключно у зв'язку з настанням певних обставин, які, в розумінні Закону, є підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як саме по собі застереження із визначенням способу задоволення вимог іпотекодержателя не має наслідком автоматичне звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підсумовуючи викладене, господарський суд вірно зазначив, що передбачене спірним Договором №1 про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки №001/255/З-13, іпотечне застереження щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки визначає лише спосіб такого звернення, отже, укладена між сторонами спірна угода не є договором відчуження майна.
Приймаючи до уваги вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, судова колегія дійшла висновку, що господарський суд приймаючи рішення правомірно та обґрунтовано відмовив Підприємству у задоволенні позовної заяви.
Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.
Перевіряючи згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2017 року - залишити без змін , а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Головей В.М.
Судді: Гладишева Т.Я.
Савицький Я.Ф.
Суд | Одеський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 14.06.2017 |
Оприлюднено | 19.06.2017 |
Номер документу | 67157402 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Одеський апеляційний господарський суд
Головей В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні